(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Z vershyn i nyzyn : zbirnyk poeziĭ / Ivana Franka."

я 




~*'^ь 




*?£''** 



5%*і 




■ 



¥ 



Ч V 



н 



**д 



іїК 




І «дооя 1 

Ргезепіесі Іо іНе 

ІЛВЯАКІЕ5 о/іке 

ШІУЕК5ІТУ ОР ТОКСЖТО 

Ьу 

ОЬСА КОУАЬ 



З ВЕРШИН 




ЗБІРНИК ПОЕЗІЙ 



ІВАНА ФРАНКА. 



Ф 



Друге, доповнене видане. 



Накладом Ольги Франк о. 

ЛЬВІВ, 1893. 

З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка 
під шарждом К. Беднарсьгого. 







2 5 2009 






ПЕРЕДНЄ СЛОВО 



Весною 1887. року вийшла невеличка збірка моіх 
віршів п. з. „З вершин і низин", в котрій крім кількох 
десятків дрібних пес ліричних і епічних містила ся також 
поема „Панські жарти". Кнпжочка ся, ласкаво прпнята 
читаючою громадою Галичини і Украйінп, розійшлася до- 
сить швидко і вже від двох років вичерпана в кнпгар- 
ському торзі. Довго я носився з думкою видати на ново 
або сю збірку, або бодай „Панські жарти", коли отеє 
явилася можність видати в світ обшпрніпшу збірку моіх 
віршів, в котру війшло би також усе те, що було в кнп- 
жочці 1887. року. Книжці тій я лишаю старий заголовок 
„З вершин і низин", хоч обем єі, як усякий бачить, 
трохи не в четверо більший від першого впданя. Може 
під старим стягом не покине єі и старе щасте. 

Громадити в сій книжці все написане мною в вір- 
шованій формі за 20 літ моєі писательськоі праці не було 
в мене ні думки ні охоти. Богато з того, що за той час 
було мною надруковане, не варто тепер навіть чптаня, 
не то передруку. Кождому, хто сьлідпв за розвоем га- 
лпцько-руського письменства в тпх 20 роках, ясно буде 
й без довгого викладу, що інакше й не могло бути 
з писанямп чоловіка, що увійшов на літературне поле 
молодим і невиробленпм, а й опісля замісць щироі поради 
і науки аж надто часто стрічав болючі удари, цінічні 
насміхп, а найчастійше тупий індіферентпзм і грубе не- 
знане. Хіба трьох-чотирьох людей міг би я назвати, ко- 
трих приязнь і щире сиівділані-: помагали міні вироблю- 
вати мову і форму моіх поетичних складань, йіх компо- 



зицію і основні думки. Думаю, що наводячи тут імена 
В. Коцовського і їв. Бедея, хоч в части віддячусь йім. 
за те, що вони зробили для мойого розвитку. 

З моіх найдавнійшпх віршів, друкованих в „ Друзі " г 
подаю тут тілько дві-трп пєскп, більше як документи моіх 
тодішніх поглядів, ніж для йіх літературноі стійности. Про- 
пускаю зовсім збірочку „Балядп і розкази* 4 , видану в р. 
1876. Пропускаю також два політичні памфл етики : „Дума 
про Маледпкта Плосколоба" і „Дума про Наума Безумо- 
вича ц - сей другий задля того, що по видру куваню в „Мо- 
лоті" був сконфіскований. Натоміспь друкую тут у-перве 
сатиричну поемку „Ботокуди", написану в коломийській 
тюрмі зимою 1880 р., та Й з неі даю тілько впрпвки 
переплітані прозовим рефератом з того, що, по мойому, 
не стоіть тепер друкувати так, як тоді було написане. 

І в інших частинах сеі збірки найдуть читачі чи- 
мало „фрагментів" та врпвків. Не хотілось міні зовсім 
викидати за пліт деяких розпочатих мною і не докінче- 
них праць поетичних. Мов бервена староі, розваленої 
хати, в котрій не одно пережилося і перетерпілося, ті 
вривкп нагадують міні не одно таке, без чого й жите 
може б не жптє було. Звісно, з тих неподокінчуванпх або 
на бік відсунених поем, що лежать між моіми паперами, 
я подаю тут тілько те, за що хоч сяк-так можу взяти 
на себе одвіт перед своїм художницьким сумлінєм — 
решта нехай іде мишам на сніданя. 

Укладаючи матеріял для сеі книжки я покинув 
думку про хронологічний порядок, зовсім неяригожий 
в книжці так ріжномастного змісту, котрій про те хоті- 
лось міні придати яку-таку артистичну суцільність. Та 
де тілько можна було, я під поодинокими віршами поклав 
дати, коли вони заховалися чи то в рукоиисі, чи в друку. 

Не потребую й додавати, що вибираючи своі давні 
вірші до отсеі збірки, я не вважав йіх історично-літера- 
турними документами, котрі повинні друкуватися не змі- 
няючи „ніже титли, ніже тіі коми". Я користувався автор- 
ським правом і, не тикаючи основноі думки, підправляв 
мову, котроі вироблене до ступня мови літературноі за 
остатніх 20 літ всеж таки значно посунулось наперед, 
може п не без моєі скромноі підмоги. Що в моіх дав- 
нійшпх віршах мова не все чиста, се ще тим лекше 
зрозуміти, що я особисто переходив деякі такі ступні 



— о — 



розвитку (а хто в Галичині не переходив йіх в тім часі !), 
де панувало намагане притлумити почуте живоі, чистої 
народньоі мови, котре з малку ще було у мене сильно 
розвите. На мні в мінятурі повторилось те, що в ве- 
ликім розмірі бачимо на всій галпцько-руській літера- 
турі : школа, граматики і спори язикові прибили і зака- 
ламутили чистоту народньоі мови. 

Переглядаючи тепер ті віршовані листочки, між ко- 
трими так багато перед часом зівялого лпстя ; почуваю 
разом і сум і радість. Двадцять літ жптя і прапі — може 
яе так пильноі, не так свідомоі і суцільноі, як би треба 
•було, та все таки, смію сказати, подіктованоі щприм 
бажанєм загального добра і поступу, щирою любвою до 
рідного народа і рідного краю... Не один широкий розмах 
наівноі думки, не одна блискуча надія — а які скромні 
здобутки! Та з другого боку потішає мене певність, що 
лід ироломаний, що рух наш обще-народній, так слабий, 
несмілий і несвідомий ще перед 20 літами, сьогодні став 
уже куди-кудп не той. Помиляємось не в одному і тут 
і там, шкптильгаємо і падемо інколи — ще й як погано 
падемо ! — та все таки сума наших сил більшіє, сума 
здобутого нами здорового і чистого зерна більшіє, сума 
доброго, братерського, теплого почутя по сей і по той 
бік більшіє. І в тому радісному почутю я сміло говорю 
сам собі, що тих 20 літ, що пройшли між написанєм 
■сонета о Котляревськім а вірші про вандрівку Біди по 
галицькій Руси, хоч і не дали міні того, про що я ко- 
лись зеленим хлопцем марив, то все таки ані для мене 
ані для мойого рідного краю не пройшли марне. 

Львів д. 27 марта 1803. 

с^сан срранко. 



її тш-шшшт, 



б^гЗ&т'З 



Г II м н. 

Заміець пролога. 

'ічннй революцйонер — 
Дух, що тіло рве до бою. 

■ Рве за постуй, щасте н волю, 
^ Він жиє, він ще не вмер. 

І Ні попівськії тортури. 
Ні арештів царських мури. 
Ані війська муштровані. 
Ні гармати лаштовані. 
Ні шпіонів ремесло 
В гріб єго ще не звело. 

Він не вмер, він ще жие! 

Хоч від тисяч літ родив ся, 

То аж вчора розповив ся 

І о власній силі йде ! — 

І простує ся, міцніє. 

І спішить туди, де дніє... 

Словом сильним, мов трубою 

Міліонн зве з собою. — 

Міліони радо йдуть, 

Бож се голос духа чуть. 

Голос духа чути скрізь : 
По курних хатах мужицьких. 
По варстатах ремісницьких. 
По місцях недолі й сліз. 
І де тілько він роздасть ся. 
Гинуть сльози іі сум нещастя, 



— 10 — 

Сила родиться й завзяте - 
Не ридать, а здобувати 
Хоч синам, сли не собі, 
Кращу долю в боротьбі. 

Вічний революцйонер — 
Дух, наука, думка воля 
Не уступить пітьмі поля, 
Не дасть спутатись тепер. 
Розвалилась зла руіна, 
Покотила ся лявіна, — 
І де в світі тая сила, 
Щоб в бігу еі спинила, 
Щоб вгасила, мов огень , 
Розвидняющий ся день?... 

1880. 



ВЕСНЯНКИ. 



узувалась зима. 
Чом се тають сніги. 
Чом леди присли всі 
На широкій ріці? 

Дивувалась зима, 
Чом так слабне вона, 
Де той легіт бересь, 
Що теплом пронима'? 

Дивувалась зима, 
Як се скріпла земля 
Наливавсь теплом, 
Оживає що дня? 

Дивувалась зима, 
Як посьміли над сніг 
Проклюнутись квітки 
Запахущі, дрібні? 

І дунула на них 
Вітром з уст ледяннх, 
І пластом почала 
Сніг метати на них. 

Похилились квітки. 
Посумніли, замклись ; 
Шуря-буря пройшла, 
Вони знов піднялись. 



1-2 



І найдужше над тим 
Дивувалась зима, 
Що на цвіт той дрібний 
В неі сили нема. 

марта 1880. 



II. 

Гримить ! Благодатна пора наступає, 
Природу роскішная дрож пронимае. 
Жде спрагла земля плодотворноі зливи 
І вітер над нею гуляє бурхливий 
І з заходу темная хмара летить — 
Гримить ! 

Гримить! Тайна дрож пронимае народи, — 
Мабуть благодатная хвиля надходить... 
Мільйони чекають щасливоі зміни, — 
Ті хмари — плідноі будущини тіни, 
Що людськість мов красна весна обновить. 
Гримить ! 
1880. 



III. 
Гріє сонечко ! 
Усміхався небо яснеє, 
Звонить пісеньку жайвороночок, 
Затонувши десь в бездні-глубіни 
Кришталевого океану... 

Встань, 
Встань орачу ! Вже прогули вітри. 
Проскрипів мороз, вже пройшла зима 
Любо дихає воздух леготом: 
Мов у дівчини, що з сну будиться, 
В груди радісно бєсь здоровая 
Молодая кров. 

Так і грудь землі диха-двигаєсь 
Силов дивною, оживущою. 



— 13 — 

Встань, орачу, встань ! 

Сій в щасливий час золоте зерно ! 

З трепетом любви мати щирая 

Обійме його, 

Кровю теплою накормить його, 

Оберіжливо виростить його. 

Гей, брати ! В кого серце чистее, 

Руки сильнії, думка чесная, — 

Прокидайтеся! 

Встаньте, слухайте всемогущого 

Поклику весни ! 

Сійте в головах дузш вольніі, 

В серцях жадобу братолюбія, 

В грудях сміливість до великого 

Бою за добро, щасте й волю всіх! 

Сійте! На пухку, на живу рілю 

Впадуть сімена думки вашоі ! 

марта 1880. 



IV. 

Вже сонечко знов по лугах 
Почало весняную роботу; 
І знов по широких полях 
Полились ріки людського поту. 

По тихій, по чистій ріці 
Знов сріблястая риба гуляє; 
По голій, тісній толоці 
Знов худоба худа шкандибає. 

Звенить птахів співами ліс 
І зазуля кує коло кладки ; 
Дорогою тягне ся віз — 
Секвестратор в село за податки. 

28 марта 1830. 



— 14 — 

V. 

Земле, моя всеплюдощая мати. 
Сили, що в твоій живе глубині, 
Краплю, щоб в бою сильнійше стояти, 
Дай і міні ! 

Дай теплоти, що розширює груди, 
Чистить чуте і відновлює кров, 
Що до людей безграничную будить, 
Чисту любов ! 

Дай і огню, щоб ним слово налити, 
Душі стрясать громовую дай власть, 
Правді служити, неправду палити 
Вічну дай страсть ! 

Силу рукам дай, щоб пута ломати, 
Ясність думкам — в серце кривди влучать, 
Дай працювать, працювать, працювати, 
В праці сконать ! 

1880 

VI. 

Розвивайся лозо борзо, 
Зелена діброво ! 
Оживає помертвіла 
Природа на ново. 
Оживає, розриває 
Пута зимовіі, 
Обновляєсь в свіжі сили 
її свіжії надіі. 

Зеленій ся, рідне йоле, 
Урсрайінська ниво ! 
Підоймися, колосися, 
Достигай щасливо ! 
І щоб всяке добре сімя 
Ти по вік плекала, 
І щоб світу добра служба 
З твого плоду стала ! 
1880. 



— 15 — 

VII. 

Не забудь, не забудь 
Юних днів, днів весни. — 
Путь житя, темну путь 
Проясняють вони. 

Злотих снів, тихих втіх, 
Щирих сліз і любви, 
Чистих поривів всіх 
Не встидайсь, не губи ! 

Бо минуть — далі труд 
В самоті і глуші, 
Мозолі наростуть 
На руках і душі. 

Лиш хто любить, терпить, 
В кім кров живо кінить, 
В кім надія ще лік. 
Кого бій ще манить, 
Людське горе смутить 
А добро веселить, — 
Той цілий чоловік. 

Тож сли всю житя путь 
Чоловіком цілим 
Не нрийдесь тобі буть, — 
Будь хоч хвилечку НИЗІ. 

А в поганіі дні, 
Болотяніі дні, 
Як надія пройде 
І погасне чуте. 
Як з великих доріг 
Любви, бою за всіх 
На вузкі та круті 
Ти зійдеш манівці, 

Зсушить серце жура. 
Зколють ноги терни, — 
О, тоді май житя 
Вдячно ти сиомяни! 



— 10 



О. тоді ясні снн 
Оживлять твою путь... 
Юних днів, днів весни 
Не забудь, не забудь ! 
10 іюня 1882. 



VIII. 

Лице небесне прояснилось 
І блиском роскоші займалось, 
Надії румянцем паліє — 
Міні в тюрмі аж серце мліє. 

Нараз в беззіірному просторі, 
Мов парус на далекім морі, 
Маленька хмарка виринав 
І звільна з тиха надпливає. 

Щось в ній мутиться і трепече, 
Незюв у серце молодече 
Вірвеся думка сузювита, 
Трівоги хмаркою вповита. 

Та промінь сонця гнсть зцілує 
З лиця небес хмаринку тую, 
Лиш на рівницях золотистих 
Дві три краплиночки зависли. 

О небо, кришталеве море. 
Що защеміло в серці твоїм 
В тій хвили? Чи землі дрібної 
Велике, непроглядне горе?... 
29 марта 1880. 



IX. 



Ще щебече у садочку соловій 
Пісню любую весноньці молодій^ 
Ще щебече, як від давна щебетав, 
Своім епівом весну красную витав. 



— 17 — 

Та не так тепер в садочку як була: 
Нечір в маю, співом все село гуло. 

По вулиці дівчатонька, наче рій, 
На вишеньці висвисту в соловій. 

Не так нині як бувало! Півсмерком 
Не йдуть селом дівчатонька ходірком. 
Не виводять співаночок на весь двір 
Соловіеви на вишеньці в су пір. 

Ось з роботи перемучені спішать, 
Руки й нош зюв відрубані болять, — 
Не до жартів йім сердешним та пісень. 
Лиш спочити б, наробивши ся весь день ! 

Важко якось соловію щебетать. 
Важко весну, хоч як красну зустрічать, 
Голосить природи радість на весь мір. 
Наче людському нещастю на докір. 

А ще жаль ему й супірнпць, що йіх спір 
По селу враз з его свистом гомонів. 
Що то жде йіх "?... (Лтюб з нелюбом, рій дітий, 
Та вйідливая свекруха й муж лихий. 
1881. 



X. 



Весно, <»х довго ж на тебе чекати! 
ВеСНО, ГОЛубкО, ЧОМ} Ж ТИ не йдеш? 
Чом замісць себе до вбогої хати 
Голод і холод, руіну і страти 
В гості ти шлеш ? 

Бач, уже май зачинавсь! О маю. 
Чом же мерцем ти приходиш па евіт? 
Пусто і мертво по іюлю, по гаю, 
Лиш оловяніі хмари вкривають 

Весь НЄб03ВІД. 



— 18 — 

Стогін іде по селищах убогих, 
Діти гуртами на з;* давку мруть, 
сіна незіа її стебелця в оборогах, 
Гине худібка, по долах розлогих 
Води ревуть. 

„Згинем*, — люд шепче. „Таж горе не еазіе 
Звикло ходить. Або ношееть прийде, 
Або — не дай Боже, — Польща настане". 
От як сеїі рік зустрічають селяне 

Весно, тебе. 
1881. 



XI. 

Гад би я, весно, в весельпш нутп 
Радісним співом витати тебе, 
В твойій красі ненагляднії! втонути. 
Злитись з тобою, забути себе. 

Гад би я ястребон плавать в блакиті, 
Травкою ніжною йнятись з землі, 
Хвилею бурхать о скали розбиті, 
Мушкою гратись в вечірнім теплі. 

Вмерти, з житя рознлистп ся на волю, 
В рідній землиці спочити від сліз, 
Щоб не чуть в серці пекучого болю, 
Людськоі муки не бачити скрізь ! 
1881. 



XII. 

Ой що в полі за димове ? 
Чи то вірли крильми бють СЯ? 
Ні. то Доля грядки копле, 
Красу садить, розум сів, 
Примовляб, приспівує : 



— 19 — 



..('ходи красо до схід сонця. 
Ти розуме спозаранку ! 
Рости красо до пояса, 
Тя розуме впсше мене ! 
Іди краю поміж люде, 
Ти розуме громадами ! 
Не дайсь красо гОму взяти 
Хто ти хоче світ звязати : 
Не дайсь красо тому в руки. 
Хто тя хоче в пута' вкути! 
А як впадеш у неволю. 
То розплинь ся слізоньками, 
То засохни без розплоду ! 

„Ти розуме, бйстроуме, 
Порви пута віковії, 
Що скували думку людську! 
Двигни з пітьми люд робучнй. 
Двигни з пітьми — та до мене ! 
Розхитай в нім ясні думи, 
Розрости бажане волі/ 
Виплекай братерську згоду. 
Поєднай велику силу. 
Щоби разом, дружно стала, 
Щастя, волі добувала ! 



23 іюня 1860 



XIII. 

Веснянії пісні. 
Веснянії СНИ. 
Чом тик безутішні. 
Безвідрадні ви ? 

Чи для вас не мак 
Зелені в лісах. 
Чи для вас не сь як 
Сонце з небесах У 

Чи для вас весела 
Квітка не центе, 



— 20 — 

Що лиш вбогі села, 
Людський біль здрите? 

Ох, живі діброви, 
Ясний сонця світ, 
Лиш житя, любовії 
В людських душах ніт ! 

Втішно птиця лине, 
Гамір, співи, крик... 
Тілько бідний гине 
З голоду мужик. 

Цвіти серед поля 
Долом і горов, — 
Тілько тьма й неволя 
Не народну кров. 

Країн є б то для зю ди 
Заспівати, бач, 
Про красу природи, 
Ніж про людський плач. 

Але не для моди 

Се співаю я, 

То її сумна виходить 

Пісенька моя. 

і 882. 



XIV. 

Дузіп, діти моі, 
Думи, любі моі ! 
З усзііхнутим лицем 
В тій понурій тюрмі ! 

Наче запах весни 
Налітаєте ви, 

Скорбне серце М06 
Потішаєте ви ! 



— ЗІ — 

Де жура душу тлить. 
Живе серце болить, 
Де в важкій боротьбі 

Духа втома вялнть. 

Де хитав ся ще, 
Сумнівав ся ще 
У зі, де думка нова 
Загорав ся ще, — 

Тазі ви, думи, летіть, 
Слабосилих кріпіть 
В горя й сумніву ззірік 
Лийте радісний світ ! 

в апр. 1880. 



XV. 

Весно, що за чудо ти 
Твориш в зюйій груди ! 
Чи твій поклик з мертвоти 
II серце к жизні будить? 
Вчора тлів зюв Лазар я 
В горя домовині — - 
Що ж се за нова зоря 
Міні блисла нині? 
Дивний голос мя кудись 
Кличе — тут то, ген то : 
„Встань, прокинь ся, пробудись! 
Уіуєгє тетепіо!" 

Вітре теплий, брате мій, 
Чи твоя се мова? 
Чи на гірці світлянім 
Так шумить діброва? 
Травко, чи се може ти 
Втішно так шептала 
Що з під криги мертвоти 
Знов на світло встала? 



— 22 — 

Чн се може шемріт твій. 
Річко, срібна ленто, 
Зміїв мін смуток і застій? 
Уіуєгє тетепіо ! 

Всюди чую любий глас, 

Клик ЖНТЯ МОГУЧИЙ... 

Весно, вітре, люблю вас, 
Гори, ріки, тучі ! 
Люде, люде ! я ваш брат, 
Я для вас рад жити, 
Серця свого кровю рад 
Ваше горе змити. 
А що кров не зможе змить, 
Спалимо огнем то ! 
Лиш боротись значить жить. 
Уіуєгє тетепіо ! 
14 окт. 1883. 



-теІВД 



п 



ОСІННІ ДУМИ. 



І. 

сінний вітре, що могучим стоном 
Над лісом стогнеш, зюв над сипом мати, 
Що хмари люто гониш небоеклошої. 
^ Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати — 

Що у щілинах диким виєш тоном 
І рвеш солому із сільської хати, 
Зівяле листь гоном-перегоном 
Но полю котиш — вітре мій крилатий ! 

Я довго, пильно слухав стону твого, 

І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш : 
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літного ! 

О вітре, брате ! Як мене побачиш 
Старим, зівялим, чи й по імні заплачеш. 
Чи гнівно слід бути завієш мого?».. 
!) ожг. 1882. 



II. Журавлі. 



Ш над степи і поле, гори II доли. 

По над діброви зжовклим листом вкриті, 

По над стернища, зимним вихром биті, 

З плачем сумним, мов плач по краспнй доли 



— и — 

По над селища бідні, непошиті 
Хатки, обдерті і пусті стодоли, 
По над люд темний, сузювіїтий, голий. 
Ви пливете по зіглпстозіу блакиті. 

Куди ? куди ? Чи в красший край зелений, 
Залитий світлом, зілезі узіаений, 
На нитку мов нанизані мчите ви? 

О ждіть ! Ось в зіглистій і вохкій ярузі 
З крил озі підтятим брат ваш сохне в тузі ! 
Возьзііть зіене в путь, братя ! Де ви? Де ви?. 



Післанці нівночи, в далекізі юзі, 

В .прекраснізі краю барв, богацтва, пісні, 

Перекажіть про сірі, безутішні 

Мгли. що стоять на нашізі видокрузі ! 

Перекажіть про бідність, сльози вічні. 
Про труд безсонний в болю і натузі, 
Про чорний хліб твердий, печений в снузі, 
Про спів жалібний, мов вітри долішні ! 

Перекажіть про те, що вас прогнало 
З нещасного хоч рідного вазі краю, 
Щоб всяке щире серце й тазі ридало ! 

Та сли й тазі бідні схнуть, терплять, ридають, 
Сли й тазі земля ссе кров йіх, сльози й піт, 
А хліб дає не йізі — зювчіть ! зіовчіть ! 
20—21 окт. 1883. 



III. 

Тихенько річка котить хвилі чисті, 
Так тихо, що в ній чуєш як тріпочесь 
Сверщок, що впутавсь у зівялізі листі, 
Що і сазюзіу розплистись в ній хочесь. 



— 25 — 

Тихенько зорі моргають іскристі... 
Зірниці промінь МОВ ДИТЯ хлюїючесь 
В хрустальннх водах : голії, безлисті 
Нависли лози — візі заснути хочесь. 

На дні перловім щука снить спокійно, 
Ліниво зіви шевелить кроваві, 
І рак з нори виповзуе повільно. 

І в серці людськім зорі золотаві 
Михтять, та й щука лютая дрімав, 
І заздрість острі щипці виставляв. 

1881. 



IV. 

Паде до долу листе з деревини, 
Паде невпинно, чутно, сумовито, 
Мов сльози мами, що на гріб дитини 
Прийшла і плаче, шепчучи молитов. 

Осики лист кровавий із гилннн 
Паде, немов аожем його пробито ; 
Жалібно жовте листе березини 
Здаеть ся шепче : Літо, де ти, літо ! 

Лиш дуб могучий, жолудьми богатий, 
Спокійно в темну, зимну даль глядить, 
Таж він не дармо тепле літо втратив ! 

Най вяне листе, най метіль гудить. 
Се сил его не ззюже підірвати, 
А плід его приймесь І буде жить. 
1881. 



СКОРБНІ ПІСНІ. 



і. 

є впнен я тому, що сумно співаю, 
Братії зюі! 

Що слово до слова нескладно складаю — 
Простіть міні ! 

Не радість йіх родить, не втіха йіх плодить. 

Не гра пуста, 

А в хвилях недолі, задуми тяжкоі 

Сазіі уста 

Иіх шепчуть, безсонний робітник заклятий 

Склада йіх — сум : 

Моя бо й народна неволя, то мати 

Тих скорбних дум. 

9 май 1880. 



II. 

Бувають хвилі, серце мліє 
І скорбних мислей рій летить, 
Мов чорна хмара небо криє 
І грім у хмарі гуркотить. 

І поглядом німоі злоби 
Гляджу на небо й світ живий 
І жду, що з земноі утроби 
Ось-ось прорвесь огонь страшний. 



— 27 — 

І в мить спалить всю землю тую 
З всіма неправдами еі. 
Перелома хаос твердую 
Шкарлущу скріплоі землі... 

І наче золото в горнилі 

Сей СВІТ ОЧИСТИТЬ СЯ ЗОВСІЗІ — 

І чиста, в невечерній силі 
Засьяе правда й воля в нізі. 
2 апр. 1880. 



III. 

До моря сліз, під тиском пересудів 
Пролитих і зюя вилила краплина; 
До храму людських змагань, праць і трудів 
Чень і моя доложпть ся цеглина. 

А як мільйонів куплений слезами 
День світла, щастя й волі засвитає. 
То чень в новізі. великім людськім храмі 
Хтось добрим словом і мене згадає. 
2 апр. 1880. 



IV. 

Нехай і так, що згину я 
Забутий десь під тином, 
Що всі моі думки, діла 
Сліду не лишать, мов та мгла 
На небі синілі ! 

Нехай і так! Я радо йду 
На чесне, праве діл»»! 
За него радо в горю вмру 
І аж до гробу додержу 
Свій прапор ціло. 
31 маа 1880. 



— 28 — 
V. 

Тяжко, важко вік свій коротати 
У незнаня сумерці німім 
І хилитись і в ярмі стогнати. 
До могили простогнати в нім. 

Тяжко, важко вік цілий боліти, 
А не знати навіть, де болить ; 
Мучитись у горю, а не вміти 
Того горя й крихточку вменшить. 

А ще тяжше бачити всю муку, 
Знати добре жерело єі, 
Але не могти подати руку 
Тому брату, що так стогне в тьмі. 

А ще тяжше горя чо бажати 
Волі, правди, братньоі любви, 
Шарпатись у путах, гризти крати, 
А на волю встати не могти. 

1878. 



VI. 

Вій вітре горою 
Над сею тюрмою. 
Заплач надомною. 
Як рідний, як брат! 

Розвій ті надіі 
Злудні хоч яркіі, 
Що серце мов змиі 
Гризуть і палять! 

Зморозь кров кінучу ! 
Невсипну, пекучу 
Втиши думок бучу, 
Що в мізку бурлить, 



— 29 — 

Щоб дні нам за днязш 
Безслідно минали, 
Мов шузі ио над скали 
Безслідно шумить. 
ІЗ парта 1880. 



VII. 

Ой рано я, рано устану, 
На яснев небо погляну, 
А небо, мов енній кришталь, 
А в серці важкий сум і жаль. 

Всміхае ся небо і мінить, 
Глядить на тюремніі стіни, 
А стіни пожовкли — від сліз, 
Що ними просякли наскрізь. 

О яенеє небо, чому ти 
Глядиш так чудово всміхнуте, 
По що в ту проклятую кліть 
Ти шлеш зііні любіш привіт ? 

Ту сльози, ти радість голосиш ! 
Тп запах свободи приносиш. 
А тутка понура тюрма, 
Могила тісна і німа. 

Живий у могилу заритий 
Гляджу я на світлом облитий, 
На вольний, веселий сей світ — 
Кров жаром у жилах кінить. 

За що мене тут закували. 
За що міні волю відняли? 
Кому я і чим завинив? 
Чи тим, що народ свій любив? 

Бажав я для скованих волі, 
Бажав для нещасного долі 



зо 



І рівної правди для всіх, - 
Се весь, одинокий мій гріх. 

1877. 



VIII. 

Відцурали ся люде мене ! 
Сей та той надійде і зіпне! 
Тілько боязно скоса знрне... 
Чи боять ся ті люде мене? 

Я блукаю, мов звір серед гір, 
Серед шуму вулиць містових. 
В серці чую слова мов докір : 
Ти проклятий один серед них ! 

Самотою хожу я, мов блуд, 
З горем в серці нестерпно важким. 
Всі знайомі минають, ідуть — 
Поділити ся горем ні з ким. 

Як би в сльози крівавіі знов 
Міг я все своє горе розлить, 
Я би виплакав всю свою кров, 
Щоб нічого з людьми не ділить. 
18 нояб. 1880. 



IX. 

Мій раю зелений, 
Мир-зілем мавшій. 
Стели ся круг мене 
В далекую даль! 

ІІречуднип спокою 
Витай надомною, 
Святою рукою 
Прогонюй мій жаль! 



— 31 — 

Як сонічко сьяв ! 

Як вільно гуляє 
По вільнозіу крані 
Мій погляд кругом ! 

Луги за ланами, 
Село між еадами 
І мир між хатками, 
Спокій над селом. 

А люде щасливі. 
Братії мов зичливі 
На прадідній ниві 
Працюють поспів... 

І пісня лунає 
Від краю до краю : 
Тут пана не має, 
Не зіає й рабів ! 

краю мій, світе ! 

Щоб раз тебе вздріти. 
Я рад був терпіти 
Весь вік у ярзіі. 

А днссь тя що днини 
З утіхов дитини 
Видаю, єдиний, 
У снах, у тюрмі. 

14 парта 1880. 






НІЧНІ ДУМИ. 



тщ 0ЧІЇ оеззпрнп, 

/^Горе зіоб ! 
| Мозок наляжуть думки невгомоннії, 
ї В серці грижа зюв павук той полонніі 
Сіти снує. 

Вирозі невшшнизі бажаня сердечніі 
Рвуть ся, летять — 
Вічно невтишені і безконечнії... 
Мов на своі зіене крила безпечнії 
Схопить хотять. 



Де ви так рветесь, куди ви літаєте 

Дузш-орли ? 

В гості до зірки ви чень не бажаєте? 

К зезшизі зірказі же ви й стежки не знаєте 

Тут по зезіли. 

О зюя ясна, блискуча зірничко, 
Де ти живеш? 

Чи за житя ще я вздрю твоє личко ? 
Чи аж по сзіерти на гріб згій, горличко, 
Плакать прийдеш? 
12 дек. 1882. 



— 33 — 

II. 

НеііерегЛЯДІИ >Ю К »] )6і )І( І 

Ідуть за днями дні мої 
Так страшно одностайні всі, 
Як оловяні хмари ті, 

Що звільна линуть надомною. 

Без діл, з закутими руками, 
Без мислей деревію я, 
Минав молодість моя, 

Мов чиста річка степова 
Безслідно гине зііж пісками. 

Гинь, гинь, хоч жити ще не вспів, 
І слід загине за тобою, 
Розслизне ся, мов сніг весною — 
Лиш в серці тиск важкого болю 
Єдиний слід минувших днів. 
14 марта 1 N80. 



III. 

Світ дрімав. Блідолиций 
Місяць задрімав над ним, — 
Знать замкнули в небі двері 
І поснуло ся святим. 

Тож все горе світовев, 
Що від сонних утекло, 
На мою безсонну душу 
Мов горою налягло. 
24 еент. 1880. 



IV. 

Чи олово важке пливе у моіх жилах 
Так спино, звільни, зимно замісць кровн? 

з 



— 34 — 

Чи мізку рух чия рука спинила 
І бистрий потік* мислей загатила, 
Вгасила іскру дотепу й розмови? 

Так важко, звільна хвиль, годин і днів 
Повзуть безбарвні, непроглядні стада ! 
І дух у тілі, бачить ся, зомлів, 
Мов в куиели пливак відважний ослабів 
І тисне к дну єго лінивих хвиль громада. 
14 марта 1880. 



V. 

Безкрайі, чорні і сумні 
За ночами минають ночи. 
І безутішному міні 
Схід сонця снить ся. Бачуть очи 
Крізь мур тюремний, як лютує 
Завзята боротьба в природі. 
Ще темний Агріман панує, 
Розпершись гордо там, на сході. 
Та в царстві своім чув він 
Таємну дрож. Ось лехкокрилі 
Мов стріли до понурих стін 
Летять від сходу світла хвилі. 
Лютує Агріман, гасить 
Ненависне проміне враже, 
Та хвиля світла все біжить, 
Хоч що він робить, що він каже. 
Хитаєсь трон єго твердий, 
І чувсь Чорному цареви, 
Як Ормузд ясний, молодий 
Вже виринає з хвиль рожевих. 
16 апр. 1880. 



VI. 

Догарають поліна в печи, 
Попеліє червоная грань... 



У задумі сиджу я в вочи 
І думок скую чорную ткань. 

І коли ж то той жар догорить, 

Що ятрить ся у серці міні ? 
І чи скоро то горе згасить 
В моім мізку думки огняні? 

Ох. печуть і бушують вони ! 
Гризе душу й морозить нуда ! 
Кров кіпить і нутро все в огни, 
В коло ж мур і неволя бліда. 

Я боротись за правду готов. 
Рад за волю пролить свою кров, 
Та з собою сазшм у війні 
Не простояти довго міні. 
18 нояб. 1881. 



VII. 

Не покидай мене, пекучий болю. 

Не покидай, важкая думо-муко 

Над людським горем, людською журбою! 

Рви серце в мні, бліда журо-марюко, 
Не дай заснуть в постелі безучастя — 
Не покидай мене, гриже-гадюко ! 

Не дай живому в домовину класть ся. 

Не дай іюдузіать ані на хвилину 

Про власну радість і про власне щастя, 

Докіль круг мене міліони гинуть 
Мов та трава ехне літом під косою, 
І від колиски аж по домовину 

Жиють :* бідою наче брат з сестрою. 
Докіль жить тяжким нас давить валом. 
На пий ломае силою страшною, — 



— 36 — 

Докіль ще недосяглим ідеалом 

Для міліонів ситість, тепла хата, — 

Докіль на лицях сльози ніби ралом 

Борозди риють, — доки зимна крата 
Тюремна руки путає робучі, 
Мруть з голоду бездомні сиротята, 

Лишають ся під небом ті блискучі 
Гнізда розпусти, зопсутя й обмани 
І світ заражу ють, докіль могучі 

„Стовпи" отруту ллють в народні рани г 

Думки кують, для ирихоті своеі 

Люд трупом стелють люті Тамерлани! 

Ох, загніздись на дні душі мові 
Важкая думо ! Сильними кліщами 
Стискай те серце, скоро б від твоєі 

Схибнув я стежки ! Ночами і днями 
Шепчи над вухом; .,Тп слуга нещасних! 
Працюй для них словами і руками 
Без бажань власних, без вдоволень власних ! -; 
28 нояб. 1883. 



МИ. 

Місяцю, князю ! 
Нічкою темною 
Тихо пливеш ти 
Стежков таємною... 
Ніжно хлюпочеть ся 
Вбздушнс море. 
Так в візі і хочеть ся 
Змить з серця горе. 

Місяцю, князю, 
Ти чарівниченьку ! 
Смуток на твойому 
Ясному личеньку. 



— 37 — 

Із небозвідноі 
( Ітежки погідної 

Важко глядіть тобі 
В морс бездонне, 
В людськосте бідної 

Горе безсонно. 

Місяцю, князю ! 
В пітьмі будущого 
Знать ти шукаєш 
Зіля цілющого, 
Зіля, що лиш цініте 
З за райських меж.. 
Ох. і коли ж ти те 
Зілє найдеш?... 
Ні іюля 1883. 



IX. Пісня геніів ночи. 

По боях земного житя. 
Чи в повні свіжих сил: 
В утомі з довгого путя, 
Чи в першім маху крил ; 
Чи в низ літа склонили скрань, 
Чи в серці рай весни, — 
Сюди, вандрівче, ти пристань ! 
Засни ! Засни ! Засни ! 

Що земний шлях, ідо земний бій, 

Ненависть і любов V 

Тут ніч, тиша і супокій 

Без снів і без оков. 

Тут болю ані втіх нема. 

Морозу ні весни. 

Тут забуте, спокій і тьма — 

Зленії ! Заспи ! Засни! 

Принаді» істотою цілов 
Природі до грудин, 
Туди верни, відкіль прийшов, 
Напій безсмертя пий ! 



— 33 — 

Почате в бою тіло те 
Знов в вир бездонний пхни, 
Що вічно смерть з жптвм плете 
Засни ! Засни ! Засни ! 

А дух? Се ж іскорка лишень, 
Се огник, нервів рух ! 
Розпадесь мозок, то й огень 
Погасне, згпне дух. 
Воскресних не лякайсь казок, 
Хай для дітей вони ! 
Остатній біль — побідний крок ї 
Засни ! Засни ! Засни ! 
10 дек. 1882. 




41 



ДУМИ ПРОЛЕТАРШ. 



і 



І. На суді. 

удіть зіене, судді ЗІОІ ? 



, і Без мнлости Фальшивої 1 
* Не надійтесь, що верну я 
<* 3 дороги ..нечестивої", 
Не надійтесь, що голову 
ГІред вами смирно схилю я, 
Що в добрість вашу вірити 
Буду одну хоч хвилю я. 

Судіть мене без боязни, — 
Таж сильні ви, то знаєте ! 
Судіть без встиду, таж ви встид 
На привязи тримаєте : 
Судіть, як каже право вазі. 
Судіть острійше, тяжше ще, — 
Таж ви і право, то одно 
В одній машині колісце. 

Одно лишень, прошу я вас, 
('кажіть виразно й СМІЛО ви : 
Яка вина моя і тих, 
Що враз зо мною йдуть і йшли? 
Скажіть виразно: Люде ті, 
Се зрадники! Вони хотять 
Перетворить, перевернуть, 
Звалити наш суспільний лад ! 



40 



Тай ще скажіть, за що хотять 

Перетворити лад цілий? 

За те, що паном в нім богач. 

А гнесь слугою ЛЮД німий. 

За те, що чесна праця в нім 

Придавлена, понижена, 

Хоч весь топ ваш суспільний лад 

Піддержує й живить вона. 

За те, що дармойідство тут 
З робучпх рук ссе кров і піт ; 
За те, що тут з катедр, амбон 
Ллєсь темнота, не ясний світ. 
За те, що ллєсь мільйонів кров 
По прихотн панів, царів ; 
За те, що люде людям тут 
Кати, боги, раби гірш псів. 

А ще скажіте, як сей лад 
Перевернути хочем ми? 
Не збруєю, не силою 
Огню, зелі за і війни. 
А правдою і працею 
Й наукою. А як війна 
Кровава понадобить ся, 
Не наша буде в тім вина. 

Та ще скажіть, що ви й самі 
Не відмовляєте нам то, 
Що правду ми говоримо, 
Що прямо, чесно ми йдемо 
За правдою. Все те скажіть, 
Судді моі, по щпрости, 
Тоді в імя еего ладу 
Судіть мене без милости ! 
ЗО аіір. 1880. 



II. Милосердним. 

Нехай і так, що мов червяк 
Затоптаний в багно житя, 



— 41 — 

Оскорблений, унижений, 
З гнівом в душі вмираю я : 
Нехай і так, що в старця мов, 
Похилий мій, нужденний вид, 
Та все ж ваш дар напрошений 
Глубоко грудь .міні ранить. 

Нехай і так, що добрі ви 

І чесні ви і щирі ви. 

Що з милосердя даєте 

Старцеви милостині ви : 

Та милостині вашоі 

Я не благав, я не просив, — 

За щож ви дар той тичете. 

Щоб руку мні наскрізь палив? 

І хтож вам право дав таке , 
Щоб милувались ви сейчас 
Над кождим, у кого лице 
Не так щасливе, як у вас. 
В кого уста безкровніі. 
Погас в очах веселий жар, 
І одіж драна голосно 
Говорить : бач, се пролетар У 

Хто знав, може драний той. 
Блідий, нужденний пролетар 
Не хоче милости, вважа' 
Пощочиною всякий дар? 
Хто знав, може слова лиш 
Прихильного від вас він жде, 
А може найвдячнійший вам 
За ваше мбвчанв буде ? 

А може дар тон, за котрий 
Нас ваша совість похвалить. 
Його важким униженвм. 
Мов иясть до долу повалить? 
А иоже за той дар. що в вас 
Із милостивих рук 1 плине, 
Він милість вашу дешеву, 
І руки ваші прокляне ?... 
1-2 іншії 1880. 



— 42 — 

III. 8етрег Мені! 

Протіш рожна перти, 
Иротив хвиль плисти, 
Сміло аж до є мерти 
Хрест важкий нести ! 

Правда протнв сили ! 
Боєм против зла! 
Між народ похилий 
Вольности слова ! 

З світочем науки 
Против брехні й тьми — 
Гей, робучі руки, 
Світлії уми! 

Ще те не вродилось 
Острев зелізо, 
Щоб низі правду й волю 
Самодур зарізав ! 

Ще той не вродив ся 
Жар, щоб в нім згоріло 
Вічне діло духа, 
Не лиш утле тіло ! 
З апр. 1880. 



IV. Ідеалісти. 

Під пнем перегнилпм в болоті гнилому 
Вертять ся, клублять ся дрібні червяки : 
І вродились, виросли й гинуть у ньому, 
А другі йіх тілом живуть залюбки. 

І снить ся йім бідним у пітьмі кромішній 
Десь сонце горить у всім чарі весни, 
А в сонця проміню, у радости вічній 
Гуляють і золотом сьяють вони. 



— 43 — 

Ті єни своі черви складали в сіетеми 
З заключенвм : так в найліпше, як в ; 
Читали промови, співали поеми 
Про гарне, щасливе в болоті жить. 

В тім люде той нень відвалили й поперли, 
І дійснев сонце вказалось з за мглн ; 
На сонце те глипнули черви й померли, 
І мручи, убійчее світло кляли. 
1882. 



V. 

Всюди нівечить ся правда, 
Всюди панув брехня, 
В ваших лиш серцях, о братя, 
Най не постане вона ! 

Там ви для правди святоі 
Сильний збудуйте оиліт, 
Тазі ви огонь невгасимий 
Чесноі думки паліть ! 

Твердіші від стали твердоі, 
Сто раз тривкійша ніж мур 
Щирих, мягких серць твердиня 
Супроти громів і бур. 

Там з поколінь в поколіня 
Правда простоіть ціла, 
Поки не зломить ся лютий 
Вал лицемірства і зла. 

І зюв те древо зимою, 
З верху безлисте, мертве, 
І) бурі, морози пускає 
Вічно корінє нове : 

І .мов нора та підземна 
Триска ключем з під скали, — 
Трисне з під зла й пересудів 
Правда жива на земли. 

(і апр. 1880. 



— 44 



VI. Супокій. 

Супокій — . святев діло 
В супокійнії часи. 
Та сли в час війни та бою 
Ти зовеш до супокою, — 
Зрадник або трус вен. 

Бо коли народи в згоді 

Враз працюють, щоб природі 

Вирвать тайну не одну, 

В тьму житя влить світла досить, 

Горе тому хто підносить 

Самовільную війну. 

Та коли в робучу пору 
В нашу хату і комору 
Закрадавсь лиходій, 
Щоб здобуток наш розкрасти. 
Ще й на нас кайдани вкласти, — 
Чи й тоді святий спокій '?... 
15 іюля 1883. 



VII. Товаришам. 

І вас зі своіх зборів проженуть 
Старих порядків лицарі горді і, 
Імя і діла ваші проклинуть 
І крикнуть: „Зрада! пагубніі мріі!' 
І вашу добру славу оплюють 
Брехнею, й вас полічать між злодіі, 
Отрутою замучених напоять, 
Надіі ясні жовчею затроять. 

На суд потягнуть вас, начинять ваош 
Всі тюрми, все покличуть проти вас - 
Людей і Бога. Ділом і словами 
Не проминуть ранити раз у раз 



— 15 — 

Мяхкев серце ваше, мов тернами. 
Подумаєш: Оттак жить! — і нераз 
Самому страшно, защемить у груди... 

Чиж так живуть з людьзш-братамн люде ? 

Не так повинні ! Щоб не так жили, 
Щоб брата і в найменшому пізнали, 

За те як раз до бою ви пішли. 
На поклик правди проти брехні стали... 
Боріте ся ! Терніть ! По всій земли 
Рівняйте стежку правді ! Де застали 
Лиш гложв, терне, тазі по вас нехай 
Зазеленів жито наче гай ! 
19 апр. 1880. 



VIII. 

Не люде наші вороги, 

Хоч люде гонять нас і судять 

І запирають до тюрми 

І висмівають нас і гудять. 

Бо люде що? Каміне те, 

Котре розбурхана весною 
Валами котить і несе 
Ріка розлитая з собою. 

Не в людях зло, а в путах тих, 
Котрі незримими вузлами 

( крутили сильних і слабих 
З йіх мукою і йіх ділами. 

Мов Ляокоон серед змий, 
Так люд увесь в тих путах ве ся. 
( >\ і коли ж тоіі скрут страшний 
На тілі велетня порве ся? 

9 апр. 1880. 



— 40 — 



IX. 



Не довго жив я в світі ще, 
Та встиг чимало вже зазнати. 
Не що й дало міні жить. 
Та все ж дало досить богато. 

Дало міні пізнать добро, 
Дало побачить світ науки. 
Бажане правди у душі 
І дві тверді, робучі руки. 

Дало і приязнь і любов 
Взаімну хоч і не щасливу. 
Сказало: „Сій, хоч не твойбв 
Руков пожате буде жниво!" 

І ворогів дало, котрі 
Клинуть і тиснуть мя, бо сильні ; 
Дало й прихильників, котрі 
Найбільш самі собі прихильні. 

Та над усе ціню я ту 
Малую мірку мук і болю, 
Котрі прнняв я в сім житю, 
За правду, за добро, за волю. 
1 апр. 1880. 



X. 

Ви плакали Фальшивими слезами 

Над моєю недолею, жаліли 

Мене, махали жалісно руками. 

Та помогти міні не вміли й не хотіли. 

..Жаль бідного! З дороги марне збив ся 
І згиб ! Ми се з гори вже добре знали ! 
Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепив ся, 
І ось куди его Фантазіі загнали ! " 



— 47 — 

А другі, ще милосернійші, бистро 
Здвигаючи плечима, промовляли: 

„Ось до чого веде погане товариство, 
Сліпая віра в мріі-ідеали ! я 

Пожалували всі мене, а далі 
Пішли — хто на обід, хто в карти грати, 
А хто судить запертих в кріміналі, 
А я лишивсь під тином умирати. 

31 май 1880. 






ЕХОЕЬЗІОЕ! 



І. Наймит. 

устах тужливий спів, в руках чепіги плуга, 

Так бачу я його : 
Нестаток і тяжка робота і натуга 

Зорали зморшками чоло. 
Душею він дитя, хоч голову схилив 

Незюв дідусь слабий, 
Бо від колиски він в недолі пережив 

І в труді вік цілий. 
Де плуг ьго пройде, зелізо де розриє 

Землі плідноі пласт. 
Тазі незабаром лан хвилясте жито вкрив. 

Свій плід землиця дасть. 
Чому ж він зрібною сорочкою окритий, 

Чому сірак, чута 
На нім мов на старці з пошарианоі свити? 

Бо наймит він, слуга. 
Слугою родить ся, хоч вольним окричалн 

Богатирі его : 
В нужді безвихідній, погорді і печали 

Сам хилить ся в ярмо. 
Щоб жити, він жите і волю власну й силу 

За хліба кусник продав. 
Хоч не кормить топ хліб і стать его похилу 

Не випрямить і сил не додав. 
Сумує німо він, з тужливим співом оре 

Те поле, оре не собі, 
А спів той наче брат, що гонить у серця горе, 

Змагатись не дав журбі. 



— 4!) — 

А сніп той, то риса, що в спечи підкріпляв 

На нів зівялнй цвіт; 
А спів той — грім страшний, що ще лиш глухо грає, 

Ще з далека гримить. 
Та іюки буря ще нагряне громовая, 

Він хилить ся, проводить в тузі дни. 
І земельку свиту як матінку кохає, 

Як матінку сини. 
Байдуже те ему, що для добра чужого 

Він піт кровавип ллє, 
Байдуже те ему, шо потом труду свого 

Панам нанованв дав. 
Коб лиш земля, котру вго рука справляла. 

Зародила опять, 
Коби з трудів вго на других хоч спливала 

Небесна благодать. 



Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки 

Над нивою чужою. 
Все серцем молодий, думками все високий, 

Хоч топтанпй судьбою. 
Своєї доленьки він довгі жде столітя, 

Та ще надармо жде : 
Руінн перебув, татарські лихолітя 

І панщини ярмо тверде. 
Та в серці хоч і як недолею прибитім 

Надія кращая жив: 
Так часто під скали тяжезноі гранітом 

Нора хо.юдиа бв. 
Лиш в казці золотій, зюв привид сну чудовий, 

Він бачить доленьку свою, 
І тягне свій тягар, понурий і суровий 

Волочить день по дню. 
В отоліт я х нагніту вго лиш ратувала 

Любов До рідних НПВ : 

Нераз дітеіі і-.іп гьма тьменна погибала, 

Ти все він пережив. 
іі лісовою тою він мов велнтень той давнин, 

Непоборизшй син землі, 

4 



— 50 — 

Що хоч повалений, опять міцний і славшій 

Вставав у боротьбі. 
Байдуже, для кого — співаючи він оре 

Плідний, широкий лан : 
Байдуже, іцо він сам терпить нужду і горе, 

А веселить ся пан. 



Ори, ори й співай, ти велнтню, закутий 

В недолі й тьми ярмо! 
Пропаде пітьма й гнет. обпадуть з тебе пута, 

І ярма всі ми порвемо. 
Не даром ти в біді, пригноблений врагами, 

Про силу духа все співав. 
Не даром ти казок чарівними устами 

Єго побіду величав. 
Він побідить, порве шкарлущі пересуду, 

І вольний, власний лан 
Ти знов оратимеш — властивець свого труду 

І в власнім краю сам свій пан. 
10 октяб. 1876. 



II. Беркут. 



З укритого гнізда в скалиетій десь щілині 

З тяжким він розмахом рванувсь під хмари сині, 

З таємних зюв жерел гнівлива думка рве ся, 

Облетить світ, і аж о неба звід опре ся, 

І бб важким крилом, де лиш сягнути зможе, 

І зве: Де правда та? Де ти, великий Боже У 

Всі зорі збігла я, атоми всі в природі 

Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі. 



В блакиті він завис недвижний, розпростертий, 
Мов над житєм грізний, невпинний образ смерти. 
Здавсь, що до небес він гвоздями прибитий, 
Та чуєш, що він гнеть в низ вержесь — кров пролити. 



- 51 — 

Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний : 
Таж над тобою тон; завиє беркут невтримний! 
Він не хибне тебе, хоч як високо висить ! 
Чи много то ще хвиль топі гуляти лишить?... 



Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті. 
Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті. 
Спокійно колесить, знижавсь* знов зривавсь. 
За хмару крив ся, в лазурі розпливавсь. 
Лиш острий крик вго віетить. що він голодний ! 
Так в час тиші нераз прорве ся плач народний. 
І защемить в душах вельможних біль таємний, 
Мов зезілетрясеня віщун, той грім підземний. 



Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте ! 

За те, що в груди ти ховаєш серце люте, 

За те, що кров ти пєш. на низьких і слабих 

З погордою глядиш, хоч сам живеш із них : 

За те, що так тебе боіть ся слабша твар ; 

Ненавиджу тебе за теє, що ти цар ! 

І ось блищить мій кріс, ціль добра, вистріл певен. 

І вбійчеє ядро під хмари понесе він. 

І замість нести смерть з гори на земне ложе. 

Ти сазі спіткаєш смерть під хмарами, небоже. 

І не як божий суд, але як трун бездушний 

Ти впадеш, судови тих моїх куль послушний. 

1 не остатній ти! нас в стрільців сто сот : 

І все. що звесь беркут, полоще кровю рот, 

Вивисшуесь над мир, трівогу й пострах сіє, 

'Ге кулі не уйде, як слушний час наспіє. 

А труп бездушний ми без жалю, без промови 

Ногою копнемо, й підемо дальш на лови. 

22—24 пан 1883. 

III. Христос і хрест. 

Серед іюла край дороге 
Стародавний хрест стоіть, 

А на нім Христос розпитий 
Висів тож від давних літ. 



Та з часолі прогнили гвозді, 
Вітер хрест розхолітав, 
І Христос, в горі рознятий 
Із хреста на землю впав. 

Тут сейчас трава висока, 
Що росла вокруг хреста, 
Радісно в своі обійми, 
Мягко прнняла Христа. 

ІІОДОрОЖНІШИ н ФІЯЛКИ, 

Що там пахли з між трави, 
Звились мов вінець любови 
У Христа край голови. 

На живім природи лоні, 
Змитий з крови, ран і сльоз, 
Серед запаху і цвітів 
Сумирно спочив Христос. 

Та якісь побожні руки 
Спать ьзіу там не дали, 
І, хрестячись, з поміж цвітів 
Знов у гору підняли. 

Та нових не мавшії гвоздів, 
Щоб прибити знов Христа, 
Хоч з соломи перевеслом 
Иривязали до хреста. 

Так побожні пересуди, 
Бачучи за наших днів, 
Як з старого древа емерти, 
Із почнтаня богів, 

З диму жертв, з тьми церемоній, 
Із обмани, крови й сльоз, 
Словом, як з хреста старого 
Сходить між людей Христос, 

І як ставши чоловіком, 
Близший, висілий нам стає, 



53 



І святим приміром евоім 

Нас до вольностн веде, — 

Силують ся понад людськість 
Будь що будь піднять Христа, 
І хоч брехні перевеслом 
Привязати до хреста. 

1880. 



IV. Човен. 



Хвиля радісно плюскоче та лестить ся до човна. 
Мов дитя цікава шепче і розпитує вона : 
„Хто ти, човне? Що ти, човне? Відкн і куди пливеш? 
..І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?" 

А повзе ліниво човен і воркоче і бурчить : 
..Відкн взяв ся я — не знаю: чим прийде ся закінчить 
Біг .мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве . 
Скали грозять, надять-иросять к собі береги мене. 

..Хвилі, то жить, то гріб мій, пестощі і смерть зюя : 
По над власним гробом вічно ковзаюсь трівожно я. 
Поти лиш живу правдиво, поки гріб той иідомнов : 
Вітер гонить, хвиля ломить — і я вже на дно пішов. 

,,Щож тут думать, що тужити, що питати ся про ціль? 
Нині -жити, завтра гнити, — нині страх, а завтра біль. 
Кажуть, що природа-мати нас держить, як йій тазі тре, 
А вкінці мене цілого знов для себе відбере. 

..Щож тут думати? Тримав, то тримає, а візьме. 
То візьме — ні в сім, ні в тому не питатиме мене. 
Непогідний, несвобі днин день мій, ВІК МІЙ : ЖНЙ ЧИ ПІНЬ 

Все одно! Шукати ціли? Вік борись, плисти не кинь!" 

Хвиля весели плюскоче та лестить ся до човна. 
Ніжна мов дитина шепче і пришіптук вона : 
„Човне-брате, втіх шукати серед смерти, верх могил — 
Се5к не горе! Глянь на море, кілько тут иесесь вітрил ! 



— 54 — 

..Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув : 
Хоч он н девять не вернуло, то десятий повернув 
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде, 
Хто не мав ціли. Човне, як пливеш, то знайже, де ! 

..Таж не все бурхав море, тихев бува частійш. 
Таж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш Е 
А хто знав, може в бурю ізіенно спасеш ся ти? 
Може іменно тобі ся вдасть до ціли доплисти!" 
Стрий 13 іюня 1880. 



V. Каменярі. 

Я бачив дивний сон. Немов передомною 
Безмірна, а пуста і дика площина, 
А я, прикований ланцом зелізним стою 
Під височенною гранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я. 

У кождого чоло житв і жаль порили, 

І в оці кождого горить любови жар, 

А руки в кождого ланци мов гадь обвили, 

А плечі кождого до долу ся схилили, 

Бо дваить всіх оден страшний якийсь тягар. 

У кождого в руках тяжкий зелізний молот, 
І голос сильний нам з гори мов грім гримить: 
Лупайте сю скалу ! Нехай ні жар, ні холод 
Не спинить вас! Зносіть і труд і спрагу й голод. 
Бо вам призначено скалу сесю розбить. 

І всі ми як оден підняли в гору руки 
І тисяч молотів о камінь загуло. 
І в тисячні боки розприскали ся штуки 
Та відривки скали : ми з силою розпуки 
Раз по раз гримали о камяне чоло. 

Мов водопаду рев, мов битви гук кровавпй, 
Так наші молоти гриміли раз у раз, 
І пядь за иядею ми місця здобували. — 



— оо — 

Хоч не одного тазі калічили ті скали, — 
Ми далі йшли, ніщо не спинюнало нас. 

І кождий з пас то знав, що слави нам не буде 
Ні палати в людей за сей крона вий труд. 
Що аж тоді підуть по сій дорозі люде, 
Як мв ороббм бі та прорівнаєм всюди, 
Як наші кости тут під нею зогниють. 

Тай слави-ж людської зовсім ми не бажали. 

Бо не героі зш і не богатирі. 

Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли 

На себе пута. Ми рабами волі стали. 

На шляхту поступу ми лиш каменярі. 

І всі зш вірили, що своіми руками 
Розібемо скалу, роздробимо граніт. 
Що кровю власною і власними кістками 
Твердий змуруємо гостинець і за нами 
Прийде нове жить, добро нове у світ. 

І знали ми, що тазі далеко десь у світі, 
Котрий зш кинули для праці, поту й мук, 
За назш сльози ллють мами, жінки і діти. 
Що другії й недруги гнівніі та сердиті 
І нас і нашу мисль і діло те клинуть. 

Ми знали се. і в нас нераз душа боліла 
І серце рвало ся і груди жаль давив. 
Та сльози ані жаль ні біль пекучий тіла. 
Ані проклятя нас не відтяглії від діла, 
І молота ніхто із рук не опустив. 

І так ми далі йдем в одну громаду скуті 

Всесильнов думкою, а молоти в руках. 

Нехай прокляті зш і світом позабуті. 

Ми ломимо скалу, рівиаим правді путі, 

А вдасте всіх прийде по наших аж кістках. 

1878. 



— 56 



VI. ! д і л л і я. 

Давно було. Дітей маленьких двоє 
Побравши ся за руки, по квітчаетнх 
Лугах підгірських, стежкою вузкою 
Поперек нив, в жарку літную днину 
Ішли з села. 

Старшенький хлопчик був — 
Біловолосий, з синіми очима, 
З конем вербовим у руці. У него 
За пазухою добрий кусень хліба 
І квітка на кайстровім капелюсі. 
А дівчинка вела його за руку, 
Хоч менша. Наче терен оченята, 
Мов вуглики жаріли ся і живо 
Все бігали кругом. Мов миший хвіст 
Косичка з заду висіла, а в ній 
Червона стрічка вплетена була. 
В маленькій запасчнні підіпятій 
Знать кілька бульб печених, а стручки 
Зеленого гороху визирали 
З за пазухи. 

Нерадо якось хлопчик 
Ішов і боязливо озирав ся, 
А дівчинка невпинно щебетала, 
Додаючи товаришу відваги. 

— Ветидай ся, фє ! Такий великий виріс, 

А плакать хоче ! Хлопець, а боіть ся ! 

Чого боятись тут? Сли я ти кажу. 

То мусить бути правда. Вже моі 

Бабуня не такі, щоби брехали ! 

А ти диви, хіба то так далеко? 

На сей горбок, а відтам Діл близенько, 

А там Ділом у гору та все в гору, 

Аж на сазі верх ! Тай годі ! Там спочинем 

А може ні, чого ще спочивати. 

Коли вже відтам близько !... Крикнем : У ! 

Тай просто враз побіжимо до тих 

Стовпів зелізних, що підперли небо. 



А там сховаємось за стовп і тих<> 
Тихенько аж до вечера пробудем. 
А ти щоби не смів міні і писнуть. 
Не то що плакать! Чуєш? А то я 
Тобі задам ! А як настане вечір 
І сонечко прийде до дому на ніч, 
Застукає до брами, — то ми тихо 
Тихесенько прокрадемось за ним. 
А знаєш, що бабуся говорили? 
У него є донька така хороша. 
Що просто страх. Вона то відчиняв 
Що вечір браму батьковії її що рана. 
А вже дітей вона так дуже любить, 
Що просто страх. А сонце не пускає 
Дітей до неі, щоб із ними разозі 
У світ не втікла. Але ми тихенько 
Прокрадезюсь, таії шусть ! і вхопнзюсь 
€і за руки, то вже сонце нам 
Ніщо не зробить. Тілько ти не бійсь 
І плакати не смій ! Таж то так близько, 
І на дорогу зіаєзю досить, 
А та нам нанна надає богато 
Всього, о що лиш будезю просити. 
Ану, о що би ти просив? 

Поглянув 
На неі хлопець, палець вихав до уст 
Тай каже: — Мозе б діпсого коня? - 

— Ха, ха, ха, ха ! — дівча зареготалось. 

— Ну. сцоз, то зюзе капелюх повий? 

— Проси що хочеш, а я знаю, знаю, 
Що я просити буду ! 

— Сцо таке ? 

— Ага, не скажу ! 

— Ну, скази, а то 
Заплацу ! 

— Овва, плач, то я сама 
Піду і не візьму тебе з собою. 

— Ну, а цозіуз не сказес? 

— Знавш, ти 
Ду рний ! Міні бабуся говорили, 
Що в неі яблочка <-; золоті. 



— 58 



Кому вона те яблочко дарує, 
То той весь вік щасливий і здоров 
І гарний, гарний буде всім на диво. 
Але ті яблочка лиш для дівчат. 

— Я хоцу яблоцка ! — заплакав хлопець. 

— Не плач, дурний, лиш не забудь просити, — 
Я вставлюсь вже, щоб і тобі дала. 

А як по яблочку такім дістанем, 
То вернемо до дому і нікому 
Не скажемо. Не скажеш? 

— Ні, не сказу. 

— Ну, иамятай ! А скажеш — відберуть. 
Чи так? 

— А так, — рік хлопець. І пішли. 

Пройшло чимало літ від того дня. 
Далеко над сподівань дітей 
Тяжкою вийшла й довгою дорога 
До сонішних палат. І трави й ниви 
І небо й сонце, все, усе змінилось 
У хлопчика в очах. Лиш не змінилась 
Подруга та, провідниця єго. 
Щебетанє ьі веселе, любе, 
І усміх, і надія невгасима, 
Се та жива струя, що вяже в серці 
День нинішннй з вчорашним і грядущим. 
І ціль йіх не змінилась за той час, 
Лиш виросла, розвилась, розяснилась. 

І ось великим ШЛЯХОМ МНОГОЛЮДНЮІ 
Посеред тиску, свару й товкітні 
Ідуть вони, ховаючи у грудях 
Дитячі серця, як найкрасший скарб. 
Минав йіх гордий, надутий дурень, 
І розсміесь : мнна' пишний вельможа, 
Ти і не гляне : зустріне мужик, 
То в спрагу дасть погожоі води 
Нанити ся, і стежечку покаже, 
І підночує, в слоту захистить. 
Вони-ж побравши ся за руки, тихо 
І радісно, без огляду й трівоги 
Ідуть на стрічу сонцю золотому. 
1886. 



шшфш% % штт 



©^"Ф" 3 ^ 



ПОЕЗІЯ. 



-житю, мов на шляху лиць сотні стрічаєш. 
Та в поспіху иіх безучастно лишаєш. 

Часом лиш попадесь лице характерне, 
І Що взір по неволі до себе приверне. 

Зирнеш, заговориш, і стиснеш за руку — 
Найблпзша хвилина приносить розлуку. 

Та довго ще в тямці відтіль і відсіль 
Нераз визирає приязний проФІль. 

Та де з ким тіснійше злучив тя шлях долі 
Чи в бою, та в праці на рідному полі. 

Живеш поруч него, смієш ся і плачеш. 
Здавть ся, всі думи в душі єго бачиш. 

Здаєть ся, все ясне, і гнів єго й ласка. 
Ля; глянеш пильнійше : все маска і маска. 

Лиш маску ти знаєш, єі ти любив. 

Що Ефиєсь за нею — і хтож се зглубив? 

Часом лиш припадок ту маску відхилить, — 
Зирнеш і жахнеш єн: Чи взір мене милить? 

Чи знав я сю постать, чи бачив уже? 
Яйце мов знайоме, та зовсім чуже! 

Профілі і маски — <»сь інас розлоге! 
Осі, все, то дає нам житє наше вбоге. 



— 64 — 

І вбогі жилиб гай, понурі як мари. 
Якби не поезії дивнії чари. 

Вона ті профілі хапа на лету, 
Дає йім безсмертне житє, теплоту : 

Всі маски свобідно вона відхиляє, 
І в душах, мов в книзі вигідно читає, 

Укритеє щасте, мов мати дитину 
Вона обгортає у теплу ряднину. 

Незримії сльози, що плаче душа. 
Вона поцілуєм своім осуша. 

ЗО марта — 1 апр. 1893. 



.? Т: ' 



П О Е Т. 



І. Пісня і праця. 

.іспе, моя ти сердечна дружино. 
Серця відрадо в дні горя і сліз, 
З хати вітця як вдинев віно 
її тобі любов у -жить я приніс. 

Тямлю як нині : малим ще хлопчиною 
В мамині пісні заслухувавсь я : 
Пісні ті стали красою єдиною 
Бідного мого, тяжкого житя. 

„Мамо, голубко! — було налягаю, — 
Ще про Ганусю. Шумильця, Вінки!" — 
,,Ні. синку, годі ! Покіль я співаю. 
Праця чекає мові руки". 

Мамо, голубко! Зарана в могилі 
Праця й недуга зложили тебе, 
Пісня-ж твоя в невмнраючііі силі 
В мойозіу серці яснів, живе. 

Ох, і нераз тая пісня сумненька 
В хвилях великих невгоднії житя 
Тихий привіт міні слала, мов ненька, 
Сил додала до важкого путя. 

„Синку, кріпи ся! — міні ти твердила, - 
Адже-ж не паном родив ся ги тей! 
Праця, що в гріб лісне вчасно вдожила, 
Та лиш тебе доведе до людей 6 . 



— 64 — 

Правда, матусю ! Спасибі за раду ! 
Я ьі правди нераз доевідпв. 
Праця дала до житя зші принаду, 
Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив. 

Праця ввела зіене в тайники темні, 
Відки пісень бь чарівна нора, 
Нею дива прояснили ся зезші, 
Загадка нужди людськбі стара. 

Пісня і праця — великі дві силі ! 
ІІізі я до скону бажаю служить ; 
Череп розбитий — як ляжу в могилі, 
Низіи лиш зможу й для правнуків жить. 
14 іюля 1883. 



II. Чим пісня жива? 

Кожда пісня зюя 
Віку зюго день, 
Протерпів ьі я. 
Не зложив лишень. 

Кожда стрічка ьі — 
Мізку мого чаеть, 
Думи — нерви моі, 
Звуки — серця страсть. 

Що вазі душу стрясе, 
То мій власний жаль, 
Що горить в ній, то се 
Моіх сліз хрусталь. 

Бо папятий зіій дух, 
Наче струна-прізі : 
Кождий вдар, кождий рух 
Будить тони в нізі. 

І дарзіа, що пливе 
В них добро і зло, — 
В пісні те лиш живе, 
Що житє дало. 
7 марта ІЬ8Ї. 



— бо — 

III. Співакови. 

Будь ти співаче, як божа пшениця, 

Пісня твоя — золотее зерно! 
Скоро в лушпині доспів воно, 
Колос у низ починав хилить ся. 

Знав той колос, стебло і лушпина, 

Що для зерна вони тілько й росли, 

Що лиш тоді воно повне, коли 

Весь живий сок свій в ній зложить ростина, 

Знає тон колос, стебло і лушпина, 
Що як доспів зерно золоте, 
Серп йіх нещадний зітне і ззіете, 
І що зерно те йіх сзіерти причина. 

Алеж леліючи в темній обслоні 
Сочні зерняточка, знав стебло, 
Що на будуще воно принесло 
Нове, богатше житв в своізі лоні. 

Так весь свій мозок і нерви і серце 
Й ти в свою пісню, співаче, вкладай. 
Біль свій і щаств й жите ній віддай. 
Будь ві колос, лушпина й стебелце ! 
4- інша 1888. 



IV. Рідне село. 



І знов я бачу тя, село моє родинне, 

Лі; бачив тя тоді, коли жите дитинне 

ІІ.іи.ю немов малин потічок серед трав, 

Щ<> весь несміло між дрібними камінцями. 

Дрібних утіх і я тут зазнавав, 

За для дрібних гризот лице росив елезами. 

г Г<»ді цікаво ще на світ я поглядав. 

Не знав, що* далі там, за твоіми хатками, 

За лісом, що шумить довкола. І нераз 

Питав я річки, де* плине вона під нас. 



— 66 — 

І думкою гонив бі тихенькі хвилі 
По за закрутину далеку і стрімку. 
І дуба велнтня в сусідському садку 
Нераз розпитував, на чийій він могилі 
Щасливій виріс так високий і розлогий? 
І люде всі були міні так близькі, милі, 
І знав я всі стежки довкола; всі дороги. 
І зрідка лиш моя душа за обруб твій 
Летіла в ширший світ. 

Та чи дитязі у тобі 
Я був щасливий? Дух дитячий мій 
Чиж перших вдарів зла тут не зазнав на собі ? 
Чиж перші золоті надіі 
Не розвівались тут, мов квіти весняніі 
Морозом збитіі? Чи пориви горячі 
Мяхкоі ще душі сміхом тут не тоитались, 
Докором не дусились? Чиж не ллялись 
Найперші сльози тут, найщиршіі, дитячі. 
Під тиском вчасних ще і не дитячих мук? 
Хібаж душа моя ще чиста, ніжна, біля. 
Тут в рідному селі у-перве не щеміла 
Під дотиком твердих, брудних і грубих рук ? 
Хібаж не почала ще тут всисатись в груди 
Та трута лютая, що й доси духа тлнть? 
Хібаж не в тобі я пізнав сирітство, труди, 
І боротьбу з житєм? 

Чогож тепер болить 
Душа моя, коли по довгому часі 
Я в тобі опинивсь, на сугорби отсі 
Злим вихром загнаний? Стоіш ти як стояло, 
Самотнє і дрібне, дитя мов, що сховало 
В зелені буряни головку кучеряву. 
Довкола ліс гуде тужний, таємний спів. 
Що ще круг мові колиски гомонів, 
Тебе мов обтулив в полу свою темнаву. 
І річка та сама хлюпоче ся, трівожно 
Повзе поміж високих берегів, 
І верби ті самі і дуб той, що шумів 
Понад дитиною... 

Чогож так судорожно 
Щось тисне грудь мою у тобі, ріднее 
Село ? Чи жаль міні за тим тісним спокоєм, 



— (17 — 

За тим жителі, що хоч таї: бідне* 

І сіреє, пливе коритом тихим своїм? 

За щастєзі слимака того, що в шкаралущи 

Ховався? За незнаня смерком? 

Чи жаль міні, що я у світ пішов пішком 

На бурі, громп й град, шукати, де сцілющий 

Потік знада пливе V 

О ні, о ні ! 
Не того так сьогодні жаль зііні, 
Не тим душа зюя так важко заболіла, 
А тим, що тяжша ще пригноба тут засіла 
На лицях, голови недоля в низ хиляв. 
Під відднхозі еі вся радість завзшрав 
І приязнь гасне враз з любвою, 
Котроі сіма тут зііні у серце впало. 
Оттизі то тяжко так зііні у тобі стало. 
Прощай село зюь ! Що тут зіене держало. 
Те щезло; що тепер держить — 
Таке важке, що зюв гора тяжить 
На серці. Геть іду — і плачу над тобою. 



14 іюня 1880. 



V. Поєдинок. 

Клубами вив ся дизі. Ревли гармати, 

Свистіли кулі зюв незримі ззші. 
Сичали, вились, лускали гранати. 

Красили землю струги кровяніі 

I рвались серця повні сил, відваги, 
В кровй тонули тисячні надіі. 

У низ валились найпишнійші стяги. 
Валились трони, що ще вчора певно 

II не думали дожити до зневаги. 

В ряді борців, заляканий смертельно, 
Блідий, і; знесилі, пилом весь укритий 

Ішов і я, щоби боротись ревно. 



— 68 — 

Я на лиці чув жар несамовитий 

І в серці чув докору крнк зловіщин — 

Я йшов в огонь, зюв зрадник встидозі битий. 

А прецінь я, підданий найвірніший, 
Ішов під стягом законної власні, 
Сповняв свій обовязок найсвятіщий : 

Йшов против тих, що розірвать на части 

Хотіли всі порФІри і корони, 

З престолів у печі огонь накласти ! 

Через буйні пшеннчніі загони 

Йшли ми .мов повінь. Доки око сягне. 

Все наших купи. Ген десь плачуть звони, - 

Село палав... Вітер димом тягне... 
Реве музика, гонить геть всі мисли... 
Кров зііцно бвсь. душа ні-що не прагне. 

І вже ось-ось ми ворога натисли ! 
Ряди йіх бовваніють перед нами, 
Пошарпані над ними стяги звисли. 

Вони тазі перед нашими рядами 

Бліді, втомлені, поганенько вбрані, 

Та к збруі кождий зюв приріс руками. 

Як гонять пітьму блиски сонця ранні, 
Як птахи з гнізд сполохані Фуркочуть, 
Так з стрільб йіх кулі грають оловяні. 

Та ба ! Мов зерна градові толочуть 
Буйний загін, зюв буря снігом вів, 
Так наші кулі стелють йіх, друхочуть. 

..Гей хлопці, далі ! Поки ворог вспів 
Отямитись, па него ! Най ні бден 
Назі не втече, хто бунтувати сзіів ! 

.,Валіть ! Коліть! Пардону він не годен!" 

Так генерал нас загрівав до бою, — 

І верглись зш, зюв в стадо вовк голбден. 



01 — 

Не тязшв я, ще діялось зо мною, 

Лишь весь тремтів, палав, незюв у грани. 

Не бачучи, куди біжу, де стою. 

Лиш тямлю, що в кровй бродив йогами, 
Що по мерцях топтав ще незастилнх. 
Топтав нескріплі ще. глибокі рани. 

Що дикі крики в слух міні ломились. 
Що дим гриз очп, що свистали кулі, 
І купи йшли, ревли, кляли, молились. 

Та очи, вуха, ноги зюв нечулі 

На весь топ беззіір людськоі роспукн 

Летіли, мов бжола в кишачий вулій. 

К стрільбі моі немов прилипли руки. 
І блискало раз в раз кроваво з неі 
І вилітали огняні гадюки. 

„Смерть бунтарям!" — із груди враз зюві 
Крик вирвавсь, і зелізо мов острене 
Нрошиб мене безмірною брехнею. 

А в тізі з пожару вийшов против мене 
Бунтар з такоюж як і я стрільбою. 
Одягнений у шмате все черлене. 

Та що се? В кождій черточці зо мною 
Однакнй вид, і ніс і очи її губи. 
Немов я сам перед собою стою! 

Я остовпів. Хоч гучно грають труби, 
Я з иего вже звести не зюжу ока, 
Від неп» зюв жду ласки аби згуби. 

Якась безмірна, темна і глибока 

Трівога ледом обдала все тіло. 

>Ь>в пташці, що загляне в очи смока. 

А він глядів на мене ЯСНО, сміло, 
Глядів .: докором на ту кров горячу. 
Що тут лилась, мов се — моє все діло. 



— 70 — 

І чув я, що під поглядозі тіш трачу 
Остатню решту сили, віри в себе, 
І закричав я: ..Ти, котрого бачу 

Я В рядах врагів — хто тн? Чом так до тебе 

І дух і око безупинно рве ся, 

Бо в тобі бачить Форзіу зняту з себе?" 

Він зювив твердо, що він Мирон зве ся, 

Вказав і місце те, де я родив ся, 

Де вчивсь, що діяв, як міні веде ся — 

Все те о собі кажучи хвалив ся. 

..Брехня !" — я крикнув. — ..Вороже безщасний,» 

Се я той Мирон ! Зрадно ти підшив ся 

..Під назву, рід, ба її під зіій вигляд власний !' с 
Та він всміхнувсь і каже: „Звільна, звільна, 
Мій друже ! Лиш не будь такий напасний ! 

Л назва й доля вся обом нам спільна, 
Лишень що я живий, правдивий, дійсний, 
А тн мій привид, ти мара свавільна, 

..Нервовоі горячки твір безвісний!' 
Слова ті він сказав так прямо душно, 
Мов доктор, діагкозою утішний. 

Міні ж зробилось страшно, тісно, душно... 

Адже ж жить, бутє, імя і тіло 

Сей привид в зіене відбирав бундючно ! 

..Ні. сазі ти привид!" — відповів я сміло. 
..А чим же дійсність ти свою дог;ажеш?' ; — 
Сказав тазітой. — „Лиш за високе діло, 

..За волю люду, на котру ти важиш, 
За хліб для бідних, за добро обдертих 
Правдивий Мирон бесь — а ти що скажеш? 

..Лиш на тирана в обороні жертви, 
На кривду в обороні правди стане 
Правдивий Мирон, не злякавсь сзіерти. 



— 71 — 

..Л ти, що йдеш під стягами тирана. 
Облитий кровю праведних героів, 
Ти смієш Мирова імя поганить? 

„Геть, привиде! В небутність, із котроі 
Повстав, ось тут тобі назад розлить ся. 
Щоб не спиняв зія від борби святої!" 

Та хоч топ голос, наче остра криця 

Рвав серце в мні, я з місця не вступав ся, 

Лиш враз до ока піднялась рушниця. 

..Ха, ха!" — двійник мій з мене реготав ся, 
Стріляти хочеш? Щож, стріляй, прояво! 
Я тіни куль ніколи не лякав ся! 

..Ось грудь моя! Назіір і вистріль жваво! 
А як живий від твоіх куль простою, 
На тебе стрілить буду мати право. 

..І кулею прошиблеиа святою. 

Оттою кулею, що освячена 

До найсвятіпшого за людськість бою, 

..Щезати мусить всяка тварь мерзена. 
Усякий привид злудноі уяви, 
І пересуд і вся мара злиденна". 

Я мовчки дуло в грудь его направив 
І стрілив — та не чути й грюку того, 
А ворог зіій ані змигнув з постави. 

„Сам бачній марність пориваня свого — 
Сказав. -- Під вид мій дурно ти підшив ся, 
Ніщо еси, щезай же до нічого!" 
Нін стрілив. Я між трупи повалив ся. 
-9 янв. 1883. 



■?•-?" 



УКРАЇНИ А 



І. Моя любов. 

'она таї: гарна, сьяє таї; 
Святою, чистою красою, 
: І на лиці ярів знак 
з? Любови, щиростн , спокою. 

Вона таь: гарна, а про те 
Так нещаслива, стілько лиха 
Знесла, що квилить лихо те 
В ьі кождіській пісни стиха, 

ві пізнавши, чиж я міг 
Не полюбить ьі сердечно, 
Не відречи ся власних втіх. 
Щоб ній віддатись доконечно? 

А полюбивши чиж би міг 
Я божую еі подобу 
Згубити з серця, мимо вс ; х 
Терпінь і горя аж до гробу? 

І чиж перечить ся любов 

Тій другій а святій любови 

До всіх, що ллють свій піт і кров. 

До всіх, котрих гнетуть (ЖОВН? 

Ні, хто не любить всіх братів 
Як сонце боже, всіх зарівно, 
Той щиро полюбить не ВЗІІВ 
Тебе, коханая Вкрайіно ! 
■11 іюня 1880. 



— /.. — 

II. 

Не пора, не пора, не нора 
Москалеви й Ляховн служить! 

Довершилась Украінн кривда стара, — 
Назі пора для України жить. 

Не пора, не пора, не пора 

За невигласків лить свою кров. 

І любити царя, що наш люд обдира, — 

Для Украіни наша любов. 

Не пора, не пора, не йора 
В рідну хату вносити роздор ! 
Най пропаде незгоди проклята мара ! 
Під Украйни єднаймось прапор ! 

Бо пора се великая всть : 

У завзятій, важкій боротьбі 

Ми поляжем, щоб волю і щастє і честь, 

Рідний краю, здобути тобі ! 



III. А я х а м. 
І ми братали ся з Ляхами. 

Т. Шевченко. 



І що ж, що ми з вами братались 
Все таки зіи в дурнях остались. 

Було КОЛИСЬ ВОЛІ доволі 

Для нас і для вас на Вкрайіні, 
І хліба доволі на полі, 
Лиш жити б та бути до нині. 
Та біс підкусив вас „ брататись ", 
Братерство ж навнак повернути : 
Над братом панами остатись. 
В ярмо его шию пригнути. 
І що ти братерства ціною 
Загарбав у нас ге, що наше. — 

Сусіди обох Нас •: тобою 

І тиснуть і другі», брате Ляше. 



Та мало для тебе науки ! 

Як власти лиш крихту у руки 

Дістав ти з німецької ласки, 

Як крихта нам вдалась свободи, — 

Для нас тобі жаль тої частки, 
Нас тиснеш і кличеш — до згоди ! 
— Братаймось ! — кричиш, і над нами 
Знов панство нове закладавш, 
Немов під братерства словами 
Братерського серця не зіавш. 

Братайзто ся. Ляше, та щиро, 
Грозіадою, ділом і миром, 
Братаймось, як з рівними рівні, 
А не як пани і піддані ! 
Користі най вяжуть нас спільні 
А не пересуди погані. 
І кождий на свойому полі 
Для себе і жиймо й працюймо 
Для власного щастя і долі-' 
Рятуймось в біді, та тямуймо 
Докладно слова ті хороші : 
Брат братом, а бриндзя за гроші. 
21 нояб. 1882. 



IV. 

Розвивай ся ти високий дубе, 
Весна красна буде! 
Розпадуть ся пута віковії, 
Прокинуть ся люде. 

Розпадуть ся пута віковії, 
Тяжкіі кайдани, 
Непобіджена злими ворогами 
Украйіна встане. 

Встане славна мати Украйіна, 
Щаслива і вільна, 
Від Кубані аж до Сяна-річки 
Одна, нероздільна. 



Щезнуть межі, що помежували 
Чужі між собою, 
Згорне мати до себе всі діти 
Теплою рукою. 

..Діти ж мої, діти нещасливі, 
Блудні сиротята, 
Годі ж бо вазі в сусід на \ слузі 
Свій вік коротати ! 

..Піднимайтесь на святее діло, 
На щирую дружбу, 
Та щоби ви чесно послужили 
Для зіатерн службу. 

..Чи ше ж то ви мало наслужились 
Москві і Ляхови? 
Чи ще ж то ви зіало наточились 
Братерської крови ? 

..Пора, діти, добра поглядіти 
Для власноі хати. 
Щоб ґаздою, не слугою 
Перед світом стати!" 

Розвивай ся ти високий дубе. 
Весна красна буде ! 
Гей уставаймо, єднаймо ся, 
Украйінські люде ! 

Єднаймо ся, братаймо ся 

В товариство чесне, 

Най братерством, щирими трудами 

Вкрайіна воскресне ! 

17 .марта 1883. 



*>*<• 

-&.*> 



КАРТКА ЛЮБОВІ! 



і. 



^гближабсь час і з серцем бючим в груди 
$рЯ вирву ся, щоб бачити тебе, 
<& Порвати пута Фальші і облуди, 
| Що тисне нас і по душі скребе, 
' Пробить стіну, котрою людська злість 
Нас. друже мій сердечний, розділила. 
Не знаючи, що в наших серцях сила, 
Котрої ржа упідленя те зііість. 

Зближавсь час і радісно тремтячи 
В твоі обійми щирі кинусь я, 
І скаже поцілуй міні горячий, 
Що будь що будь, а ти по вік моя ! 
Моя і невідлучна ! Бо слезами 
І горем тн знітована зо мнов ! 
Нема стіни, перегород між нами! 
Не звав стін, перегород любов ! 

Всі пута, що засліплене й зла воля 
На нас вложили, назі на біль — порвем ! 
Отруту, що нас нею щедро доля 
Поіла — виллєм з серця і затрем 
Усякий слід тих споминок важких, 
Котрі зюв черви серце підгризали, 
Щоб навіть тіни темніі від них 
На наше вольне щасть не лягали. 



Зближавсь час, коли подібно пазі 
По довговічних боях, муках люде 
Прокинуть ся, гнилий розмечуть грам, 
Що йіх давив, і щиро грудь до груди, 
Уста до уст притиснуть, зюв брати 
Приязним, щирим словом заговорять. 
Позбувшись пут недумства, темноти 
І завнсти і людовладства й горя. 

1 хан 1878. 



II. 

Плив гордо ястріб в лазуровім морю. 
Широко круг за кругом колесив, 
А на горі, в ожиданю і горю 
Лежав я й лету ястрсба слідив. 

Я ждав на ню, свою єдину зорю... 
Мов ястріб бистро я сюди спішив — 
Під рана жду, думками поле орю — 
Вема голубки! Серце біль здушив. 

Нема голубки ! Тілько ястріб вв ся ! 

Незіа голубки! Дармо серце бє ся! 

Вже ніч. — 1) розпуці знов я геть пішов. 

А за ліском на тійж горі чекала 
Вона весь день на ліспе, виглядала, 
Тужила важко й плакала за .мнов. 

10 май 1878. 



III. 

Від юго дня вже другий рік пройшов. 
V чистім полю знов лежу я в горю, 
Гляджу на иебо ясне... Надомнов 
Знов плавле ястріб в лазуровім морю. 



— 78 — 

Обколесив, тепер шибнув етрілов... 
Оттак і я простір думками порю, 
Та темно в нім, на віки мглов гуетов 
Закрила доля мою ясну зорю. 

Так темно, зимно ! Наче серце стине, 
І думка в мізку мов пилина гине, 
І ворухнуть не можу я рукою, 

Коли спімну, що ні одно горяче 
Дівоче серце не зітхне, не сплаче 
І не затужить нищечком за мною. 
10 мая 1880. 



IV. Тріолет. 

І ти лукавила зо мною ! 
Ах, ангельські слова твоі 
Були лиш бблиском брехні ! 
І ти лукавила зо мною ! 
І нетямущому міні 
Затрули серце гризотою 
Ті ангельські слова твоі... 
І ти лукавила зо мною ! 

Неначе правдою самою, 
Неначе золотом в огні 
Без скази чищеним — ох, ні, 
Неначе правдою самою, 
Так в добрі і нещасні дні 
Я величав ся все тобою ! 
Мов злотом чищеним в огні, 
Неначе правдою самою. 

Та під плінбю золотою 
Ховались скази мідяні, 
І цвіт розцвилий на весні 
Під пишнотою золотою 



— I і .) 



1880. 



1880. 



Крив червяка ! Ох, чи не в сні 
Любились щиро ми з тобою? 
І серце бідне рвесь у зші. 
Що ти — злукавила зо мною !. 



Я не лукавила з тобою, 
Кленуся правдою святою ! 
Я чесно думала п робила, 
Та доля нас лиха слідила. 
Що щирая любов ділала, 
Вона на лихо повертала : 
Що чиста щирість говорила. 
Вона в брехню перетворила, 
Аж поки нас не розлучила. 

Тиж думаєш, я не терпіла, 
В новіі звязки радо бігла ? 
Тиж думаєш, я сліз не лила, 
По ночах темних не тужила ? 
Не я лукавила з тобою, 
А все лукавство в нашім строю 
Дороги наші віддалило 
І серця наші розлучило, 
Та нашої любви не вбило. 



VI. 

І ти підеш убитою дорогов, 
Котрою день в день тисячі ідуть! 
І ти понижеия й неволі путь 
Пройдеш, як другі, до кінця самого. 

Тепер ще ти борониш ся, небого, 
Ще молодою кровю жили бють 
І свіжі думи сили додають. 
Та швидко опору не етане твого. 



— 80 — 

В глуб звільна втягне тя багно гниле 
І в кров усіми порами вісее ся, 
Повітре в-коло тебе затрув, 

І сили волі в тебе не найде є я, 
Щоб опиратись довше ! Затонеш ти, 
І, труп живий, безвладно поплинеш ти ! 



VII. 

Я буду жити, бо я хочу жити ! 
Не щадячи ні трудів ані поту, 
При ділі, що наш вік бересь вершити, 
Найду й свою я тихую роботу. 

З орлами я не думаю дружити , 

Та я опрусь гниючому болоту; 

Щоб через него й другим шлях мостити, 

На те віддам свій труд, свою охоту. 

А як часом моя послабне сила 

І серце в груди біль сціпнть пекучий 

І людська злість зморозить кров у жилах. 

То човник зі я перенеси летючий — 
Твоя любов підніме мя на крилах, 
Аж поки вал не зломить ся ревучий. 

1880. 



знайомим і незнайомим. 



ДІ. Корженкови. 
ушно і хмарно, 
, Важко бурливий час ! 
Чи гинуть марно. 
Щоб світ не знав о нас ? 
і Йти в небезпечний бій, 
Чи гнутись плазом? 
Друже сердечний мій. 
Ходімо разом ! 

Щастя не ждімо, 
Щасте не де, а в нас ! 
К СОНЦЮ спішім»». 
Хоч єго промінь згас, — 
Т> день буде ЗНОВ ясніть 
Чистим алмазом, 
В правди і волі світ 
Ходімо разом! 

З гнетом і тьмою, 
З розбратанєм братів 
Сміло д<> бою 
До кінця наших днів, 
За серця й совісти 
Ясним показом 
В збройній готовоств 
Ходімо разом ! 
±1 окт. 1882. 



— 82 — 

II. Данилови Млаці. 

Прочитавши єго віршик 

..Не можна всім догодити". 

(Календар „Просвіти" 1883.) 

Отче Даниле, ще не все той вільний. 
Хто з евоіх пут смів ся і кепкує : 
Не все ще той поет великий, чільний. 
Хто вірші пише і слова римує : 

Не все ще той святий, хто богомільний. 
Ні той високий, хто ся в гору дує : 
Не все нас сміх розвеселить весільний, 
Ні розслезнть нас той. що все сумує. 

Не в тім, співаче, сила слова твого, 

Щоб ти раз в раз мок в сльозах, кис у горю, 

Ні щоб сміявсь, чи є чи не є з чого. 

Ти будь керманич наш в бурливім морю, 
Щоб в тобі бачив люд привідця свого 
І все чув добре слово в добру пору. 
17 дек. 188-2. 



III. Молодому другови. 

Чом головку ти схилив до долу. 
Спер на ручку скрань ту мармурову, 
А очизіа в дали десь блукаєш, 
Наче в дали доленьки шукаєш ? 
Що завис на тобі сутінь суму ? 
Що задумавсь, молоденький друже? 
Ой не думай, голубе, ту думу. 
Бо та дума зрадливая дуже ! 

З разу сьяє, мов сонце весною, 
Наливає світ увесь красою 
І чарує твоє серце й очи, 
Наче любка у весільнім строю, 
Наче зірка моргає з дна ночи, 



— 83 — 

Наче ичілка мід з квіток громадить: 
Та як того .меду покоштуеш, 
Жар незнаний в серденьку почуєш, 
І тоді вона тебе ізраднть ! 

Сонця блиски на дрібки розщииле. 

Зорі в бездну темную розсипле, 

В цвітів барві вкаже страсть кипучу, 

В птахів піснях вкаже зойк розпуки, 

У погоді вкаже є криту тучу, 

.У роскоши вкаже скриті муки. 

В кождій перлі на красавиць шиі 

Вкаже зсілі нещасливих сльози, 

І твоі всі втіхи зюлодіі 

Мов мороз нещадний поморозить. 

Ох, і зблідне щічка та румяна, 

А чоло, що добра доля з рана 

Цілувала, стратить блиск слоновий 

І пооресь змерщинами живо, 

А твій взір свобідний, лазуровий 

Потемніє — самому на диво. 

Бо важкий, колючий шлях розуму, 

Кождий крок щемить у серці, друже ! 

Еіі, не думай, голубе, ту думу, 

Бо та дузіа зрадливая дуже ! 

•4883. 



IV. N. N. 



Виступаєш ти чемно, порядно, 
І говориш розумно і складію. 
І лице твоь гарне ти ясне — 
Заглядить ся дівча не одно, — 
Та зісне щось відтручує власне 
І смутить і грівожить воно. 

Все здасть т міні, що налитий 
'Ги слезами і кровю селян, 
Що людською ти кривдою ситий, 
Що твій батько — дерун і тиран. 



- 84 — 

За житя носить пекло у груди, 

Заливав вином червяка, 

Та як з світом прощати ся буде. 

То пекольная кара тяжка 

За всі зла, за грабоване враже, 

За обдерте, збідніле село 

Як клеймо братобійчеє ляже 

На твоє віармурове чоло. 

І почувш ти жар невгашений, 

Що палитиме серце твоє, 

І трівога, мов меч наострений, 

Твоі думи зсіче і побє. 

В твойій груди мов вихор в погоду 

Дикі страсти зірвуть ся грізні, 

І як вихор збентежує воду, 

Так тебе вони внурять в багні. 

І рука твоя кривдов силюгавить ся, 

Перемінить ся в злобу любов — 

Ось чого моє серце кровавить ся, 

Як подумать, що буде з тобов. 

І дарма, що такий ти приємний, 
Що друзяка ти з діла і з мови, 
Що ти людяний, тихий і чемний, 
Що бажаєш і стоіш любови ! 
Людська кривда, котров ти годований, 
На добро не виходить нікому ! 
Так огонь у соломі захований 
Спалить дві]) весь, не лиш ту солому. 
15 марта 1833. 



V. Міхаліні Р. 



Ні, не однако для всіх сонце сьяє, 
Хоч безучастно над всіми блищить. 
Бідний слізми єго блиск заливає, 
Щаснизі воно і терни золотить. 

Серце дівоче, краснійше сіяє 
Щирість твоя, аніж соняшний світ : 



— 85 — 

Радісний усміх для щасного мав. 
Сльози для горя, пораду в привіт. 

7 апр. 1882. 



VI. А н н і П. 



Дівчина встала рано, рано, 
„Піду я в поле мамо, мамо! 
Піду я в поле до роботи. 
Злоту пшениченьку полоти. 
Годі сидіти дома тута: 
Глушить пшеницю хопта люта : 
Бурян буяв рісно, рісно, 
За ним пшениці тісно, тісно : 
Повій плете ся геть на диво. 
Хилить пшеницю криво, криво." 

.,Рано ще в поле, доню, доню, 
Зимніі роси в полю, в полю ! 
Зимнії роси, зціпнуть ноги, 
Бодячвзі вкриті перелоги!" 

«Та докиж мамо ждати, ждати? 
Не сходить сонце, не видати ! 
Зимніі роси щож удіють? 
Та вони хопту гріють, гріють. 
А пок зійти ще сонце мусить, 
Хопта пшеницю здусить, здуеить." 

„Ей доню, доню, бач, з півночі! 
Чорная хмара валом точить. 
Чорная хмара, буйна злива — 
Щож зробиш в полю, нещаслива ?" 

„Я не боюся хмари, зливи ! 
Що міні віте]) той бурхливий? 
Я про ті тучі сміло, сміло 
Буду робити чесне діл»». 
Нехай і повінь валом бухне, 
Моя відвага не потухне, 



86 — 



Знесу я всяку злую долю, 
А не покину праці в полю. 
Робити буду без упину, 
І перестану — як загину. 

1880. 



VII. N. N. 



Будь здорова, зюя мила, 

Я ке твій ! 

Розлучила 

Нас могуча сила. 

Де поставить кого доля. 
Тазі і стій ! 
Моя-ж доля — 
Вітер серед поля. 

Стогне, віє, рве і свище 
З грі страшній,,. 
Ближче, ближче 
Наше боввище... 

Важко, душно, пітьма груба. 

Лютий бій... 

Ось-ось, люба, 

Жде мя може згуба. 

А як гинуть, то самому! 

Голос твій 

З бою -грому 

Звав би мя до дозіу. 

Тож не плач ! Очиць, мов зорі 

Пожалій ! 

Згасне вскорі 

Блиск йіх у сліз морі. 

Розійшлись, мабуть по волі 
Судьбиній 
Наші долі. 
Мов дороги в полі. 
14— 18 дек. 1883. 



— 8/ — 



VIII. К. П. 



Гарна дівчино, пахучая квітко ! 
Оком і словом стріляєш ти мітко 
В серця чутливий потайник укритий, - 
Хто тебе бачить, той мусить любити. 

Тілько ж не гнівайсь за іциреє слово : 
Світ і жить ти береш поверхово. 
Мислиш, хто спів твій полюбить і очи. 
Той вже нічого на світі не схоче. 

Сли для очей і для пісні твові 

Кине він все, боротьбу за ідеі. 

Працю для тих, що йіх тиснуть окови — 

Вір міні, серце, не варт він любови. 

Сли *лс крім очей і крім слова дзвінкого 
Ти не даси ему в жизні нічого, 
В бій не загрієш і ран не загоїш, 
Вір — і сама ти любови не стбіш. 

Блиск чарівничий очей цотускліє, 
Змінить ся голос і спів заніміє, — 
Сли ж в твоім серці і думці пустинно. 
Чим ти тоді причаруєш, дівчино ? 

1883. 



IX. Олі. 



Коли часом на вулиці побачу 
Вдову убогу, сиротя мізерне, 
Що к минї руку простяга жебрачу, 
В німім благані очи к мині зверне. 

Тремтить і; лахмітю, босе на морозі, 
Слотою бите я гордуванєм ситих, — 
Огнем на серце капають ті сльози. 
Тон жаль голодних, нищих і невкритих, 



— 88 — 

І думаесь міні : Не довго може, 
Коли мене важка прийме могила. 
І ти отак підеш на роздорожв 

хліб просить, моя дружино мила ! 

1 зжовкне, звяне те лице, що нині 
Так любим сьяйвом, щиріетю яснів. 
Погаснуть очи, що сміялись к мині, 
Жура звялить тебе, моя надіє ! 

І діти наші — ох, аж серце вяне ! — 
Слотою биті, босі, у лахмітю 
На сльози й горе непросвітно-тьмяне 
Як сиротята геть підуть по світу. 

І тайком я, тремтячою рукою 
Остатній гріш йім ткну, й гадаю : Може 
Хтось змилуесь колись і над тобою, 
І сиротятам нашим допоможе. 

1886. 



X. 0. 0. 



„Сумоглядні ваші співи. 
Все лиш горе та неволя. 
Мов нема ніяких цвітів 
Крім бодячя серед поля. 

„Чорним вкривалом жалоби 
Ясне небо ви закрили, 
В людських серцях горе, злобу 
Й зоисуте лиш ви відкрили. 

„Зависти пожар зловіщнй 
Серед люду ятрите ви, 
Замісць радощів, любови 
Всіх до бою зовете ви. 

..Брудом буденним сплямили 
Чисту красоти святиню, 



— 89 — 

Ви в шинок з висот небесних 
Затяглії пісень богиню!" 

Так гнівним говорять слоном 
Снті судді естетичні 
І ридають, що засохли 
Давні хвилі поетичні. 

„Висхли хвилі, заніміло 
Чнстев вітхненя слово : 
Як не ми его відновим. 
То не віджив на ново". 

Хухають вони і шепчуть 
Естетичніі Формули, 
Крають, латають і ліплять 
Світ будущий із бібули. 

А звите йде своім ходом. 
Хвиля мисли, хвиля духа 
Розливавсь, йіх риданя 
Ані Формул йіх не глуха. 
1881. 



XI. Тетяна Рвбенщукова. ) 

Старці і книжники грізно накинулись 
Каменувати тебе : 

Всіх йіх некритая, ненідсолоджена 
Правда по серці скребе. 

Горе сердечнеє, людське, всликеь 
Серць йіх не ткнуло брудних : 
Те лиш йіх гнівав, чозі так без стріху ти. 
Прямо стаєш перед них? 



*) Гвроіна звісного оповідана М. Павли». 



— 90 — 

Чом так покірно, так тихо, так прямо ти 
Йдеш, куди серце веде, 
Йдеш не на роскоші, йдеш, хоч виразно ти 
Бачиш тазі горе бліде? 

Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей, 
Ні дл остей світських жінок, 
Чом ти закинула мову йіх, клятви йіх, 
Пута звичаів, думок? 

Чом ти йім совість і серце поставила 
Перед Фальшивим лицем : 
Хочеш, отверто, свобідно те діяти, 
Що вони діють тихцем. 
5 аир. 1880. 



XII. Гриць Турчин.*) 

Муштруй ся, рекруте небоже, 
Слізми оружв обливай ! 
Хились, корись, а тілько, брате ? 
Оружя з рук не випускай. 

Учись владати ним, учи ся 
Стріляти цільно і в лице 
Безстрашно е.мсрти заглядати : 
Важкого бою час іде. 

Прийдесь за правду твердо стати 
Хлоп в хлопа і плече в плече, 
Прийдесь на ворога стріляти 
І кров рікою потече. 

На віковічную неволю. 
Понижене і гнет твердий, 
На зло. що наче гадь несита 
С 1 се кров із людськості! груднії 



*) Герой вірші про рекрутське аките (Молот, стор. 1 — 8), 
написаної селянином Романом Гудзмапом. 



— \п — 

Прийдееь стріляти й не одному 
VI Сите покласти в боротьбі. 
Учи ся ас рекруте, хоч прикрі) 
Нераз приходить ся тобі ! 

Учись, щоб був ти сильним мужем, 

Як засвитав день новий! 
Учись, щоб в ряд ти став готовим. 
Як крик роздасть ся боввиїї ! 
7 У пр. 1880. 



*;*•: 



ЗІВЯЛЕ ЛИСТЄ. 



, „., .,.,,„, „,;.„„ 

Знов трискає хвиля пісень, 
Неначе з під попелу разом 
Язиказш буха огень. 

Що щастєм, споковзі здавалось, 
Те попелу тепла верства. 
Під нею жаги і любови 
Не згасла ще іскра жива. 

Не згасла ще, тліла, ятрилась, 
Помимо сліз моіх роси ; 
Та вітер повіяв і попіл розвіяв — 
Тепер ти огень той згаси ! 

Ні годі ! Не буду гасити ! 

Най бухає грішний огень! 

І серце най рве ся, та вільно най ллє ся 

Бурливая хвиля пісень ! 



II. 



Не знаю, що мене до тебе тягне. 
Чим вчарувала ти мене, що все, 
Коли погляну на твоє лице, 
Чогось мов щастя й волі серце прагне, 



— 93 — 

І в груди щось метушінь ся, незіш; 
Давно забута згадка піль зелених. 
Весни і цвітів — молода любов 
З обійм виходить гробових, стулених. 

Я чуюсь сильним, чую ся свобіднизі. 
Мов той, що вирвав ся з тюрми на світ 
Веселим чуюсь, щирим і лагідним, 
Яким я був за давніх, давніх літ. 

І по при тебе йдучи я дрожу, 

Як не дрожав перед грізнов судьбою: 

В твоє лице трівожно так гляджу. 

Що впав би, знать, ось-ось перед тобою. 

І як би слово прорекла ти к зшні. 
Я-б був щасливий, наче цар могучнй ; 
Але здавсь, що в тій еазгій хвилині 
З очей би сліз потік полляв ся рвучий. 

Не знаю тя, ні брат я твій ні сват. 
І приязнь мусіла б пазі надокучить, 
В житю мабуть ніщо нас не сполучить, 
Роздільно назі прийдесь і узшрать. 

Припадкозі лиш нераз тебе видаю, — 

На зіене ж певно й не зирнула ти, 

Та прецінь аж у гріб міні, — се знаю - 

Лице твоь прийде ся донести. 

1882 



III. 

Не боюсь я ні Бога, ні біса, 
Маю серця гіпбтеку чисту ; 
Не бою ся я й вовка із ліса. 
Хоч не зіаю стрілецького хисту. 

Не боюсь я царів держилюдів, 
Хоч у них в салдати й гармати, 

Ні- боюсь я людських пересудів, 
Що потрафлять і душу прошпати. 



— 94 — 

Навіть гнів твій, дівчино-зірничко 
Не лякав мене ні крихітки ; 
Я люблю те румянев личко 
І розіскрені очи краеітки. 

Лиш коли на те личко чудове 
Ляже хмарою жалісна туга, 
І болюще дрожанє нервове 
Ті уеточка еціпнть як шаруга. 

І докір десь у горлі пропаде, 
У знесилі опустять ся руки. 
І благав підмоги, поради 
Прошиваючий погляд розпуки, — 

Оттоді мов серце стискав 
Мов кліщами холодна трівога. 
Біль німий мене більше лякав, 
Ніж всі громи й злих сил перемога. 



IV. 

За що, красавице. я так тебе люблю. 
Що серце тріпавсь в грудях несамовито. 
Коли проходиш, ти повз мене гордовито? 
За що я тужу так і мучусь і терплю? 

Чи за той хід гордий, за ту красу твою, 
За те таємне щось, що тлів полускрито 
В очах твоіх, і шепче : Ту сповито 
Живую душу в пелену тісну? 

Часом здавсь міні, що та душа живая 
Квилить і тріпавсь — тоді глибокий еум 
Без твого відома лице твоє вкриває. 

Тоді-б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить 
З очей твоіх мигне злий насміх, гордість, глум 
І відвертаюсь я, й душа моя болить. 



V. 

Раз ми здибались злучаино, 
Говорили кілька хвиль : 
Говорили так звичайно, 
Мов краяни, що нечаішо 
Зднблють ся за пять сот миль. 

Я питав про щось такеє, 
Що й не стоіло питать. 
Говорив щось про ідеї, 
Та зовсім не тс, не теє, 
Що хотіло ся сказать. 

Звільна, стиха ти, о папі. 
І розсудно річ вела : 
Ми розстались мов незнані. 
А міні ти на ироіцані 
І руки не подала. 

Ти кивнула головою. 
В сінях скрила ся як стій, 
Я ж мов одурілий стою 
І безсильний за тобою 
Шлю В ДОГОНІІ погляд свій. 

Чув серце, що в тій хвилі 
Весь мій ран був тут-отсе. 
Два три слова щирі, милі 
І горячі були б в силі 
Задержать єго на все. 

Чув серце, що програна 
Ставка не поверне знов. 
Щось щемить в душі, мов рана 
Се блідли, горем пяна. 
Безнадійная любої; 



VI. 

Тик. ти одна моя правдивая любов, 

Та, що не суджено в жило йій вдовольнить ся 

Ти найтайніпіек бажане, що поров 

Підносить груді,, та ба, ніколи не сповнить ся. 



— % — 

Ти той найкрасший снів, що в час вітхненя снить ся 
Та ще ніколи слів для себе не найшов ; 
Тн подвиг славний той, що я-б на него йшов, 
Слиб віра в мні була й могучая десниця. 

Як згублену любов, несповнене бажане, 
Невиспіваний спів, надсильнее стражданє, 
Як все найвисшее, чим душу я кормлю, 

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає, 
Як смерть, що убива й від мук оелобоняє, 
Оттак, красавицс, і я тебе люблю. 



VII. 

Твоі очп мов те море 
Супокійне, світляне : 
Серця мого давне горе 
Мов пилинка в них тоне. 

Твоі очи. як криниця 
Чиста на перловім дні, 
А надія мов зірниця, 
З них проблискує міні. 



VIII. „Не надій ся нічого !" 

Як ти могла сказати се так рівно, 
Спокійно, твердо? як не задрожав 
Твій голос в горлі, серце в твойій груди 
Битєм трівожним не зглушило ті 
Слова страшні: .,Не надій ся нічого!" 

Не надій ся нічого ! Чи ти знаєш, 
Що ті слова — найтяжшая провина, 
Убійство серця, духа і думок, 
Живих і ненароджених? Чи в тебе 
При тих словах не ворухнулась совість? 



— 47 — 

Не надій ся нічого! Земле мамо! 

Ти світе ясний ! Темното нічна ! 

Зірки і люде — чнм ви всі тепер? 

Чим я тепер? О чом не пил бездушний? 

Чо.лі не той камінь, не вода, не лід? 

Тоді -б не чув я пекла в свойій груди, 
І в мізку мойім не вертів би нор 
Червяк неситий, — кров моя кіпуча 
В горячці лютій не дзвонила-б вічно 
Тих слів страшних: Не надій ся нічого! 

Та ні, не вірю ! Злуда, злуда все ! 
Живущоі водн в напій міні 
Ти долила, а жартом лиш сказала, 
Що се отрута. Бо за щож би ти 
Могла вбивать у мене душу й тіло? 

Ні, ні, не вірю ! В хвилю ту, коли 
Уста твої .мене вбивати мали, — 
Лице твоє бліде, трівожні очи. 
Вся стать твоя трезітяча мов мімоза, 
Все мовило міні : Не вір ! Не вір ! 

Ти добра, щира ! О. не ошукаєш 
Мойого серця гордостп лускою ! 
Я зрозумів тебе ! Ти добра, щира ! 
Лиш бурі світа, розчаровань муки 
Заволокли тебе отсим туманом. 

І в серці свойім знов я чую СИЛ) 
Розсіяти туман той, теплотою 
Чутя і жаром думки поєднати 
Тебе в житєм, — і ь відповідь тобі 
И кличу: Надійсь і кріпись в борбі! 



ЇХ. 

Я не надіюсь нічого 
І нічого не бажаю — 
Щож, коли жию і мучусь, 

Не вмираю ! 



98 



Щож. коли гляджу на тебе 
І не можу не глядіти, 
І люблю тебе ! Кудпж те 
Серце діти? 

Усміх твій неначе сонце 
Листе покріпля зелене, 
А зйідае штучну краску — 
Смій ся з мене ! 

Я не надіюсь нічого. 
Але як бажаня сперти ? 
Не бажать житя живому, 
Тілько емерти? 

Жиймо ! Кожде своім шляхом 
Йдім, куди судьба провадить. 
Здиблемось колись, то добре, 
А як ні — кому се вадить У 



X. 

Безмежнеь поле в сніжному завою, 
Ох дай міні обширу й волі! 
Я сам серед тебе, лиш кінь пі домною, 
І в серці нестерпнії болі. 

Несн-ж мене коню по чистому полю, 
Як вихор, що тутка гуляє, 
А чень утечу я від лютого болю. 
Що серце міні розривав. 



XI. 

Як на вулиці зустрінеш. 

То мене минаєш ти. 

Добре робиш! Спільним шляхом 

Не судилось нам іти. 



— 99 — 

Йди на право, я на ліво 
Шлях верстатиму в тумані, 
І не здиблемось ніколи. 
Як дві краплі в океані. 

Як в дорозі здиблю горе. 
Що тобі несе свій дар. 
Салі єго до себе справлю 
І прийму ьго тягар. 

А як щасть часом схоче 
В зюю хату загостить. 
Я ьго до тебе справлю. 
Най голубком полетить. 

Що міні без тебе щасть ? 
Звук породний і мана. 
Що міні без тебе горе? 
Щезла і ьму ціна. 

Наче крапля в океані 
Розпливусь я, потону : 
Ти гуляй на сонці, пані. 
Я-ж спадатиму ко дну. 



XII. 

Не минай з погордою 
І не смійсь дитя ! 
Може в тім осміянім 
Суть твого житя. 

Може в тім зневаженім 
Твого щастя карб. 
Може в тім воіюрдженім 

в любовн скарб. 

Може СМІХ твій нинішній 

Срібний та дзвінкий 
Стане в твойій намити 
За докір гіркни. 



— 100 — 

XIII. 

Я нелюд ! Часто щоб зглушить 
У серці люту муку, 
Я чистий образ твій убить 
Знішав просту пну руку. 

Я з вулиці болото брав, 
Каміне кременисте, 
І кидав ним у образ твій 
Б лице твоє пречисте. 

Я мов безумний лютував, 
Мов пяний у нетямі, 
Хоч чув, що власне серце рвав 
Злочинними руками. 

Та як минув скажений дур, 
Я чувсь брудний, недужий, 
А образ твій яснів в душі, 
Мов сонце верх калюжі. 



XIV. 

Неперехідним мурові поміж нами 
Та доля стала, мов два судна море 
Розносить нас між двома берегами. 
Моя ти ясна, хоч холодна зоре ! 

Ще здалека слідить тебе мій взір... 
Твій свіжий слід я рад би цілувати, 
І душу тим иовітрьм наповати, 
Що з твоіх уст переплнло в простір. 

І щезла ти. Мов в лісі без дороги 
Остав ся я. Куди тепер, за чим? 
Підтяті думи, не провадять ноги, 
А в серці холод... Дим усе те, дим !. 



— 101 — 

XV. 

Нераз у сні являв ся міні 

люба, образ твій, такий чудовий. 
Яким яснів в молодощів весні. 

В найкращі хвилі юноі любоїш. 

Він надомною хилить ся, страшні 
Полошить мари... З трепетом, без мови 
Я в тіі очи знов гляджу сумні, 
Що жар колись ятрили в мойій крони. 

1 на моє бурливе серце руку 
Кладе тон привид, зимну як змня, 
І в серці втишує всі думи й муку. 

На привид тихо, не змигнувши, я 
Гляджу. Він хилить ся й без слів, без звуку 
Моргав : Цить, засни ! Я смерть твоя ! 



XVI. 

Так сталось! В труні металевій нині 
Ота рука поганая спочила. 
Що ген-то. в добрій чи лихій юдині 
Нас розлучила. 

Я бачив, як ві зашрібувалн, 
Вложили в склеп і привалили камінь, 
Цементо.м заліпили й прикопали — 
Значить, і амінь. 

А ти стояла з близька у жалобі. 
Заплакана, хоч сльози ті лиш з ока 
Текли, чутя ж не зрушило з-глибока 

'IV. що в тім гробі. 

Ще душно, я-ж етояв увесь колодний 
Близь тебе іі німо на * - * - 1 1 гріб дивив ся. 
Мов хмара з вітрилі, тав в уяві бив ся 
Зас^ д народний. 



— 10-2 — 

Хто вбив живую душу й перед смертю 
За вбійство смертну не відтерпів муку. 
Той по смертй є могили розпростерту 
Простягне руку. 

І з твоіх сліз, ;з лиця твого блідого, 
З очей, що скрились у важку жалобу ~ 
Я хтів дійти, чн та рука померша 
Простягнесь з гробу?... 



хун. 

Я не кляв тебе, о зоре, 
Хоч як сильно жаль мій ріс 
Насміх твій і власне горе 
Я терпливо переніс. 

Та боюсь за тебе дуже, 
Бо любов, то мстивий бог, 
Як одно еі зневажить, 
Любить мстить ся на обох.. 

Як сміючись ти вбивала 
Чистую любов мою, 
Чи ти знала, що вбиваєш 
Все, чим в світі я жию?' 

Чн ти знала, що руйнуєш 
Щастя власного підклад, 
Те, чого жить так мало 
Звикло всякому вділять? 



Чи ти знала, що небавом — 
От зюв раз махнуть пером, - 
Ти нераз .заплачеш гірко 
За потоптаним доброзі ? 



— 103 



XVIII. 



Ти плачеш. Сліз гірких потоки 
На гвойому лиці блідому 
Лишають слід свій — не глибокий, 
Та замітний вже оку мому. 

Ти плачеш. Ти, що відіпхнула 

Любов мою, мов сиротину. 
Тепер надармо просиш, ловиш 
Дюппвп хоч би крапелину. 

Твоєю дивною красою 
Надармо всіх маниш ти к собі: 
Се труп убитої любови 
Не допуски любови к тобі. 

І .марно линуть, марно гинуть 
Літа найкраеші молодії: 
Ти памятнпк живий, небого. 
На гробі власної наді і. 



XIX. 

Я не жалуюсь на тебе, доле! 
Добре ти вела мене, мов мати. 
Таж СЛИ хліб родити мав поле, 
Мусить плуг квітки з корінєм рвати. 

Важко плуг скрипить у чорній скибі 
І квітки зітхають у сконаню — 
(Српс рвесь, уста німі, мов рипи, 
І душа вглубляесь в люту рану. 

А ти йдеш з сівнею й тихо сієш 
Н чорні скиби і незрослі рипи 
Нове сіма і нові надії 
І вітхнеш в них дух жити румяний. 



101- 



XX. Привид. 

Холодна ніч. Спокійно, важко, звільна 
На місто сніг вохкнй паде й паде, 
З густоі тьмн журба якась могильна 
Вихилює лице евоб бліде. 

Лямпи горять. Колеса світлянії 
Довкола них стіснились, меркотнть 
Кровавнй блиск. Неначі сонні мріі 
Фіакри мигають і гинуть в мить. 

На тротоарах ще прохожих сила : 
Ціліндрн, шуби, модні боа дам 
І драні лахи — ріжнобарвна хвиля 
Пливе, гуде, спиравсь тут і там. 

І я в юрбі сумний і одинокий 
Пливу безвладно, щоб від власних дум 
Втекти, та невідступний і глибокий 
У серці все несесь зо мною сум. 

І наче той, що тоне і в знесилі 

Шукає гильки, корня, стебелця, 

Так я між лиць тих в пестрій людській хвилі 

Шукаю щиро- дружнього лиця. 

І враз я здеревів і стрепенув ся, 
Щось горло стисло, в груди сперло дух, 
Втікать бажав, та не поворухнув ся, 
Мов оглушив мене важкий обух. 

То не обух ! То йшла передомною 
Висока постать, пряма і струнка, 
Оглянулась, хитнула головою, 
Моргнула на прохожого панки. 

Оглянулась ще раз. Великі очи. 
Глибокі, темні, мов та чорна ніч. 
Зустрілись з моіми й в бездонній ночи 
Пропали. Двов йіх спішило пріч. 



— 105 — 

А я стояв мов стовп. Юрба юрбою 
Мене тручала, штовхала раз в раз. 
Та я не чув ні холоду ні болю. 
Мов огник свідомості! в мні погас. 

„Вона!" Із уст одно тс слово ирисло, 
Та в нім була магічна міць страшна : 
Мов камінь млиновий за шию гасло 
Мене одно се словечко: „Вона! 

Вона, ся гарна квітка ..сон царівни", 
Котроі розцвітом втішав ся я, 
Котроі запах був такий чарівний. 
Що й доси пяна ним душа моя. 

Вона, котрій я все бажав віддати. 
Весь скарб душі, всі думи, всі чутя, 
Котроі слід я рад був цілувати, 
В котрій вбачав красу і ціль бутя. 

Та, що мене одніськизі словом своім 
Могла героєм, генієм зробить, 
Обдарувать надією й спокоєм, 
Заставить все найвисшеє любить — 

Та, що в руці від раю ключ держала. 
Вона его закинула в багно, 
І чарівного слова не сказала... 
Чи хоч в душі гризе еі воно? 

Не словом — рухом, поглядом холодним 
Мене зіпхнула в темний рів без дна. 
Лечу... тону... Та там, в низу, в безоднії 
Хто се пропащий, стоптаний V Вона ! 

Стій, привиде ! Скажи, яка неволя 
Тебе зіпхнула з радісних вершин ? 
Хто смів красу й пишноту сего поля 
Втоптать в болото і з яких причин? 

Чи голод, холод і сирітства СЛЬОЗИ, 
Чи та жага-, що серце рве її скребе, 



— ІОб — 

Що хилить волю як та буря лози, 
На сей торі ганьби випхнула тебе? 

Постій ! Постій ! Я взіію се відчути, 
Моя любов не згасла ще, горить, 
Зузіів райський ключ зо дна добути, 
Зумів рай запертий отворить. 

Не чув ! Щезла з ніш у пітьзіі ночи, 
Лиш вид бі нрошнб мене як ніж. 
О, щоб були зюі осліпли очн. 
Було б в душі яснійш і спокійнійш ! 
Відень 6 нояб. 1892. 



Епілог. 



Розвійте ся л вітром, листочки зівялі, 
Розвійтесь зюв тихе зітхане ! 
Нєзгобні рани, невтпшені жалі, 
Замерлеє в серці кохане. 

V) зівялих листочках хто зюже вгадати 
Красу всю зеленого гаю? 
Хто взнав, який я чутя скарб богатий 
В ті вірші нескладні вкладаю? 

Ті скарби найкрасші душі молодої 
Розтративши зіарно, без тязіи, 
Жебрак одинокий на зустріч недолі 
Піду я сумними стежками. 



!^#? 



О С II. 






г. 

ц оси, ми оси ! 
Хт<» любить приноси, 
Хто любить чуже 
До себе горнуто, 
Хто голих стриже, 
Хто взіів тягнути 
З робучих людей 
Остатнюю свитку, 
( Сирітських дітей 
Здирав як липку. 
Хто надто турбуесь 
( Сусідським добром, 
Нехай нас пильнувсь. 
Бо тнезю жалом. 

Ми оси, зш оси ! 
Хто кльоцом і доси 
Чяпить у багні, 
Освіти лякавсь. 
Сучасні огні 
Клине, проклинав. 
Хто рідний наш край 
Твердою стіною 
Неначе Китай 
Бажав обдати. 
Ужвою міцною 
Наш поступ скувати. 
Плащем єзуїтським 
Нам сонце затьмить, 
Туманом несвіцькжм 
Нам баки забить, 



— 108 — 



Най етпхне й не рухавсь, 
Най геть біжить ціло, 
Бо швидко почухавсь 
Тазі де й не свербіло ! 

20 марта 1893. 



II. 

Був у нас мужпк колись. 
Що йів хліб і сало, 
Днесь такі перевелись. 
Хліба всім не стало. 

Був і піп у нас колись — 
Працював як люде, 
Днесь такі перевелись. 
І вже йіх не буде. 

Був співак у нас колись, 
ІЦо співав „Буй-Тура", 
Нині в него, подивись, 
Банко-агентура. 

Твердоруський був колись 
З чорним піднебінєм, 
Ніші смирним став, дивись. 
Ляцким сотворінем. 

Народовець, прогрессіст, 
З кутасом мав шапку, 
Нині смирний Есанцеліет 
Лиже старшим лапку. 

Вільнодумець, що робив 
Богу все обекціі. 
Нині смирно йде, ади, 
В Юр на реколлвкціі. 

Боже, що за дивний світ. 
Що за переверти ! 
Чи сміятись, чи жаліть, 
Чи просити сзіерти?... 

1881—1893. 



— 109 — 

III. 

З голоду її нужди вмирав .мужик. 

Крадіж, рабункп, весь край — один крик. 

Мати вбиває голодну дитину. 

Батько кидає кохану родину. 

В Россію, Молдавію тягнуть плачучії 

На заробітки отарами люде... 

Радьте, розумні ! Ратуйте, маючії ! 

— Якось то буде ! Якось то буде ! 

Поле мужицьке в жидівські йде руки, 
Школи мужицькі не сіють науки, 
Але незгоду й ненависть народну ; 
Слово правдиве і думку природну 
Тровлять газети, хорти мов летючії, 
Право, сумлінє потоптані всюди... 
Радьте розумні ! Ратуйте, могучіі ! 

— Якось то буде ! Якось то буде ! 
1880. 



IV. 

Послухай, сину, що ирезіудрість каже: 
Коли два стільці маєш до вибору : 
Тут користь власну, тут святу лояльність, 
То на обох старай ся разом сісти. 
І будь неначе те теля покірне, 
Що ссе дві мамі за свою покору. 
Та ще зіудрійшим можеш показатись, 
Коли столець лояльностп поставиш 
На кбристи столець, і аж на верха 
Сам сядеш, висший понад тих нездарів, 
Що на самих худих лояльних стільцях 
Сидить, худі мов сім коров з Єгипту. 
Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину, 
Що не худі товстих зйідять корови, 
Але товсті худих зйідять з кістками 
І не подохнуть, тілько потовстіють. 

1881. 



по 



V. „Хлібороб". 

Гей хто на світі кращу долю має, 
Як той що плугом святу землю оре? 
Святую землю в банку заставляв, 
В довги впадав як в бездонне море, 
І поти бєся, а-л: остатня рація 
На него спаде — грунту ліцітація, 
І поки в найми не пошкандибав — 
Гей, хто на світі кращу долю мав? 

Гей хто на світі кращу долю мав. 
Як той, що вірно цісареви служить, 
В касарни нишком рід свій споминає, 
Зітхав нишком і клине і тужить, 
Махав „гвером", в ..гліді" машерув. 
На варті мерзне , в „шпангах" креперує, 
В ..ібунках" прів, „комісняк" снідав — 
Гей хто на світі кращу долю мав? 

Гей хто на світі кращу долю має. 
Як той, хто щирим патріотом зве ся. 
Податки точно рік за рік складав. 
Шанує вдасть, перед жандармом гне ся, 
Цілуесь в возним, і хоч дуже бідний, 
Як треба дати, дасть і гріш послідннй, 
А на що, за що дав — і не питав — 
Гей хто на світі кращу долю мав? 

Гей хто на світі кращу долю має. 
Як той, що все лиш ту науку чув. 
Що тілько бідних Господь Бог карає, 
Що ласка божа тілько богачу є, 
Що чорт усюди чоловіка кусить, 
А бідний все в покусі впасти мусить, 
Що хлоп лінюх, пяниця і св... є — 
Гей хто на світі кращу долю має? 
1880. 



— ш - 
VI. ,.Ужас на Руси". 

ЛИХО; сусідо! Ой горе нам, свату! 
Світ вже кінчить ся! Пже буря гуде! 
Чув ти? На нашу нещасную хату. 
Кажуть, страшенная змора іде. 

Десь проявились якісь нігілісти — 
Кажуть, що се людойіди, хотять 
Русь нашу матінку з кашею зйістп. 
Перевернути теперішній лад. 

Все перевернуть у низ головами : 
Учні професора стануть навчать. 
А як азбуки не вмів — різками. 
Як він йіх нині, будуть вго прать. 

Вірні тоді парастас будуть править. 
Але поклони пін битизіе сам : 
Купчик над склепом сей напис поставить 
..Хто дасть найменше, товар ему дам." 

і Іуд буде також для них відповідний : 
Неук судитиме вчених панів. 
Хто вкрав а хитро, той вийде свобідний, 
В цюпу, хто вкрасти хотів а не вмів. 

Красти, ошукувать всім буде вільно. 
Чесний заробок — отеє буде встид. 
Злодія зловиш в коморі — постій-но ! 
Злодій тебе до уряду тащить. 

Не хлоп державі з кровавого поту 
Буде як доси податки зносить. 
Але держава за хлопську роботу 
Преміі буде рік річно платить. 

Волі назадники стеклі запрагнуть, 

А ліберали бі проклянуть, 

Взад поступовці мов раки потягнуть, 

Прямо вперед невидющі підуть. 



— 112 — 

Вівці муть, кумочку, пастиря пасти, 
Яйця муть, кумочку, курку учить; 
Люде легальні муть грабити й красти, 
Чесних почнуть злодіяки тіснить. 

Горе, сусідо ! Ой лихо назі, свату ! 
Світ вже валить ся ! Тріщать вже стовпи ! 
Треба покинуть і жінку і хату 
Та вандрувать на кубанські степи. 
14 дек. 1880. 



VII. З екзамену. 

З іспнтовоі комнати 
Вибіг лютий кандідат ; 
Збіглось в сінях товариство 
І давай єго питать : 

..Ну, а що, ти здав екзамен? 
Маєш вчительский діплом?" — 
Він мовчить, липі чорна хмара 
Висить над его чолом. 

Далі каже : „Ні, камратя, 
Правди нині не зійськать ! 
Той професор зоологіі 
То тиран і лютий кат! 

„Три завдав міні питаня, 
Як закон йому велить, 
Два я знав, не знав одного 
І він смів зіене спалить ! 

— „Був ти у саду? — питав. 

— „Був — говорю сміло я. 

— „Бачив ти пчолу ? — питає. 

— „Бачив — кажу сміло я. 

— „Кількож ніг пчола та має? 

— „Ніг я йій не рахував. " 
І за се одно питане 

Спік мене, бодай пропав ! ' 

септ. 1888. 



- 113 - 

VIII. Ботокуди. 

Ь февралі і ііарті 1X80 рику під сим заголовком написав л 
був невеличку сатиричну поемку, в котрій під назвою Ботокудів 

осміав ввісну часть нашої галнцко- руської інтелігенції і деякі мо- 
менти з еі історії від 18-18 року За радон» М. Драгомапова а не 
друкував єі досі. Прочитавши тепер рукоппсь я нооачив, що дру- 
кувати <•!<• поемку в цілости не стоіть, хоч деякі ьі уступи І досі 
не стратили інтересу. Не хотячн перероблювати цілости в іу.-і 
теперішніх моїх поглядів політичних і артистичних, я .зважив СЯ 
подані тут тілько деякі шматочки моеі поеми, зліплюючи ПІЛ. 
у одію коротенькими прозовими перепмвідкамп того, що пропущено. 
Поема починавсь апострофою до Музи: 

Музо, мученице бідна. 
Не від вчора, не від нині 
В повитуху зелену гі в 
^деградована з богині ! 

Кождий зве тя, з того часу. 
Як Гомер ще довгобразий 
Запроеив ти скандувати 
Гексаметри для гімназій. 

Геп. ее давня, давня штука. 
Ще тоді дівчам була тії, — 
Та як з рук до рук пішла. 
Стало чорт зна ш<> з дівчати. 

І богато ти, небого. 
( Ні богато нагрішила. 
І недородків ти много 
На сей світ понаводила. 

Днесь в кого лиш <-. пустая 
Голова а повне пузо 
1 ліниві руки, зараз 
Кличе к тобі: Музо! музо! 

І через таких то ти 
Віру стратила, иебого -- 
Дехто нині вже за тебе 
І гроша не даси, дурного. 



— 114 — 

Жаль зііні тебе, та щрж — 
Старість, бач, не радість! Лихо 
Молодити ся старому, 
/Пише вже сидіти тихо. 

Я як ні, то не до співу. 
Не до любощів, причудів, 
Не до вигадок би братись. 
А до серіознпх трудів. 

Далі йде коротка характеристика краю Б(»токудів: з погляду 
сих остатніх 

В краю тім жшоть при купі 
В сумішку троякі люде : 
Неприязні елементи, 
Бидло й праві Ботокуди. 

Під „неприязнішії елементами" розуміють с-я Поляки, котрих 
характеристика кінчить ся словами : 

Діл йіх якось не видати. 
Лиш страшнії чути вісти. 
Що всіх правих Ботокудів 
Вони раді б в каші зйісти. 

Бидло — що сказать про него'? 
З масти сіре, пість невпинно 
(Як в що;, спить, робить, родить. 
Ну, і Богу душу винно. 

Але третій люд — героі. 
Просвічені, грубо вчені: 
Не живлять ся лободою. 
А щодень йідять печені. 

Ботокуди, то підпори. 
То стовпи порядку п віри : 
Латають усім сумліня, 
А в сорочці роблять діри. 

Ботокуди. то борці : 
Бють ся сміло, мов Гораціі 
О посади, адюнктурн, 
О стіпендіі та дотації. 



— 115 — 

Ботокудн — ціцерони. 
Ботокудн ти артисти: 
Як говорять — то з азібонп. 
Як співають — акаФнстн. 

Ботокудн — лікарі ! 
На нервовую дразливість 
Бидла мають ліки : піст 
І святую стремезливість. 

Ботокудв — педагоги : 
Щоб у бндла відібрати 
Всю охоту до науки. 
Требника дають читати. 

Ботокудн — мудрі люде ! 
Що тазі ваші європейські 
Ліберали, націонали — 
Кращі в нас своі, рутенські. 

Не хвали ся ж ти. Европо! 
Шкода твоіх праць і трудів ! 
ІЦо тазі маєш, те і маєш, 
Та не маєш Ботокудів. 

Другий розділ оповідає про початок Ботокудів. Стан краю 
реред 1818 роком характ е ри з ує ся отспмн словами: 

Кажуть люде : з початку 
Світ тонув у тьзй кромішній : 
Зверха уносивсь канчук. 
В низу гнулись душі грішні. 

Грішні душі, просте бидло 
Гнуло в праці карк свавільний, 
А канчук гуляв свобідно, 
Лад піддержував суспільний. 

1 тиша була. Міг кождий 
Преприемно проживати, 
Хто при СВИСТІ канчука 
Мав охоту танцювати. 



— 116 - 

Надійшов 1848 рік, г дивний тедзень па пародії", бидло роз-. 
гуляло ся. канчук пропав, а в Галичпві урядник Встндіон, по епі- 
кам неприязних елементів, натворив Ботокудів. 

..Ну, та звісно, Встндіон 
Не був Бог, то її ті особи, 
І До він натворив, не мали 
Й крихти людської подоби. 

..Руки в них — лишь к собі горнуть, 
Рот кричить лишень, чоло 
З міді й юхту, ані зіізку, 
Ані серця не було." 

ТТротпв такої клевети протестують праві Ботовудн горячо. 

„Брешете, щоб Встндіон 
Не на людськую подобу 
( отворив нас і за те 
Гріх тнжкнй поніс до гробу. 

„Не якийсь тазі Встндіон 
Сотворив нас мов нелюдство, 
А сазі пан Біг сотворив 
Нас і наше ботокудство. 

..Із поміж усіх народів 
На землі лиш ми єдині 

Так як вийшли з рук господніх, 
Так лишили ся й до нині. 

.Так, до нині зш лишились 
З серцем, з розузюзі дитини, 
Наче вчора духозі сг.оізі 
Оживив пас Бог із глини. 

..І та глина — зш то чуєм — 
І) нашій ще лежить істоті, 
Вічно нас зіанить і тягне 
В ріднізі бабратись болоті" 

Коротко росказано далі важнійіпі факти під р. 1848: оанн- 
занє „Ботокудськоі Ради" і засноване „Голодного Дому". Доклад- 
нійше описано мало звісний епізод з гербом ееі іистітуціі. 



— 117 

Слинна „Ботокудська Рада" 
Аж спотіла вся в утомі 
Три дня радивши, який би 
Герб дать на „Голоднім Домі", 

Три дни радять — годі врадить ! 
Вже четверта днина чеше, 
Т урадили такий герб: 
Злотий пес на сонце бреше. 

Рік робили того пса. 
Рік несли, а рік ставляли. 
..( 'тій/ке тут на нашу славу 
І бреши!" вони сказали. 

Т стоіть той лютий пес 
На „Голоднім Дозіі" й досн, 
Став на ковбицю ногами 
І до сонця морду зносить. 

І сидить в „Голоднім Дозіі 
Ботокудська рада й досн, 
Против мрій ; думок, теорій 
Сміло голос свій підносить. 

Але тихо ясним небом 
Сонце радісно пливе. — 
Г) ботокудські тихім краю 
Племя родить ся нове, 

Олемя люте і безбожне, 
Що сміьсь з отих героів. 
Тз стовпів тих ботокудеькпх 
1 з покори йіх старої. 

Але біс йім, тим новим . 
Не вони нас тут обходять, 

А ті древні Ботоісуди. 
Що діла великі плодять. 

Бо 'П'нь кождвй догадавсь, 
Що на ш'і вони не стали, • 
Дле далі в світ широко 
Ботокудство прославляли. 



— 118 — 

Правда, пес тоїі золочений. 
Що на дах аж виліз сміло, 
Безперечно й неохпбно 
1>ув найвисшее йіх діло. 

Висіле вже не йшли вони. 
Та за те в недовгій хвили 
В шир і вдовж усю країну 
Наче морські хвилі вкрили. 

Про широку ту діяльність, 
Що лилась, мов ріки з моря. 
Ось яке в той час писала 
Славна ..Ботокудська Зоря". 

..Слава Богу, час минав ! 
Не то диво, що минає, 
А то, що збудившись раз, 
Наш народ вже не дрімав. 

..Не дрімає і не спить, 
А кріпить ся і ліікув, 
Славить Бога і .монарха, 
З ворохобників кепкує. 

..Бог нам дав житє й здоровлв, 
Цар — - руіни з академії, 
Ще як би нам хто дав грошей, 
То були би ми в Едемі. 

„Ми лояльні ! Ми за волю 
Шабельками не махали, — 
Що дали, зш брали смирно, 
Ще й у ручку цілували. 

..Ми тверді, бо зюв скала 
Стоізю на віри грунті. 
]> вірі вся будучність наша, 
А не в вільнодумнім бунті. 

„Ми й учені! Ще дяки 
Нас* псалтир читати вчили : 
З книг святих вся мудрість наша, 
А плювать назі на зіашини. 



— 119 — 

..Ми великі ! Сян і Буг 
І Дністер наш безконечний. 
Се границі наші ' Тут 
Ботокудський край сердечний. 

..Для своні вітчинн 
Міі дамо без тіла душу. 
Ми в огонь підем за неі, 
В воду, найрадше на сушу. 

..Таж вона, богата й щедра. 
Не залишить нас ніколи, — 
Ми не лишимо 6І, 
Аж доробимось ПОВОЛІІ. 

„Доки молоком і медом 
Ти пливеш, наш рідний краю, 
Доки весело, в достатку 
Череди твоі гуляють — 

..Доги й ми усе ири тобі, 

Невідступні патріоти. 

Аж дійдемо — ми до панства. 

Ти — до ГОЛОІ ГОЛОТИ'. 

Слідуючий розділ поеми описує цайважнійше діло Ботокуд'к 
еяавну битву за азбуку. 

О преславні Ботокудп, 
Деж я гідних слів найду. 
Щоб як слід ізвеличати 
Вашу першу боротьбу! 

Ні давні йше, ні пізнійш ви 

Не робили тілько гуку, 
Як тоді, коли вела ся 
Славна битва за азбуку. 

Неприязні елементи, 

Люд підступний і завзятий, 

Ваші найлюбійші букви 

■|>. 



— 120 — 

Ба, не лиш т>. &і, т,, 
Всю кирилицю забрати 
Хтіди, а за тс накинуть 
АльФабет латинський клятий. 

Ще в додатку величались : 
..Ми не вороги вам, де там ! 
Ми лиш просвітити раді 
Вас латинським альФабетом. 

„Таж слива всі ботокудські 
АльФабетом мож писати, 
А тоді писана ваші 
Буде світ увесь читати". 

Але ви. героі добрі. 
Не дали сим піддуритись. 
Бо вам преці йшло о те, 
Що від всего світа скритись. 

..В йорах, ятях — ви сказали — 
Тут вся наша вартість людська, 
Вся будучність, сила, слава. 
Вся надія ботокудська !" 

І ви сміло підняли ся. 
Щоб за них до бою стать, 
І що сили закричали : 
„Згинем за йори та ять I й 

Ви три днн й чотири ночи 
Ненастанно так кричали. 
Тим часом підпори ваші 
Три брошури написали. 

В них показано доочне. 
Що вся мудрість, всі науки 
Всюди і у всіх народів 
Почали ся від азбуки. 

Що за тпзі народ усякий 
Над всі скарби сего світа 
Напвисше цінить азбуку. 
Бо азбука. 



- 1-21 — 

Та не тим так Ботокудам 
Піх азбука дуже мила, 
Але тим ще. що походить 
Прямо від отця Кирила. 

Правда, що святий Кирило 
Ботокудом не родин ся, 
В Вотокудіі не був 
І для неї не трудив ся. 

Та бго азбуки ми 
Не повинні" відчужитись 
Раз тому, що він святнії. 
Міг би в небі прогнівитись. 

А по друге, що вона 
Тисяч літ уже трівав. 
І прекрасно від Римлян 
Та жидів нас віддаляє. 

А по трете, що тоді. 
Як ьі зробив Кирило, 
Нею всі слова славянські 
Мож було писать, аж мило. 

„Ба, що більш, азбука — верх 
Всеі мудрости й науки : 
Вся наука й мудрість наша 
Не йде' далі від азбуки. 

„Хай вам ваші академії 
І гімназії і школи 
Промислові — лиш азбуки 
Нам не рушайте ніколи. 

..Тик. не рушайте азбуки 
Нам, кирилиці святоі! 
Ми за ню й на смерть готові, 
Ми, азбучнії герої ! 

..А латинських альФабетів 
Ми не хочемо і знати. 
Злі впни для нас бо МИ 
11 іх не ввіівмо читати. 14 



— 1-2-2 — 

Тар: твердої сили волі 
Пороги злякались куці 
І лишили Ботокудів 
При йіх зіудрости й азбуці. 

Знаменитій обрядовій боротьбі посвячені три розділи поеми, 
8 котрих тут наводжу тілько дещо. 

Найсвятійше в чоловіка — 
Сли він Ботокуда хватськнй — 
Крім азбуки в святий 
Обряд грско-уніятськнй. 

Та бож обряд се хороший ! 

І таке вго богацтво 
І краса вго такая, 
Що ніхто вго докладно 
В повній цілости не знав. 

Чи клякати, чи стояти, 
Чи раз, два, чи три дзвонити, 
Чи „мир православний'', чи 
.. І Іравовірний " говорити, 

Як вівтарі будувати, 
Як ікони малювати, 
Чи попам лице голити, 
Чи йім бороди держати -- 

Все те вкриге тьзюю спорів 
Рітуально-догматичних, 
Все те тягне до таборів 
Папських або схізматичних. 

Неприязні елементи при помочи звісної польської інтриги 
роздувають сі спори для ослабленя Ботокудів. Ті впіймали ся на 
сю принаду. 

Мов на знак: одні в церквах 
Всі дзвінки покасували, 
Другі знов позаводили 
Ще й органи та цимбали. 

ГІоча.ш ся «-нори — зразу глухі, далі по газетах, 



— 123 — 

А в кінци ревеулв крики. 

Свари, ланки, що аж страх — 
По еоборчиках. каепнах. 
По пиварнях і шинках. 

Роздала ся давна пісня: 
„Зрада ! Шазма ! Гейже ! Гала !~ 
Декуди отверта навіть 
Революція настала. 

Яв характерний епізод тої боротьби внведена історія о. Не- 
щасного Фп.іпмоііа. 

V турецькім зднханаті 
І» горах, борах з всіх сторон 
Жив преславний Ботокуда, 
Звавсь Нещасний Филимон. 

Муж великий во язиці. 
(Ботокуди всі великі. 
Кождий в чізі будь). От закизі ще 
Почались за обряд крики, 

Филимон зібрав до себе 
Із цілого здпханату 
Ботокудів. Як ЗІІіШЛИ ся, 
Він казав заперти хату, 

Заслонити вікна и так 

До згромаджених промовив: 

„Ботокуди, стережіть ся, 

Во чорт лапку нам зготовив ! 

..Слухайте, яку покусу 
Наводив сазі Бог на мене ! 
Слухайте, й огнем надії 
Серце розпаліть студене. 

.11 третій день святого посту 
Ляг я, тропіка утрудженин, 
Т такий міні вараа 
Гоц приснив ся божественний. 



— 1-21- — 

„Десь немов вхожу я в церкву. 
Придивляюсь: що за диво! 
Не евоі якісь ікони 
Тан стоіть вся церква кривсь 

..Ба, гляджу: іде священник, 
Прпчякнув і щось по тихо 
Шепче, і лиш раз хрестить ся... 
Ов ! гадаю, що за лихо ! 

..Слухаю: органи грають. 
Хлопці десь дзвінками дзвонять. 
Люде раз в раз то клякають 
То встають... Гадаю: ..Он як! 

...Ліевю» я в костьолі!"... Ні! 
Придивляюсь: крап престола 
На іконах тут святий 
Михаіл, а тазі Микола. 

„Я задеревів. Аж чую ; 
Роздав ся голос з неба : 
..„Най такий ваш обряд буде!" • 
..„Ні. такого нам не треба, 

....Господи! — відмовив я. 
„„Чом, хіба *л; вам сей поганий? 
Знов питав голос з неба. 
І гудуть при тім органи. 

— ..Не кажу — відмови* я — 

Щоб поганий, сохрань Боже. — 
Та сузі.тінв ботокудськс 
Зжитись з низі ніяк не може. 

V як я вазі сазі накажу. 

Зробите ПО ЗІОІЗІ СЛОВІ?"" 

— ..Господи ; зш її против тебе 
За свій обряд стать готові ! 

..Оттоді просьяла церков 
Світлом веліізі без зііри. 
І ироніс ся голос: ..Радуйсь 
Мужу кямяноі віри ! 



— 125 — 

....Так твердого е&рядовства, 
Нк і! тім смирнім Вотекуді, 
Не було ні в Авраамі, 
Лиі в Якові* ні в Юді. 

.. ..Тол: за тебе і. через тебе 
Иесь той рід благословлю я.. 
Стійте вічно при однім 
І співайте аллилуя! 

....і; вашім крию най во вік 
Релігійних війн не буде! 
Не за віру, лиш за обряд 
Ботокудські бийтесь люде. 

....І во піки твердо стійте, 
Хоч би як враги вас тисли. 
Не за зміст, а липі за Формуй 
За слова, а не за мисли. 

....Мої; апостолам, даю вам 
Дар пречудийй і великий 
Говорити в суміш веіми 
[ностранними язики" 11 . 

„Ледве втих нсбесниіі голос — 
Псе довкола відмінилось: 
;>> храму щезло все латинетво. 
Православне все зробилось. 

.. 1>сі ікони візантійські 
;; сонцем, місяцем, звіздами, - 
По при мене йдуть Ч ,гі 
Л оттакнмн бородами. 

„Всі по три рази хрестять ся 

І поклони покладають, 

А трираменні хрести 

Де поглянь усюди еьяють. 

.1 сліду нот органів. 
Лиш дикії; •;<> сг<> нараз 
Прогриміло аллилуя 
І тропар на пятий гдасЛ 



— Ь>«і — 

Із сего сну НещаспиГс Фплнмон пророкує будуїці напади на 
обряд, загріває Ботокудів до твердости і сам запускає довгу •',<.- 
роду, котру опісля закіпає довга і уперта боротьба. Та даремно 
власті! духовні і світські напирають я ріжішх боків па Нещасного 
Фижямона — він не піддав ся. 

І та борода єго 
Історичною зробилась, 
Ботокудія на неі 
З гордощами вся дивилась. 

Навіть чув я, що зложились 
Ботокуди околичні, 

Щоб по емерти Филимона 
Заховать на віки вічні 

Бороду его. в думка. 
Щоб немов святії мощі 
Дать ні в „Голодний дім" 
І поставити на дошці 

У флящпні хрусталевій 
Намочену в оковиті. 
А над нею написати 
Ті слова зо срібла литі : 

..Тутка спочиває з Богом 
Ботокудіі прикраса — 
Борода, що наче прапор 
В лютім бою нам здала ся. 

„Сила сильних, ум розумних 
Не могли дійти до того, 
Щоб сю бороду звернути 
З раз иовзятоі дороги. 

..Той, що виплекав ьі. 
Нобіднв у лютім бою. 
Та не силою, умом, 
А отсею бородою. 

„Вес свій вік на бороді 
Опиравсь той Ботоклдл — 
Ні давнінше, ні иізнійше 
Не було такого чуда. 



— 127 — 

„Тож зітхніть і тямте час той 
Ви ІЮТОМКИ молоді, 
Як все ботокудство висіло 
На ось тій тут бороді!" 

Дальший розділ посвячений боротьбі за календар, в котрій 
акмж побідило ботокудство. В тих иобідах розвились і зложились 
8Г0 ідеали, ілюстровані в поемі при пимочн ось якиі параболи: 

Уявіть собі: весь світ — 
Величезний книш плескатий. 
З верху сонце як цибуля, 
Місяць як чеснок лупатий. 

Звізди — мак, котрим весь книш 
Иопрпсипуваний з густа. 
А в нутрі ьго лежить 
Всяке благо, зюв капуста. 

В середині 6 земля. 
Мов варена бараболя. 
Нею ж по господній вил і 
Ботокудська править воля. 

На землі такий порядок : 

У долині бидло сіре 

Робить, мре, хрестить ся. й твердо 

Все держить ся предків віри. 

По над низі війти, жандарми. 
Поліцейські своім трудом 
Лад піддержують суспільний, 
Шлях рівняють Ботокудам. 

На верху-ж вони всі стали 
У великій церкві враз 
І по всіх безбожних правлять 
Соборовий парастас. 

В трупі перед аналоєм 
Разом складені розличні 
„Ізми" неблагоподобні 

І всі зіріі вретцчні. 



— 1-2* — 

А у стіп хреста на віку 
Цвяхами прибиті в ряд 
Черепи Прудона, Штрауеа, 
Маркса й Дарвіна стоять. 

Се тон ідеал, котрий 
Всі правдиві Вотокуди 
( 'еред сварів всіх і бонів 
Невідступно носять в груди. 

Розохочені побідамп вони пускаються пропагувати сей свій, 
ідеал в еусідних краях, а поперед усего в Холмщипі, та тут про- 
падають. Також проби навернути прочу Еврону на сен ідеал не по- 
вели ся, з чого в поемі виведено ось яку .мораль: 

Добре рибам у воді. 
Але кепсько йізі в окропі : 
Добре Ботокудам дома, 
Та загибіль йізі в Европі. 

За одною невдачею йдуть другі. З Холмщинп находять Хол- 
маки і забирають Ботокудам чимало масних посад. В головній бо- 
токудській газеті наступає також зміна: уступає первісний редак- 
тор, а єго місію займає новий, про котрого сказано: 

Мул: топ, хоч великий ростом, 
Не дістав за дотеп премії, 
І свою всю мудрість виніс 
З угнівськоі академії. 

Ставши іпєфозі у ..Ослові" 
Зараз він завів засаду : 
Не читать вго ніколи 
Ані з переду, ні з заду. 

Оттака надмірна скромність 
Здивувала вже й самих 
Іяітпкудіи і ходили 
Дивні вісті поміж них. 

Не один ппіав : ..Чи правда, 
Що новий редактор, де 
Треба підписатись, тілько 
Знак св. хреста кладе? 1 



— 129 — 

Другі говорили: ..Де тазі ! 
Се правдивий геній в нас ! 
Все що тілько він уміє, 
Він навчив ся „в а дій час - . 

Інші мовили: ..Він хитрим. 
Лиш прикидавсь дурним, 
Та колись як проговорить. 

То всі щезнуть перед низі". 

Оттак міркували Ботокуди, не знаючи, що новому редакто- 
рові! суджено було раз за свій вік вробити чудо, а більш нічого. 
Ь)1и проглаголав до Ботокудів ось якими словами: 

.. Всечеснійші, премудрійші, 

Любезнійші Ботокуди ! 
Дух святнії, що всюди в. 
Пан і в ваших серцях буде! 

„Наша слава не загине. 
Не загасне наша зоря, 
Наші діла всі запише 
В своіх примітках історія. 

„Каже приповідка : РСождий 

свою най дбав хату ; 

Тож з вас кождий най спішить ся 

За платить пренумерат} . 

„Дикими звірязш люде 
Без релігіі стать готові: 
Тож статі з „Ііосквитянина" 
Я друкую вазі в „Ослові"' 

..Неприязні елементи 
Нанесли нам шкоди зпюго. 
Та і; письменстві нашім видно 
Новий зворот до старого. 

., Знавці кажуть, що явить ся 
Геній в нашій літературі, — 
Та бо й заррдів богато 
Гарних і; нашій є натурі. 



— 130 — 

І в політиці на нашу 
Користь появлявсь зворот. 
Та про се сотрудник мій 
Іншим разом поговорить. 

..Тілько вражі елементи 
В свойій злости безгранпчній. 
Напосіли ся і нам 
Творять пакости розлпчкі. 

..Не говорю вже о тізі. 
Що забрали нам всі школи. 
Але жаден з них міні 
Не поклонить ся ніколи. 

..Але чистий ще наш обряд 
І наш Бог не снить сю днину. 
Він трираменним хрестом 
Всіх змолотить йіх на трипу. 

Слова ті справили чудо: весь народ ботокудський заснув 
від разу сном блаженних. 

Ріжні сни бувають, сі 

Сон невинноі дитини : 

Так сплять старці ботокудські 

Раду радивши за днини. 

Інший знов в сон голодний, 
Де в лиці терпіне видно : 
Г'ном таким, як кажуть, спить 
В Ботокудіі тілько бидло. 

Інший знов розкішний 6 
Сон здорової телиці : 
Сном таким, як 
. Ботокудські краса виці. 

Інший СОН злодійський, спить ним 
Ботокуда, п на нім шкура 
Бея трясесь, як в него в хаті 
6 часом ..така брошура". 



і:;і 



Але кожднй зрозуміє, 
ІЦ<» зовсім інакший пуде 
Сіщ. як неп, варод засне, 
Ще й такий, ні: Ботокудн. 

То вже пуде сов медведя, 
Що у іаврі зазимує : 
Хай шумить, гризніть і вів. 
Він не бачить і не чує. 

Оттаким зимовим сном 

Ботокудн всі заснули. 

Тай то разом, скоро тілько 

Маледикта мову вчули. 

Що тазі час несе з собою, 
Відки вітер в світі вів. 
Як іде наука, думка — 
Иіх се не студить ні грів. 

Все те зіов пусті вітри 
По над ботокудським краєм 
Прошумить і пролетить. 
Наче хмара по над гаєм. 

Довго здавлювана правда 
Просинавсь в серцях людських, 
Тілько тихо, темно, СОННО 
В сонних серцях ботокудських. 

За добро, за правду ллє ся 
Кров широкою рікою, 
Та се її крихти не бентежить 
Ботокудського спокою. 

Повстає кругом по світі 
Племя сміле, войовниче. 
Що для люду права, хліба, 
Волі і освіти клич»'. 

Тілько в ботокудськім краю 
Ве чувати бою, еа \ ку, 
Тілько храп : часом лиш сонним 
('нить ся битва за азбуку. 



ЇМ: 



Понад сонним краєм сонце 
Пробігав неохітно, 
Радо б перескочить, щоб таїм 
Ніч стояла безрозсвітно. 

Спіть борнтелі, героі ! 
Най вазі буде сон спокійний ! 
Сніть про обрядові боні, 
Про своі азбучні війни! 

Спіть, нехай вам дійсність люта 
Супокою не трівожить, 
Най вам сон новую славу 
І пановане ворожить ! 

Най ніколи вам не снить ся 
Хлоп обдертий і голодний, 
Най ніколи не щемить 
В серці вашім плач народний ! 

Спіть, моральності! підпори : 
Світ так красний і богатий !... 
З чистим серцем у перині 
Так солодко, любо спати. 

Спіть, покіль зима лютує — 
До весни ще довго ждати... 
Ззіеркни, сонце ! Стихни, світе ! 
Щоб назі тихо, тихо спати ! 
1880. 






IX. Вандрівка Русина з Бідою. 

Піхав Русин по над воду, 
Здибав Біду як колоду : 
ЇПхав Русин по над Сян, 
Здибав Біду, не рад сам. 

Каже Біда : ..Гей, Русине, 
В тебе Біда не загине, — 
Візьми зіене на свій віз, 
Пойідемо на обйізд". 



- 133 — 

їзнян Русин рукавицю, 

Почухав ся в потилицю: 
Ізняв Русин клепаню. 
Садить Біду як паню. 

Прийіхали до Дежаяська — 
Як кине ся псарня панська, 
Нуж від хати до хати 
На Русина брехати. 

Біда псарні підторгує, 
Хап Русина підторгує : 

Деруть свиту на шматки, 
Ще й хапають за литки. 

Стали на ніч в Ярославі : 
Лежить Руснн десь на лаві. 
Всю ніч ока не стулив, 
Костомахи надавив. 

Біда собі пішла прости 
На латинськев пробоствп. 
Там рядила з ксьондзами. 
Як Русь пустить з торбами. 

Та н зробила у Тучапах 
Таке, що аж пішов запах 
На всі села, на ввесь край, 
Що хоч носа затикай. 

Крикнув Русин: ..Щезай лих» 
Біда каже: „Сиди тихо! 
Звижи язик у пута. 
Коли Ріота Іосиіа !" 

Почухав єн Русин дуже, 
Віда-ж ему моркву етруже ; 
Скуливсь Русин як борсук, 
Біда-ж дуесь як капшук. 

А як стали і; Перемишля, 
Русинови очи блисли. 
Веселійте відітхнув, 
Добру новину почув. 



— 134 — 

Розняв рота її днвув ея : 
Твердий з мяхким цілує ся, 
Антонович і Горбаль 
Аранжують руський ба.ть. 

Біда з разу сумна стала, 
Аж зубами скреготала, 

Далі каже: ..Гов, га-гов ! 
Чи на довго ся любов ?•' 

Пита Русин: ..А де ж Пелеш?" 
Біда каже: .,Що ти мелеш? 
Хіба-ж місце владиці 
Тут при танцях, музиці?" 

Каже Русин: „Годі, Бідо! 
Я до него в хату піду! 
Веди зіене ід вікну. 
Най на него хоч зирну. 

Русин в вікно зазирав, 
А тазі Пелені похожав 
По покою, сарака. 
Сазі до себе балака. 

То на голос, то знов стиха. 
Мов та леді Макбетиха : 
.. Ось ще пляма в одна! 
Тутка витер — тазі вона!" 

Русина, що був несвічний, 
Аж мороз пройшов трагічний. 
..Чи він хорий, чи він спить У 
Біда каже: ..Та бо цить! 

„Пригадай собі помалу, 
Як він в сойзіі сік Качалу, 
А пани єго, аж страх, 
Цілували по руках. 

..Ось тепер ті поцілуі 



— ІЗо — 

Іде І 'усип, поплакуе. 
Біда ари нізі підскакує. 
Каже Русин: ..Ночуюю •• 
Каже Біда : „Кочуймо I й 

Випікали з Перемишля, 

Стала Біда копець дишля ; 
ГІриіііхали в густий ліс, 
Ізломала Біда вісь. 

.. Гей Русине, бігай просто, 
Ось тут живе жид за зюстом : 
Він ту держить мою часть, 
Він назі зараз раду дасть". 

Побіг Русин, втепенив ся, 
Жиду низько ПОКЛОНИВ СЯ. 
„Гей ти Хадм, чи чуєш, 
Чим ти тутка торгуєш?" 

..Ни — жид каже — чизі торгую ? 
Я все тутка арендую : 
Коршму, шлябант, бав»] ні, 
Мости, кости й Фігури. 

-Чи горівки, чи підківки, 

Чи парубка або дівки. 

Чи козу чи телицю, 

Чи тазі свічку в каплицю — 

„Все у мене дістать можеш, 
Як лиш гроші міні зложиш : 
Коваль, стельмах, швець, кравець 
Як я скажу, все найдесь". 

Лав наш Русин, що жадали, 
Зараз вісь ему зладнали : 
Пін хрестить ся гай дрижить: 
„Та ю дідько а не жид I й 

Помаленьку, аокрадемки 
[Ірийіхали аж на Лемки — 
Там вім була нарада : 
< Обступила громада. 



— 136 — 

Лемки Біди не пізнали. 
Капелюхи познималп, 
Приязненько витають, 
„Відки пані?" питають. 

„А може ви з Америки? 
Що там наші вуйки, стрики У 
Що мій тато? Що мій внук? 
Заробляють грошей гук?" 

Каже Біда: „Стійте, люде! 
Вже-ж без Біди й там не буде, 
6 там моя приелужка : 
Андрухович і Грушка". 

Прийіхали до Сянока, 
Тазі Русь тверда як опока. 
Кричить мов би впала в дур : 
..Руеь от Сяна по Амур". 

Каже Русин: „Добре, братку! 
Хай вам буде й по Камчатку ! 
Та міні здавсь чомусь : 
Як би мала наша Русь 

„Навіть двісті міліонів 
Оттаких як ви патронів. 
То й тоді-б з них наконець 
Ще не був одеи мудрець. 

„Поки за Русь „великую" 

Наші тверді викрикують. 

То жиди тимчасом тут 

Нам з під ніг „малую" рвуть". 

Піде Русин чагарами. 
Там вівчарі з отарами. 
..Чиі вівці?" — „Ґаздівській 
г Чиі гори?" — „Жидівські". 

„Колись були гори наші. 
Досить було сира й паші : 
Нині вівцю в гурт даєш. 
Кварту сира дістаній' 



гіі 



— 137 — 

Русин далі поганяв ; 
Він сю пісню здавна знав : 
Жид, ііііінк, векслі — поміщик 
Хлоп, шпик, крейдка, — небіщпк 

Прийіхали аж на Турку, 
Ходять Бойки як на шнурку, — 
Віда ;{ ними знайома, 
Поміж ними як дома. 

Каже Біда: .,Гей ви Бойки. 
( качіть міні полегойки ! 
Покажіть назі в тій хвили, 
Яких штук вас навчили !" 

..Навчили нас патріоти 
Вчора шити, днесь пороти : 
Вчора-м посла виклали. 
Днесь на ново виорали". 

Каже Гусни : „Чи здорова 

Ваша рада повітова. 

Та не тая торічна. 

А та дивня, предвічна V а 

Кажуть Бойки : ..Давню раду 
Засушили-м црр параду, 
Тай новую в тую-ж мить 

Здало би ся засушить". 

Пита Русин: 6 в вас школи?' 

..Ь, та дуже вчать поволп : 
Школа в селі вже літ сто. 
А письма не зна ніхто-. 

А в Хирові бзуіти 
Засіли ся Русь ловити. 
Русин живо тікав, 
Віда за ним гукав: 

„Гей Русине, не спіши ся, 
бзуітам іюклони ся ! 
Вони дітей навчають, 
Добра твого бажають". 



— 138 — 

Русин каже: „От то й глупо! 
Добра в мене й собі скупо, 
А всі єго бажають, 
Мене голим лишають". 

А в Самборі оказії : 

Щось луснуло в гімназіі 
І вилетів — не гранат, 
А ді ректор ренегат. 

ІІрийіхали у Дрогобич. 
.,0т тут. Бідо, що нам зробиш? 
Русин послом, бурмістром, 
Гімназіі міністром !" 

Каже Біда: ..Лиш помалу! 
Доберу я иричандалу : 
Тут доносів, тазі винця, 
Таїї дойіду йім кінця!" 

З Дрогобича у Борислав 
Русин Біду саму вислав. 
..Іди. Бідо, не гай ся, 
Здоровенька вертай ся!" 

Підуть жиди по дорозі 
Двадцять штири в однім возі, 
Ще й шкапами худими — 
Сіла її Біда між ними. 

Бачив Русин як сідала — 
Три дни потім пропадала, 
Аж четвертої ночн 
Ледве ноги волочить. 

Забризькана, захлипала. 
Аж по вуха вталапана, 
Вид подряпаний увесь, 
А голодна як пан пес. 

Сіла мовчки, не питав, 
Саламаху уплітав. 
Пита Русин по хвиля : 
..Якже папі гостили?" 






-» — 



Каже Біда: „Що питаєш 
Глянь на мене, гам пізнаєш . 
Серба ла тазі солене, 
Аж за много для мене. 

..Здохну, сли ще туда піду ! 

'Гам, небоже, біда біду 
Осідлала як коня, 

Ще й бідою погана! 

..Як я тілько там вказалась, 
Між такі жидки попалась, 
Що міні б те в них вчитись, 
Як над людьми глумитись; 

..Нони гар-гар: „Яка мана? 
Візьмім єі за гамана!" 
обіцяли три шістки, 
Перебили всі кістки. 

..Там би міні в смерть негладка 

Та здибав ея Стєфян Пятка, 
То він міні Борислав 
Весь дрібненько описав. 

Тая говорить: ..Пі. небого, 
Тут вже твоіх сестер много! 
Тікай відси що духу. 
Щоб не було розруху :• 

..Як те слово я почула, 
З Борислава дременула, 
Не діждавши і» заплати — - 
Хай ііім дідько кудлатий!" 



А V Стрию славнім місті 
Там Гусинін більш ні: двісті 
Зібрало ся па віче — 
Відси Біда їсть втічс. 

Каже Русин: ..Чекай Бідо! 
На те віче і я піду, 
А ти собі лишай ся, 
Іди в Стрию скупай ся !" 



— 140 — 

Пішов Русин на ті збори, 
Ириелухувсь — хлоп говорить, 
І гуде народу клич: 
То наш Берник з Лисятич. 

Як промовив Олесницькнй. 
А потому Могильннцький, 
А нарешті Давидяк. 
То аж Русин геть роззіяк. 

Тай зііркув : „Таких нам шліть 
По два, по три в кождий повіт, 
То б з нас Біда не кпила, 
Швидко б вязн скрутила!" 

В Болехові баталія, 
Там Кобринська Наталі я 
В величезний будинок 
Всіх зібрала Русинок. 

Одна варить, друга місить, 
Третя хлопські діти тішить. 
Ті годують маленьких, 
А ті миють пелен ки, 

А Натальця з старшенькими. 
Пильно держить школу з низі я. 
Учить хлопців і дівчат, 
Як з Бідою воювать. 

Каже Русин : „Щасть вазі Боже І 
Отеє справді діло гоже ! 
В-перве бачу не в жарті, 
Що й попівни щось варті ! " 

Прпйіхалн в Станіславів, 
Русин Біду знов зіставив, 
Поклонитись пішов сазі 
Желехівського кісткам . 

По Липовій по вулиці 
Іде панок, аж кулить ся, 
Несе пачок зо сорок 
Навязаних до торок. 



— НІ — 

ІДО; потом обливавсь, 
А так* втішно усміхавсь, 
Що аж Русин задививсь, 
Єму чемно поклонивсь. 

„Чи купецтвом, панцю, крутиш? " 
Панок каже: .Я звусь Лукич. 
Я не купчик, підрядчик, 
Але „Зорі" впорядчпк. 

„Чи бач, дядьку, як плигаю! 
Все письменство я двигаю, 
Драми, казки, поемки, 
Віршів три оберемки. 

..Під Карпенка і Чайченка. 
Подоленка, Школнченка, 
Жука, Жарка і Панька, 
Ще й від Кримського Хванька. 

„Від Кенира сто-дві байки, 
Ще й від Нчілкп, Лесі, Чайки, 
Зірки, Даркн. Монтаря, 
Дрозда, Щогля й ЕСомаря*. 

Каже Русин: ..Що за зміна! 
Розмахалась Украйіна ! ц 
Зняв клепаню з голови: 
„Боже вас благослови!" 

Іїрийіхали в Коломию, 

Похилила Біда шию: 
Црийіхали аж на міст, 
[Іідтулила Біда хвіст. 

Тай говорить: „Слухай, брате, 
Обйідьмо те місто кляте ! 
Радикали тут сидять, 
Вонн мене ізйідять". 

[ще Біда не скінчила, 
Аж тут радикалів сила 
З усіх боків знай летить. 
Давай Біду молотить. 



— 142 — 

З сего Соку Данилович, 
А з тою Гарасимович, 

А з третього Трнльовскпп 
Беруть Біду на гоцки. 

Запаринюк з заду царить, 
А Сандуляк в груди жарить, 
А всі кричать у купі : 
„Стовчім Біду у ступі!" 

Тілько ІІавлик иростяг руки : 
„Не рвіть бі так на штуки. 
Не мордуйте захланно, 
Треба з нею гуманно!" 

Одні кричать: „Не дармуймо!" 
Другі кричать! „Поміркуймо! 
Живцем еі візьмім враз 
До музея на показ". 

Стали вони иеречптпеь. 
Якби Біду знівечити, — 
Біда-ж тому вже й рада. 
Як балака громада. 

Помаленьку відіткнула. 
Тай Русина в плечі пхнула. 
Той по конях, коні в чваль — - 
Втікла Біда — дуже жаль ! 

В Матіівцях ще хлипала. 
У Снятині вже нипала, 
А як стала в Чернівцях, 
То минув ся еі страх. 

Русин шука кладовища, 
Почтити гріб Федьковича, 

Біда-ж спішить у той двір. 
Де Русинів видно збір. 

Там стовп стоіть чорножовтий, 

При нім руських людей ровти 
Православні й папісти, 
Прості, вчені й юристи. 



— 143 — 

Самі бють ея як ворони, 
Перед стовпом бють поклону 
А \т<» о стовп чолом грц»і ! 
Копне т<»го, що ;5.М НИМ. 

Кричать, плачуть, а товплять ся... 
Стала Біда піх питать ся : 
..Чого ви таї: товпитесь? 
Чи до стонна молитесь?" 

Пій говорять: „Ой світив}', 
Вій робимо політику, 
Покірненько як той трусь 
Спасаємо бідну Русь 14 . 

Каже Біда : . Ось народні 
Спасителі новомодні ! 
Товчіть, товчіть лобами, 
Най утішусь ще вами!" 

Довго вона тазі дивилась. 
Як Русь чолом остови билась, — 
Але спотіла, зомліла, 
Далі йіхать веліла. 

1) Садагурі Біду знають, 
Жиди бі талі витають, 
Цадик вийшов на зустріч, 
Виголосив довгу річ. 

Хоч як Біда спішила сп. 
А тут на ніч лишила ся : 
Єі цадик чтіів як міг, 
Дап вечерю і нічліг. 

Прийіхалн до Кіцмапя, 
Надибали поліпи я па : 

Щось міряв, пальну і-.. 
ІІ(» паперах мишкує. 

Біда вго витав ся, 

Милі так пильно займав ся V 

.! р;і.;\ не Чув НІби-ТО, 
ПОТІМ буркнув ссрдіт» : 



— 144 — 

-Та ось маю турбацію: 

Мушу робить реляцію. 
Тут Русь наша здуріла, 
Гімназіі схотіла. 

. Виписали політично, 
Вичислили статистично, 
Що гімназйя потрібна, 
Таіі вислали до Відня. 

„З Відня поту шлють завзяту 
До нашого магістрату, 
Чи справді ми так нагле 
Гімназіі забагли V 

.Магістрат взяв під розвагу 
І дав зііні сю бумагу, 

Щоб я на ню відповів, 
Русь всю асі аЬзигсіит звів. 

..Маю вказать до листика, 
В чім хибна іііх статистика. 
НеФахові йіх нляни, 
Весь рахунок поганий. 

„Все те б я іце сяк-так зробив, 
Та ось чим Бог мене побив: 
Як писати сю хрію? 
Скорописі не взіію". 

Дойіхали до Заліщик, 

Став наш Русин як небіщик, 
Так при Біді зсох і схуд, 
А конята ледво йдуть. 

Сазі він мов дід обдерши ся, 
Біда -ж кричить розперши ся: 
..Хоч на смерть йіх тут замуч, 

А вези мя по над Збруч ! • 

Не хтів Русин сварити ся, 
Мусів Біді корити ся : 
Хоч як нерад тому був, 
На Мільницю іюве]шув. 



- 145 — 

Л пал Збручем на вигоні 
ГІлеще Біда \ долоні, 
Регоче ся як пугач, 
Піп втурує людський плач. 

Глядить Русин : ІЦп за липи ? 
Юрба люду біжить живо, 
Чоловіки і жінки, 
Старі, слабі й дітваки. 

( Ідні на Збруч у плав ідуть, 
Другі з дітьми у брід брилу ТІ,. 
Інших гонить дикий страх 
І їй батрах. гросниках. 

Русин крикнув: „Ой Господи, 
Що се тутклі за рбзпуди? 
Чого иоїш тікали? 
Чи Татаре напали? 

Каже Біла: „Щоб ти знудивсь! 
Се ліене так люд напудивсь, 
Та ось на лоб, на шию 
Утікає в Росеію. 

„Про йіх втеку я не дбаю: 
Я за Збручем сестру маю: 
І іони біжать чорт зна де, 
А вона вже на них жде ц . 

Йіде Русий байраками, 
Аж тут пани з собаками, 
З арканами в долоні; 
За збігцями в погоні. 

Біжать, біжать, спотикають ся, 
Кричать, кричать, задихають ся : 
. І »:• лишенько ! ( >й біда ! 
Пси двірня нас покнда ! 

„Ой ратуйте ! Поможіте ! 
Ловіть хлопів, задержії ' 
Се-ж манить московський цар 
Ваш робучин інвентар! 



— 146 — 



„Гей жандарми, гей фінанси, 

Держіть ...іюдек найкохаііьішґ 
І Це її кордон най військовий 
Стане понад Збруч цілий! 



../Гоніть хлопів, розбійників, 
Бо в нас нема робітників ! 
Як всі зіі Збруч забіжать. 
То не буде кому жать. 

„Ані жати ні косити, 
По пять центів МОЛОТИТИ, 
По пять центів від руки. 
Ще її по штирп канчуки ! 

...Тоніть, держіть, арештуйте. 
Вяжіть, бийте і катуйте, 
обруч стіною заступіть. 
Лиш назі йіх в село пришліть!" 

Каже Русин: ..Гей вельможні! 
Будьте ж троха осторожні! 
Та ж пім право позволя 
Бігти хоч до Москаля!" 

Гей як Біда теє вчула. 
І кулачищем замах нула . 
Гук Русина у плечі : 
„Не балакай від речі! 

..Чого в чуже мішавш ся ? 

Чи на праві ти знаєш ся ? 
Ваше право : ціп до рук, 
Гній, борщ, бульба і канчук!" 

Зойкнув Русин, іскорчпп ся. 
Від удару наморщив ся, 
Аж хруснула в хребті кість, 
Закіпіла в серці злість. 

Ніде далі тай міркує: 
..Що се Біда з пас кепкув? 
Чи зі и в світі послі дні, 
ІЦо терпіти йій гідні? 



— 147 — 

Ва закруті на шпоні 
Затис зуби, затяв коні, 
Шарпнув, ніби одурів, 
Тай висинав Біду в рій. 

А як шарпнув, добре вважай. 
Що у рові камінь лежав: 
Біда лобом в камінь гуп! 
Тай простерлась ніби труп. 

Русин про те не журить ся, 
Жене» кіньми аж курить ся, 
В душі шепче Отченаш, 
Щоо тазі Біді був шабаш. 

Аж надійшли ревізори. 

..Хто тазі в рові? Чи не хориїГ?" 

Витягають із рова. 

Бачуть, Біда нежива. 

За спільною порадою 
Кличуть війта з громадою. 
..Візьміть Біду, схороніть. 
У всі дзвони заздвоніть ! " 

Стали люде міркувати: 
..Деж нам ві поховати.-' 
Візьзіізі ьі на тачки. 
Завезімо в б о д я ч к и ї и 

Пок громада надумалась. 
Аж ось Біда прочунялась, — 
Шднимаесь огида : 

„Ведіть мене до жида!" 

Би чуть люде : жива Біда ! 
Розбігли ся Бог зна куда, 

Біда встала, простяглась, 

Дальше пішки поплелась. 

Тут ми з нею прощаємось. 
Чи ще коли спіткаємось? 
Дасть Бог ще нам всім прожить, 
Біда її сама прибіжить. 
20 парта -із апр. 1893. 



*ЇЇЖ 



5|5 



ВОЛЬНІ СОНЕТИ. 



\^/«»петіі, се раои. л Форми пута 

Свобідна думка в них тремтить закута, 
. Примірена, як міряють рекрута 
І в уніформ таї: як рекрут упхнута. 

Сонети, се пани. І> них мисль від роду 
Приглушено для Форм; вони вигоду. 
Пожиток кинуть, щоб ловити моду: 
Се гарний цвіт, що не приносить плоду. 

Раби і\ пани! Екстреми ся стрічають. 
Несмілі ще йіх погляди, йіх речі, 
Бо своііі сили ще раби не знають. 

„Простуй ся! В ряд!" Хлоп в хлопа, плечі в плечі 
Гнеть стануть свідомі одної мети, 
Живі, грізні, огромніі сонети... 

1880. 



ІГ. 

„Чого ти хлопе вбравсь у стрій лицарський, 
Немов боіш ся насміху і сварки? 
Чого важкий свій молот каменярський 
Мін явіи на тонкий різець Петрарки? 



— 152 — 

„Замісць валити панський гпет і царський. 
Ти скрив ея і: поетичні закамарки ! 
Гіркий, та нешкідний удар писарський, 
Мов полинівки чарка у шинкарки - . 

..Ні, я не кинув каменярський молот, 
Усе він в мойій хоч слабій долони, 
бго не вирве насміх ані колот. 

Л як невпинно він о камінь дзвонить, 
ЕСаміня грюк в душі зііні лунав. 
З душі ж луна та співом виринає". 
1881. 



III. Котляревський. 

Орел могучий на вершку сніжному 
Сидів і оком в довж і в шир ГОНИВ. 
В тім схопив ея і по снігу мілкому 
Крилом ударив і в лазур поплив. 

Та груду снігу він крилом відбив, 
І в низ вона по склоні камяшшу 
Котитись стала — час малий проплив, 
І в низ ревла лавіна дужше грому. 

Тик Котляревський у щасливий час 
Вкрайінським словом розпочав співати 

І спів той виглядав на жарт пера;!. 

Та був у візі завдаток сил богатий, 

Т огник ним засвічений не згас. 

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. 

37: 



IV. Народня пісня. 

Глянь на криницю тиху, що із стіп могили 
Серед степу слезою тихою журчить ; 
В ній мов в свічаді личко місяця блищить 
І промінь сонця миесь в еі срібній хвплп. 



— 15:'. - 

На дні єі щось бє ся, мов таємні жили... 
Той рух живий ніколи не бажа спочить. 
Вода єі пречиста тисячі живить 
Дітей весни, що густо в круг ні обсіли. 

Криниця та з живою, чистою водою, 

То творчий дух нар ода ; а хоч в сулі повитий. 

Співа до серця серцем, мовою живою. 

Ні: початої; криниці нам па все закритий, 
Таї; пісня та з жерел таємних ллєсь слезою, 
Щип серце наше чистим жаром запалити. 
1873 



V. 

Незрячі голови наш вік клинуть, 

В котрім, говорять, перед правові сила, 

А чесній думці перетяті крила, 

А правду її волю як звіря женуть. 

Та щож то — - право? Прано, се лиш сила, 
А сила — прано, се закон природи. 
Н житю лиш сила ломить перешкоди. 
До лет\ н гору розпускає крила. 

Та щож се — сила? Лиш пястук та збруя? 
А серця вашого огонь святий, 
А думка, що світи носі будує, 

А полі вашоі зелізні крила, 

А переконань, правди блиск яркий . 

Чігл; се не також непросаща сила? 

1880 



VI. 

Жіноче серце ! 1 1:і ти лід студеннй . 
Чи запашний, чудовий цвіт весни? 
Чи світло місяця? Огонь страшенний, 
Що нищить все? Чи ти пі; тихі сип 



— 154 — 

Невинности? Чи як той стяг воєнний, 
Що до побідн кличе? Чи терни, 
Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний, 
Чи демон лютий з пекла глубини ? 

Чим бєш ея ти? Яка твоя любов? 

1) що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш? 

В чізі змінне ти, а в чізі постійне? Мов! 

Ти океан : маниш і потопляєш. 

Ти рай — добутий за ціну оков. 

Ти літо: грієш враз і громом убиваєш. 

1875. 



VII. 

Вам страшно тоі огняної хвилі. 
Коли з мільйонів серць, мов божий грім 
Закута правда бухне, і застилі 
Шкарлущі світа розірве на нізі? 

Ви боїтесь, щоби кроваві хвилі 
Не потекли і не підмили дім 
Блискучоі освіти, не з.мулилп 
Швидкого поступу думок зовсім? 

Не бійте ся! В кровавих хвиль навалі 
Не згине думка, правда і добро, 
Лиш красше, ширше розівь ся далі. 

Не бійте ея! Не людеькости ядро 
Та буря зломить, а суху лушпину, — 
Ядро-ж живеє розростесь без випну. 
1880. 



VIII. 

В снах юности так свапио ми шукаєм 
Прямих стежок, і молодим умом 
Так просто, гарно вік свій укладаєм, 
Так чесно сміло боремось зо злом... 



— іоо — 

А і! тім в житв, мов в пяних стиск вступаєм 
Сей відси штовхне, відти тон часозі : 
Сяк-так везібсь. удари обминаєм, 
Ба п других пхнем самі на бік плечом. 

Оглянемось — і де наш замір дів ся! 
Жизнь наша, наче манівці, блудна, -- 

Ще щасть, сли в округ ти не вертів ся. 

Будь мов та хвиля! Хоч грізна й мутна, 
Та де вал верг пі, тазі по нііі осів ся 
('сад новий, живий — земля плідна. 
1880. 



IX. 

Як те зелізо з силою дивною. 

Що другеє; зелізо тягне к собі 

І магнетизмом звесь, не в еупокою 

Зціпляєсь, але в ненастанній пробі, — 

А аг: єго безділе вкрив ржою, 
Під ржою її сила гине, мов у гробі, — 
От так і серце, що грижі стрілою 
Прошиблене, само звідавсь в собі. 

Лиш праця ржу зотре, що грудь зйідає, 
Чуте живе, неткнуте заховав, 
Нспросихаючу нору живить. 

Лиш і; праці мужа вироблявсь сила, 
Лиш праця (мит таким як в створила, 
Лиш в праці варто і для праці жить. 
1880. 



X. 
Смішний сеіі світ! Смішнійший ще поет, 

Що Все і: НІМ хоче серІОЗНО брати. 
Що і; тії, ПОГОНІ До НСЗВІСТНИХ МЄТ 

Розумну думку рад би відшукати. 



— 136 — 

Смішний сей світ ! В нізі правом дикий гнет, 
А чесна праця в перегнилі шмати 
Вкривавсь, а коб мала лиш відзіет 
З страв дармойідів, щоб живіт запхати, 

То мала б доста для потреби свойі ! 
Смішний сей світ ! Неробів горсть мала 
Себе вважав світом, паном всьоі 



а 



Землі і цілю всього, що на світі ! 
Смішний поет, що хтів би окрім зл 
В тім світі правди й розуму глядіти 
1881. 



XI. Сикстинська Мадонна. 

Хто смів сказать, що не богиня ти У 
Де той безбожник, що без серця дрожі 
В твоє лице небесне глянуть може, 
Неткнутий блиском твойі красоти V 

Так. ти богиня! Мати, райська роже, 

О глянь на зіене з свойі висоти ! 
Бач. я, що в небесах не міг найти 
Богів — перед тобою клонюсь гоже. 

Бозі, духах мож ся сумнівати, 

1 небо й пекло казкою вважати, 

Та ти й краса твоя — не казка, ні! 

І час прийде, коли весь світ покине 
Богів і духів, лиш тебе, богине, 
Чтпть буде вічно — тут, на полотні. 
1881. 



XII. 

Ось спить дитя, невинний ангел чистий. 
Смієсь у сні, — се ангел з низі іграв... 
Сплакне у сні — се ангел в облак мглистпй 
Розп ливши ея, манить його й щезав. 



— 157 — 

1 сон отсей нестерпні, віковистнй 
В душі еге по собі слід лишав; 
і> дитячих снів гой ангел проміниітий 
Раз п раз бажана, тугу в нізі збуджає. 

Рвесь молодець від батька і від мами 
Чогось шукати десь в чужій чужині, 

А ангел з дали кличе: Д' ліпні! Д' мйні! 

Любви, падіі він спішить стежками, 
Там плід здобуде, тут лиш квіти звялі ; 

А ангел з дали кличе: Далі! Далі! 
1881. 



XIII. Пісня будущини. 

Знов час прийде, коли з погорди пилу 
Ти отрясеш СЯ її ЯСНОЮ звіздою 
Засьябш людям, і підуть з тобою, 
Серця твою почують давню силу. 

Знов час прийде, до найтяжшого бою. 
Остатнього, за правду :'і волю милу 
Ти поведеш народи, і прогнилу 
Стару будову розвалиш собою. 

І над обновленим, щасливим світом, 

Над збратаними, чистими людьми 

Ти зацвнтеш новим, пречудним цвітові. 

Прийде той час ! Істотою цілою 
Ми чуєм хід его по за собі по. 
Та доживем его — не ми... не ми ! 
1880. 



XIV. 

Досить, досить слова до слів слів складати, 
Під Формою блискучою, гладкою, 
Мої; хробака під гарною лускою 
[Іскучий біль і сльози укривати! 



— 15» — 

Лікар іде ! Не чає тепер ховати 
Поганих струпів. Смілою рукою 
Розкрить йіх треба, мимо встиду й болю 
Всю гниль нещадно з тіла виривати. 

Час показать. щ<» людськість мужем стала, 
Дитинячих іграшок відреклась. 
Своє важке призначене пізнала : 

Що снігова метіль вже унялась. 
Безцільних поривів пора пропала. 
Розумних діл пора розпочалась. 

1881. 



XV. 

Ні, не любив на світі п нікого 
Так, як живому слід живих любить, 
Щоб не зрікаючись себе самого. 
Війти в другого душу, нереймить 

бго думки, вго бажанєм жить, 
Не думавши добро творить із топ». 
І так, незамітно зовсім для нього, 
Вести вго, де висіла ціль манить. 

Від разу бути паном і слугою, 
Зректись себе і буть самим собою — 
От так любить ніколи я не вмів. 

Чи самолюбства в мні за много стало, 
Чи творчих сил живих було за мало? 
Чи шлях житя мене Фальшиво вів '? 

окт. 1889. 



ХМ. 

І довелось міні за се страждати ! 
Де лиш любвп правдиво і шукав я, 
Усе за неі був готов віддати — 
Те саме все безсиле зустрічав я : 



ПСІ 



— 159 — 

То вбране іі гордощів холодні шмати, 
То в слів цукрових стрій конвенціональний, 
1) мрій, сліз, зітханя плащ сентіментальний, 
Та в бій житя зовсім незгоже стати. 

Лиш де я не шукав єі, де навіть 

І зло чинив, щоб стать єі негідним. 
Тазі я найшов ві. От тилі то трапить 

Мене подвійне горе жалом мідним : 
Тс зло. що своізі нрогріхом вважаю, 

І тс добро, ін<> без заслуги зіаю. 
1889. 



XVII. 

Колись в сонетах Дайте і Петрарка, 
Шекспір і Спенсер красоту співали. 
В Форму зіайстерну мов різьблена чарка, 
Свою любов мов іпузі-вино вливали. 

Ту чарку Німці в зіеч перекували, 
Коли знялась патріотична сварка : 
г Панцирний" іііх сонет*) як капраль гарка, 
.Типі краску крови любить і блиск стали. 

Пазі хліборобам що з зіечезі почати? 
ІІриіідесь ниву зробити перекову: 
Патріотичний зіеч перекувати 

На плуг — обліг будущини орати, 

На серп, ти.' жито жать, -лепти основу. 
На вили — чистить стайню Авгіову. 
и сент. 1889. 



:/: Нова тут про звісні і; німецький літературі „ііеііаг 
оізсЬіе 8опеІІе- Фр. Ріккерта. 






ТЮРЕМНІ СОНЕТИ. 



6 



є діві плачу і смутку і зітханя, 
Гніздо грижі і зопсутя і муки ! 
Хто тут війшов, сціип і зуби й руки, 
І Спини думки і речі і бажаня! 

Кукіль тут полють з жита, видаєть ся, 
Та рівночасно свіжий засівають : 
По параграфам правду виміряють, 
Але неправда і без міри ллеть ся. 

Ту стережуть основ, але основу 
Усіх основ — людського серця мову 
І волю її мисль зневажують як драйте. 

Вн, то попавши в западню ту, хтіли 
Найти в ній людський змисл і людські діли, 
Ьазсіаіе о^пі Брегапга — мовив Данте. 
19 еент. 1889. 



II. 

„Вузка, важкая до добра дорога" — 
Се сказано десь у письмі святому. 
Та я перечу тим словам як мога, 
Пізнавши вхід до вязенного дому. 



- 161 — 

Вонючі сіни — перша осторога. 
Скрипливі двері в хіднику тісному. 
Відтак ідеш по манівцю крутому, 
А тазі иодвірь, мов пуста берлога. 

А по подвірю вояк патролюе, 
.\' сінех варта, стражники понурі 

І арештанти наче тінь снують ся. 

( Чч'і шлях важкий — чи до добра прямує У 
('питайте тих, що мучать ся в тім мурі! 
Зрахуйте сльози, що день в день ту ллють ся ! 
10 сніп. 1889. 



III. 

Гей, описали нас, немов худобу : 
І назву й вік і ріст і всю подобу, 
Волосе, очи, зуби, всі приміти — 
Тепер хоч в Відень нас на торг гоніте ! 

Гей, обшукали нас, немов бандітп : 
Всі кішені, всю одіж, всю особу, 
Ножі, тютюн і гроші й всю оздобу 
Забрали — хоч в турецький рай ведіте ! 

Ну, от тепер зш чисті ! Глупі, глупі ! 
Ножі, оздоби й скарби паші з нами, 
Тих вам не взять бандітськими руками ! 

І розвели нас у апартаменти 
Державні. Злишні тут всі компліменти! 
Оальон, аідальня, спальня й с... — все в ку 

1(і сиг. 1889. 



IV. 

Сижу в тюрмі, мов в засідці стрілець, 
Усякий звір поперед мене .МЧИТЬ ея, 

Не Крив ся ВІД .мене, не боІТЬ ся. 

Показує, в чому хто в мистець. 

11 



— 162 - 

Лис — - злодій тут. не скромник, не евятець, 
І вовк не музикант, а просто вбійця. 
Медвідь — дерун і лютий кровопійця. 
Забув про жарти, бубен і танець. 

Тут всяку видно наголо особу. 

Мов Фрак роз дівши й мундур урядовий, 

Вони і людську скинули подобу. 

Я в засідці дрібнії точу стріли 
І напинаю лук свій все готовий — 
Ну, бачність, звірі ! Не хиблю я ціли ! 
9 сеит. 1889. 



Вам хочесь знать, як нам в тій казаматі 
Проходить час? О. страх патріархально! 
Як господарські діти йдемо спати 
Ураз з курми, лиш що заснуть звичайно 

Не можемо. Ні про що розмовляти, 
То й мовчимо. Лиш, сей та той не чайно 

Зітхне. Минав осьмий час, девятпй... 
В тізі Герсон*) стука о стіну нагально 

І лізе до вікна. „Ти спиш, Реенте? 

— Ні! — ..Так подай тазі знак до Розиоряки. 

Міг луєіієп еррез таспеп сііііі сіеп Мепіе!"**) 

Стук, стук по стінах ! Гомонять тихцем.. . 
Пост настороживсь, став к вікну лицем, — 
В тім з права хтось як рявкне: ...Тут та баки!" 



*) Герсон, — жид конокрад (гл. Жидівські мелодіі) : далі 
прозвища арештантів. 

**) В жидівсько- злодійськім жаргоні значить : Нумо подраз- 
нити трохи вояка ! 



— 163 — 
VI. 

„Не будеш тихі»!- — крикнув поеі і шпарко 
Побіг туди відкіля крик роздав ея. 
„Рахміль! Рахміль!* — крик з ліва обізвав ся. 
Знов пост біжить, клине, аж небу жарко. 

„Чекай но, я вас тут навчу кричати!" 
Та поки ще добіг на місце крику. 
Вже Герсон став неначе кіт нявчати, 
А •: права хтось тазі виє: Кукуріку! 

Із всіх вікон посипалось як град: 
„Козидра! Шпичка! Кісії с!а"п Таі'п агап!" 
ІІост став незюв підрізаний баран. 

І раптом стихло все, мов в дозіі смертн. 
Хто? де кричав і по що? — годі знать. — 
Се наші в вечірніі концерти. 
17 сент. 1889. 



VII. 

Вже ніч. Поснули в казни всі. хропуть. 
І пітьма налягла. Лиш візитирка 
Підсліпуватим своім оком зирка, 
Немов моргає злобно: Ось ви тут! 

Десь на завісах екрипнула кватирка, 
Плюскоче дощ і грубі краплі бють 
ринву, — ринва так жалібно дпрка 
О мур. мов хоче вирвати ся з пут. 

Та пі. це вирвеш ся! Зелізні гаки 
Держать тебе, дозорці як собаки 
Пильнують, ходить шельвах під вікном. 

!!»• вирвеш ся! І глухне зойк розпуклі. 
В гяжків знесилі опадають руки... 
Заснуть, заснуть, хоч би мертвецьким сном ! 

17 сент. 1889. 



— 164 — 

ЛІН. 

А ледво тілько еон нам зломить очи, 
1 ліеть північна єго сторожа згонить : 
Грішить коріітар, колоди скрегоче 
При дверех, думаєш з просоня : дзвонить 

Пожарний дзвін... Зриваєш ся — аж ні! 
Пан ключник входить з лямпою, ноглиине 
На краги, чи здорові та міцні, 
На піч, на кибель, тапчани — тай зникне.. 

Знов колодки скрегочуть, а Ногайці 
Ічазню за казнею пліндрують далі, 
Мов Лопотова та війна у байці. 

Що сон із змучених повік украли, 
Грижи неситій не дали заспати — 
Байдуже йім, коб лиш здорові крати. 
сент. 1889. 



IX. 

А рано, поки час ще вибє нятий, 
Знов Лопотове славне військо грюка : 
Іде „кібльоване". Що се за штука — 
їй Богу, сазі не знаю, як сказати. 

..А гій — почнуть естетики кричати, — 
..Ось до чого у них доходить штука! 
„Яка де в світі погань є, грязюка, 
„Вони дава й єі в сонети бгати. 

„Петрарка в гробі иеревернесь, пробі!" 
Нехай! Та тілько він ходив в саьтах. 
Жив у палатах, меч носив при собі, 

Тим то краси, пишнот в его сонетах 
Так много. лІн ж тут живемо в кльоаці, 

То й де ж нам взяти красших декорацій? 
17 сі^нт. 188% 



- 165 — 

X. 

Колись в однім шановнім руськім домі 
1) дні юіюстн, в дні щастя і любовя 
Читали ми ..Что долать?" і розмови 
Йшли про часи будущі, невідомі. 

Домашні дами ось як побивали 

Нераз моі горячі дітірамби : 

„Е, спільна праця! В такім разі й вазі би 

Прийшло ся чистить виходки й канали*. 

Не знали дами, що важке, всесвітнє, 
Питане те вже Австрія рішила. 
Тюремний кібель — що в ньому за сила ! 

І виходок і мебель враз ! Вигідне 
Береш бго, виносиш, ну, і прямо 
На поле лий. чи в компостову яму. 
іт. 1889. 



XI. 

Встаєм раненько, миємось гарненько, 
Вбираємось і стелим ліжко в мить, 
Пісочком казню метемо чистенько, 

Тоді давай ходить, ходить, ходить... 

Шість кроків, там, і шість назад — досить. 
Щоб не крутив ся світ, та трьом тісненько : 
То два нас ходить, а один сидить. 
Той встане — знає один сіда смирненько. 

Колись в Бориславі були землею 
Два ріпники присипані: три дошки 
Над ними стали скісною крівлею. 

Лиш люльку мали і вода слезила 
В кутку: сей воду ссе. той курить трошки... 
Сім діб! Т нас ТОГО ж тюрма навчила. 
г. 1889. 



— 166 — 

XII. 

Прохід — не хлопський в полю, і не панський 
\> садках тінистих, не філософічний 
Той Шіллерівськиїї, а гігієнічний 
Прохід, реглязіентовші, арештанський ! 

Зима чи літо, дощ, сніг, чи погода, 
Мороз чи спека, на годину в добу 
"Женуть дозорці вязнів мов худобу, 
По черзі на прохід до огорода. 

Дерев тазі тілько, що паркан з ялиці, 
А зелені, що по за ним доглянеш. 
А неба, що доглянеш з дна криниці. 



А в грудь як свіжого повітря втягнеш, 
То світ закрутить ся зюв у пяниці, 
І ще сузшійший. безснльнійншй станеш.. 
сент. 1889. 



XIII. 



Ні, наш тюрезіний дозювий порядок 
Бува часозі дотепний ! Ну, скажіть : 
ЕСібльованє нолуднішне й обід 
Ураз — чи дотеп се, чи лиш припадок? 

І запах салазгахи й кіблів сзірід ! 
Рядком з водою становлять коновку 
І хліб кладуть і в кіблі ллють карболку — 
Ніс арештантський все знесе й живіт. 

Щаслива Австріє ! Той узі великий. 
Що видумав сей дотеп, варт во віки,, 
Щоб святкувать ізія вго празнично ! 

Перед бго ідевю я клонюсь : 
Не апетитно, та за те практично ; 
Мігша сіє £епиз, зі сошішсїдо Ьопиз» 
19 сент. 1889. 



— 167 — 



XIV 



Беруть діру, зелізом обкують, 
Приправлять курок і язик для віаху — 
І самопал готов. Оттак мабуть 
І арештантську варять саламаху. 

Беруть котел води і жменю круп — 
Ось вазі і суп: досиплють кмину жмінку, 
То звесь кминковий : краяну печінку — 
Звесь леберсуп; а хліб — хлібовий суп. 

На друге йде капуста й воловина 
І> неділю (євфємічно, — жил і лою 
Бува нераз в тім мясі половина!) 

15 будні горох, Фасоля (в-пів з гнилою!), 
Логаза, каша гречана й ..дубова" — 
Ось валі вся паша ..карта страв" готова. 
і. 1889. 



XV. 

Та ви не думайте, що внеша власть 
Лишав так се діло, без п'ризору ! 
Вона пильнує прав у всяку пору, 
І параграфів скривдити не дасть! 



А як обід готов, то відкладають 
Найкрасше мясо, хліб і відлипають 
В тарілки саламаху — ще густою, 

Дадуть омасти і несуть хоробре 
До ярезідента. Той скоштув. „Добре!- 1 
Тоді для пас розбовтують водою. 
і:> сент. 1889. 



— 108 — 

ХМ. 

В тих днях, коли неначе риба в сітн 
Мій вольний дух в тіених тих стінах бвть ся, 
Смертельний холод в душу аж крадсть ся, 
І ні-кому потішити, огріти, 

Одним одна лишила ся міні ти, 
Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче. 
І мому серцю лекшае неначе 
З народним болем в оден такт боліти. 

О, ви кристалізованії стони, 

Ви сльози, перетоплені в алмази, 

Зітханя. влиті у тужливі тонн ! 

Не покидайте ви мене в тій хвнли ! 
Кріпіть, щоб ті безумства, муки, врази 
Мойого духа глиб не помутили ! 

8 сент. 1889. 



XVII. 

Замовкла пісня. Чп ж то йій, сво бідній, 
Золотокрилій пташці тут витати, 
В тій западни понурій, непривітній, 
Де чоловік потоптаний, проклятий ? 

Чи ж йій огидний образ той писати, 
Як страж встромляє свої лапи мідні 
В мою кішеню. чоботи, в послідній 
Рубець одежі і в послідні шмати? 

Тютюн, огонь, папір і ол овець. 

Ось чого власть шукав так пильнейко, 

Що влізла-б аж в нутро тобі, здаеть ся. 

І мовкне пісня. Так і соловейко 
Втікав від гнізда, писклят, яєць, 
Коли людська рука йіх доторкнеть ся. 
16 сент. 188'.). 



— 169 — 

XVIII. 

На дворі, там. за парканом тюремним, 
Є констітуція, якісь закони: 
Для нас вони в тілько мітом темним, 
Лиш дзвоном, що не знати, де він дзвонить. 

Вся констітуція, закон увесь 

У нас упрошені, що годі далі: 

Один істнуе кодекс в кріміналі, 

А кодекс- дивний той — Наіі80гсіпіт£ звесь, 

Не писаний се кодекс, а іетніь 
Лиш в устній і иястучній передачі, 
З практичних лекцій вго вязень вмів. 

вго встанови бистрі як штаФети. 
Діректор, ключник, стражники добра чі 
Йіх знавці, виконавці в інтериретп. 
15 еент. 1889. 



XIX. 

Не вільно в казни тютюну курити. 
Книжок читати ні свічок світити, 
Не вільно в візитирку говорити, 
В вікно глядіти, грішми що платити. 

Пані]) і о.товець при собі мати, 
Для арештанта се тяжка провина; 
Ножа тож казни мати не повинна. 
Хліб віхтями й зубами треба рвати. 

А ключник, стражник може в кождіи мліли 
Перетрясти все в казни, обшукати 
Кас до сорочки, „мачку засвітити**, 

1 язиком як хоче, а вас честити, 
За кару пас в „густую" кааню дати. 
Де-б мас кумпани обкрадали й били. 

:г. 1889. 






— 170 — 

XX. 

Ні, вас забутії був би гріх великий, 
Чесні панове ключники й дозорці! 
Тай як похвал відмовити вам порціі 
Там, де над всім царюють ваші крики? 

Ви продали себе в кати й на муки. 
За 300 гульденів річноі плати 
Готові з друга, брата шкуру драти, 
Як лиш він тут попадесь вам у руки. 

Понижені до розряду собаки 
Порядком нашим, ви й мстите ся таки, 
Понижуючи других яко мога. 

Гріш, грим ! „Дід" входить : хліб приніс. З порога 
На піл покинув і попхнув ногою — - 
І я почув, що в власть надомною. 
16 сент. 1889. 



XXI. 

Что ми шумить, что ми звенпть, мов в хмарі 
Грім? Декретові бігають до вмору, 
Гуркочуть ліжка, миють коритарі, 
Труть, білять, миють в казнях і з надвору. 

„Комісія, комісія!" — іуде, 

Мов шелест листя, як зближавсь буря. 

„Висока урядовая фігура, 

..Сазі пан надрадця на контроль іде !" 

В неділю рано дух дунув Господній 
Над океаном, все аж до безодні 
Стряслось — фігура в кримінал явилась. 

Із казні в казню йде — весь штаб круг неі... 
„Замкніть вікно!"' — дід крикнув нам крізь двері 
Щоби фігура не перестудилась. 
И) сент. 1889. 



— 171 — 

XXII. 

Війшла Фігура. „Як зветесь ви?" — Франки. 
„Гм, Станко?" — Франко! — ..Станки, запишіть". 
„Давно тут?" — Місяць. — в ГмІ А ти коханку?" 

— Сім день. — „А ти?" — Я завтра йду на світ. 

Побачив книжку. „Маєте дозвіля 

Читать?" — Так. — »Гм! а — На ліжка, на суфіт 

Зирнув. „Гм, гм! А тут незіа вентіля?" 

— Незіа. — „Нема? Гм, добре, запишіть! - ' 

Тут ключник кинувсь. — „(з за то вентілі 

і) двох казнях, там!" — ,.В двох казнях? Запишіть! 

„А вп-б часозі вікно тут отворилп!" 

'Мабуть у ніг Фігурі вдарив смрід!) 

— „У нас вікно отверте день і ніч!" — 
„Ага, гм ! Запишіть!" — І вийшли пріч. 
19 еент. 1889. 



XXIII. 



Хоч в криміналі крати, грубі мури, 
Ковані двері, варти й не злічити. 
А все, щоб не змовлялись інквізити, — 
То таки й тут озвавсь наш вік культури. 

Тут телеграФ в свій — і досконалий ! 

Весь апарат — стіна й кавалок тріски, 

І з казні в казню йдуть по ніш сі гнали. 

Се іож культурний виплід, „есЬі и австрійський 

І почта йде з вікна в вікно по ночи, 
Безплатно перевозить хліб, „манати", 
Тютюн, огонь — про письма її не казати. 

Бува її смітяр при дверех заскребоче 

І крізь пшару ..і рппсанку спішно всуне, 

І тіїі Теміді І! сліпі очи плюне. 
90 еент. 1889. 



— 17-2 — 

XXIV. 

А іірочий час заповнюють розмови. 
Сей своім „ділом" мучить всіх і нудить. 
Той жарти строїть, всіх смішить готовий, 
А інший в споминах колишніх блудить. 

Хто казку каже, хто знов тугу в собі 
Гне й ходить, ходить, тілько чути кроки... 
Часом на всіх наляже сум глибокий, 
І довго в казни тихо, наче в гробі. 

„Вдуріти можна!" — буркне хтось, і люте 
Прокляте вліпить. „Гей, брати, а нуте ! 
„Чого похнюпились? Нехай на панську 

„Макову смуток ! Грим об землю лихо ! 
„Зберімось лиш на голоси, і тихо 
Затягнем нашу пісню арештанську ! 
-і\ сент. 1889. 



ХХУ. 

„Хто любить місяць, я без сонця вяну. 
В тюрмі про волю вже й не нагадаю ! 
Сиджу й клену свою судьбу погану. 
Тих вороженьків, іцо з-за них страждаю. 

До суду кличуть, бач, до протоколу. 
Суддя мій лютий, став грозить кіями... 
..Скажи всю правду, то підеш на волю!" 
Я визнав правду — і пішов в кайдани. 

Читають декрет. Стали батько й мати. 
Плачуть, не сміють і руки подати... 
..Бач. синку, де непослух той доводить! 

„Господар в путах, в бурій куртці ходить, 
„В довбанці вбутий, стрижене волося, 
„В полі-ж пшениця сипле СЯ З КОЛОСИ". 
20 сент. 1880. 



— 173 — 

ХХУЬ 

„Не кепська нісші, пане, — Гсреон каже, 
„Стара бригідьека пісня! А зложив 

„6і хлоп простий, простий хлоп, аякже ! 
„Не тямлю, чим на кару заслужив. 

„А кару довгу мав, вже десять літ 
..Сидів, а ще мабуть мав пять сидіти. 
„От раз комісія якась, а діть, 
„Прийшла в Бригідки, щось там оглядіти. 

..А він сидить коло вікна й співає 
„Сів саму пісню — а співав чудово — 
„І плаче так. що аж ся серце крав! 

..Пани тихце.м списали слово в слово, 
..І вислали до Відня. Ну й за пару 
„Неділь прийшло: змазав му цісар кару*. 
1 еевт. 1889. 



XXVII. 



Народ наш в бідах добрий практик : зла вість 
Його злякать ні здивувать не може. 
Не даром він зітха: не вводь нас Боже 
Під панську карність а людську ненависть! 

Людська ненависть — се ж нантяжше горе. 
Найгірша кара для громадянина ! 
Він без людей — слаба в степу билини. 
Котру, хто хоче — стопче й переоре. 

.! тим горем, з тою карою страшною, 
ІЦ<> б в т людський стинав мов косою, 
Він панську карність ставить на рівні — 

Ту, що про себе шумно так голосить, 
Немов попа, мов другий Атлас носить 
Весь лад суспільний на свойій спині. 

16 сент. 1889. 



— 174 — 

XXVIII. 

Ні, ви не мали згляду надомною ! 
Хоч око в око ви не сміли стати. 
Не сміли евбйі правди нам сказати, — 
Ви підступом побили мя без бою ! 

Щоб над безсильним, хорнм показати 
Звірячу силу, ви добов нічною 
Напали мя, мов вовк за звіриною 
Ви чатували на порозі хати. 

Ви права сторожі *? Ні право в вас 
Лиш щит. котрим безправв закривавсь ! 
Судіть мене, та вас осудить час ! 

Нехай тепер безсильно розбивавсь 
Мій крик о зимні стіни, прецінь раз 
Він внрвесь, і ваш сон єго злякавсь, 
сент. 1889. 



XXIX. 

У сні міні я ішлись дві богині. 
Лице одноі — блиски проміниеті, 
Безмірним щастем сьялп очи сині 
І кучері вили ся золотисті. 

Лице другої чорніш крив серпанок, 
І чорні очи наче перун з тучі 
Блищали, коси чорні та блискучі, — 
Була незюв літний, бурливий ранок. 

..Не плач, дитя самотнє, цить мій світку " 
Сказала перша (що за голос милий !) — 
„Ось на тобі мій дар, чудову квітку!" 

І сояшник дала вііні розцвилпй. 
А друга мовчки терн втиснула в руку. 
І враз я радість вчув і люту муку, 
18 сент. 1889. 



XXX. 

І говорила перша : ,Я любов, 
„УКптя людського сонце невечерне. 
..Як сояцшик за сонцем, таї; за мнов 
..Пан раз на все твоє ся серце зверне. 

„І світ і люде, всі перед ТОООВ 
..Являтись будуть світлим боком ; екверне, 
„Погане, зле, лиш з наслуху, немов 
„Крізь сито тілько будеш знать. Оберне 

„Мій дар до тебе щирих серць богато, 
„І від найліпших найчеснійшпх твого 
„Віку — добра й любви зазнаєш много. 

„Тож хорони, дитя, сси дар мій свято! 
Любов людей мов хліб той до засіка 
Громадь і степенуй в любов до чоловіка 
:. 1889. 



XXXI. 



І говорила друга: ..Я ненависть, 
„Любви сестра її говариш невідступний. 
„Ненавиджу я все, то звесь лукавість 
..І кривда й лад нелюдський та підкупний. 

„Ненавиджу я всю юту ееправість, 

„Що чоловіка нха па путь непу гний. 

„Що плодить в душах підлість, брехні, іавиеть. 

„Крутіж отой могучий, каламутний. 

..Не в серці людськім зло! А зла основа 

..< V глуіюта й тота міцна будова, 

„Що здвигнена людьми і іііх же губить. 

зло п тобі прожре До Кости тіло, 
„Щоб ти зненавидів вго і бивсь .; ним сміло. 
„Хто •; злом не б >рссь, той людей не любить". 

:. 1889. 



- 170 — 

XXXII. 

Сидів пустинник біля свого скиту 
Серед лісів безмірних та безлюдних 
І слухав пташок голосів пречудшіх 
І вітру в гилю пісню сумовиту. 

Аж бач, голубка, вго пташка біла, 

Що вже два дні не знать де пропадала, 

Ту-:к по над низі крильцями стріпотала 

І тихо в него на колінах сіла. 

Старий погладить хтів ьі руков — 
Тай обімлів : ті крильця сніжнобілі 
Обрнзькала червона людська кров. 

І зойкнув дід: ..Прокляті, зсатанілі 
Часи, коли з осель людських в сей ліс 
На крилах голуб людську кров приніс ! :: ) а 
ІЗ еент. 1889. 



XXXIII. 



Росеіє, краю туги та терпіня, 
Чи ж не такни ти час проходиш нині? 
В трівоги й самолюбія пустині 
Позабивались старші поколіня. 

Тремтить вся сила краю як заклята, 
А тпзічасом на лютий бій за волю 
Летять зіаліі діти голубята, 
Кістьми лягають у сніжному полю. 

Россіь, краю крайностів жорстоких! 
Твій витязь Святотогор дріма в печарі, 
Козацька воля спить в степах широких, 

А дівчина голубка на бульварі 
Платком, а не лицарською трубою 
Сігнал дав до кроволитя її бою. 
13 еснт. 1889. 



*) Мотів із Ленау. 



XXXIV. 

Як я ненавиджу вас, ви машини, 

І Ц< • треті' кости, рвете серце в грудях, 

Вбиваєте живую душу в людях, 

І потім кажете: „Щож, ми невиннії! 

..Нас на такі заведено пружини, 
Ми мусимо ! В самих нераз вся суть, ах. 
Бунтує ся... Та що робить! Не будь, ах, 
У нас тих пут, становища, родини"... 

Як я ненавиджу вас, добрі, щирі, 
Що служите неправді, підлоті, — 
Чи служите у злій, чи в добрій вірі !... 

Ні, ті, що в добрій вірі служать, ті 
Ненависні зііні в найбільшій мірі, 
Як на рабі тім пута золоті. 



9 сент. 1889. 



XXXV. 

Що вовк вівцю йість — жалко, та не диво. 
На те він вовк, розбійник, душогубець. 
Та як би віл. спокійний травоскубець, 
ІІриняв ся враз живев рвать мясиво?... 

Що ширить тьму у рясі гемполюбець, 

Що кат у Фраку точить кров як нив*». 

Що злодій-Фарпсей основи живо 

Спаса — се зле, та злий в злім не гіроступець. 

Та чесний чоловік, що злому служить, 

Своєю честю покривав мідним 

Лоб підлоти, а стиха плаче й тужать, — 

(Є вид найвисшоі погорди гідний, 
Се вид Пилата, що Христа на муки 
Віддав, а сам умив прилюдно руки, 
:. 1889 

1-2 



— 178 — 

XXXVI. 

Пилат Христа віддав катам на муки 
І мовив: ,,Я невинен, вам бажалось!" 
Взяв воду і прилюдно вмивши руки 
Пішов обідать, мов ніщо й не сталось. 

Та сталось так : немов на вид гадюки. 
На вид вго у ростіч все пускалось — 
Раби, прислуга... навіть заметалось 
Безстрашне серце в воіна-звірюки. 

Пішов на кришу, де чекала жінка, 

Так та з страху лиш скрикнула в нетямі, 

В низ верглась і розбила ся об камінь. 

Пішов в покій, де в пуху спить дитинка. 

Так та лиш витріщила оченята 

На него й вмерла диким жахом стята. 

г. 1889. 



XXXVII. 

І Бог поклав клеймо на грудь Палата, 
Жить, сзіерть, тіло й дух вго прокляв 
Гірш Каіна, бо Каін вбивши брата, 
Не мив рук з крови, винним чувсь, тікав. 

А сей, що правду чисту в руки ката 
Віддав, одвіт від себе відпихав : 
То й правда вся була ему віднята. 
Все, чим він жив, гордивсь і віддихав. 

Сіма вго пропала наче тінь 

І кесар з служби з ганьбою прогнав, 

І рідний город випхнув з своїх стін. 

Старий, слабий край шляху він стогнав, 
Шматка просив, та до кінця ворожі 
Камінвм в него кидали прохожі. 
9 сект. 1889. 



— 171» — 

XXXVIII. 

А як упер, хтось труна взяв за цогв 
І вкинув в яму й камнями прикидав, — 
Та через ніч труп знов покрай дороги 
Лежав — гріб тіло кляте л себе видай. 

Тоді стягли терпів, бодяча купу 

І трупа верглн й жар підверглн лютий : 

Терни згоріли, та нічого трупу 

В агни не сталось, він лежав неткнутіш. 

Тоді каміне жорнове на шию, 

На руки й ноги начепивши, в море 

Прокляте тіло верглн в чорторию. 

Та повривались шн\ ри конопляні, 
А труп Пилата, всій землн на горе. 

Ще й доси илавле десь по океані. 
<.> сент. 1889. 



XXXIX. 



В тюрзіі міні страшливі снять ся сни. 
Таіі чи то сни лишбнь — і сазі не знаю. 
Такі виразні та тривкі вони. 
Такий нееонний біль .міні вчиняють. 

Найтяжші муки, лютії тортури, 
Які лиш людям люде завдавали, 
І ті, що в них страждали і вмирали, 
Заповнюють тюрми мові .мури. 

Мов рій товплять ся привиди кроваві : 

Страшні злочинці і святі героі, 

І рани іііх и бачу МОВ на яві. 

І з ран тих наче грім лунаь в МОЙІЙ 
Душі: ..І нам частину СПІвстражданя, 
Частину пісні за важке конаня I а 
іт. 188 



— 180 — 

ьх. 

Хрнстос бичами зсічений, кроваві 
Терни в волосю, хрест свій приволік : 
В руках, ногах від гвоздів діри ржаві, — 
Стоіть і шепче: „Ось я, чоловік!" 

Джордано Бруно на кострі горючім, 
З язиком що Йно вирваним кліщами, 
З тілом від свіжих ще тортур болючим 
Глядить у жар під своіми стопами. 

І Кампанелля висить на тортурах : 
Двадцятий раз ему друхочуть кости. 
Сустави крутять і печуть підошви. 

І з стогоном глухим, несвіцьким, в мурах 
Тюремних віє щось мов легіт в полю : 
Се муки й кров за світло, поступ, волю! 

•2-І сент. 1889. 



ХЬІ. 

„А за що-ж ми терпіли муки й мерли?" 
Нова громада стогне відкись з ліва. 
„Ми — гній історії, ми негатіва, — 
Чиж в нас не людське тіло, з дроту нерви V" 

Ось Даміян. Яку приняв він муку 
За те, що короля ранив блудного ! 
В іспанських чоботах ломали ноги, 
На сірковім огни палили руку, 

Горючими кліщами тіло рвали 
І олово та сірку в свіжі рани 
Лили, і кіньми рвали й чвертували ! 

„Цілу годину я вмирав, тирани! 
Посивів з болю!" І було се вчера, 
В Парижі славнім, в вік Руссо й Вольтера. 
22 сент: 1889. 



— 181 — 

ХІЛІ. 

Ось Гонта ііде. весь синій від побою, 

З відтятим язиком і рукою: 

Його садять на розжарену шину 

І шкуру друть, аж всю обдерли спину. 

А далі сотні, тисячі проходять 
Кривавих тіней німо надомнов : 
ЇІіх бють, рвуть, палять, в колесо городять, 
І в ямі коденьській булькоче кров. 

Проч, проч, нещасні тіні, спіть спокійні» 
В могилах своіх темних, позабутих! 
Чиж мало людскости мук ваших лютих. 

Щоб з вами й ми терпіли ще подвійно? 
Пропав вже час тортур і мук таких ! 
Спіть, не трівожте наших серць мягких ! 
^нт. 1889. 



ХЬШ. 



Минув час мук? Брехня! Чиж давній час. 
Як гнбли Пестель, Каракозов, Соня? 
Як мучивсь Достоевський і Тарас? 
Хібаж тепер вже кандалн не дзвонять? 

Хіба різки ще не свистять у вас ? 
Цілими селами в тюрму не гонять? 
Хіба гармати мідних гирл не клонять 
Над містом, всіх готові зжерти враз? 

Мягкі серця в вас, бо трусливі в части ! 
А звір зневаги до людей і власти 
І тьми росте і висить над вами ! 



Ми, вго жертви, вае звемо з могили : 

Не мякніть без часу ! гартуйте сили ! 
Гоніте звіря, бийте, рвіть зубами! 
±1 сент. 1889, 



— 18-2 — 



ХІЛУ. 



Багно гнилее зііж кранів Евроии, 
Покрите цвіллю, зеленю густою ! 
Розсаднице недузіства і застою, 
Россів ! Де лиш ти поставиш стопи, 

Повзе облуда, здирство, плач народу, 
Цвите бездушність, наче плісень з муру. 
Ти тиснеш і кричиш : Даю свободу ! 
Дреш шкуру й мовиш : Двигаю культуру 

Ти не січеш, не беш, в Сібір не шлеш. 
Лиш зюв упир із серця соки ссеш, 
Багно твов лиш серце й душу дусить. 

Лиш гадь і слизь росте й зііцнів в тобі, 
Свобідний дух або тікати мусить, 
Або живцем вмирав в твоїм гробі. 
жт. 1889. 



ХЬУ. 

Тюрмо народів, обручем сталеним 

Ти обціпила йіх живі су стави 

Й держиш — не для пожитку, не для слави, 

А лиш для жиру клевретам мерзеним. 

Отак пастух попута коні в полі 
Через-ногу : здавсь, три ноги вільні, 
А йти вони ні бігти не зусильні — 
То ржать, гризуть ся спільники неволі. 

Оттак і ти попутала народи, 

Всізі давши зверхні вигляди свободи. 

Щоб одні одних гризли і душили. 

І хоч всі дружно рвуть ся з твого круга, 
Та в ріжні боки шарпають друг друга. 
Сей колот — жерело твові сили. 

окт. 1889. 



— 183 — 

Епілог. 
(Присвячена русько-україїінськгш сомешарлм.) 

Голубчики, украйінські поети, 
Невже вас доси нікому навчити, 
Що не досить сяких-таких зліпити 
Рядків пггирнадцять, і вже й в сонети? 

Пятистоиовнй ямб мов з міді литий, 
Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети. 
Понизані в дзвінкі рифмові сплети — 
Лиш те імям сонета слід хрестити. 

Тій Формі й зміст най буде відповідний : 
Конфлікт чутя. природи блиск погідний 
В двох перших строфах ярко розвертаесь. 

Страсть, буря, бій, мов хмара піднимаесь, 

Мутить блиск, грізно мечесь, рве ОКОВИ, 
Та при кінці сплива в гармонію любовп. 
Преров 6 мая 1893. 



Ж% ЩОДНЯ 



^ гг ^ тг в ) 



6 



І. В шинку. 



идів в шинку і пив горівку, 
• Бо коло серця щось пекло. 
Згадав про діти, хору жінку, 
Згадав про щасть, що втекло... 
Згадав, як був господар він, 
Як шанували 'го сусіди, 
Всяк віддавав ему поклін 
І слово добрее завсігди. 
А далі... далі не хотів 
І згадувать!... Настало лихо! 
Чому мовчати він не вмів, 
Кили казали бути тихо? 
Коли громаду кривдив пан, 
Чому він мусів впоминатись, 
Хоч не его зорали лан, 
З панами права добиватись? 
І не добивсь з панами права. 
Ще й сазі від них біди назнавсь: 
Громадськая пропала справа. 
Він сам до крихти зруйнувавсь. 
Худоба, хата, поле й сад 
Пішли за кошти судовії, 
В широкий світ неначе в ад 
бго з СІмею без надіі, 
Без хліба пхнули. Жінка мре 
Із голоду на переднівку. 
У наймах діти — тато де? 
Сидить в шинку і пк горівку. 
1881. 



— 188 — 

II. Ве/іикдень. 

//. 

Великдень ! А ти нині, хлопче, в шинку ? 

Він. 
А деж маю бути? Ще добре, що ту 
Посидіти ось супокійно дають, 
А випбш що, з хати на двір не женуть. 

Я. 

Великдень ! Від самого досьвітку чуть : 
Воскресніі дзвони гудять та гудуть ! 
А звичай наш каже старому й малому 
В той день бути дома. 

Він. 

Нема в мене дому. 
//. 
Ну... дому нема, збудувати не вспів... 
Та-ні, я не теє сказати хотів, 
А те, що діждавшись воскресноі днини, 
В родині пробудь. 

Він. 

Я не маю родини. 
Я. 
Га, так, твоя правда ! Не маєш родини ! 
Чи також не маєш дівчини-дружини? 
Вона розговорить, вона приголубить --- 
У неі-б пробув... 

Ній. 

Хто бідноту полюбить? 
В господаря вчора весь день я робив. 
Над вечір, що згода, міні заплатив — 
На свята не просить, скупенько й самому. 
Іди ! А куди ? Без родини, без дому... 
Ну, звісно, в шинок. Дещо випеш, закусиш, 
За те й за нічліг вже платити не мусиш! 
Просидиш так свята, коби до по-свят, 
Тай знов тра новоі роботи шукать. 
1881. 



— 189 — 

ПІ. Максим Цюник. ) 

Девять ще годин кричав ти, 
Як* та штольня завалилась, 
Де нещасний працював ти — 
Девять ще годин конав ти. 

А юрба йіх тазі тіснилась 
Слухаючи крику твого, 
Та рука й одна не ймилась, 
До ратунку не стулилась. 

Девять ще годин страшного 
Конаня — чи не за зшого 
Горя випало для того, 
Хто за весь свій вік не взнав 

Девятп годин роскішних, 

Девяти новин потішних 

І) вічній нужді, сльозах вічних 

1)есь свій вік не жив. конав ?... 

1881. 



IV. Михайло. 

Добрий був ґазда Михайло, 
Тихий чоловік : 
По сусідська, згідно, гарно 
Проживав свій вік. 

Все веселий хоч убогий, 
Других веселив. 
„Чень ще станемо на ноги !" 
Раз в раз говорив. 

*) 'Гак звав ся робітник з Нагуевпч, котрий і: Бориславі 
иогиб, працюючи і; штольни. Штольня, лихо збудована, зава- 
лила ся н середині, так що засипаний і: глухому кінці робітний 
маї; ще ДОВКОЛа себе троха кілі, тип місця. Дгііяті. годин чути 
було ВІДТаМ крик нещаснОГО, і деВЯТЬ юдин слухали ТОГО крику 

надворці й робітники, не пробуючи навіть нриложити рук до 
ратунку 



— 190 — 

Та не довело ся стати, 
Бо тісний став час. 
Треба гнутись і мовчати 
І платить раз в раз. 

То Михайло хоч сміяв ся, 
Та гірким сміхом: 

Страх в знаки ему давай ся 
Арендар з довгом. 

Аж в кінці злі дні настали: 
Арендар вчепивсь, 
ґрунт за довг з.тіцитували, 
А ґазда розпивсь. 

І що день в шинку однако 
Він в куті сидів, 
І сміяв ся і балакав 
І ,,мандрони плів'". 

Швидко нивку жид послі дну 
За горівку взяв, 
І з хатини жінку бідну 
Геть з дітьми нагнав. 

Жінка голосно ридала, 
І Ідучи здовж селом, 
В голос мужа проклинала. 
Ставши під шинком. 

А Михайло коло кварти 
У шинку сидів 
І сміяв ся. строїв жарти 
Та ..мандрони плів''. 

Вийшов спорожнивши мірку 
І вже не прийшов : 
Жид 'го рано на одвірку 
Звислого найшов. 
1881. 



- 191 - 

V. Баба Митриха. 

„Я, кумко Йванихо, вмираю! 

Не дай зііні Господь діждати, 

Щоб свого Климка оглядати 

Як верне з далекого краю ! 

Погнали вго на-в-край світа 

І вістки від него нема, 

І годі міні вже по шляху глядіти 

За ним ! Наступав зима, 

Сніг білий дорогу заносить, 

В очех міні зіеркне вже світ... 

( !мерть, кумко, надходить, хоч що викажіть. 

Душа вже з гостини до дому ся просить. 

.,Я, кумко Йванихо,' вас прошу: 

Остатню ще волю вчиніть ! 

Ось тут в тій хустині, дивіть, 

ГІять римських паперами ношу. 

Се я заробляла три літа. 

Складаючи гріш до гроша — 

То, кумко, на погріб ви мій оберніте. 

Як з тілом розстанесь душа. 

А тут, в другім розі хустини 

6 сріблом пять римських, дивіть ! 

Се, кумочко, ви для мові дитини, 

Як біднятко з війська прийде, збережіть ! 

..Я, кумко Йванихо, робила 

Гіренько на грошики ті ■ 

Ні смачно я вйіла ні впила, 

Дріжала пера;; на слоті. 

То чеиь ХОЧ синок мій ЄДИНИЙ 

З них користь якую пізнасть, 
Заплаче за мною слезами рясними. 
Ня боже за душеньку дасть". 

Ще троха Митриха стогнала 

Тай вмерла і; куми у сінцях — 

А і; гой сам день карта в вело причвалала, 

Що сип кі і; БОСНІ ВІД К\.П ЦОЛЯГ. 
1881. 



- Ш2 - 

VI. Галаган*). 

„Мамо, зіамо ! — кличе ЇІван. 
Хлопчик може шести літ, — 
Подивіть ся, подивіть, 
Маю дзіньо, галаган!" 

— ..Деж ти, синку, ТЄ6 взяв У 
Чозі ти, синку так дрижиш? 
Боже, босий десь бував, 
Босий по снігу біжиш!" 

„То міні паничик дав... 
Я з ним бігав по снігах: 
Я босоніж, а він мав 
Черевички на ногах. 

„Як мя зловиш, дзіньо дам ! - 
Так він мовив, тай побіг. 
Я... дігнав его... ма... мам..." 

— „Синку, синку, що тобі?" 

Зсннів наче боз Іван, * 
Зціпив зуби, одубів, 
З ручки випав галаган — 
Впав на землю і зомлів. 

А за тиждень в неділю 
Плаче мати — пропало ! 
Пройшла коса по зілю, 
Бідне зіле зівяло. 

В труні тихо спить Іван, 
Н є бажає більше нич : 
В ручці мав галаган 
Той, що дав ему панич. 
1881. 



*) Мідяна монета, що стоіть 4 кр. вал. австр. 



193 



VII. Журавлі. 

Журавлі ключем летять 
Піднебесним плаєм, 
Діти радісно кричать 
І довкола ну скакать 
Прастарим звичаєм : 

Круцю. круцю, журавлі. 

Ваша мати на воді !*) 

І глядять на нів з страхом, 
А на пів цікаво, 
Чи ключ змилить са й кругом 
Завертить ся, чи тягом 

Геть полетить право '? 

Круцю, круцю, жувавлі. 
Ваша зіати на воді ! 

Полетіли журавлі, 

З дороги не збились, 

А хлопята ті зіалі 

За ключезі, пок щез у мглі, 

Довго ще дивились. 

Круцю, круцю, журавлі, 

Ваша мати на воді! 

„От неправда, що зііні 
Баба говорили ! 
Від йіх пісні журавлі 
Не знижались до землі, 
Шляху не змилили!" 

Круцю, круцю, журавлі, 

Ваша мати на воді ! 

Правда, діти, не все так, 

Як бабуся каже, 

Та сю казку перший знак, 

' Є народна вовірка. що коли весною журавлі летять з ви- 
рію можна змилити з дороги иілнп ключ, застромивши ніж ні- 
стрєм у землю та крутячись довкола вето, держачи руками ;на 

ручку ножа і співаючи пісеньку ужиту ось-тут як рефрен. 

13 



— 11)4 — 

Перша проба, хоч і як 

Зроблена, покаже. 

Круцю. круцю, журавлі, 
Ваша мати на воді ! 

Та ростимете, її казки 

Не згірш „злотих у тяг" 

В тисячнії вузлики 

Ваші простії думки 

Спутають, окрутять. 

Круцю. круцю, журавлі, 
Ваша мати на воді ! 

І не ваш ум — з пут берхні 

До правди добитись ! 

Гірш ніж птахи ті блудні 

Мете за слова марні 

Весь свій вік крутитись... 

Круцю, круцю, журавлі, 
Ваша мати на воді ! 

1881. 



VIII. Гадки на межи. 

1. 

Ся нитка зелена, що мов тота гадина 

Отеє здовж загона снує, 

Се Тегтігшз наш, се межа, перекладина, 

Знак, поки „моє" і „твоє". 

По сей бік чотири загони Трохимові, 

По той бік Михайлові три : 

Жий кождий на своім, у плачу й дачки нові, 

Чужого-ж і иядь не бери! 

І що кому в тім, що Михайло й Трохим 

На своіх загонах кріваво бідують. 

Хоч рук собі їі ніг від роботи не чують, 

Прийде нередновок — занестись*) нічим? 

І що кому в тім, що х\дібчііна йіх 



*) Раз щось зйістиг. 



- 193 — 

„Чомусь'' не держить ся, чахлів, марнів, 

Що поле їііх рік в рік гіршів, пустів, 

Хоч орють і полють не гірше від всіх? 

І що кому в тім, що вже руки у них 

В розпуці безпомочній в низ опускають ся V 

,,3а мало землиці! В часах тих трудних 

Довгії вже дверима і вікнами пхають ся. 

Прийде ся пропасти... Мов риба в саку. 

Так бвм ся, і годі що вдати!-' 

Аж слухати важко тих слів, та яку 

Пораду йім дати — не знати. 

А станеш у полі отак на межи : 

В обох сім загонів, і вдовж в куди дивить ! 

Ну, нивка не згірша, що хоч те й кажи, — 

При добрій роботі і вісім душ виживить... 

А в них обох шість душ! І що-б за завада 

Зложити ся полем до купи обозі, 

Зложитись хатами, знарядвм. тяглом? 

І може для них се вдиная рада. 

Та ба, ось межа ! Ся попруга вузка 

Несильну йіх силу роздерла на части, 

І де в спільній праці жили-б до віка. 

Там в роздріб ирийдесь йім лиш спільно пропасти. 



Малим ще, тямую, всі межі я знав: 
За мамою літом що день тупцював, 
Коли для дійноі корови вона 
Трави узбирати над вечір ішла. 
То межі й на ступінь широкі були. 
З одноі нажнеш дві вереті трави. 
А я неміцними ногами межею 
Безпечно ступаю мяхкою стернею. 
А нині погляну на зіежі : не вже-жї 
Нема стародавніх, широких тих меж! 
Всі нині тоненькі, лі: нитка отак. 
Чужий ледво-б здужав намацати знаї;. 
Сей л того, гой * того йіх боку підтяв, 
Гад кождий, що липиною скиб\ дістав. 

І чом кождий так тої скиби бажить? 

ЖИТЬ ': 



— 196 — 

Чи люду за зшого наплодилось назі, 
Чи більш до житя потребує він сазі У 
Ні люду за много на нашій рілй, 
Ні в него самого потреби зросли, 
А більш его дома стіснили чужії, 
На рук его працю мов трутні падкіі. 

І дармо то дехто незрячий нераз 
Говорить : „Війна би здала ся у нас, 
За много людей, світ тісний всім, мов сак - 
Просікли-б, вільнійше би стало відтак". 
Вільнійше, се так ! Та крім знищеня й мук 
Не стало-б до праці що найкращих рук, 
А жерело нужди як било, так било- б, 
Лиш що до старого нове причинило-б. 

А люд через межі, котрі 'го тіснять, 
Не може добачити тих всіх завад, 
Добачить всіх сплетених коренів лиха, 
Що сили его підлоточує стиха. 
Ей межі ви, межі, вузенькі, куці! 
В які бездорожя, в які манівці 
Ви втисли незрілий ще погляд суспільний! 
Хто шлях нам покаже широкий і вільний ? 

3. 

Приходить до мене один чоловік. 

,, Порадьте, що маю робити? 

Ось тут на тім полі мій дід прожив вік, 

Хоч правду сказавши, нема чим і жити. 

Три прути! Та ну, якось певно тоді 

Не так було тісно, як нині — 

Досить, що оттак ні в добрі ні в біді 

Пройшов цілий вік старовині. 

Мав дід два сини, поженив йіх і враз 

Жили в одній хаті з дітками. 

Все дід було каже: „Ділив би я вас 

Тим полем, тай бю ся з гадками. 

Тепер воно ледво живить нас, а щож 

Тоді, як ту дрібку на двоє роздерти? 

Ні. я вас не буду ділити ! Як мож, 



- 197 — 

Так жийте при купі, а схочете тож 

Ділитись — діліть ся по мойій аж сзіертп". 

Та стало ся, бачте, що дід і сини 

Померли на тнФус одноі весни, 

Лишивши по двов дітей зіалолітних. 

Я найстарший був, мав три роки з весни, 

Стриків хлопець півтора: в мами й стрийнй 

Ири грудех дівчатка були. По бездітних 

Богатших сусідах мами роздали 

Нас хлопчиків — бач, не було з чого жити. 

Дістодь-то : годуйте, допоки малий, 

А виросте, мусить за се відслужити. 

І ми наслужились, назнались біди ! 

Мазій повмирали. Міні вже тогди 

Було двадцять літ, я покинув служити, 

До хати пішов, оженивсь і як слід 

Обняв усе поле, що нам лишив дід, 

І став на нім в бідности жити. 

Гадав я : сплачу малодітним тамтам, 

І поле, по дідовій волі 

Останесь ціле, то хоч я на тім полі 

Вдержусь, а то внадесь у руки чужим. 

Дівчат повіную, а старший братій 

Пристане де-будь до вдовоі... 

То так, як би двозі у сорочці тісній : 

Волить хоч один та ходити в цілій, 

Ніж дерти сорочку на двоє, 

Бо жаден тоді не буде зіав що вбрать. 

Оттак я бувало частенько 

Говорю тазітозіу. Та ба, любий брат 

Лиш вислухав все те чистенько, 

Тай зараз до суду. Списать зажадав, 

Що тазі на всі діти лишилось, 

І щоб все на нів позііж них поділилось, 

Так як бп іііх тато окрезю вмирав. 

Я вчув се і сузшо зробило ся. Шлю 

До него людей, щоб згодились на сплату ; 

Галі хбжу за низі і б.іагаю-цвілю : 

„Вважай, переділимо поле і хату. 

То щож на тих кусниках будем робить? 

Вважай; дід небіжчик не хтіли ділить, 

А ти хочеш дідову волю лозіати?" 



- 198 - 

Дарма, він про сплату не хоче і знати ! * 
Минуло два роки, і з суду ми нині 
Декрети дістали : усе, що дід мав, 
Між нас иоділитн по рівній частині, 
А кождий щоб з того сестру звінував. 
І що тут робити, порадьте, сли ласка ! 
Зруйнують до чиста, як вкроять отак 
Пів грунту ! Моя вже задбвжена частка, 
Сестри не звіную, і сам я жебрак. 
Я думаю свідків до суду вести, 
Що дід не хотів ділить поля, — 
То чень ему скажуть на сплату піти, — 
А ні, га! то дійсь божа воля!" 

4. 
Я думав про людське братерство нове, 
І дз'мав, чи в світ воно швидко прийде? 
І бачив я в думці безмежні поля : 
Управлена спільним трудом та ріля 
Народ годувала щасливий, свобідний. 
Чи се-ж Украйіна, чи се край мій рідний, 
Обдертий чужими і світом забутий? 
Так, се Украйіна свобідна, нова ! 
І в мойому серці біль втишувавсь лютий. 

Щез привид. Я глянув довкола. Онтам 
За зорану межу бесь з Грицьом Степан ; 
Тазі дід оре поле, старенький як гриб 
І плаче за синоді, що в Босніі згиб, 
Там батько за сином з дрюком уганявсь ; 
Там мачухи лютий проклін розлягавсь... 
О краю мій рідшій, недолею гнутий, 
Пропасти би радше тобі, як ніж коли- б 
Така твоя доля по вік мала бути! 
1881. 



IX. Гадки над мужицькою скибою. 

1. 
Стану я ранком на зораній ниві : 
Пурпуром сонце на сході горить, 



— 199 — 

Пташечки в гаю щебечуть щасливі. 
В зюізі лиш серці гризота кричить. 

Пане всіх творів, властивче природи. 
Глянь, що в ній щастя, що в ній красоти І 
Чом в твов серце краса та не входить, 
Чозі так нещасний, пригноблений ти? 

Поле плодюче, царина відкрита, 
Трави густі по лісах і лугах — 
Чозі же тебе не годують до сита. 
Чолі же ти з голоду мреш по хатах? 

В гір твоіх лоні зелізо чимале, 
Чозі же туніі твоі лезііші? 
Чи лиш на теє зелізо те здале. 
Щоб тебе в пута кували чужі ? 

В твоім підгірю ллесь світло жарюче 
В струях хрустальних, бурлить і кіпить : 
Чом асе ти, світло в чужі землі шлючи, 
Сам мусиш темний, ненрбсвітний жить? 

Соли святої твій край також ситий 
В бючій норі, хрусталевій скалі : 
Чозі же несблений хлібець йіси ти? 
Чилі же не став ся ти сіллю землі? 

Серце моє припадав тремтячи 
К тобі, о скибо мужицька, тверда. 
Дух мій в нутро гвоь тоне горячий. 
Наче у море блискуча звізда. 

Кожду пилинку твою проникає, 
Кождий камінчик корінчик, ручок, 

В кождоі часточки сквапно питав: 

Хто се з пас виссав плодючий ваш сок? 

Адже-ж столїтя замерклі, закляті 
Трупом і кровю вас щедро гноїли — 
Чом же тепер ви на хліб не богаті? 
Де ви святії ті соки поділи? 
1 88 1 . 



-200 



X. В лісі. 

Як люблю я по лісі блукати 
У горячую днину літну, 
В тезшій тіни дерев спочивати. 
Де тиша ніби просить до сну ! 

Самота в круг, а все-ж не пустинно, 
Оживуща, свята самота: 
Доліта аж до серця невпинно 
Безконечная пісня житя. 

І щасливий я, поки гублю ся 
Без доріжки в гущаві рісній, — 
Та людей я спіткати бою ся, 
Люде рай розбентежують мій. 

Люде всюди, й до божого раю 
Свов горе і сльози несуть, 
І нераз я трівожний стрічаю 
Те проклятеє горе аж тут. 

От обдертий дідусь старовина 
Шкандибав, аж гнесь до землі, 
Гне до долу його сухарина. 
За плечима-ж гриби в кошелі. 

Я від малечку знаю старого 
І хатину вго край села, 
Де живе він самотно, убого, — 
Ті гриби вго живність ціла. 

Він за них мав страву й одежу — 
Та як трудно тепер йіх здобуть ! 
Здибле злісний, веде на Медвежу, 
А з Медвежі в арешти запруть. 

Як я пильно від него ховаюсь, 
Щоб не вздрів він нечайно мене, — 
Бо — я знаю — дідусь ізлякавсь : 
Чорне вбране для него страшне ! 



— 201 — 

Та дарма! Зазирнув імя в гущаві, 

З груди вирвавсь стрівожений крик 
Кинув вязку свою на мураві 
І подав ся в яр темний і зник. 

Та я довго ще чув, як хрустіло 
Сухе гиль, куди він біжить, 
І щось в груди старечій хрипіло. 
Мов підрізаний в болю хрипить. 

І я думав : О будь же прокляте 
Теє панське одіне тісне. 
Що для тебе, убогий зіій брате 
Так страшним учинило мене ! 
Нагуєвичі 1882. 



XI. Голод. 

(У рисок з поеми ГІ РІ2>/ни і ). 

Кровавий сорок іпестин рік 
Клонив ся к осени. Кінчились 
Вівсяні жнива, наблизились 
Дні віддиху. Де-де волік 
Ще з поля копи до стодоли 
Мужик сумний. Не ласкав був 
Сей рік для него : ще ніколи 
Нін не затямив і не чув 
Про так страшний недорід! Жито 
Хибло, пшениця заснітнлась , 
КартоФ.тя в перше зогнила... 
Овес іржа присіла. Вбито 
Народну радість! По котилась 
По полю пісня, тілько йшла 
По селах дума невесела: 
„Помилуй Господи ! Тепер 
(ірийдесь згибати ! Вимруть села 
Небавом з голоду' Простер 
Господі, гнівну над вами руку ! 
Щаслив, хто до нового року 



— 202 — 

Дотягне з хлібом, — більша часть 
Хіба дотягне до Покрови!" 
Ні про що більш думок ні мови 
По селах, лиш про те, чи дасть 
Бог чудом деяким пропхати 
Сю зиму. В душах сум і холод : 
Упир мов загляда до хати 
Важкая змора : голод ! голод ! 

Тут плаче жінка : день увесь 
Вона на ниві працювала. 
Копала бульбу : лиш отсесь 
Маленький цебрик накопала 
Здоровоі — а гниляків 
Ціла гора ! День пролетів, 
І з рук ній випала мотика, 
Грудь похолола, і велика 
Жура, розпука і трівога 
6і прошибли. Затряслась 
І заридала, й поплелась 
Заводячи в село небога. 

А он господар на тоці 
Весь день без втоми і без тями 
Із сином промахав ціпами, 
Провіяв намолот і власним 
Очом не вірить. Чиж отсі 
Три гарчики, то весь пожиток 
Із трьох кіп жита ? Чи не витовк 
Колися добре ? Не гаразд 
Провіяв може, так що часть 
Лишив в полові? і з неясним 
Страхом, безумний і тремтячи 
Він у забаві мов дитячій 
Полову ще пересипав, 
І шепче: „Ні, сеж жарт твій, Боже! 
Бо щоб над мужиком нещасним 
Ти так знущавсь, се буть не може!" 
Янв. 1880. 



— 203 — 

XII. Уривки з поеми „Марійка". 
1. 

Слотливий, зимний і понурий 
Осінний день уже смеркав ея, 

Димились горн, світ весь в бурий 

Сіряк мов змерзлий обгортав ся, 

Смереки жалісно стогнали 

На скрізь промоклі в темній пуши, 

Розсипані хатки стояли 

Мов скулені в холодній хлющи. 

Здовж невеличкого, гірського 

Сілця ріка мутна шуміла, 

З корита виступивши свого 

В закрутах грізно клекотіла. 

Що крок о скали люто билась, 

В кожух мов, в білу піну вкрилась, 

І геть летіла з яру того, 

Де так пустинно, мрачно, вбого, 

Летіла швидко, мов не хтіла 

Вдивлятись довше, глубше, ближче 

В жить нужденне, в бідні стійла 

Тих, що засіли те селище. 

Серед селища над рікою 
Попівська хата самотою 
Серед ориня з гиль смереки 
Стояла гола, похилена : 
З ьі вікон вид недалекий 
Гора спиняла обпалена. 
Від вітру ФІртка знай скрипіла, 
Віка бурлила і шуміла, 
Сосновий бір стогнав із заду 
І вітер хмар котив громаду, 
Сік зимний дощ о шиби Й СТІНИ, 
І сік і сік без впину й зміни. 

В такий то день, в такій то хаті 
Па горе її біль на світ прийшла ти. 

Смеркалось. Сумерки крилаті 
Стояли вже в кутах кімнати, 



— 204 — 

А батько твій ще думав думу 

Сидячи в кріслі край віконця, 

Мов з поза хмар і мгли і суму 

Глядів потіхи, світла, сонця. 

В тім з за стіни твій крик дитячий 

Дійшов з жіночим криком помісь ; 

Вказалась баба шепотячи : 

„Дав Бог вам донечку, егомость". 

Здрігнувсь старий, із крісла встав, 

Прохожуючпеь воркотав : 

., Оттак ти жий, оттак ти будь ! 

Потреби раз у раз ростуть : 

Три хлопці, в школу вже-б пора, 

Хоруе раз у раз стара, 

А тут четверте Бог послав, 

Тай ще доньку, чи хто видав ! 

Доньці убраня, строі ладь, 

Посаг складай, алюмнів надь! 

А тут у мене біднота. 

Кішеня з року в рік пуста, 

Сілце мале, бідак народ, 

Самому ніщо взяти в рот, 

Не то, щоб дать на боже міг, 

Не то, попа щоб підпоміг. 

Нужденний грунт : роби, працюй, 

А хліба таки все купуй ! 

Ліс вигорів, довги гнетуть... 

От тут то жий, от тут то будь ! " 

Замовк на хвилю і важкою 
Поник до долу головою, 
Поник до долу, мов прибитий 
І далі так став говорити: 

„За щож так Бог мя покарав?... 
Я в семінаріі гуляв, 
Довги робив... Щоб з них сплатитить, 
Шукав богато оженитись, 
Шукав, шукав, по селах нюхав, 
Аж вийшло так : любви послухав. 
Сподобались румяні лиця, — 
І довелось міні женить ся 



-205 



Без посагу. Що взяв дробину. 
Жиди забрали в першу днину. 
І від коли попом зробив ся, 
Мов риба та об лід я бив ся. 
Ту дбай про статки господарські, 
Ту знов довги тя рвуть лихварськ 
Вчи люд. грай ролю патріота, 
А тут нема що взять до рота. 
З біди нераз. не з злоі гадки 
Щось буркнеш на лихі порядки - 
Ого, вже зараз є уелужні ! 
Пішли доноси осоружні 
І в намістництво й в консісторію, 
Про бунти, шизму, всю історію. 
А там в кого плечей не зіав, 
Най Бог вго в руках тримав! 
Ох, ох! Зазнав я горя й труду! 
Пятнайцять літ. як того Юду 
Гонили мя без иристанівку 
Із голодівки в голодівку. 
Тай ще сзііялись, мов з дурного : 
Не слід би дати вам і того ! 
Які ви вірні, ми те знаєм, 
На ліпші місця ліпших маєм". 

Знов зупинив ся і важкою 
Поник до долу головою, 
І знов непосидючі мисли 
Його давили, гнали, тисли. 

..Тепер вмре жінка леда днини — 
Не пережить йій ті родини ! 
Справляй і погріб і хрестини ; 
Наймай ще мамку для дитини. 
Годуй, пестуй і слухай крику. 
На віно суму ладь велику, 
Аж звов який піп задовжений 
Для віна з нею иобереть ся 
І гріш мій, так як мого тестя, 
Н жидівській утоне кншенн!" 

Такими мислями важками 
Отець витав твої родини, 



— с 20(і — 

Не бачивши тебе й на очи 
Такий талан тобі пророчив ! 

А мати в болях умирала 
І вродивши тя, прошептала: 
.,0, щоб я більше не діждала 
Ні жити ні на світ глядіти 
Ні родить ті нещасні діти!" 
Відтак зжмурила згаслі очи, 
За серце вхопилась нещасна, 
Стогнала тихо, тихо гасла 
І згасла таки тоі ночи. 

А ти безпомічна лежала 

В руках у баби повитухи, 

Мов мишеня ледви пищала, 

Немов грізні, ворожі духи 

Тебе в житя найпершій хвили 

Юрбою густо обступили. 

Плювала баба і хрестила 

І хухала і положила 

Тебе у теплу купіль стиха, — 

Твов ридане не вгавало, 

НєхМов ти чула, кілько лиха 

Тебе в житю тім земнім ждало. 

Бере тя баба на коліна, 

Колише, цмока, плеще, хуха, — 

Дарма ! і шепче повитуха : 

„А цур! Та се якась відміна! - 

Відтак у иеленки новії 

Тебе повила, обмотала, 

І ти втишилась і лежала 

На стіни дивлячись бруднії, 

Немов здивована питала : 

„За що мене ті люде вяжуть?" 

Та дармо відповіди ждала ! 

Замучать, а за що — не скажуть. 



У семінарії духовній, 
Мов у Христовій чаши повній 
Вдоволене і радість тиха, 
Ні шуму, ні грижі, ні лиха ! 



— -207 — 

В годині пізній і поранній 
Час гладко тут пливе во віки, 
Як з молода і меду ріки 
Пливуть в земли обітованній. 
Тут стежка пряма і постійна, 
Наука — чисте слово боже, 
Ума змилити тут не може 
Проклята м и с л ь революційна. 
Вже-ж ті благую часть ізбрали. 
Що бурі світа нонехали. 
Повергли шлях блудний, гріховний 
І з серцем тихим, нелукавим 
Ходити вчать ся шляхом правим 
У семінари духовній ! 

Ось бач, літорості духовні 
Із лекцій, слів господніх повні 
Вернулись. Мов голодне стадо 
Вони' аж скачучи, так радо 
До семінарського порога 
Тіснять ся. Коритарі темні, 
Брудні, вонючі, неприємні — 
Важка до доброго дорога! 
За те благая ціль чекає ! 
Вже дзвоник голосно скликав, 
Нищить десь геть там, мов з безодні 
Прийдіть до мене всі голодні, 
Прийдіть прагнущі ! Я в спокою 
Вас нагодую і напою! 

І ось ідуть купками, в парі... 
Гримлять і стогнуть коритарі, 
Сміють ся. гомонять алюмни — 
Таж йісти йдуть, а не до трумни ! 

В великій салв реФектарській, 
Мов у якій маштарни царській 
Столи дубові І ослони, -- 

Лиш стіни чорні, як пороші. 
Верспг.і болота па помості. — 
Та не горді тутешні гості ! 
Щоб в мисці много і смачного, 
До брудів діла ііім не много. 



— 208 - 

Вже всі зійшли ся діти божі : 
Хлоп в хлопа всі, охочі, гожі, 
Рузіяні, креикі і здорові, 
Мов дуб при дубі у діброві. 
І вже відмовили молитву, 
Вже й узброіли ся на битву: 
В руках ножі і вилки й лижки — 
І всі ждуть ворога, ждуть миски. 
Щоб кинутись на ню з розгону 
І сокрушати без пардону. 

„Ануте, братіє, дерзайте, 
І плоть волову умертвляйте ! " — 
Проніс ся оклик над столами, 
І захрустіли під ножами 
Волові шницлі ; рвана, тята 
Хрумтіла у зубах салата 
І радувались серця в Бозі, 
Що шницель був у добрім сосі. 

Аж ось остатня брань ворожа 

Валить: се двигав сторожа 

Великі миски з пирогами... 

„Лиш сміло братя ! Господь з вами ! 

Рвіть навожденів мізерне, 

Най відси вже живе не верне ! 

Вил казні люто пробивайте, 

В сметану, в масло потопляйте ! 

Аж решту як зметем ПОСЛІДИ} , 

То заспіваезі иіснь побідну". 

І Бог поміг борцям. Йіх смілий 
Скінчив ся бій : всі йілп, йіли, 
Аж в мисках пирогів не стало. 
Ще сей та той проворкнув : „Мало" - 
Та в кухни люде тазі твердії, 
І більш дістать незіа надії. 

Тоді всі з зіісця повставали, 
Духовну пісню заспівали : 
„Царю небесний, духу правий. 
Усюди сущий, повний слави, 



— Ю9 — 

Всіх благ скарбниче, живодавще, 

Прийди до нас і жий в нас завше, 
Спаси нас від всіх змаз і кари, 
І дай наїм стравить тії дари!" 

Скінчивши співи ідеальні 
Повиходили із йідальні 
І потягли в своі нузіера — 
Щож там робитимуть тепера? 

От тут в тиши несамовитій 
Хропуть алюмни мов побиті 
І своїм храпанезі, як знають, 
Господню славу возвіщають. 
Онті знов столик обступили 
І Фербля ріжуть, що в сили. 
Що хоч позбутись і сорочки : 
В руках йіх кепські образочки, 
Між низіи елів, розмов не много, 
Лиш ,.блінд" і ..пас" і ..без одного" 
Та другі оклики чудесні 
Свідчать перед людьми і Богом, 
Що се не твори безсловесні. 
Он тазі знов у однім нузі ері 
Співають затуливши двері, 
Виводять гучно: ..Козак пана" 
І ..Дай дівчино назі шазшана!" 

За теє на четвертізі році 
Ні сонність не тяжить на оці, 
Ні пісні не лунають скочні, — 
Тазі люде старші і статочні, 
Що швидко мури ті покинуть, 
Що швидко зюв орли полинуть 
П жите громадське, до роботи: 
\\ них повиходять патріоти, 
Отці, борці, підпори Трону, 
Підпори вірв і закону. 
Тож про будущіі надіі. 
Про плани й замисли важкії, 
Про бої й жертви грандіозні 
Т\ йдуть розмови серіозні. 



п 



210 — 



Важка іде духова праця : 
Вони хлопістики учать ся. 



Пан Едзіунд був не злий з природи, — 

Та се й про чорта мож сказати. 

І сли-б богацтва, блиску, вроди, 

Намвтноі душі й свободи 

Єму не довело ся мати, 

Він з своїм розумом спосібніш, 

З своєю волею твердою 

Став би робітником потрібним, 

Став би борцем у чеснім бою. 

Та всі оті природні дари, 

Котрі на тисячу одному 

Дають ся, — мов злудніі мари 

бго тягли — а все ід злому. 

Від малку без границь пещений, 

Пихи і гордости навчений, 

Звик до неробства і до лінії 

І до розпусти для відміни. 

У всьому мав він вольну волю, 

Не знав в житю — не то що болю, 

А навіть ирикрости малоі : 

Над низі тряслись отець і мати, 

Чого забаг, те мусів мати. 

Хоч муки, прикрости чужої. 

А як отець не хтів що дати, 

Давала тайком люба мати : 

А як і мати не дала що. 

Найшовсь між слугами ледащо, 

Що нашічеви для прислуги 

Готов був в горе пхнути других. 

Томуж не чудо і не диво, 

Що всі назіетности неситі 

Пожаром розгорілись живо 

Нездержувані і некриті. 

Підсичувані що хвилини, 

Без тями мов бурливе море. 

Нічим для него плач дівчини, 

Нічизі важке батьківське горе. 



-211 



На просьби в него, на заклятя 
Зовсім мов не було ІЮНЯТЯ, 
Лиш сміх веселий, жарт дотіпний. 
Чужее горе відчувати 
Він мов зовсім не був спосібний. 
Немов у тізі прекраснім тілі, 
В котрім, здавсь, всі ясні, смілі 
Природи замисли сповнились, 
Котрого-б Бог сам не поверг ся. ■ 
Всі дари вповні находились, 
Крім найкращого дару — серця. 



XIII. Уривки з поеми „Нове житє'\ 

Пролог. 

Погідна ніч літна в підгірськім краю. 

кілько чарів, кілько в ній краси ! 
Там в дали гори-велитні дрімають. 
Тут цвіти, трави в перлах із роси; 
Лящать так дзвінко соловіі в гаю. 
Чорніють грізно бори та ліси, 

Ріка шумить, бурлять холодні, чисті води. 
Таємна казка мов про дивний сон природи. 

1 люде сплять. Сторчить он плуг у поли, 
В городі коні спутані хрумтять 

Траву росисту : пес в округ стодоли 
Вартує ; другий гавкнув з поза хат 
І стих... О горю чи о красшій доли 
В хатах малії і старіі снять V... 
Витайте ясні сни, на віках сего люду, 
І золотіть хоч ви жвтб йіх повне труду ! 

А понад всім тим сонним, тихим раєм 
Склепить ся чистий, тьмавий звід небес. 
Кровавий місяць вирина за г&ем. 
На хвильку гіо-за срібну хмарку ще;* 
І знов явив ся. Незміримим плавм, 
Пливуть зірки, і кілько то чудес, 
Святих, великих мрій о щастю і любві 
О земле, в піч таку нашіптують тобі ! 



-21-2 

О краю мій, Підгіре ти прекрасне, 
Як я люблю, як я люблю тебе! 
Мов зірка та, що світить і не гасне, 
Так та любов в душі мойій живе. 

чом же ти, хоч гарне, так нещасне? 
Хоч вічно юне, — хоре та слабе? 

Як радо дав би я для щастя люду твого 
Пролити хоч сейчас всю кров із серця мого Г 

Та ба, минув той час, коли ліком 
Була кров чиста й щира на проказу. 
Не жертви треба днесь, а бою з злом ! 
Побіду не виборюесь від разу, 
А треба в скварі, в стужа йти пішком 
Без стежки, кладки і без перелазу ; 
Без слів шумних, а то й без слави і заплати 
Тра вміти жить тепер для тебе, не вмирати.. 

Уміти жить — отеє велике діло, 

Найбільша загадка грядущих днів, 

Щоби одним жите так не летіло, 

Немов пусті вітри поверх степів, 

Або мов буря, що не лишить ціло 

Нічого, а все ломить пів на пів. 

А другим не повзло так важко в горю й бою, 

1 не поіло йіх отрутою гіркою. 

Уміти жить! Трудне, високе вмінє, 
Котрого жадна книга не навчить, 
А лиш навчає досвід і терпіне 

Й ЛЮбОВ, ЩО ВСІХ рІДНИТЬ І (зДІШНТЬ. 

Щаслив народ, щасливе поколінь, 
Що зможе жить як слід, зузііє жить ! 
Для нас же, по котрих котилась доля валом, 
Нове жите в днесь лиш пісні ідеалом. 

І. 

В чудову ніч через Підгіре сонне 
Мов лютий звір зірвавшись з пут жене 
Якеєсь диво чорне, невгомонне, 
Могуче, гримотяче і грізне. 



— 213 — 

Під низі земля тремтить і глухо стогне, 
Простір край него втіче, лиш мигне, 
Кровавнй взір ьго сверлув пітьму иізну, 
І сто зелізних ніг дуднить о путь зелізну. 

За низі зривавсь вітер з дрімоти 
Але за пізно схопив ся в погоню. 
Куди летиш, куди чвалаєш ти 
З зюгучизі розмахом зелізний коню? 
Земля тісна для твойі бистроти, 
Крізь гори ти пробіг, зюв по болоню. 
І зіежі ти прорвав, предвічиі перешкоди. 
В одну сізію з'єднав всі зезілі, всі народи ! 

Ось мигнув блиск — се з вартовоі будки. 

Ось тінь густійша — се дрімучий ліс. 

Ось шузі глухий — ріка в близй десь тутки. 

Ось стогне згіст під грохотом коліс. 

Ось тут село : в тихесенькі закутки 

З труби стальноі посвист ся проніс, 

Аж пси завили враз, затряс ся лист рокити. — 

Ще свист — і нотвір став на пять зіінут спочити. 

Тень-тень-тень-тень ! — зазойкав проразливо 
Дзвінок над входозі сонного двірця. 
В червоній шапці, сопучи ліниво 
Начальник вийшов, буркнув два слівця 
До машиніста і пройшовсь важливо 
Здовж пойізду. Теленькав без кінця 
Бренячий телеграф, неначе чзііль великий. 
І чувсь зіашини сап і кондукторів крики. 

Там видавали посилку листовну, 
Тут знов з двірця тягли пакунків зііх : 
Кондуктор від вагону до вагону 
Кричачи: ..Хто вилазить?" — живо біг. 

В вагонах ГОСТІ спали всі, котрому 

Не стало лавки, той ПІД лавку ліг. 

Хрін всякий, лиш часом, як надто крик докучить, 

Хтось буркне десь кріз еон : „Який газі біс тя мучить]*?" 



— -214 — 

В однім купе — там хтось о шибу стука. 
Підбіг кондуктор, двері гнеть відмок. 
З вагону вийшла не велика штука: 
Непншно вбраний молодий панок. 
Волосе чорнее з під капелюха 
Спада на плечі, стан мов в панянок 
Стрункий, не кремізннй, дрібніі руки білі, 
І очи без огню і лиця помарнілі. 

З постави, з ходу, з уст тонких, стиснутих, 
З чола хмарного видко, що над ним 
Пройшло вже много бур і громів лютих 
І розчаровань походом сумним, 
Що з днів щасливих і терпінь пробутих 
Одну він мудрість виніс : все те дим ! 
Що вчасні сумніви о світі й людській жизни 
В ту чару гарную досипали трутизни. 

Одітий він в пальто був поиеластий 

І груди грубим пледом обгорнув; 

В руках ручний куферок : знать покласти 

Не мусів много в нім, бо лехкий був. 

Спіткнувсь о шину і туй-туй мав впасти. 

„Овва, злий знак!" — сказав він, посягнув 

В кішеню і слузі віддав білет дорожний, 

А сам в „вартзаль" пішов, що був зовсім порожніш. 

„Ну, от я й тут!" — сказав він, на підлозі 

Поклавши куфер, і на софці сів, 

Немов втомлений по такій дорозі. 

Безладний гамір ріжнпх голосів 

До него доносивсь : в зелізнім возі 

Свистіли труби, дзвін дзеленькотів, 

Начальник в сінях знов кричав мов оглашений : 

„Де термометр?" — а сам мав термометр в кішени. 

Панок сидів так час якийсь безчинний, 
Ніщо не кажучи в простір дививсь, — 
Відтак оглянув той ,, салон" гостинний... 
До стелі з лямпи довгий кніт димивсь, 
Крізь збиту шибу віяв вітер зимний 
З надвору, столик сірим пилим вкривсь, 



— 215 — 

На голих стінах місць святого або чорта 
Анонси висіли Клбйтона й Шетлюорта. 

-Ну, добрий знак, — сказав панок комічно, — 

Що гнеть на вступі в те /"»;'- жите — 

Тут стис уста крихітку іронічно — 

Мене вита культурне дранть те! 

Значить, міні судило ся довічно 

Орать, збирати ..жниво золоте •', 

І пасти кіз, свиней пренепорочні стадка. 

Як ..божественний" той свинар в Гомера-батька. 

..Еге-ж, еге! А я ганявсь дурний 

За чимсь по світі, прів на шкільній лаві, 

Ловив ідеі образ світляний, 

щастю снив і о любві й о славі! 
А хлоп робучнй, глупий і брудний 
Так низьким був для зіене, що в уяві 

Буйній містивсь аж десь в найнизшій части пляну 
Чи думав я коли, що її сам ось хлопом стану? 

„Та ба, поблідли давні ідеали. 

Розвіялись чарівні, злудні сни ! 

Ті, що мене любили — пощезали. 

Ті, котрих я любив — не варт любвн. 

В житя гонитві сили всі пропали, 

А замісць плодів виросли терни, 

Покута й пізніш жаль!... Та ні, не пізніш! годі! 

Нове жите .манить! Вернімо ся к природі! 

„гЧітт Наск' ітеі Зраіегґ", — як говорить Гете, - 

Ори, коили і гній вози і сій ! 

Весь світ твій, то тісне, брудне жите те, 

1 сам ти стань як віл, як плуг, як гній ! 
Ох, спомини, чого ви душу рвете !... 

Чи то-ж колись був шлях зористий мій? 
Та ба, орел без крил став з курми на рівні ! 
І в мене щезла міць, надії н сни чарівні". 

Вся стать бго схилились, подалась, 
Опали руки, наче після втоми. 
Недвижно так сидів він довший час 
Уперши очп в лямпи блиск рухомий. 



— 216 — 

Чого, за чим він тут тепер як раз, — 

Не думав. Лиш розсіяні атоми 

Вражінь, почувань знай в душі его клубились, 

Не вяжучись в одно, вертілись і губились. 

А в тім якась тверда, міцна рука 
бго плеча нечайно дотулилась. 
Здрігнувсь. зирнув... Висока і важка 
Якась постава з усміхом дивилась 
На него. Одіж не то мужика, 
Не то шляхетська. Постать похилилась, 
КуФерок підняла, на пальни помахала, 
І знов на панича сміючись поглядала. 



Панич підскочив мов зі сну збудивсь 

І гнівно запитав: „Чого потрібно?" 

Мужик мовчав і сміючись дививсь 

На него. Звільна пригадав подрібно 

Мабуть, де він? До постаті зблизивсь 

І мовив: ..А, се ви правдоподібно 

Від пана Дороша! Є віз? Ви довго ждали? 

Пакунок мій взяли? Ну, в путь! Чогож ви стали?" 

А постать все стоіть. ,. Заждіть хвилину! 

Там хлопець троха коні покормить. 

Так ви панич Евгеній ! І в гостину 

До нас? І довго будете гостить? 

Олекса щось писав нам про причину, 

Що каже вазі в пустині нашій жить. 

Та раз побачить вас, то вже й питать не треба : 

Повітря треба вам, води і ліса й неба." 

,,Так ви — нанпч почав був і запавсь, — 

Так ви пан Дорош? Пане, Бога ради, 

Даруйте ! Я задумавсь, загадавсь... 

Приняв вас за слугу!..." „Ну, ну, не вадить! 

Я не який то її пан!" — „Не сподівавсь, 

Признаюсь вам, такоі маскаради. 

Олексин батько ви ! Поміщик ! В хлопській свиті ! 

Признайте, се в умі не лехко погодити." 

„Погодите, — відмовив Дорош живо, — 
Коли побачите, як ми живем. 



— 317 — 

Поміщик на сто моргах, от все диво! 

Тут штуки треба, щоб конець з кінцем 

Звести. А з роду я мужик. Те пиво 

Культурне, що колись я пив хильцем, 

Не опянило мя так дуже, як то кажуть. 

Щоб рвать всі ті нитки, що нас з мужицтвом вяжуть. 

„Живу, працюю разом з мужиками, 
В потребах мало чим ріжнюсь від них, 
Хіба часом думками та книжками 
З границь тих наших вибіжу тісних. 
Тим, що добуду власними руками, 
Що власним я трудом навчиться встиг, 
По змозі тих братів убогих спомагаю, 
А далі ні умом ні хітю не сягаю." 

„Го, го, значить філософ ви кругом ! — 

Сказав Евгеній троха насмішливо. — 

До плуга з академіі бігом, 

Раіегпа гига оброблять щасливо! 

Ще й філантроп, мужиколюб, з часом 

І депутат ! Ну, щож, на сен мливо 

Я дуже рад хоч раз поглянуть з близька пильно... 

Наш круг глядить на се крихітку неприхильно. 

„Наш круг! Даруйте, я не так сказав... 

Тон круг, в котрім я виріс і ховався. 

Та я тепер від него вже відпав. 

Здаеть ся, з ним на віки попращався. 

Ох, той шляхетський круг ! Як я пізнав 

бго на скрізь, від него відцурався!... 

Ви смієтесь? Ну, щож, філософ ви, ні слова, 

То й сумнів в у вас усіх думок основа. 

Всміхався Дорош на слова ті скорі. 

„Ай панцю, панцю, що дурниць наплів! 

Ентузіаст вн непоправний ! Д' горі 

Кас тягне все, так як мене долів. 

Філософ я лиш в полі та в оборі, 

І) високі сфери з роду не летів, 

І сумній .мій не брат, не сват, не друг, а ворог: 

Хоч порох чоловік, та вірю я в той порох. 



— 218 - 

„Я твердо вірю в труд вго зюгучий, 

В ті міліонц невсипущих рук, 

І твердо вірю в людський ум робучнй 

І в ясний день по ночн горя й мук. 

В тій вірі й сам я свій маленький ручій 

Посеред тих підгірських піль і лук 

В рівнобіж величніш струям часу простую, 

І роблячії свій пай для загалу працюю. 

„Як я на філософіі терпів, 

Як в Відень йіхав панським тарантасом, 

А з Відня пішки йшов назад дозіів, 

Як Мазурі вели зіене цюпасозі, 

Що дома я при повороті вздрів, 

Як дідич наш зробив мя свинопасом, 

І як потому вмер, як панщину зносили, — 

Все розкажу я вам колись при вольній хвили. 

„Що вже й казать, цікаві то часи! 

Я пережив, переболів чимало! 

Було тазі дещо радости, краси, 

Але найбільше по хребті вдаряло. 

Мужик, то кінь : що вложать, те й неси ! 

Одно езіу, чи кахЗіінь тазі, чи сало : 

Чи тьзіа тиранії, чи ЛУоІпозс, К6\\ т позс ; 7°гос1з... 

От тизі то вірю я в движу чу зііць народа. 

«Коли вона не зниділа до нині, 

Носивши майже тілько казіінь все 

На тюрзш, на палати, на твердині, 

То є надія, що як принесе 

Здоровий хліб робучій всій родині 

І світла в себе ясного нассе, 

То розростесь не так і процвите роскішно. 

От тизі то. бач, зііні з всіх пессізііззіів смішно" 

Здрігнув Евгеній. По лиці блідозіу 
Опять іроніі пробігла тінь, 
Та щезла гнеть. У серці зюлодозіу 
Заворухнулась найглубша глубінь. 
Якесь чуте, незюв тоска до дозіу, 
Тоска за скарбом віри, сил, стремлінь,, 



— 219 — 

Котрі й еге колись у тихий рай манили. 
Збудилась, мов дитя з'існе ся і заквилить. 

І жаль притьзшв весь вид вго, як дим 
Гіркий, що весь, сли свічка допалить ся : 
Уста нервово дрбгнули, слабим, 
Бездушним усміхом стяглії ся лиця. 
„Щаслив, хто вірить сущеетвозі цілим, 
Хто в бою, наче сталь в огни сталить ся ! 
Щоб вірить, треба кров здорову мати в жилах... 
Я сумніваюсь лиш, бо вірити не в силах. 

„Немов червяк підточув билину. 

Так підточило те житв зіене. 

Мов звялиії лист, що здавсь на хуртовину, 

Котра вго і топче і жене, — 

Так я живу ; де впаду, де спочину, 

те не дбаю: чую лиш, як схне 

У серці жерело житя, і вже не трпсне 

На ново ! Ні, я жду, чень як нанскорше висхне. 

„Бо нерв житя у мене перетятий, 

Зруйновані підвалини бутя : 

Бо щастя фонд зелізний я розтратив, 

1 роззгіняв на мідь срібло чутя. 
Не зіаю сили навіть, щоб поняти 

Ту вашу віру в вартість, в ціль житя. 

І жаль, що вазі зіене оттак накинув друг зіій, 

Бо не найдесь у вас ліку на той недуг зіій". 

„Ну, ну. — рік Дорош, — хоч зш й не докторі, 

А розпізнать зузііьзі ваш недуг. 

Ви знать крихітку на байронізм хорі. 

На \Уе11зсптег2, як казати звик ваш друг. 

І нерви в вас до зрушень надто скорі, 

Роздразнена уява, бо весь круг 

Мрій, мислей, бажань — все к одній змагав ціли 

Ятрити рани, що згоітись ще не всиіли. 

„Та чень же рани ті — Господь ще ласкав -- 

Ні' гак тяжкі, щоб йіх не зюж згоіть. 

Ще й ваш батіг весело буде траскав, 

А праця ЛУеІІзсЬтег/, ваш прогонить в мить. 



— 220 — 

Ще не погиб, хто із упадку в час встав ! 
Лиш в власному нутрі не треба рить. 
Та що тут говорить, — ходім на віз сідати ! 
Не близький шлях, то щоб на рано дома стати ! " 

Візок легенький і дорога рівна, 

Здорові коні, небо повне зір, 

Праворуч, недоступна, мов царівна, 

Гора темнібсь, смерековий бір 

Покрив еі, заслона мов чарівна, 

Ліворуч річка з шумом в темний звір 

Бурлить, і холодком від неі потягає... 

Грудь ширше дихає, кров живо в жилах грає. 

Грудь вільно дише, в жилах грає кров 

І рвуть ся мисли в темень за водою, 

Мов узники позбувши ся оков, 

Мов облаки по небі чередою, — 

І розпанаханий важкий покров. 

Що серця твого тайнн крив собою, 

І хочеть ся тобі все накіпіле горе 

Мов краплю вилляти в тиші бездонне море. 

Евгеній був нервовий і дразливий, 

Иізда була ненависна ему. 

„То не йізда — мовляв — то ад правдивий! 

Ні стій, ні сядь, ні мислей, ані сну". 

Тепер же він почувсь зовсім щасливий 

На тім візку, тонучи в тиху тьму, 

В той рай живий, в лугів тих озера бездонні, 

Під шемріт рік дзвінкий і ліса шепти сонні. 

І чув він, як у него в серці тає 

Весь біль, що тазі від давна наболів, — 

Незюв рука могуча відчиняє 

Понурий гріб, в котрім він гиб і тлів, 

Як серцю свіжість і житє вертає 

І ясність мисли і свобода слів. 

І на товариша він глянув щиро, дружно, 

І мову розпочав зовсізі вже не бундюжно. 

„Байронізм! ЛУеІізспшегг ! Знать були колись 
Такі, що горем світовим страждали, 



— ±21 — 

І риби зюв об лід, весь ВІК ТОВКЛИСЬ 

стіни, що йіх волю й ум стісняли, 
Що, хоч під молотом, не подались 
На підлість, і хоч в путах, піднималп 
Грімкий протест, коли не ділом, то ироклонозі, 
Докором сміливим, погордою і — економ. 

„Ви кажете: на ^еіізсптегг хорий я! 
Гай, гай, не мудра ваша діагноза ! 
Ціле жнтб, ціла судьба моя 
Не романтизм, а проста, груба проза. 
Не біль над горем світа, не змия 
Знаня підгризла мя ! З прудкого воза 
Піднебних поривів, як Фаетон, не впав я, 
Ні квітки синьої по світі не шукав я... 

„А прямо скажу: брнв я по болоті, 
Без тязіки скарб найкрасший розкидав : 
В утіхах підлих, у бездійстві, в злоті 
Я щастя — ні, вдоволеня глядав. 

1 поки найми льіпій, святій істоті 
В безумстві я отрути не завдав, 

Допоти спала в зші, не прокидалась совість... 
Та що тут колесить! Ось вазі зюя вся повість". 

II. 

„Родився я на золотізі Поділю, 

Котре не всізі однако золоте. 

V батька справді хліб бував на кілю, 

Бо був богатий дідич він на те: 

Що свята празник мав, що дня неділю, 

Де ореть ся, що сіесь, як росте, 

Хто там товар пасе, хто жне, сапає, косить, 

Про все те вів не дбав — готового зіав досить. 

Нічим на світі він не вмів журить ся, 

То Й буй ОКруГЛИЙ, ПОВНИЙ ЗИМ; гарбу.;, 

Сли в смак <>бід і повна в пивниця, 

То ВІН ЖИВе собі й НЄ Дув В ВуС : 

Пройдеся и ранці, по півдні проениться 
Так твердо, як дитя, що ще покус 



І бурь жптя не зна : часозі у гості піде. 
Часом і в него тож збирають ся сусіди. 

„Тоді в дворі бувало шумно й рійно : 

Гримлять по перед ґанком четверні, 

Витають, обнизіають ся постійно 

Панове, шовком шелестять пані, 

А батько пріє, біга неспокійно, 

Нюхтить, чи вже дають обід чи ні? 

А в кухни жар і вар, і кухар кухтів штурка, 

Щоб Боже борони не припалилась курка ! 

„Обід такий трівав зо три години, 

І йшли розмови всякі за столом: 

Пані своіх знайомих тут судили, 

Пани хортів і коней... Лиш часозі 

На політичне поле заходили, 

Тай то несміло якось. Загалом 

За панщини була політика „не в тоні", 

То вже й за Баха тож плелось про пси і коні, 

„Я панщини не тямлю. Батько мій 

Був для підданих, кажуть, не злим паном : 

Та всеж любив він панщинянин стрій, 

Вважав вго природним, не поганим, 

Опертим на минувшині святій, 

Вважав незгідними з шляхетським станом 

Усякі бесіди про волю і весь вік 

Він комуністів кляв за сорок осьмпй рік. 

„Усім хозяйством занималась мати — 

Свята людина ! Де, з яких скарбон 

Вона зю гл а те щире серце взяти, 

Оту любов до бідних загалозі, 

Який дізі панський в час той дикий, клятий. 

Міг виховать в ній тихість, простий тон 

І працьовитість ту й для праці других шану, - 

Сегб не збагну я, то й міркувать не стану. 

„Та все занята тьзюю справ розличних, 
Вона в душі любови вкрила скарб. 
Дитячий вік зіш плив без поетичних 
Пригод, та всеж і без понурих Фарб. 



— 2-23 — 

Л дітьми сільськими я в іграх уличнпх 
Ве бігав, вчасно я дізнавсь, щ<> карб 
На них карбований інакший ніж на мене, 
Що я панич, а то все хлопство несолене, 

„За то опікувались мнов дівчата, 
Усякі бони, покойівки, слуги — 
Звичайно одна в одну зуховата. 
Безжурна, сита, молода, без туги, 
Лиш йій до етройів, танців та до свата : 
Робота лехка, спеки ані фуги 
Не знали... От вони мене все забавляли, 
Чи то мене собі за забавку вживали. 

„Та мама всеж таки мене любила. 

Не потурала мойіп пустоті, 

Добру, любві і лагідности вчила, — 

Та не дались .міні науки ті ! 

Бо вчасно вже горяча кров бурлила 

У зюіх жилах. Мов ройі густі, 

Так всякі вигадки по голові снувались. 

Все в безвісти кудись прудкі бажаня рвались. 

„Фантазія була мій перший ворог. 

Бона зіене й до згуби довела. 

Все що здобув я, розбивала в порох, 

За чимсь новизі і рвала і тягла. 

Від змін до змін потрушувала скорих. 

Ні в що вглубнтись, вжитись не дала, 

Мов Фата-зібргана манила без перерви, 

оглушила совість в зші і притупила нерви. 

„Я тямлю, дома ще хлопям малим 

Лежу було на софі у кімнаті, 

Зажмурю очи: грохіт, брязк і дим!... 

Фуркочуть з вітром корогви хрещаті. 

Панцирні шляхом стугонять твердим, 

и передом на воронім бахматі — 

Штурм, битва, крик і зойк, рев груб і брязкіт міди. 

Гурра! Побіда в нас! — і я герой побіди! 

..Т<» знов гора висока аж до хмар. 

На ній блищить — чи замок чи палата?... 



— -2-24 — 

Червоний дах яріесь мов пожар, 

З вікна глядить красавиця заклята. 

У брам лежить триглавий смоків цар, 

В низу ватага лицарів завзята... 

Я випередив всіх, рубаю смока в штуки, 

Царівні подаю освободющі руки. 

„Смішні ви днесь дитячі сни, міні, 

Але тоді я упивався вами ! 

Зірвусь бувало по такому сні, 

Незюв дурний розмахую руками, 

Лечу до стайні... Мрії навісні 

Весь світ міні вкривають облаками... 

Я скачу на коня, жену й жену без тями, 

Почерез поле й ліс, через яри та ями ! 

„Жену для руху, мигканя, розгону, 
Для стукоту копит посеред нив, 
Для храпаня коня й гучного тону, 
Для шуму трав, для небезпек ярів, 
Щоб дух спирало в груди, в горлі мому ; 
Я на красу природи не глядів — 
Любив я одур лиш, перестрах і трівогу, 
Ненавидів спокій і рівную дорогу. 

„Та ті геройські пориви бурливі 
Змінились живо. Скоро я підріс, 
У інший бік рванулись сни чутливі 
І інший чар огонь у жили вніс. 
Лиш чорні очи, лиця все вродливі 
Міні маячились і сплети кіс 
І круглі рамена, палкі уста дівочі, 
І травила мене жага і дні і ночі. 

„Я не зітхав, не плакав, не молив ся, 

романтичних любощах не снив, 
Не цілував реліквій, не томив ся, 
А пестощі хоч купленії пив. 

1 поки ще з одною я пестився, 
Думками вже за другою гонив. 

І хоч я кождою переситивсь поволп, 
Сама погоня та не збридилась ніколи, 



щ Доспів я швидко у такім огні, 

Що клекотів раз в раз у мойій крове, 

І стала гнеть ненависна зііні 

Наука й школа, не було і мови 

Про пильність. В день я плентавсь зюв у сні, 

Мертвіла думка, спутана в окови, 

Богато перейшов я прикрих сцен, оказій, 

І прогоняли мя мабуть із трьох гімназій. 

„В ту пору мати в гробі вже лежала — 

Поквапилась, щоб зстиду не дожить ! 

І поки мною зла судьба зіетала 

З кутка в куток, не даючії скінчить 

Гімназіі, нива доба настала 

В домівці. Батьк<» наче стовп сидить, 

Не бачить і не зна. що творить ся вкрут нього, 

Лиш йість і плаче й пб й не гляне ні до чого. 

Який тазі лад пішов у господарстві 

По сзіерти мами — я й згадать боюсь ! 

Злодіі тазі пишались, наче в царстві, 

Рабівннкп, незюв на хвилі гусь ! 

Жид жида перегонював в крутарстві, 

І кождпй льокай частку рвав якусь. 

День в день гарзіідер. стук, розпуста, ґвалт і сварка, 

І батька голодозі зюрпла куховарка. 

„Почув я те, як стій покинув школу — 
Тай остогидлаж бо вона зііні ! 
Мов сироту обідрану і голу. 
Так рідний дізі застав я. На гузші 
Розбита скирта, свині в ній посполу 
З гусьми й качками рились : в стороні 
Гнила попсована машина у баюрі 
І свіжі висіли аж три волові шкурі. 

..Плотів нема, полупані всі брами, 
Обломані і иляки з деревин, 
Пять шкап у стайни перед жолобами — 
Нужденна решта з батькових стадний : 
15 СТОДОЛІ пусти, серед ТОКу ЯМИ, 
ЗаЧИНЄНИЙ Не Торохкоче млин... 

15 



— 2-26 — 

Хоч як чуже міні було хозяйське діло, 
Та серце на топ вид у мене заболіло. 

Як бомба впав я поміж ту двірню, 
Що мов Татари рвались на рабунку. 
Зібрав сусід і близшую рідню, 
Щоб ніх просить поради і ратунку. 
Розбуркав батька, кинувсь день по дню 
Розсліджувать всі справи, з постерунку 
Зазвав жандармів, щоб грози ще більш додати, 
І троє слуг велів в тюрму запакувати. 

„Ну словом, розпочав я енергічно, 
І бачилось, що з разу й побідив. 
Поганих слуг прогнав безвідволічно, 
Новпх наймив, усюди сам ходив, 
У все вглядав. ганяв ся денно й нічно, 
Як знав, так лад і послух заводив, — 
Аж батько мій радів, сусіди дивувались, 
І охали жиди й на мене жалкувались. 

„Прийшла зима, і я не тямив сам, 
Коли пройшла в тім шумі і турботі, 
Мов переродивсь я, немов із плям 
Очистив ся, зміцнів я при роботі, 
Мов інша кров бурлила в жилах там, 
Думки нові взялись в новій істоті : 
Утихли порнви Фантазіі буйноі : 
Я працю, ціль найшов, і жив для цілії тоі. 

„Щасливі днн! До нині ще про вас 
Я згадую, немов про той єдиний 
Проведений в хосеннім труді час, 
Де не морозить серця жаль, мов иней! 
Тоді то зрозумів я перший раз, 
Що не Баярд, борець непоборимнй, 
Не Донжуан, усіх жіночих серць побідите 
Героєм наших днів, а продуцент, робітник. 
1883—1885. 



ЖИДІВСЬКІ МЕЛОДІЇ. 



г 



І. Сам бат і он.") 



адаете, вже п пооідііліі 
(5??Отті ? що в безумнім гніві 

Мордують жидів на Вкраіні? 
% 1 Побачим, сли будем живі ! 

А я наперед вам те кажу. 
Як в наших ее письзіах етоіть 
Завчасно з побідді хвалять ся, 
Жиб бо ще цар наш Давид ! 

Ви чули, жидів много тисяч 
Іде на всі кінці землі ! 
Вони йдуть шукати Давида 
Кран моря в дворі на скалі. 

Там з божоі волі жив він. 
Щоб племя своб боронить : 
Він вчує про нинішні кривди, 
І страшно ті кривди пізістить. 



*) Після звістних жидівських погромів па Вкраіні в р. 1881. 
панувало між нашими жидами, особливо на Підіїрю. велике зане- 
покоєне. Носились дивовижні слухи, трівожні оповісти, з.товіщі про- 
рокована. Жидівські людові співаки складали навіть пісні о тих 
фактах, то гумористично виспіваючи жидівську трівогу, то наслі- 
дуючи топ давніх псальмів і благаючи вгину о поміч. Мені лучп- 
лось чути кілька таких пісень і оповідань. Особливо вразило мене 
сучасне приноровленб звістноі міні вже давнійше казки пр<» кіпуче 
море Самбатіоп, і пісня (жаль, що в не міг оі записати) зложена 
в жидівськім жаргоні, а повторюваною в кождій строфі апостро- 
фою до піря а розбитих жидівських верни. Отеє п були сюжети 
двох перших .Жидівських мелодій . 



— 230 — 

Вже раз з свого замку край моря 
Зступав він жидів ратувать; 
Коли ще й тепер его впросять, 
Він певно явить ся опять. 

Та трудно се, дуже се трудно! 
У краю далекому десь 
6 море страшенне, кіпуче, 
Самбатіон море те звесь. 

Лиш раз один доси те море 
В далекій, незнаній земли, 
Шукаючи в поміч Давида, 
Побожні жиди перейшли. 

Ви знаєте дивну ту повість? 
Раз цар був безбожний, хотів 
У свойому царстві живучих 
Усіх повбивати жидів. 

І вислали своіх рабінів 
Жиди до царя і рекли: 
„Не тикай нас, царю! Жие ще 
І наш цар Давид на земли". 

А цар розсміяв ся безбожний : 
„Ідіть се дурному скажіть ! 
Умер і зотлів цар Давид ваш, 
Як раз тому тисяча літ. 

„А впрочім беру вас за слово: 

Ідіть, і нехай ся явить 

До мене на учту велику 

За сорок день цар ваш Давид. 

„А як не явить ся до мене 
Давид на означений день, 
То всіх вас жидів в моім царстві 
Без мнлости виріжу в пень". 

І далі говорить та повість, 
Як з трудом великим зайшли 
Жиди над кіпучее море 
В далекій, незнаній земли. 



-231 



А море реве і клекоче 

І парою в небо бухтить, 

За морен тим в замку високім 

Невмершіш жив цар Давид. 

І впали жиди ті на землю, 
Молились три ночи її три днн, 
Стогнали і плакали тяжко, 
Аж поки елізмн підплели. 

А сльози ігіх в море влили ся 
І в кригу стялись ледову, 
А хвилі кипучі на кризі 
На тон бік несуть жидову... 

Минуло днів тридцять і девять, 
Послів як нема, так нема. 
Жидам вже погасла надія, 
Лишилась трівога німа. 

На славную учту зібрались 
З цілого пів світа царі, 
І шумно, і говірно н гучно 
У царськім високім дворі. 

А оддалік в тюрмах і мурах 
Пильнують жидів сторожі, 
Кати похожають гуртами 
І острять мечі та ножі. 

Ось учта в дворі почала ся. 
Як гучно музика гримить!... 
А плачуть жиди і ридають: 
Не іііде наш цар, наш Давид! 

Пів учти скінчилось, пів пяні налились 
Вельможнії гості в дворі ; 
Кати похожають, в руках ніх і грають 
Блискучі ножі й гонорі. 

Вже учта скінчилась, цар нянин 
Жндів мордувати велить, — 
Втім чути: гримить, наближавсь... 
Ах, ніде наш цар, наш Давид! 



— -23-2 — 

У чорній, замкнутій карті, 
І коней вороних шість пар, 
Без слуг, без погоничів йіде 
Жидів невмираючші цар. 

Став, відчинявсь карита, 
Дід з неі, зігнутий до-в-пів 
І спвнй як голуб, тремтячов 
Ногою ступав долів. 

Ступає трезітячов ногою, 
От-от дотикав зезілі. 
Та диво, зезіля подав ся, 
Немов полотно на воді ! 

Все нпзше. все глибше !... Вже двір весь, 
І місто, і царство ціле 
Хитавсь, хвплюв, і звільна 
Все низше, все глибше тоне. 

Злякались царі і благають 
Давида: „ Вертай не ступай 
Ще другов ногою на зезілю. 
Бо згинемо ми і весь край!" 

Дідусь усміхнув ся і каже ; 

„На учту просив ти мене ! 

Не хочеш — вертаю, та елухайже царю, 

Не тикай ти племя мов ! 

.,Тп-ж бачиш, весь двір і весь край твій 
Не в силі мене удержать ; 
То-ж знай, уся власть твоя — ніщо, 
Щоб племя мов звоювать ! 

„А що не приняв ти до учти 
Мене, то прийде такий час. 
Коли мов племя засяде 
До царської учти між вас!" 

Оттак наші книги говорять, 
І правду говорять святу : 
Жив цар Давид наш і бачить 
Усі наші кривди й біду. 



— -233 — 

Нещасне село те і місто , 
Де в щуках, в иониженю жнд — 
І горе земли тій, як стане на вейі 
Обома ногами Давид ! 
1883. 



II. Пір є. 

Розвіяне злими юрбами , 

Мов снігу платки з над руін , 
Летиш тії до хмари з вітрами , 
пірв з жидівських иерин ! 

Мов сніг ти летиш аж до хмари, 

Вкриваєш поля мов килим , 

О свідку великоі кари . 

О пірв з жидівських перин! 

Знать бачити горя не хочеш. 
Що ми ту в тій хвили тершім. 
Сніжними крильцями тріпочеш . 

пірє з жидівських перин! 

Як грубі мужицькії руки 
Рвуть "наше' добро без причин 

1 нам задають люті муки — 
О пірв з жидівських перин ! 

Як наші хати розкидають 
Аж геть до иослідніх делие , 
Як наші шинки розбивають — 
пірв з жидівських перин ! 

Весь город від краю до краю — 
Руіна одна, плач один! 
Гляди ж на тих варварів зграю, 
пірв з жидівських порив ! 

Гляди, що тут нашої страти. 
Що наших ту впаде слезин, — 
Щоб Богу се все розказати , 
пірв з жидівських перин ! 



— 234 — 

Най наші всі зважить терпіня, 
До нашого горя долин 
Най шле нам потіхи проміня, 
О піре з жидівських перин ! 

Най тязшть, що люд ми ізбранний, 
бго найукоханнй син, 
Годований зернами манни, — 
О піре з жидівських перин ! 

Най дасть нам народ сей посісти, 
Най дасть нам помстите ь над ним 
Неси, о неси 'му ті вісти, 
О піре з жидівських перин ! 

1882. 



III. Ассіміляторам. 

Пригнути жидів, покорити 
Ви раді б під ваші права, 
Йіх мову й закон розорити '?... 
Пусті се, безумні слова. 

А знаєте ви, що за сила 
В тій мові, в законі тому? 
Вона від віків нас водила, 
Мов стовп огняний через тьму. 

Се щит наш від напору вражого, 
Се звязок, що час не порве, 
В ній Якова, праотця нашого 
Незломнее серце живе. 

Той Яков, що в юности свойій 
В пустині з бговою бивсь, 
Ви знаєте, як він на старість 
Перед Фараоном явивсь? 

Як Осип у ласці великій 
Ото в Фараона вже став, 
Тоді Фараон вго батька 
Побачити ще забажав. 



- 236 — 

Прийіхав старий патріарх наш 

З степу к Фараону у двір; 
Дванадцять верблюдів горбатих 
Шліфований топчуть порфір. 

Посеред двора Фараонів, 
Де сфінкси стояли німі, 
Сини патріарха розбили 
Пустинні намети свої. 

Щоб Якова к незіу проводить, 
Шле цар той міністрів своїх : 
Говорять старому міністри : 
„Клонися цареви до ніг!" 

Та гордо в весь ріст свій високий 
Мов пальма та випрямивсь він 
І каже : ..Лиш Богу одному 
Я звик віддавати поклін." 

І мовили се Фараону 
Міністри — той зморщив чоло 
І каже одвірв низеньке 
Покласти в пів росту его. 

..Сюди проведіть патріарха. 
Тут мусить схилити ся він, 
І так, хоч і як поневолі, 
Віддасть міні царський поклін." 

І Якова в царські покоі 
Вели — ішов прязю він скрізь, 
Аж перед низеньке одвірв... 
„Туди к Фараону пролізь!" 

І бачучи хитрість єгипську 
Старий патріарх зупинивсь... 
Сміють ся в душі бгпптяне, 
Він Богу в душі помоливсь. 

І сталось... Свою громовладну 
Правицю бгова простер : 
Стіну, мов марну павутину 
З гори аж до долу роздер. 



— 236 — 

Крізь блискіт і куряву й гуркіт 
Спокійний і прямий, немов 
Та пальма в степу, патріарх наш 
Перед Фараона війшов. 

А цар затремтів і поблідлий 
Припав патріарху до ніг... 
„Великій твій Бог!" — він промовив, 
А більше промовить не міг. 

Тямуйтеж сю давнюю повість 
Вп всі, що хотіли б нагнуть 
Жидів на нові і закони, 
Вести на неходжений путь ! 

Не думайте, що вже послабла 
Рука, для котроі стіна 
З порфірів шліфованих слабша, 
Аніж павутина марна ! 

19 сент. 1889. 



IV. Заповіт Якова. 

Як умру я в тім краю Міцраім 
І жить се мов тінь промине, 
Не ховайте египським звичавм 
У египських гробницях мене. 

Не хочу я нетлінним лежати, 
Світ живий своім трупом дразннть, 
Хай те тіло із пороху взяте 
Знов вертається в порох зогнить. 

В степову обгорнувши рогожу 
Серед шляху зарийте мене, 
Що в ьгипсьску столицю ворожу 
З благодатного Гозен верне. 

Отим шляхом на панщину люту 
Швидко йтимуть потозіки моі, 
То щоб стогін йіх, муку і скруту 
Почував я щодень у землі. 



- 833 - 

Буде дух мін незломний, мшу чий 

Іііх надією волі кормить, 

А йіх сльози гіркії, пекучі 

Не дадуть моім костям зогнить. 

А як блисне вам ранок свободи 
І знімесь мов племя як рій, 
Щоб іти на Червонії води 
В край далекий, обіцяний, свій — 

Заклинаю вас Богом єдиним, 

Не лишіть моіх костей оттут ! 
Най у рідній землі Палестини 
Коло батька і діда спічнуть. 

Бо велика зближаєть ся кара ! 
Без ліку мов пустині піски 
Налетять на сей край наче хмара 
Песі мухи і воші й сверщки. 

Остогидне яситб всім у краю, 
Заповнять вони всякий куток, — 
Так нехай же, зюлю вас, благаю, 
Не сквернять моіх вольних кісток. 

І ще гіршая кара йім буде, 
Поки випустять вас із оков : 
Кровопійцям, що пили кров люду, 
Батько Ніль перемінить ся в кров. 

То не дайте тій крові неправій 
Омочить моі кости оттут. 
Щоб не став я в сорочці кровавій 
Перед троном бговн на суд. 
20 сент. 1889. 



V. Сурка. 



Я Сурка, бідна жидівка. 

Не Дав БОГ росту Ш врОДИ : 

Мала я, ростом похила, 
Лицем і зовсім погана. 



- 238 — 

Тай як було виростати 
Стрункою й простою Сурці 
Без батька й рідноі неньки, 
Від малку поміж чужими, 
Від малку в тяжкій роботі, 
У поштурковнщу людськім ! 
От так жила я літ двадцять, 
І не жила, а хилялась, 
Із коршмп в коршму тинялась. 
Робота денно і нічно, 
Коришарка зла і лінива, 
Коршмар побожний та злодій, 
І вередливіі гості. 
Усяке те тілько н дузіа — 
Слузі роботи завдати, 
Слуг}' щипнути та штуркнуть, — 
Слуга ж і писнуть не сміє. 
Ще й усміхати ся мусить, 
Хоч гнів і сльози на верха. 
Оттак жила я літ двадцять. 
Аж раз коршмар зйні шепче : 
„Приходь ти, Сурко, до мене 
В ночи, як жінка пойіде!" 
Я хоч негарна й похила, 
Хоч глупа виросла й темна, 
Читать, писати не знаю, 
Молитись Богу не вмію, — 
А таки я здогадалась, 
На що я Юдці здалася. 
Гадала з разу втікати, 
Потім — коршмарці сказати, 
А далі так розгадала: 
„Однако вік мій минає, 
Як та вода по болоті, 
Без щастя, радощів жадних ! 
І вмру і знати не буду 
Того, чим тішать ся другі ; 
А тазі, у небі, безнлодним 
Не має вступу ні чести. 
Нехай же буде й у мене 
Дитя малесеньке ! Боже, 
Якжеж любить єго буду ! 



— 339 — 

Ті ручки й ніжки дрібнії 
Своіми грітії устами ! 
Собі від рота відійму. 
Щоб лиш воно було сите. 
Саму най бють, зневажають, 
Щоб лиш воно, моя квітка, 
Росло, як людськії діти!" 
От так я думала часто 
Із річки носячи воду, 
У кухні миючи миски. 
Перучи шмате жидівське. 
І чула, як тазі під серцем 
Воно все і дужше і дужше 
Ворушить ся починало. 
Нераз бувало аж дух в мні 
Запре, я стану мов ияна. 
Робота з рук випадав, — 
Зажмурю очи і сиджу... 
І вже ввижавсь півсонній 
Воно — маленьке, рожеве, 
Ціле мягеньке, пухкев. 
Як треплесь в мами на груди, 
Сміється, дрига ніжками. 
І так сиділаб хоч вік весь, 
Як би коршмарка не вздріла, 
І в карк не вдарила міцно 
Та не прикрикнула грізно. 
А я з мрій своіх прокинусь, 
Гляжу на неі — не злісно ! 
Не було злости й крихітки 
У моім серці в ту пору — 
А гордо так, як царівна, — 
От так сказала би злюці : 
..Хоч ти коршмарка богата, 
А я лиш служниця бідна, 
А я тепер тобі рівна ! 
Я мати, злюко, я мати!" 
Аж як пришилось міні родить, 
Тоді коршмарка дізналась. 
Ой, ой, що ґвалту, що крику! 
Мене із КОршми прогнала. 
Хоч сніг був, вітер і студінь. 



— 24*) — 

А Юдка жінки бояв ся, 

Не смів і писнуть нічого. 

Та все ж ще мав милосерде : 

Запряг кобилу в санчата, 

Відвіз мя хору до бабн 

І тайком дав кілька риньських, 

І мовив : „ Сурко, небого, 

Живи ти в баби, док можеш, 

Я буду дбати про тебе. 

Лиш бій ся Бога, нічого 

Не мов ти мойій коршмарці, 

Що ся дитина від мене! 

А то зжене мя зо світа!" 

Дав Бог, родився мій хлопчик, 

Здоровий, гарний, як ангел ! 

Живу я місяць у баби, 

Уже й зовсім я здорова, 

Та не приходить мій Юдка ! 

А баба бідна, старенька, 

В самоі йісти нема що, 

Зарібків также ніяких — 

Прийшлось нам круто, ой круто ! 

І каже баба до мене: 

„Ти бачиш, Сурко, небого 

Що нам тут жити не можна, — 

Тра гнізд теплійших шукати. 

Запру я хату на зиму, 

Піду до війта в комірне. 

А ти бери си дитину, — 

Іди, небого до Юдки. ! 

А не прийме тя Юдчиха, 

Іди де далі між люде!" 

Мороз був лютий і вітер, 

Курило снігом по полю. 

Я майже гола і боса, — 

Що тілько мала теплі йше, 

Всш обвинула дитину, 

Самій про себе байдуже ! — 

Іду до коршми до Юдки. 

Прийшла до коршми. Юдчиха 

Лиш глип на мене, мов каня... 

(Слуга вже інша при кухні). 



— 241 — 

„Чого ги хочеш?" — питає. 

— „Пять літ я — мовлю — робила. 
Прийшла по плату зарібну" — 

Ех, як не крикне Юдчиха : 
„Скажи, гадюко погана. 
Скажи, чин се дитина?" 

— ..Моя — говорю — тай Божа." — 
(кажи, хто батько дитини, 

Бо не побачиш заплати!" 

— „Сего не скажу ніколи!" — 
..Таї: марш ми, дранть, і:і хатні 
Щезай у безвість від мене 

Із своім плодом поганим!" 

— ІОдчихо. бійте ся Бога! — 
Говорю, — бачте, тазі студінь. 
Я майже гола і боса. 

Дитина в мене маленька, 
Кудпж під ніч я діну ся ? " — 
„Проч, не погань міні хати ! 
Іди й до вовчої мами!" 
І прискочила змиюка 
І випхнула зія за двері 
Під ніч у куряву й студінь. 
Пішла я мов божевільна. 
На серці в мене так важко... 
І де се Юдка іюдів ея, 
Чом не явив ані ока. 
Чолі не сказав ані слова, 
Не вговкав жінки гадюки? 
І де тепер я діну ся. 
Куди попрошу ся в хату? 
Пять літ у коршмі жила я, 
Але села я не знала, 

Людей НЄ .піала, ЩО В сірих 
Отих хатах проживають. 
Страшні були вий для мене, 
Усі здавали ся няні. 
Усі здавались охочі 
Побиті, жидівку, полаять. 
І стало так міні страшно. 
Немов я в лісі густому 
Поміж вовками. 



— -242 — 

Темніло. 
Розплакала ся дитина. 
І чую я, що ще в груди 
6 молоко. От я й сіла 
У сніг під плотом в затишку. 
Щоби дитя покормити. 
Воно малюсіньке зараз 
Взяло ся ссати так міцно -- 
Морозу ще не почуло. 
Тілько що щічки червоні. 
І ссе, а очка ті чорні 
Звернуло прямо на мене, 
І так глядить, мов розумне, 
Мов ось-ось хоче сказати: 
..Не бій ся, мамо, не бій ся!" 
І стало якось так ясно 
Довкола мене і любо, 
Неначе сніг весь розтаяв 
І вітер теплпй повіяв 
І пруте зеленю вкрилось... 
А я дивлюсь, не надивлюсь, 
На ангелятко маленьке — 
Про світ, про горе забула... 
В тім пси завили десь близько 
І вітер свиснув над ухом 
І снігом кинув у очи — 
І я прокинулась разом. 
Аж чую : руки і ноги 
Вже одубіли мов крига, 
Дитина змерзла і плаче, 
Мене сон клонить до долу — 

Боже, я замерзаю ! 
Була хвилина — і думка 
У голові мойій блисла : 
„Щож, замерзаю, то й добре ! 
Не буду більше терпіти". 

Та плач тихенький дитини 
Мов ніж пройшов мов серце, 
Прогнав ту думку погану. 
Ні, ні, сама я най гину, 
Та за щож гинуть біднятку? 

1 всеі сили добувши 



- 243 - 

Я виконалась із снігу. 

Що вже до впів мя присипав, 

І загорнула дитину. . 

Хотіла б бігтп Бог зна де, 

Та сил не мав. Хотілаб 

Огріти бідну дитину. 

Та в мні тепла вже не стало. 

А тут дороги не видно. 

І ноги вязнуть в заметі. 

І вітер свище, бе в очи... 

Я йшла без думки, аж бачу : 

Стоіть хатина, мигоче 

Слабеньке світло з віконець. 

І я надумала, з разу 

Під те віконце в загату 

Свою дитину покласти. 

Тут чень не всі ще поснули, 

Хтось плач дитини почує, 

6і візьзіе, обігрів... 

Сама ж піду світ за очи. 

Поки де згину в заметі. 

Як нагадала — зробила. 

Поцілувала те личко, 

Що вже мороз був обхопив 

І сніг прпсипував вперто, 

Пообвивала як зюга, 

І у загату в затишку 

Ту ж під віконцем поклала. 

Сама ж як сонная змора 

Пішла снігами у поле. 

Тяжка була та дорога ! 

Що крок, здавалось, на ноги 

Тягар якийсь сотнаровий 

Наляже — двигнуть не сила. 

А пітер бе мене в очи 

І свище — чую виразно, 

Словами свище: „Ти підла, 

Погана Сурко, що робиш I е 

То йду, го етану... V серці 

Вемов іглами нюсі. воле. 

І ловлю слухом всі звуки, 

І все, здавсь міні, чую — 



— -їй — 

Пищить і квилить дитина. 
І почали зііні мисли 
Страшнії в голову лізти : 
..А нуж всі в хаті поснули. 
Плачу дитини не вчують. 
Моя дитина замерзне ! 
А нуж почують собаки, 
оїіідять дитину живою!'' 
І я мов вкопана стала. 
І обернувшись, що сили 
Кричати стала : Ратуйте ! 
Моя дитина, дитина!" 
Та пусто, глухо довкола. 
Ковтає вітер мій голос... 
І я, мов кінь із припону 
Рванулась, кинулась бігти 
Назад в село. Спотикаюсь, 
Упаду, встану, знов впаду, 
Кричу і плачу — даремне ! 
Біжу, біжу так і мучусь, 
Здавсь, годину, і другу. 
Здавсь — віки вже цілії, 
А хати з світлом не видно. 
Якісь стоги все та верби. 
Собаки виють далеко, 
Якісь рови глибочезні, 
Плоти — а хати не видно ! 
І стала люта розпука 
Прокрадувати ся в душу: 
Я зіечусь, мов божевільна, 
Кричу що сили і плачу. 
Аж ту хтось цап ! мене з заду. 
„Ти що ту робиш?" — питав. 
Я озирнулася — шандар ! 
Блищить на плечах карабін, 
Ліхтарня блима при пасі. 
Хоч я у коршмі ще бувши 
Шандарів дуже боялась — 
Боявсь ще дужше йіх Юдка ! — 
То тут міні ані крихти 
Страшним той шандар не здався, 
І я припала до него, 



— 245 — 

Мов до спасителя свого. 

„Ой пане — мовлю, — я Сурка, 

Що в К >дки и коршмі служила — 

Гляджу свові дитини!" 

І все ему розказала. 

Узяв мя шандар за руку 

І по селу попровадив, 

Аж поки світло ми вздріли. 

..Чи та є є хата?" — питає. 

— „Не знаю, пане! Погляну!" 
Пішла я — Боже мін милий ! 
Та сама хата й загата. 

Але дитини не мав ! 
І стала я зюв мертвая. 

— ..Нема дитини!" — говорю. 
А в хаті світить ся, гомін... 
Застукав шандар... Війшли ми. 
Та вже при вході я чую : 
Кричить дитина. ..0 Боже!" 
Лиш тілько скрикнуть могла я, 
І впала в сінех зомліла. 

Що сталось дальше — не тямлю. 
Лиш мов крізь сон споминавсь, 
Що в хлопській хаті лежу я. 
Тепло, і чисто, і ясно... 
Сидить бабуся край мене 
І головою хитав 
І стиха, стиха говорить: 
..Дурна ти Сурко та глупа! 
І чом було не застукать У 
Ми ж ае собаки, як ІОдка 
і І єго Юдчпха, ми люде! 
А ТОЖ чи чуване діл<» 
В снігу дитину лишати ! 
І Цс шасі»-., що а не спала. 
Милилась Богу, аж Чую : 

Щось під вікном у загаті 
Мов котедяточко мявка а ... 
1 знов нетяма... 

Аж тут а 
Прийшла до себе, і; шпиталі 
Тюремнім. Кажуть, в горячці 



246 



Я три неділі лежала... 
Кажуть — судити мя будуть. 
Та що, най судять, Бог з ними ! 
Байдуже суд міні йіхній, 
Байдуже йіхняя кара. 
Я суд найтяжший пройшла вже. 
Знесла найтяжшую кару 
Отоі ночи страшноі. 
Що буде далі — не дбаю ! 
Я не боюся роботи, 
І не лякаюсь нічого, 
Як лиш дитина зо мною. 
Для неі все я готова 
Знести !... Говорять, хотіли 
Міні відняти дитину, — 
Ну, та спасибі горячці, 
Не допустила до того ! 
Я, кажуть, так верещала, 
Металась, рвалась невпинно 
І все дитини шукала, 
Що доктор врешті промовив : 
..Віддайте йій ту дитину. 
Бо за жите я не ручу!" 
Воно тепер вже більшеньке, 
Уже й сміятися вмів. 
Глядіть, як граесь, як дрига, 
Ручками хапле за груди ! 
Моя ти роскіш єдина і 
Ти мій пестунчик маленький!.., 
-8 вересня 1889. 



VI. У цадика. 

Присвячую Наталіі Кобринській. 

„Ох цадик*), я бідна жидівка, я все 
В тобі шанувала власть божу ! 
З далеких сторін, із підгірських краін 
Я з вірою к тобі прихожу. 



*) Рабін-чудотворець. 



- -а: — 

„Ох цадик, потіш ти мене, не гордуй. 
Що я така бідна й недужа ! 
Без тебе .міні погибати ! Ратуй, 
Ратуй мого бідного мужа ! 

„І що ему сталось, не знак», хоч вбий! 
Я певно невинна, Ног видить ! 
Та тілько здавсь міні, цадик святий, 
Всему тому справа в дибик*). 

„Жили ми з собою, як Бог приказав, 

Літ десять. Минали нас біди. 
Сим-тим торгували, торг добре ішов... 
Зробили три ., чеснії КрІДИ". 

„І добре на них заробили. Вжеж я 
Не дармо молила ся Богу ! 
Дітей у нас троє;, хотілось би йіх 
Направить на чесну дорогу. 

„А в тім нриплнло щось до мужа: почав 
Мовчати і дузіать що ночи : 
Не спить, то зітхав, то встане, то щось 
Таке несуразне мурмоче. 

— „Ти що се — питав» — Елькуно, не спиш?" 
..Та так, міні важко щось, Малко. — 

— „Чогож тобі важко?" — Не знаю, а так 
Чогось ніби страшно і жалко." — 

— „ТьФу, що ти морочиш? Ти ясно кажи!"* 
Озлив ся. — „Ба, ясно ! Як би то 

Я сам знав ! Лдавть ся здоровий, а десь 
Болить щось, гризе мене скрнто. 

.Все хочеться думать про наше житв. 
А що в нім було? Біганина 
За креицарои, здирство, ошука, брехня, 
А щастя — ну хоч би години.'- 1 

— „Ти стік ся ! — говорю. — А діти? Чиж ти 
Пі' рад прихилити її і лі неба? 

*) Чорт. 



— _48 — 

Хіба не здорові, не гарні ростуть У 
Що ще за рожна тобі треба?" 

— „Ох Малко, сього зйні й страшно, 
Трясусь мов від вітру перо... 

Ануж нашим дітям не вийде в пожиток 
Неправдов нажите добро?" 

— . : Тьфу, тьфу, скостенів би язик твій! — кажу. — 
Се що ти верзеш, оцапіліш?" 

— ..Послухай лиш. Малко, а бачила ти, 
Як вчора по вулиці бігли 

„Жиди, жиденята, кричали, ревли, 

А п<> середині громада 

Хлопів з патиками, з дрючинем страшним 

До суду вела конокрада ? 

„А знаєш ти, Малко, хто той конокрад? 
Герш Цвіліх ! Ти тямиш, Берль Цвіліх, 
Отець его, склеп в нашім місті держав, 
Склад всяких матерій і білих 

„Полотен. Богач був і також збирав 

І гарбав і грабив, о сині 

Все думав, для него на душу брав гріх, — 

А син его от чим став ніші! 

..Ох Малко, і чиж то не ми довели 
Тих Цвіліхів аж до банкрутства?..." 

— „Здурів ти ! — кажу ему, — адже нас суд 
Очистив від того паскудства ! " 

„Очистив нас суд, та сумлінє мов 

У мене бунтувсь теиерка. 

Хто зна. може пасть вже рознята, що й нас 

Пожре, як пожерли ми Берка ! 

..Хто зна, може н наші так діти підуть, 
Як Гершко, як Сура... Ох, Малко ! 
Подумаю се, то аж серце в мні рвесь ! 
І страшно міні щось і жалко". 

— „Та цур тобі! — мовлю ему. — От найшов 
Про що ще під ніч міркувати! 



249 

Лиш Богу моли ся і дурнем не будь, 

То Бог не назі не дасть загинати!" 

..І що я ему говорила, товкла. 
Ні руш отих мислей прогнати. 
Нуда его бе, помарнів, попіснів, 

Снуєсь, мов не свій, мов заклятий. 

..Ба. ще що: до їалеха*) став він ходить 
І з низі о книжках розмовляти. 
Аж світ ми затьзшв ся ! Кричу вже езіу : 
— Що робиш, зіешігенуватий ? 

,.А він все еврб : „Ні, не можна так жить! 
Хіба ж то зш пси, а не люде. 
Щоб гризтись і жертись отак? І колиж 
ЕСонець тій ненависти буде?" 

„Почав він ходити зовсізі як дурний. 
До склепу хоч ріж не загляне ! 
Почав упадати інтерес... Пішли 
Жите позііж нами погане. 

„Вже лаю і плачу й клену. Та куди ! 
За шапку та в ноги ! її до хати 
Вже на ніч не ходить ! Пішла я тоді 
Усіх своіх кревних скликати. 

..І що вже ганьбили його, то й але! 
Він мовчки, понурившись слуха. 
А далі найстарший віком, зіій дідусь. 
Як трахне его по за вуха ! 

..А з другого боку поправив мій стрш:... 
Ой, ой, іючала ся Содома ! 
Ну. ледво мій вирвавсь і втік. Минув день. 
Ба й тиждень — незіа его дома, 

..Шукаю, питаю — ні вісти! Минув 
Вже місяць, нема чоловіка. 
1>а, й кревні розбіглись — на силу найшли, 
І слухай лиш, що за побліка! 



•'•'і Руський піп. 



— -250 — 

„У хлопа в селі він до служби нанявсь. 
— „Не верну до міста — говорить. — 
Тут ліпше, бо лиш хлібороб заробля, 
А кривди нікому не творить". 

„Ну, що з ним балакать?... Звязали его, 
І врадили, цадик, до тебе 
Везти єго й слізно благати: Ратуй 
Сиріт в тій великій потребі ! 

„Се дибик проклятий опутав его! 
Найди, святий цадику, слово 
Що є найміцнійше, закляте страшне, 
І вижени ворога злого! 

„Нехай він проклятий его не мутить, 
Спокійний най сон его буде ! 
Нехай те сумліне его замовчить, 
Щоб жити він міг, як всі люде ! 
28—30 авг. 1889. 



VII. З любови. 
І. 



З гєшєфту лиш, кажете, жениться жид, 
А серця у него не зіае... 
А знаєте, кілько гєшєфт той нераз 
Любвн в собі й горя скривае? 

Гєшєфт ! А який то, спитайте, гєшєфт ? 
Що всякими бідами битий, 
Від зіалку в тій думці ховає ся жид, 
Щоб хоч оженившись пожити! 

Сто раз не дойість, не допе, не доспить, 
І голод і бійку приймає, 
То й знає він добре, що в нужді такій 
Любов наче цвіт увядає. 

Не бійтеся, вміє цінить він любов, 
І всю благодать еі божу ! 



— -251 — 

Та що, як землі під картоФ.ію нема. 
Куди його думать про рожу !... 

Та от хотьби й я ! Чи сидів би я тут 
У клятому сьому застінку, 
Як би я з любовн не був оженивсь, 
Як би не любив свою жінку ! 

II. 

Я з першою жінкою, бачте, розвівсь, 
Тай доси в'ка з тямки не никне — 
Любив я еі !... Чоловік наче хміль. 
До всякоі тички привикне. 

Хоть смійтесь, а таки любив я еі, 
З любви навіть з нею розвівся... 
Ни. ни, розкажу ! А то скажете ще : 
Плете, мов дуриці найівся. 

Я з малку до поля, до коней, коров, 
До хлопськоі всьоі роботи, 
До плуга, мотики, ішли й гопора 
Найбільше над все зіав охоти. 

Ни. батько п найшов міні дівчину тут. 
В Жовтанцях: здорова, вродлива 
І простого хову — ніде до коров, 
До сіна, до ціпа, до млива. 

Вподобав я Фангу. А батько еі 
Коршмар був, богатий як дідько, 
Хоч шляху в Жовтанцях тоді не було, 
А гостей в коршмі було рідко. 

Вподобав чомусь і мене гой коршмар. 

Хоч Я І ЗОВСІМ буї; убОГИЙ. 

Женивсь я і жить перейшов поки що 
До тестя, в коршму край дороги. 

Ба, десь так за тиждень, за другий гдяжу: 
Спить тесть мій весь день, мов убитий. 
Смерком якісь хлопи прийдуть, ПІОТЬ, йідять 
Тай ще собі кажуть платити. 



— 252 — 

Питаю я тестя — мовчить та бурчить. 
Питаю у тещі — як риба, 
У жінки — ні слова. Хожу ж>в дурний 
І думаю : що тут за хиба ? 

Аж бачу раз дб-світа. тесть мій якось 
З поблизкого ліса житами 
Веде пару коней — тай коніж були. 
Що тіі галки ! й з хомутами ! 

Запряг у традайку, до Львова махнув — 
З полудня вернув... під охотов... 
Дві шкапи в традайці, лиш шкіра та кість. 
А в чересі кілька банкнотів. 

Ни. думаю я — а ще був молодий, 
Не звик до такого ще гендлю — 
Тут, брате, не чисто, тут буде біда ! 
Тай мовлю ось тестевії Мендлю: 

..Послухай, реб Мендель, віддай ти міні, 
Що дать обіцяв за дочкою ! 
Пора нам на свій хліб. Я може б тобі 
Завадив — назі треба спокою". 

Озвіривсь на мене старий. — „На свій хліб? 
Якого ж ще хліба забаг ти?" — 
..Я пахту візьму тут в сусідстві. ' ; — „Дурний! 
Рожна тобі треба, не пахти ! 

..Сиди ти при зіиі, заробляймо ураз, 

За пару літ вийдеш на пана!" — 

— ..Або зогнию в криміналі!" — „Аіа!' ; — 

Відворкнув мій тесть, і погана 

Усмішка заграла в егб на губах — 
„Ти вже кримінал тут занюхав !... 
Ну, йдиж. але знай, не минеш ти его, 
Коли ти мене не послухав!" 

В злу хвилю мабуть він сказав ті слова, — 

Скарай его Боже за вік мій ! 

Він нині панує, я ось де зайшов, — 

Все стало ся так, як прорік він. 



— -Іоб — 

III. 

Дав він міні грошей. А трафилось пазі 
Два морги города, пі в хати. 
Сад. стайня... За все сорок римських у рік. 
Інтерес як цукор, лиш брати ! 

Я взяв, зараз сад в мене зняв садівник 
За тріщать, без сіна. З города ж 
Я мав ярини і собі на весь рік 
І ще й зоставалось на продаж. 

Купив я н корову. А ще в мене був 
Заробок : до зйста бувало 
Іду на худобячі й кіньські торги — 
Я барашівник, яких мало ! 

Тут куплю коня, тут корову, в продам. 
То знов сторгувати поможу, 
А все не задармо: що тижня хоч пять, 
Шість римських до дому привожу. 

Прознав я її для жінки заробок, якби 
Вона его хтіла держати. 
Взялись, бачте, бігать з сусідства баби 
Частенько до нашоі хати. 

А кп-кда приносить по кілька яєць, 

Пшона, то муки, то пшениці. 

„Купіть — каже — Гершон, у мене кума. 

У мене сю ніч вечерниці I а 

Ви, звісно, в коршму йім іти з тим не мож: 
Побачить хто, муж перечує, — 
Міпі-ж за що будь дасть, бо раз, що я блят,*) 
По друге — готівку плачу йій. 

І!п. СЛОВОМ скажу вазі: такий се ГЄШЄФТ, 
ІЦ<» ;; НЄГО ОДНОГО МОЖ ЖИТИ. 



Блат — вираз злодійський, значить чоловіка, що пері \"- 
вув кладені річи, а далі її загалом такого, що вмів всаку річ 
держати н тайні. 



— 254 — 

І думав я так, що ним жінка займесь, 
А я по торгах му ходити. 

Та ба, не те вийшло ! Файгуня моя 

Що рана, як лиш протре очи, 

Зварить там що небудь, тай шмиг до вітця, 

Тай там вже сидить аж до ночп. 

Піду я на ярмарок — хату замкне, 
Тай шмиг, мов жене хто від свого. 
Скажу що робити — глядить мов дурна, 
Тай шмиг, не сказавши нічого. 

А в батька, прочув я, вона мов слуга 
Все робить. ТьФу, що за причина! 
Став ласкаво йій говорити — стоіть 
Мов стовп, тілько лупа очима. 

Став я не пускати бі до вітця — 
Ого, не минуло й години, 
Вже теща прибігла, цокоче, кричить : 
„Не смій ти моеі дитини 

Спиняти!" — „Хібаж я не муж йій?" — кажу 
— „А я йій — та каже — не мати?" — 
Ни, слово по слову, ми в сварку зайшли, 
І вигнав я тещу із хати. 

Сидить моя Файга тай плаче. Що я 
Говорю і прошу і грожу — 
Мовчить або ходить сама не своя, 
Ну, просто, дивитись не можу ! 

Аж далі дитина у неі найшлась, — 
Ну, мислю, слава тобі Боже ! 
Дитина привяже до хати еі, 
Тепер устатрсує ся може. 

Ага, чи не ще ! На родини вона 
До батька пішла. Вже по всьому — 
Лежить там. І встала, і робить, і мов 
Не дума вертати до дому. 

Привів я єі. А що крику було, 
Що сварки, того й не казати. 



— 255 - 

Та що, день в день гірше: то вна до вітця, 
То теща від нае не йде а хати. 

І ніби вона при дитині, а тут 

Все шепче щось, Фангу бунтує !... 

Я з злости аж зіечусь, сварю, то мовчу... 

Вже й праця міні не смакує. 

IV. 

Раз якось я з ярмарку з Жовкви прийшов — 
Нема мойі Файгн : ще з ранку — 
Говорять сусіди — до батька пішла 
З дитиною, жати поганку.') 

Над вечір вернула. Ов, чую : кричить 
Дитина! „Чого воно плаче?" 

— „Та щож би, нічого!" — Гляжу я. дитя 
Лежить все червоне, горяче. 

„Чи ти зюже в поле ло брала з собов?" 

— „Та брала!" — „її на сонці лишила?" 

— „Та ні, під снопом, лиш крихіточку раз..." 

— „А бий тебе божая сила!" 

— „Ти що розкричався ? Він зовсім здоров!" - 
Кричить моя Файга, й не дбав. 

Дав ему груди, він хопить і враз 

Знов пустить, — знов хап! — знов пускає. 

Озливсь я. „А Кісп'п сіапеп Таіеп агап ! 
Не бачиш, дитина недужа!" 

— „Ти дурень!" — вона кричить — „Мама міні 
Казала; не слухай ти мужа!" — 

Розлютивсь я, вдарив еі... А найгірш 
За серце мя брав плач дитини. 
Ще й нині болить мене п герці той плач ! 
Ох, синку мій, синку єдиний! 



Кричить тай кричить. ІЦ<» вму? Щ<> рипни, 
Ие знаю, таіі як міні знати? 



*) Поганка — гречка. І. Ф. 



— 236 — 

А жінка дурна як поліно, тремтить, 
.Тиш знав грудь в рот ему пхати. 

А в'но все лиш хопить тан пустить... Побіг 
До тещі. Прийшла стара, оха, 
Щось шепче, то купіль готовить якусь — 
Дитина не втихла ні троха. 

Промучились зш ! А по доктора слать 

Ні дузіки! Ніч, роскаль, три зшлі... 

Що кошту!... коротко сказать: до трьох днів 

Синок мій лежав у могилі. 

V. 

Не стало між назш житя з того дня. 
Могилка ота нас ділила, 
Мов корч бодяковніт. Все думка в міні : 
Се Фапга дитя мов вбила ! 

Дарма, що я бачив жаль, сльози еі. 
..Дурна як поліно!" Сі мисли 
Вертались усе. як лиш бачу еі, 
Вертались і груд .мою тпслн. 

..Дурна як поліно! В неволі зросла 
У батька, як жаба в болоті : 
Лиш впрне на сонце, тан зараз назад 
В болото по власній охоті ! 

..Піп зіатірю буть? господинею буть? 
І щож вона взтіе ? Робити 
Лиш те, що ній кажуть, і родити, н грудь 
Дитині до рота встромити. 

„Казала ній мати не слухать зіене — 
Не слухала, хату лишила. 
Заробок повергла, щоб мамі служить. 
І власне дитя погубила". 

Такі зіене мучили зшсли день в день, 
Обридла і жінка і хата. 
Зародок, весь світ. І весь день я нераз 
Сидів і зювчав. Як заклята. 



Мовчала і Фаїпа. крутилась мов тінь 
По хаті, а нічю ридав... 
І рад би промовить, потішить — так ні, 
Щось мов міні горло стискав. 

І в інший бік думи важкії пішли: 
„Не вже лиш сама вона винна? 
Чим ліпший і я '? Чиж моєї вини 
Нема, що померла дитина V 

„Роблю, заробляю, все к хаті гребу, 

А першу підвалину хати 

(зі. свою жінку, я таки не взіів 

До хати житвм привязати. 

„Не взіів ьі, зломану волев вітця, 
Знов випрямить, духу нового 
Додати, Одно лиш зумів — долучить 
Нове ще ярмо до старого. 

„Чи маю-ж я право від неі жадать 
Того, що нівідки було ній 
Здобуть ? Попрікати єі дурноту, 

Не бачучи власноі евбйі?" 

Роздумавши, хтів я осилить себе. 
Буть к ній лаекавійшим. Та ні вже ! 
Занадто тяжка була рана, і йшло 
День пб-день усе поганійте. 

І бачу, що дурно лиш мучимось ми, 
Кажу пій : „Файгуню, нам в купі 
Не жити!" Поблідла, етоіть і тремтить, 
Лиш очи на мене ті глупі 

Витріщує Дазі тобі розвід" кажу. 

Ще дужшс поблідла й еказала: 

— „Як знаєш. Я бачу й сама"... Тут урвавсь 

Пій голос, вона заридала. 

І ми розвелись. Все, що мав — йій віддав, 
І ще й на ганьбив мене тесті, зйй. 
Лиш в тім, що на собі, пішов я від них 
Такий то був перший ґешефт зіій. 

17 



— -258 — 
VI. 

Пішов я, у бровар в Янові шінявсь, 
Живу, заробляю рік, другий, — 
Згадаю про Фангу, згадаю дитя, 
Ніт-ніт, тай заплачу із туги. 

„Женись !" — каже батько. — „Женився б - кажу, 
Та от що шукать не епосі бно". 

— „Ни, що там шукать! Я тобі сам найду! 
Тобі лиш одного потрібно : 

„Щоб мала кус грошей, щоб проста була, 
Сільска, до роботи придатна". 

— „Ні, — мовлю, — досить міні простих уже ! 
Най куля побе йіх гарматна ! " 

Говорю вітцеви : „Лишіть ви мене, 
Най сам я собі пошукаю ! " 
І став я потроха сяк так між людьми 
Питати, і все помічаю. 

А близько тут Еттінгер має село — 
Жид дуже-ж то вчений, богатий. 
Тепер він у Львові за рабіна став, 
Тай то за сам гонор, без плати. 

Прочув я : жидівочка в него жие, 
У наймичках-ді, молодиця, 
Чи розвідка, хлопчик у неі трех літ, 
6 й гроші й одежа... Вертиться. 

Усе моя думка круг неі. Сю взять ! 
Розумна чень, чесного стану, — 
Бо вже ж в такий дім яку будь не візьмуть. 
Ануко піду та погляну! 

Пішов я так в шабас. До кухні зайшов, 
Гляжу : по міщанськії убрана, 
А гарна, жива молодиця така... 
„Ви певно — питав — до пана?" 

— „Ні, — мовлю. — Я чув, тут живе Лібе Зіс". 
„На що вам вона?" (Спаленіла!) 



259 



Я чув, вона тев то... зазпж би ній 



Вона тілько глин, тай присіла, 

Немов тазі огонь під кітлозі понравля. 

— „Мене — мовлю — брат посилав. 
Такий і такий, і господар, гендляр"... 
„Він може богачки шукає?" 

— „Ні, — мовлю, — а чув він, що має вона 
Три сотки готовими грішми, 

Що розвідка, хлопчик у неі трех літ... 
Не знаю, чи так се, повіж ми!" — 

„І так і не так. Хлопець правда що б, 
А грошей трех сот я не маю. 
Та маю одежу... одежі досить"... 

— Щож, добре й тото!" — повідаю. 

Поглянула пильно на мене. „А ось 

Міні щось здав ся — сказала, - 

Щ<> в вас нема брата. Ви сазі в той брат"... 

Ну, бачите, хитра — вгадала ! 

— „А як би так зіере, — кажу я, — то що? 1 
„Та щож — каже, — я за вас піду. 

Ви бачить ся, добрий"... Се зговір наш був. 
Просидів я тазі до обіду, 

Поглянув, як робить, иойів, що варить — 
Все чисто і гарно аж зшло. 
Пішов я, вітцевп кажу : так і так. 
„Щож — каже, — щасти-біг на діли! 

„Та тілько я все б таки радив тобі 
Простенької де пошукати. 
Така практикована баба — го, го ! 
То зюжна біду напитати 4 . 

Незюв батогом мене цві гнули ті 
Слова, - та зювчу. лиш в утробі 
Мов щось повернулось Три місяці я 
Не дав йій ні вісти о собі. 

Надумавсь. Пішов. Застаю йі, як рал 
Панам подавала печене. 



— 2Є0 — 

„О, гості рідкі ! Я гадала, що ті 
Вже гості забули про мене!"... 

VII. 

Побрались ми. Батько мій каже : „Ходіть 
До мене!" Ба, чую я вісти, 
Що в Крехові він третій раз оженивсь 
І хоче на грунті осісти. 

Смішна була річ : се для мене старий 
Почав був шукати селянки. 
Аж на тобі ! чисто старий одурів, 
Тай бух, сам опутав ся тамки. 

Я з батьком від маленьку в купі не жив. 
Міркую: се що він щедрить ся? 
Та швидко піймив я, що він лиш бажав 
Із нашоі праці розжить ся. 

Прийшли ми до Крехова. Зараз я три 
Корови купив, сіножатп 
На няв, — загадали ми, бач, молоком 
Із батьком наспів торгувати. 

Орудує батько мій тим молоком, 

Я знов баришництвом заняв ся, 

І добре пішло нам. Та швидко весь крам 

До тла із за баб і розпав ся. 

Моя розумнійша і старша була 
Від мачихп, — та знов уперта, 
Горда. І пішла проміж ними війна 
Щоденна, невпинна, зажерта. 

Жінки, бач, все дома, Йіх діло хатнє, 
То йіх і найменша дурниця 
Дразнпть і доводить до лютости гнеть, 
Тай нуже сварить ся, ганьбить ся. 

Прийдемо бувало з торгу, а вони 
Кричать і цокочуть і плачуть. 
Содома ! Лиш плюнеш і з хати біжиш,. 
Най йіх твоі очи не бачуть. 



— 261 — 

Та далі не зміг я терпіти : мов міль 
Гризе мене жінка: „Ой пробі, 
Не можу тут жить ! Забираймо ея геть ! 
Там в мене в строк в Любачові. 

„Тазі паші багато, тазі можна держать 
Худобу, тазі добрії люде, 
Тазі тані хати і тазі тана зезі.тя, — 
Побачиш, там добре пазі буде!" 

ЛІН. 

Пішли зш в погану годину. Гай, гай, 
І паші незіа, і не тані 
Хати, а зезілі й не докупиш ея, — ну, 
А люде, то й дуже погані. 

Стрпк жінки моеі був також гендляр, 
А все гендлював баранами. 
„Продай — зют — корови, а гроші зііні 
Давай, буде спілка зііж нами!" 

— ..Що спілка, — кажу, — коли я ані в зуб 
Ґешефту сього не капую?" — 
..Дурний ти! Сиди та проценти бери, 
Та тілько дивись — я торгую." 

Полакомивсь я на проценти, продав 
Корови, дав грошей три сотки. 
Собі ж на свій гендель лиш сотку лишив... 
Гай, гай, ти зіій Боже солодкий ! 

Пі в року пройшло, грошенята зюі 

С процента зш к бісу пропали — 

Все стриї: пропустив. Усіх нас з низі ураз 

Із хати в зашийок прогнали. 

Прийшло ся нам круто — і я стан крутить... 
Почав по торгах відновляти 
Знайомства з людьми, іцо до тестя колись 
В ночи приходили гуляти. 

До коників з малку охочий я був, 
До них ти я й кинувсь з розпалом. 



-26-2 



Та що, не богато прийшло ся гулять 
Я швидко спізнавсь з криміналом... 



IX. 



Так Гершон, старий конокрад, говорив — 
І стих. Уже сумерки темні, 
Не.мов каламутна вода, залили 
Вонючіі казні тюремні. 

А ми, слухачі мимовільні его, 
На прічах лиш кулились тихо : 
У всякого свойого лиха досить, — 
Що нам конокрадове лихо ! 

І чув я : ще довго він важко зітхав 
І з боку на бік обертав ся, 
І кашляв, стогнав, кости битіі гер, — 
А далі я трохи здрімав ся. 

По хвили проснув ся я. В казни михтів 
Промінчик від лямпи з надвору, — 
На прічі понурившись Гершон сидів, 
Він спати не міг в таку пору. 

Тихенько, мов чміль той старий у траві, 
Бренів собі пісню жидівську. 
Конець єі довго не дав міні спать, 
Крутивсь мов оса в моім мізку. 

„Гей посадив я винний сад, 
Зацвив сад не на жарти ; 
Програв, програв я свій вік молодий, 
Як той карточник в карти. 

„Гей посадив я винний сад, 
Побили сад морози ; 
Програв, програв я свій вік молодий, 
Мене обляли сльози. 

„Карточник грав й надівсь 
На вигране хоч би мізерне ; 



263 — 



Припав задаром мій вік МОЛОДИЙ, 

І більше вже не верне/ 

21—28 серпня. 1889. 



VIII. По людськи. 
1. 

Онучкарський заробіток. 

Звісно, хліб то не масний : 

Ходиш, бродиш, мокнеш, мерзнеш 

Як той пес, за гріш марний — 

А згадати якось любо, 

Пій же Богу! Поле, ліс, 

Ріжні села, ріжні люде... 

І де тілько Бог мя ніс ! 

І якого тілько дива 

Між людьми я наглядівсь ! 

Правда, і добро траплялось, 

Та сліз, горя, кривди більш. 

Серед сутолоки тоі 

Наче зорі ті ясні', 

Так дві постаті жидівські 

Спозшнаються міні. 

Ви видали, як з криниці 

Полевоі косарі 

Літом воду пють, всім тіл озі 

Ниць припавши до землі — 

Так оба мої знайомі 

В праці, з потом на чолі, 

Черпали жить й здоровле 

З мами нашоі землі. 

Кривди людської ніколи 

Не прилип до них окрух, 

А від них у мир добро йшло, 

Мов вода з нори на луг. 

Край наш бідний, люд наш темний 

У біді затверд, окріп, 

Ще й смівсь чужому горю, 

Брату з горла видре хліб. 



і>64 



От тому годиться тяхмить 
Про людей, що з тоі тьми, 
З тоі вовківні страшноі 
Вирвались, щоб буть людьми. 

II. 

Я в Руді близь Магербва 

Вже нераз вперед бував, 

Про родину Шльоми Штенгля 

Тож нераз се й те чував. 

Аж раз літом по полудни 

Дождж в дорозі мя застиг, — 

Я до Штенгля й схоронив ся. 

У гайочку груш товстих 

Хата Штенгльова стояла — 

Хлопська хата, не шинок ! 

Обійстє, стодола, стайня, 

Пасіка, і знов садок — 

Всюди лад, порядок, дозір, 

Хтось мабуть за всім глядить, 

Що нетілько гроші любить, 

Але в праці любить жить. 

Чу ! гуркочуть жорна в сінях ! 

Вхожу — скрипнули чопи — 

В сінях дід старий при жорнах 

Меле гречку на крупи. 

Сива борода по пояс, 

Похилилась голова, — 

Але плечі наче двері, 

Руки крепкі мов ужва. 

Поздоровились. „Тут — мовлю — 

Пільома Штенгель? я гендляр, 

Від дожджу хтів схоронитись, 

Щоб не змок міні товар." 

— „Пільома в полі при роботі, 

Але ти про те не дбай ! 

Я б Хаім, Шльомнн батько... 

Ну, сідай лише, сідай ! 

Пільома в полі і всі діти — 

В нас робучий час тепер... 

Для кісьби сей дождж не шкодить! 



Лиш мене мій вік припер 

В хаті нині... Ну, та щ<> вже! 

Не дармую, бач, і я : 

От домелю, зварю каші, 

Повечеряв сімя. 

Так то, енну, в нашім стані 

Все працюй, док лиш здоров, 

От на старість на жіноцьку 

Я роботу перейшов ! и — - 

Усміхнув ся добродушно. 

„Я не жалуюсь ! — сказав — 
І за те ще слава Богу!" — 
Тай опять до жорен став. 
А змоловши виніс сито 
І счішять почав крупи. 
— „Ну-ко, сину, йди по дрова, 
Та в печп-но затопи! и 
Затопив я. Швидко каша 
Закіпіла. Вніс старий 
Масла, молока, сметани, 
Тай до мене : — ..На, бери 
Миску, ложку, підвечіркуй ! 
Тп ж у мене нині гість ! 
Шльома пізно верне з поля, 
Гість тимчасом попопість". — 
Підвечіркуючи Хаім 
Все балакав, — видно рад 
Був чужому чоловіку. 
І хоч дождж почав стихать, 
Не пустив мене в дорогу. 
„Ти лиши ся, заночуй ! 
Завтра шабас, гріх ходити, — 
Так ти з вами шабасуй!" 
І здалось міні так тихо. 
Тепло, гарно в хаті тій. 
Що й самому захотілось 
Перебути довше в іуй. 
Захотіло ся пізнати 
Хліборобну ту сімю. 
От і виждав я. як Хаім 
Перервав щось річ свов . 
І озвавсь: „Скажіть, реб Хаім, 



— Ї26Н — 

Много краю я сходив, 
А жидів я хліборобів 
Щось ніде не находив. 
Як се ви дійшли до того — 
Чи то ви, чи хто другий^ 

Що ЖИДІВСЬКІ ВСІ РаіШ88Є8 7 *) 

Що шинкарство і торги 

Ви покинули й робити 

Коло грунту принялись?" 

Вислухав старий, до столу 

Головою похиливсь. 

— „Мудро, сину, ти питаєш! 

Знать не дурно ти блукав 

Поміж люде, придивлявсь Йім, 

Правди думкою шукав. 

Ой, тай час вам всім шукати 

Правди тоі ! І коли б 

Всі жиди еі шукали, 

Не сиділо б наче гриб 

Племя наше в сьому краю, 

Ссучи з нього кров саму, — 

Сотні літ живучії в ньому, 

Сотні літ чуже ему ! 

Знаю, знаю я, небоже, 

Як то тяжко накрінуть 

Із найіждженого шляху 

На нову, непевну путь — 

Ну, та треба ! Тай чи так то 

Тяжко нині, як було 

В ті часи, коли на інший 

Шлях вертать міні прийшло?... 

Я не думаю хвалитись 

Тим, що к правді я звернув — 

Ой, важким зіене ударом 

На сей шлях Господь напхнув ! 

І йшов зразу я тим шляхом 

Мов крізь полумя і дим... 

Слухай же, придатись може 

Повість та вам молодим !" — 



*) Рашдезез — зарібки 



— 267 - 
III. 

— ,,0х, старий я! Доживаю 

Семий вже десяток літ. 

На очах моіх до грунту 

Весь перемінив ся світ. 

Колії пішли, машини, 

Телеграфи, сірники, 

Панщину знесли, послами 

Були в Відні мужики, 

Шляхта побанкротувала. 

Дідичами скрізь жиди : 

Граф — комісар, князь — поліцай... 

Тьфу, щезайте до біди ! 

Ой, не те було давнійше ! 

Страшно, сину, погадать. 

Як на ділі, виглядала 

Ианщиняна благодать. 

Ой, проклятий час був, сину! 

Бачиш, простий я жидок, 

А прокоштував основно 

Я вершок ві п сподок. 

Ласков панськов я гордіїв ся, — 

Бог мя змів, мов помелом, 

І сидів я, як то кажуть, 

За столом і під столом. 

Пан в Руді сидів богатий, 

ГраФський рід его старий, — 

Але був без милосердя 

Для підданих — Боже крий! 

Я за вірника був в него. 

Він любив мя, що н казать ! 

Як то жид : пізнавши пана, 

Гнув ся я на панський лад. 

Бачу, що пан любить бити, 

Любить плач — ну, й я- ж ото 

Гну так, щоб в селі небитим 

В тижні не оставсь ніхто. 

Бачу, що пан любить гроші — 

Я данини все нові 

Винаходжу : нразникові. 

Хмелеві та грибові. 



— 368 — 

Бачу, любить пан дівчата, 

Хоч мав жінку й дочок пять — 

Вже я духом все обладжу... 

ТьФу, аж гидко се казать ! 

Ну, та треба! І нічого 

Я не крию, щоб ти знав, 

Із яких поганих дебрів 

Бог до світла мя підняв ! 

Так пять літ за пса служив я. 

Ненастанний плач стоіть 

По селі! Нераз на мене 

Засідались, щоб убить, 

Пана бралися спалити... 

Та все якось ми уйшли 

Засідок тих, а злочинці 

В криміналі знай гнили. 

Почали тоді піддані 

Утікати із села. 

Пан сміявсь ! За втікачами 

Все слідом погоня йшла. 

Хто впав в руки, той брав буки 

І ярмо знов волочив : 

Хто пропав, того грунт швидко 

Пан до свого прилучив. 

А у всім тім словом, ділом 

Помагаю пану я, 

І затвердла, озвіріла 

Аж до дна душа моя. 

Оженивсь я... жінка гарна... 

Було троє в нас діток, 

Та на радощі родинні 

Моє серце Бог замок. 

Прийду, буркну, крикну, вдарю, 

Тай у двір біжу опять, 

Як той пес куса щенята, 

Панську руку йде лизать. 

В тім прийшов рік тридцять перший, 

Рік холери, рік тісний, 

І в мою сімю і душу 

Разом грянув грім страшний. 

Нічю в дім наш наче злодій 

Ангел смерти загостив — 



— -269 — 

Жінка, діти тоі ночи 
Всі померли, мов скосив. 
Крики йіх, стогнаня. муки, 
Ті страшні конаня всі 
Потрясли мя, сину, перший 
Раз до глубини душі. 
Бачучи йіх сині лиця. 
Почорнілі і уста, 
Чув я, як в нутрі у .мене 
Прорва творить ся пуста, 
А на дні ві глубоко 
Ворухнулась чорна гадь, 
І страшне щось, несосвітне 
Почала шептать, сичать : 
„Бач, що тут добра і щастя 
Бог у тебе, пса, забрав ! 
Так і треба ! Тиж ще вчора 
Не любив йіх і не знав ! 
Ти не смій за ними плакать ! 
Твій собачий плач в ту мить 
Неповинні тії трупи 
Опоганить, осквернить!" 
І почув я страх великий 
Навіть глянути на йіх, — 
Мов безумний вибіг з хати, 
Мов безумний в двір побіг. 
А в дворі трівога, пострах, 
Все поблідло, все тремтить... 
Я й не бачу, йду до пана. 
Глянь, аж пан і сам спішить. 
Тай до .мене: ..Псе! Такий ти 
Вірник? так мя достеріг? 
Гей, кладіть го, хлопці ! Сипте, 
Щоб в штани забрать не міг I е 
Ой, не вспів я зміркувати, 
Що ее, за що, відкм в? — 
Вже мя вергли, придавили, 
Гарап тіло рве люк! 
Я лежу як стовп, ті луплять, 
Кров до долу капотить... 
Далі пав одумавсь, каже: 
г Ну, пустіть его, досить!" 



— 270 — 
І1ІДВЄЛЦ Мене. — „Ну, ЖИДЄ, 

Признавай ся ! Знав се ти, 

Що дочка моя з ротмістром 

Мала тайком утекти 

Сеі ночи і забрати 

Всі дукати, скарб мій весь ? 

Признавайсь, бо буду бити, 

Доки в тобі дух товчесь I а 

Затремтів я. „Пане, мовлю, 

Ні-про-що се я не знав, 

Але бачу, сеі ночи 

Бог обох нас покарав. 

Та тебе діткнув ще лехко, 

Знать хотів лиш пригрозить, 

А міні взяв жінку й діти ! 

Ну, кажи мя дальше бить!" 

Бачу, пан пополотнів весь. 

„Що, холера?" — прошептав, 

..Так — кажу, — холера, пане!" 

І переляк всіх обняв. 

Мов стовпи ті поставали. 

Ледво стбя на ногах, 

Мокрий кровю весь, так вийшов 

Я з двора на битий шлях 

І куди тоді пішов я, 

Як сімю похоронив — 

Нічогісенько не тямлю... 

І що дальше я чинив — 

Я нагадувать бою ся. 

Знаю лиш, що дикий страх 

Перед кождим чоловіком 

Чув я. В дебрах і лісах 

Пробував я, тільки нічю 

Наче вовк між хати біг, 

По пустках шукав поживи 

І хапав, що вхопить міг. 

IV. 

Раз отак зайшов я в пуст?:у, 
Де не світить ся. Там, знать, 
Всі померли. Чую — стиха 
Мов котята десь пищать. 



— -271 — 

Стисло щось мене за серце ! 
Засвітив я світло в мит : 
Батько й мати серед хати 
Вже счорнілі, а круг них 
Троє діточок маленьких 
Ледви лазять і пищать, 
Мов три ангелі зіпхнуті 
У вонючий, чорний ад. 
Світло вздрівши, разом стихли. 
Із голодних оченят 
Виглянуло тілько горя 
І страху і просьб німих, 
Що я сам себе не стямив, 
Та припавши коло них, 
Став ридати, мов дитина. 
Власне горе, власний біль, 
Сліз не витисли м'ні з серця. 
Аж ті діти... Боже мій ! 
А як тіі небожата 
Руки к мпні простяглії 
І блідими усточками 
Просить йісти почали. 
То я скочив, мов із терня, 
І покляв ся все віддать, 
Вік свій, силу, щоб тим дітям 
Чесним, щирим батьком стать. 
Зараз виволік я трупи 
До стодоли, затопив. 
Винайшов муки і масла, 
Дітям йісти наварив. 
А як діти поиойіли, 
Я поклав йіх спать, а сам 
Кинувшись на голу землю, 
Волю дав гірким слезам. 
Много я в ту ніч продумав, 
Все минувше перебрав, 
І рішннець тут незмінний 
На будуще я нриняв. 



Поховати давши труїш, 
Я пішов до пана в двір. 



- -21-2 - 

Пан вже не боявсь холери. 

Впер смішливий в мене взір 

І сказав: „Ну, Хаім, що там 

Чути в лісі? Маесь їіт 

Вовча мати ? А медведі 

Чи просили тя на мід?" 

Я вклонивсь і мовлю: „Пане, 

Річ одну міні зробіть : 

За мій труд на рустікальнім 

Мене грунті осадіть." 

„Що ти, стік ся, — пан аж крикнув, — 

Чи до разу одурів? 

Зле тобі на службі в мене? 

Панщини ти захотів?" 

„Добра служба ваша, пане, 

Але я в шо не піду ! 

Коштував добра доволі, 

Прокоштую ще й біду. 

Тут померли батько й мати, 

Сироти по них дрібні 

Полишились, — в моій страті 

Бог ті діти дав міні. 

Вам тепер би грунт той певно 

Довго пусткою стояв, 

Так позвольте-ж, щоб вам з него 

Я повинність відбував." 

Слухав, слухав пан ту мову, 

Далі сплюнив тай сказав: 

„Ну, досить я бачив світа 

І досить великій зріс, 

А не бачив жида, щоб так 

Самохіть в неволю ліз. 

Щож, як хочеш ! Лізь, небоже, 

Я спиняти тя не йму. 

Але як вернути схочеш, 

Знов на службу не прийму." 

Я вклонивсь, зітхнув до Бога, 

Щоб він сил міні додав, 

Щоб я більше в панську службу 

Доки віку не вертав. 

І пішов. От так то хлопом 

Став я, сину! Бачиш сам, 



Що велехкши був для мене 

Перший вступ у хлопський стан. 

Та ще тяжше було далі. 

Як почула мужичня, 

Що йіх ворог закляту щий 

Став від нині йіх рівня, 

Хлопський грунт держить, ще й хлопські 

Діти взяв ся годувать, — 

Ґвалт піднявсь в селі, зюв я йіх 

Всіх хотів обрадувать. 

„Вбиймо жида! Проженімо! 

Відберім дітей, він йіх 

Думає на кров порізать. 

На жидівську віру всіх 

Повернути !..." Вся ненависть, 

Що в йіх душах за пять літ 

Против мене накіпіла, 

Вилізла тепер на світ. 

І прийшлось тепера Мсти, 

Що вперед я наварив, 

І бороти ся з тим лихом, 

Що вперед сам натворив... 

VI. 

,Що робить! Іду до війта, 
Щоб громаду він зібрав. 
А громаді мовлю: ..Знайте, 
Грунт по Нроцю я обняв 
Для сиріт вго. Повинність 
Відбувати 'му я сазі, 
А як доростуть ті діти, 
Я все чисто йім віддам. 
А що може не подоба 
Жиду іі себе йіх держать, 
То скажім., кому йіх маю 
На виховане віддать» 
Я йіх буду стравувати, 
Зодягать, давать що слід, 
Ви-Ж для догляду над ними 
Чоловіка на.:начіть. ц 
Вчувши ті слова, громада 
Мов води набрала в рот, — 

1.8 



- 274 — 

Та ненависть по хвилині 
Знов заговорила. „От 
Жид присікавсь!" — закричали. 
„І чого він хоче в нас? 
Мало з нас нассав ся крови 
За цілий тяженький час? 
Проч з села, проклятий жиде ! 
З нами тут тобі не жить ! 
Не доводь нас до нещастя! 
Волимо ми положить 
Тих сиріт живих у яму, 
Ніж щоб ти нам був сусід!" 
Таї; кричали люде люті. 
Втихомирив йіх аж війт 
Кажучи, що панська воля, 
Не змінить еі хлопам. 
„А що Хаім мот, то правда ! 
Я те саме раджу вам." 
Ледво ледво мир уговкавсь 
І опікунів обрав. 
З тяжким серцем діточок я 
Тим опікунам віддав 
Та не довго довело ся 
Годувать йіх. В скорий час 
Всі померли. От тоді вже 
Оженивсь я другий раз. 

VII. 

„Не скажу тобі, як тяжко 

Приходили ся міні 

Хлопська праця, панські буки, 

І ті погляди страшні, 

Погляди німоі злости 

І ненависти, що йіх 

Я стрічав день в день довкола 

Від усіх сусід мойіх. 

Але серце було в мене 

Засталене : все-м пройшов, 

Бо-м ненависть в власнім серці 

До людей переборов. 

Що міні не виробляли, 

Того й в казці не сказать ! 



Вікна били, збіжк пасли. 

Обкрадали разів нить. 

А щоб помогти в потребі, 

Як СХЧ'ІДОВИ сусід. 

Щоб хоч добре слово мовить — 

Ні тай ні ! І десять літ 

Вибув я в такому пеклі, 

Мучивсь, горя ніс за трь<»х. 

Постачав і пану панське, 

І у себе. Тілько Бог 

Додавав міні надіі. 

Як нераз уже от-от 

Приходило ся пропасти. 

Честь ему від рода в род ! 

Жінку взяв собі я бідну, 

Роботящу, принаняв 

Слуг. Се поле опустіле 

Пан на мене записав. 

Далі своім добрим ділом 

Я й громаду побідив. 

Я сказав тобі вже, епну, 

Як то пана я підбив. 

Щоб громадський ліс в інвентар 

Яко панський записать. 

За тон ліс громада в паном 

Правувала сь літ вже пять. 

Але де то було хлопу 

Найти право в ті часи ! 

Хоч то й нині — хочеш права, 

Ти кішенев потряси. 

Все громада програвала... 

Пан вже ліс відмежував 

І нові за неп» драчі 

Та данини накладав. 

Чую я — кіпить в громаді. 

Пошепти грізні пішли : 

„Вбиймо пана! Все одно вам! 

Нема правди на земли!" 

Думаю, погано буде. 

От громада як зійшлась, 

Я її кажу : „ВсПОКІЙТеСЬ ЛЮДс, 

в ще правда серед вас. 



— і>76 — 

Я про ліс топ добре знаю, 
Хто п коли его вписав, — 
Я за свідка против пана 
Стану, ліс ваш не пропав! 
Сміло рекурс подавайте ! 
Я пів кошту буду ніс." 
Ну, що довго говорити — 
Виграла громада ліс. 
Гей, озлив ся пан на мене 
І завдав міні біди, 
Але люде в мні сусіда. 
Брата взнали від тогди". 

VIII. 

Вечеріло. Ще гляділо 
Сонце в зеркало ріки, 
Як в садку загомоніло: 
То від жнива йшли жінки. 
Жінка Хаімова й жінка 
Шльомина, обі в хустках, 
Серп у кождоі па тімю, 
По сноповії у руках. 
Далі служниця верету 
Жатоі трави несла — 
Се до припусту коровам. 
Жінка Хаіма війшла 
В хату. Шльомина до стайні 
За кухаркою пішла. 
От і Шльома йде з синами : 
Два сини вже парубки, — 
Всі три з косами : луг сіна 
Підкосили залюбки, 
Ще й розкинули покоси, — 
Завтра сабаш, нехай схне ! 
Ось і ріг заграв : худобу 
З толоки пастух жене. 
Хлопці кинулись, загнали, 
Повпинали, а жінки 
Подойіли й подавали 
Наші всім за драбинки. 
І так весело та складно 
Та робота всім іде, 






Що аж радує ся серце!... 
Ще на небі лиш де-де 
Блискали зірки, а всі вже 
В хаті, як закон велить, 
На молитві враз стояли. 
Дай Бог всім ся так молить 
Щиро й твердо! По молитві 
Повечеряли гуртом, 
Слуги її господарі разом, 
Спільно за одним столом. 
По вечери помолившись 
Зараз спати всі пішли : 
Хлопці в етайни, а для мене 
Постелили на земля. 
Рано знов молитва спільна. 
А відтак обід (в ночи 
Він, готовий ще від вчора. 
Прів заліплений в печи). 
Випивши по чарці меду 
(Мід сам Хаім виробляв), 
Риби доброї по дзвоні 
Хаізі кождому роздав. 
Потім з яйцями цибулька. 
Далі з кашею росіл, 
Врешті кугель шабасовпй 
Украсив собою стіл. 
По обіді хлопці в поле 
Подивити ся пішли. 
А жінки крутились в хаті. 
Шльома й Хаім потягли 
У ванькир, святіі книги 
По закону почитать. 
Я присів до них. Така то 
Чулась в серці благодать 
І тепло в тій теплій хаті, 
Що здавалось, вік би тут 
Жив, і світом би широким 
Став міні сей тихий кут. 
Бачилось, тут ще остав ся 
Відблиск давніх тих часів. 
Як посеред своїх шатер 
Патріарх старий сидів. 



^78 



А Єгова к незгу в гості 

Заходив, коли хотів. 

І говорю я : г Реб Хаізі, 

Добре так живе є я вазі. 

Що поживши днину з вами, 

Я б хотів так жити Й сам". 

Усзііхнув ся з тиха Хаізі, 

Головою похитав... 

„Так то, так — сказав — небоже! 

Відколи я хлопом став, 

Я знайшов спокій і силу 

В собі, й всякий би знайшов, 

Як би кинувши шахрайство, 

На той самий шлях пішов. 

Та не вся тут правда, сину! 

В тім спокою, в тій ТІІШІІ 

Дух дрібніє, мозолі тут 

Наростають на души. 

Щось собаче в у серці 

От таких людей, як ми : 

Звикнуть раз за возом бігти, 

То біжать і за саньми. 

Звичка в нас найстарше діло. 

Де приткне нас доля лиш, 

Тазі приймемось, зюв верба та, 

Що росте, де посадиш. 

Плодить грунт той злість, ненависть — 

Ми приймем йі в кість і кров, 

Як на іншізі грунті лехко 

Приняли б добро й любов. 

Ми зюв пявка, що не зіае; 

Свбйі крови — з других ссе. 

Тпзі то треба нам спокою. 

Нам спокій святий над все. 

Але в натури інші — 

І я знав таких людей, 

У котрих, здавть ся, буха 

Якесь полумя з грудей, 

І жене ЙІХ З ЗІІСЦЯ, зіече 

То в один то в другий бік. 

Невгозюнніі, вандрують 

І воюють весь свій вік. 



— 279 — 

За сто діл перуть ся. кожде 
Лі.лі ведесь, і все ЩОСЬ ЙІМ 
Не дає пустить коріня, 
Зупинитись на однім. 
Люде вашоі натури 
Дивлять ся на них, немов 
На безумних, ПОСМІЮТЬ СЯ, 
Похитають головов, 
І спокійні. Ой, і сазі я 
Часто тим гріхом грішив. 
Поки зія тяжкий трафунок 
Інших мислей не навчив. 

IX. 

..Ще як панщину робив я, 

А громада зла була. 

Сталось так одного року : 

Обікрали зія до тла, 

Всю комору, всю обору ! 

Ані панщину робить — 

Я з тяглом ставав — ні жить чим, 

Ні данину заплатить. 

Затягнув я довг у пана, 

Триста римських. Посправляв 

Що потрібно, довг що року 

Ратазш платити зіав. 

Через рік мя знов обкрали, 

І прийшлось зйні опять 

Двісті римських на прожиток 

В панськім скарбі позичать. 

І заляг той довг у мене 

На су зі ліню зюв скала... 

Через рік худоба гибла, 

Там неврода знов була... 

Ані руш стягнуть на рату ! 

Правда, пан не. налягай. 

Аж ось бух! Пан через мене 

Спір з громадою програв. 

В осепи було. Ген, ніде 

На кони лакей Іван 

Тав кричить до мене: „Хаім, 

До двора ! Зове тя пан !" 



— :>80 — 

Прихожу. Пан лютий-лютий! 
„Жиде, довг мій ти приніс ?" 

— ..Пане, мовлю, ще-м нічого 
Не продав ! — „Бери тя біс, 
А міні потрібно грошей ! 
Знаєш з хлопами свідчить, 
Знай же тут міні весь довг мій, 
Все до крихти заплатить!" 

— „Пане, мовлю, вашій ласці 
Все завдячую, що там 

Маю : як би я попродав 

В с є, то й довг сплатив би вам ! 

— ..Ну, то продавай!" — „А, пане, 
Що робитиму я сам?" 

,,Хоч на жебри йди, про мене !" 

— ,,А деж жінку й діти діть?" 
.А мене то що обходить? 

Хоч покидай йіх під пліт ! 

„Чи так, пане? Ну, так ось вам 

Мов слово : ждіть не ждіть, — 

Я сплачу вам довг, як зможу, — 

Ви що хочте, те й робіть ! " 

Гей, як блисне пан очима, 

Та тарах мене в лице 

Раз і другий! „Псе поганий! 

На і на тобі за це ! 

Хлопці, зараз запрягайте 

І до него йідьте в ділі, 

Збіжє, шмате, всю худобу, 

Все беріть до голих стін, 

Все везіть у двір ! Побачу 

Як то будеш ти скакать!" 

Кинулась двірня. Вже ФІри 

Вулицею копотять !... 

Ще година не минула, 

Всю мізерію мою 

В двір стяглії. Я став, не знаю, 

Чи мертвий, чи ще жию. 

Так тоді міні здавалось, 

Що вже світ валить ся весь — 

Так то чоловік з добром тим, 

З кождим кусником зживесь! 



— -281 — 

Жінка, дітп тож прибігли, 

Плачуть, просять і ревуть : 

Пан на ґанку люльку курить, 

Все плює п глядить у кут. 

Жінка бух ему у ноги. 

Цілувати почала... 

„Марш!" пан крикнув і в грудь копнув 

Чоботом, аж кров пішла. 

В тім тур-тур ! візок в подвірв 

Бачу, жнд, уже в літах, 

Йіде, в простому халаті, 

Сам віжки держить в руках, 

Однокінкою. Зайіхав 

Перед ґанок, лиш зпрк-зирк. 

Оглядів всю ту Содому, 

Лиш всміхнув ся, нічичирк, 

Тап до пана. Пан аж скрикнув : 

„Шая Ляйб ! За житом ти?" 

„Так, за житом." — „Добре, добре! 

Є готове, лиш плати!" 

„Добре, пане. Але що се 

Тут за ярмарок у вас?" 

„Слухай. Шая, ти гешеФтсман, 

Знаєш, що в гєшєфті час ! 

От сей жпд — він мій підданий — 

Винен гріш зііні, пять сот — 

Третій рік уже, й ша-тихо, 

Мов води набрав у рот. 

Нині зву его, заплати 

Домагаюсь по добру — 

Він міні ще грубіянить, 

А платити ні дуду. 

От я наказав забрати 

Все добро его. Хочу 

Жида розуму навчити, 

Сазі собі свій довг силачу." 

„Пане, — крикнув я, — неправду 

Ви говорите ! Я сам 

Обіцяв вазі дати рату, 

Як лиш збіжа що продам." 

„Ну, ГЛЯДИ, В ЖИВІЇ ОЧИ 
„Брешеш!" він міні кричить! 



- 28-2 - 

Ну, скажи, ти жид, чи міг би 

Ти інакше поступить?" 

„Пане, - Шая Ляйб озвав ся, — 

Много впнен він?" „Пять сот." 

„Ну, так ось вам ваші гроші!" — 

Тай вийма один банкнот 

На сто римських, другий, третій — 

Усі гроші відлічив. 

„А ему се все віддайте!" 

Пан лиш очи витріщив. 

Далі схопивсь, мов шалений. 

„Що, такий клапатпп жид 

Сміє так мене підйіхать !... 

Жиде, се для мене встид! 

Ні, не хочу твоїх грошей ! 

А ти, Хаім, забирайсь 

Із добром поганим своім, 

Та на рату ми старайсь!" 

Се сказавши плюнув, Фукнув, 

Гримнув від сіней дверми 

Той сховав ся у иокоі. 

Мов німі стояли ми. 

Шая Ляйб всміхнувсь і мовив: 

„Встид вельможному! Отеє 

Варто було пять сот римських, 

Щоб нагнать ему в лице 

Встиду троха ! Ну, ти Хаім 

Забирайсь! як я скінчу 

Тут своє купецьке діло, 

То до тебе загощу." 

X. 

„Погостив у мене Шая, 

Часто потім зайіжджав. 

Вислухав моі пригоди 

І про себе розказав. 

Я пізнав єго, розвідав 

Між людьми єго діла... 

Справді, дивна сила божа 

В чоловіці тім жила ' 

Простий жид був, неписьменний. 

Єго батько шинк тримав 



— 283 — 

У Рокнтнім. Много горя 
З малку Шая Дяйб зазнав. 

Та таку вже Бог натуру 

Дав ему, що не оглух 

1 не отупів у горю 

Невсипущий его дух. 

Жить по людськії, щоб не тілько 

Другим кривди не робить, 

А по змозі помагати, 

З злом раз в раз війну точить — 

Ось що мов неситий ГОЛОД 

Мучило ьго весь вік. 

1 куди лиш з тим бажаием 

Не гонявсь ТОЙ ЧОЛОВІК ! 

З разу шинкарем був троха — 

Кинув, взявсь до ремесла, 

Але бійка з майстром швидко 

До тюрми 'го занесла. 

Вийшов відти й мало-мало 

До розбою не пішов, 

Та взяли его до війська. 

її там спокою не найшов. 

Де лиш бачив людську кривду — 

А тяжкий тоді був час 

Тазі він всюди наче іскра 

Біг, сваривсь і бивсь пера.!. 

Страх сказати, що в тім війську 

Наприймавсь він горя й мук ! 

Тричі в вулицю 'го гнали. 

А кайдани з ніг і з рук 

Не злазили. Вийшов з війська 

По сімнадцятії роках. 

Сам на світі, голий, босий, 

І обняв 'го дикий страх — 

Не за себе, бо був сильний 

І здоров, робити вмів, 

А за те, що літ проживши 

Тридцять пять, він ще не ВСІїІВ 

Жадного иорагуиатп. 

Жадного добра пробиті. ! 

Що терпії; за прийду етілько — 

ЕСомуж а сего лекше жить у 



— -284 — 

І подумав: „Треба взяти 

Серце в жменю, перше стать 

Богачем, тоді і бідних 

Буду мав чим спомагать." 

І що мислиш? Архи-жидом 

Він на десять літ зробивсь, 

Шахрував панів, маєтку 

На купецтві доробивсь. 

Торгував дровами, сіном, 

Брав достави військові, 

Сплави сплавлював до Гданська, 

Наші сукна краєві 

До Румунії возив він... 

Аж прийшли тісні роки — 

Все покинув, взявсь до хліба, 

Кукурузи і муки 

Достарчав для трьох повітів, 

Бідним даром роздавав, 

Заложив свою пекарню... 

Словом, він ура ту вав 

Не одну родину хлопську 

І жидівську від біди. 

Знаєш, як прийшли вибори 

В сорок осьмім, то жиди 

І хлоип его хотіли 

Послом в Відень обібрать, 

Та пани й попи йіх тілько 

Закричали... Що й казать, 

Як усі его любили, 

Хоч був острий на язик ! 

Він кераз до мене мовив : 

„Я б отак яр: ти не звик 

Хлопом жити і коритись ! 

Гнеть міні б в арешті буть ! 

Знаєш, як тоді я бачив, 

Як пан жінку копнув в грудь, 

То вся кров у мні скіпіла 

І над вухом мов оса 

Забреніло... Будь молодший, 

Я б прибив его як пса ! 

Ні, не жить міні з тобою ! 

Не для мене тихий рай!" 



— -285 — 

От таких людей виводить, 
Сиву, інколи наш край!" 

XI. 

Часто я відтак до Штенгля 

По дорозі забігав 

І гостив, і днів по кілька 

У роботі помагав. 

Все мене приймали щиро, 

Хоч я бідний онучкар, 

А вони заможні ґазди. 

Дар у них був зюв не дар, 

А неначе довг відданий. 

Із хлопами враз жили 

Як свій з своім, всюди спільно 

Хлопську сторону тягли. 

Шльома був в громадській раді 

І в шкільній був делегат, — 

Сазі в літах уже по руськп 

І по польська вчивсь читать. 

Хаім говорив частенько: 

„Вчіть ся діти ! Треба наш 

Приставати до народу. 

Кинути служить панам ! 

Бо глядіть лиш, до чого нас 

Панська служба довела. 

Що ненавидять нас люде, 

Радуються, як з села 

Жид виходить ! Що не смів 

Жид до хлопа підійти 

Просто, як до чоловіка 

Чоловік! „Еге, знать ти 

Хочеш щось урвати в мене!" — 

Дума хлоп, і неборак 

По найбільшій части зовсім 

Справедливо дума так." 

Так то Хаім своіх внуків 

І сусід жидів навчав, 

І ари ті зі все Шаю Ляйба 

Добрим словом споминав, — 

Знать .побив він Шаю Ляйба 

Як вітця і поважав... 



286 



Аж прояснював ся, кріишав, 

Як про него говорив, 

„Ой, на много річей очи 

Він міні, бач, отворнв ! 

Як він гриз мене, що Шльому 

В світській школі я не вчив ! 

Що тепер хлоп без науки!... 

А ти знаєш, він скінчив 

Вік свій в мене, тут, в тій хаті ! 

Ну, такий вже чоловік, 

Знать не міг у власній хаті, 

В роскоши скінчити вік. 

Бачиш ти, він був бездітний, 

А як вмерла жінка, тут 

Він задумав весь маєток 

Для бідноти повернуть. 

Та не так, як другі роблять, 

Що своеі смерти ждуть, 

А відтак запишуть суму. 

Йде той гріш, немов на гріх 

Через Бог зна кількі руки, 

А в них тав наче сніг. 

І заким дійде до діла, 

Вже до половини зник : 

Дармойідц обловились, 

А для бідних вийшов пшик. 

Не такий був Шая Ляйб мій ! 

Сам він руки засукав 

І шпиталь для бідних в Жовкві 

Своім коштом збудував. 

Далі лазні дві жидівські : 

В Кристинополі одну. 

Другу в Раві, і в них мікви*), 

Все, що там потрібно... Ну, 

Все добро так розділивши, 

Припровадивши все в лад, 

Думав в Жовкві при божницн 

Яко іабе**) узшрать. 

Протяглось то так з пів року. 



*) басен для мита. 

**) читець св. книг при божіг.щи. 



- 287 - 

Осінь. День був дожджоьнй 

І слота була. На шляху 

Геть розмок, розкис ся глив... 

Бачу, лізе щось, чалаика. 

Звільна мов той жук повзе. 

Наближавсь, завертає... 

..Шая Ляйб ! Чи тиж то се? 

„Я! — говорить. — Ну, на силу 

Я добивсь у хутір твій ! 

Таіі ослаблії ж кости! Швидко 

Йім належить ся спокій!" 

Зараз ми вго до хати, 

Обігріли, зодягле, 

Бо обдертий як жебрак був, 

Покріпити ся дали. 

Віддихнув. „Ну — каже — Хаім, 

Наближав ся мій час ! 

Хоч прийми зія, хоч жени мя ! 

Я вмирать прийшов до вас". 

„Бог з тобою — кажу — брате, 

Щоб тебе я з хати гнав ! 

Ти живи й сто літ у -мене ! 

Але як же се? Ти ж тав 

В Жовкві в школі габе бути?" 

..Ну, і був до вчора, був ! 

Ну. а вчора... Подиви ся 

Тут!"... Халат він розгорнув, 

Розгорнув сорочку — Боже! 

Груди, плечі в синяках ! 

„Шая Ляйб! — кричу я, — що се?" 

Він сміеся. — „Ах. ах, ах! 

То моя заплата — каже — 

Від кагалу! Слухай лиш, 

Як вони міні платили. 

Може й сам іііх похвалиш!" 

XII. 

„„Вмер коршмар однії близь Жовкви, 
Страх побожний чоловік: 
В бібліях спитих, в молитвах 
Він прожив увесь свій ііі і:. 



— :>Ь8 — 

Жінка шинкувала, теща 
Шахрувала мужиків, 
Старший син три села лихвов 
До зубоженя довів, 
Менші два сини провчили 
Конокрадське ремесло, — 
Ну, й зростало йіх богацтво 
І поважане росло. 
А наш Майлех все молив ся, 
В божих заповідях жив 
І добро творив. Таке він 
Правило собі вложив : 
Хто прийшов до него бідний, 
Десять центів він давав, 
А імя вго і назву 
Зараз в книжку записав. 
Як прийшлось ему вмирати, 
Він отак сказав рідні: 
„Будете мене ховати, 
То сю книжечку міні 
В гріб на груди положіте, 
Щоб я Богу показав : 
Двадцять вісім тисяч шісток 
Між убогих я роздав." 
З уст до уст пішли слова ті, 
Йіх підхопив весь кагал : 
„Двадцять вісім тисяч шісток! 
Боже, таж се капітал ! 
Бачите, який побожний 
Праведник між нами жив: 
Все моливсь і тількі гроші 
Богу в жертву положив ! и 
Ну, й не диво, що був погріб 
Многолюдний і шумний. 
„Двадцять вісім тисяч шісток!" 
Вкруг гуло, мов дзвін гучний. 
Позавчора був той погріб. 
Вчора щабас був. Ну, гіт! 
Посходплась повна школа, 
Помол и л н ся як слід, 
Почали вже розходитись — 
Газіір, гутірка... І щож V 



— 289 - 

„Двадцять вісім тисяч шісток!" 

Шепт іде, зюв в листю дощ. 

Ей, озлив зіене тон шепіт, 

Я на лавку вилажу. 

.. Слухайте, бенай Ізруанль,*) 

Я вазі массе**) розкажу! 

Бачив сон я сеі ночн. 

Мацюпінькнзі червячкозт 

Я повзу мов, підповзаю 

Перед сам бгови трон. 

Бачу я : вага велика 

Настановлена стоіть, 

Коло неі сам Міхуайль 

Меч полозіінний держить. 

Аж іде наш Майлех, згорбивсь, 

Піт з чола єго тече, 

Двадцять вісім тисяч шісток 

У зіітку він волоче. 

„Боже, я весь вік молив ся, 

Не творив нікому зла 

І рука моя для бідних 

Все отворена була : 

У готових, чистих грошех 

Ось заслуга в ціла!" 

„На вагу!" — сказав Єгова. 

Майлех кинув срібла зііх, 

І вага перехилилась 

Аж архангелу до ніг. 

„А тепер — сказав вгова — 

Я питатиму. Кладіть 

На другу тарілку кождий 

Підсудпмого одвіт! 

Сазі тн заробив ті гроші?" 

„Ні и — рік Майлех і дрожав, 

І на другій вже тарілці 

Той одвіт его лежав. 

І, о диво ! те зіаленьке 

Слово .лгі" одним кивком 

Двадцять вісім тисяч шісток 



*) Сини Ізраіли. 
**) Казка. 



19 



— ї>90 — 

Зрівноважило цілком. 

„А ти знав, — пита бгова — 

Відки йде маєток твій? 

Знав, що кождий гріш в нім — кривда 

І неправда і розбій ?" 

Затремтів ще дужше Майлех, 

Гнувсь і корчивсь і цідив 

Ледви чутно: „Знав, о Боже, 

Але ж се не я робив ! ■ 

І ся відповідь була вже 

На вазі — і щож от се? 

Двадцять вісім тисяч шісток 

Фівклн в гору, мов пірце. 

„А ти знав, — пита Єгова — 

Що сімя твоя ціла 

За ті гроші своі душі 

На погибіль віддала?" 

Та на ті слова вже Майлех 

Відказать ніщо не міг, 

Почорнів увесь і наче 

Звялнй лист звалив ся з ніг. 

„Проч з ним відси!" — загриміло 

З трону. — „Ошуканець сей 

Поки жив, побожним видом 

Все ошукував людей, 

А по смерти думав Бога 

Сими грішми підкупить ! 

Проч з ним ! Ще взіу на плечі 

Тіі гроші прикріпить!..." 

Знаєш, досн в остовпіню 

Слухали всі моіх слів, 

Але скоро лиш скінчив я, 

Раптом хор весь заревів : 

„Ґвалту! Епікур! Безбожник! 

Геть! Най більш тут не дихне!" 

І юрбою навалились, 

З школи виперли мене. 

А у сінех ну місити, 

Бити, штовхати під бік — 

Ледво я з житьм із рук йіх 

Вирвав ся, на силу втік." 



- 291 - 
XIII. 

„Так то Шая Ляйб розстав ся 
Із жидами, і до нас 
Умирать прийшов. І справді, 
Швидко наче свічка згас. 
Радісно вмирав він. ,,Много 
Натерпівсь я — говорив, — 
Много я в горячій криви 
І добра і зла творив. 
Все бажав по людськії жити, 
Чоловіком з людьзш буть... 
Слава Богу, що прийшло ся 
Хоч остатній раз дихнуть 
Між людьми, що справді люде, 
Хоч огрітії СЯ В СІЗІЙІ, 
Що блаженних патріархів 
Вік нагадує міні." 
Так то, сину, і сконав він. 
Золота душа була ! 
Без таких людей земля би 
Сталась темна і гнила. 
Може то й за патріархів 
Золоті часи були, 
Та все таки патріархи 
Люд жидівський завели 
У Єгипет у неволю, 
Аж пророк-убійця встав, 
З невгомонним, диким серцем, 
Тих иевольнивів підняв, 
Вивів йіх в пустиню дику. 
Водив блудом сорок літ. 
Та навчив йіх здобувати, 
Збудувати новий світ. и 
■5 сент. 1889. 



ПАНСЬКІ ЖАРТИ. 



Присвячую памяти 



МОГО БАТЬКА 



ЯЬкова Франка, 




1 

. _ артуйте, дітоньки, Бог з вазш ! 

4\Тепер вам вільно жартувать. 
А як 'жили ми під паназш, 
Тоді жартовано із нами 
Так, що не дай Бог споминать ! 
Було за найменшу провину — 
Потрутиш панську худобину, 
Собаку вдариш, що з руки 
У тебе хліб рве, слово скажеш, 
Віз перевернеш, сніп зле звяжеш, — 
Три шкури спустять гайдуки. 
Пани тоді були не теє, 
Що нині. Що тепер пани! 
Хоч на нім шмате й дорогее, 
Хоч ситі в, мов кабани, — 
Так кождпй ходить з осторожна, 
Боіть ся мов біду збудить. 
В округ мов шниряе, глядить, 
Де-б грошиків позичить можна, 
І думка в кождого трівожна, 
Що на-борг йість і на-борг спить 
І що кішеня все порожна. 
Не те за панщини було ! 
Там кождпй пан ступав так бучно, 
Немов король, чи мав село. 
Чи ключ цілий! Не перейшло 
І через голову нікому, 
Щоб ЩО ЗМІНИТИ СЯ могло 
В тім розпорядку віковозіу: 
Панн і панщина у всьому 
Зрослись, здавалось, нерозлучно. 
Тоді то стбіло поглянуть 



— 296 — 

На пана! Прямо очн вянуть 

У мужика, як пана вздрить, 

Хоч пан не лав й не кричить. 

По що кричать ? Гнів крови шкодить ! 

Ні, нині й цар мабуть не ходить 

Так гордо по свойій столиці, 

Як пан тоді селом ходив. 

Тут гарна доня у вдовиці — 

У двір еі! Загородив 

Господар пліт новий — гей, хаме ! 

Городиш мойіми лісками ! 

Пліт розбирай і в двір звези, 

Або оплату положи! 

Чи ласка панськая, чи кара, 

Все мов нехибний божий суд 

Паде на смирний, темний люд, 

І навіть писнуть, сплакать — вара ! 

Тоді в панів сміялись очі, 

Забави по дворах гули 

І лови по лісах ішли, 

Лунали співи дні і ночі... 

Тоді то й раз пани були 

До жартів, вигадок охочі ! 

А як в ту пору грали в карти ! 

І нині грають, звісна річ, 

І туманіють день і ніч, — 

Без карт, здаесь, ніщо й не варти 

Забави панські. Алеж, діти, 

Мабуть не доведесь вам вздріти 

Таких грачів, як в давній час! 

Дукатів всипав повну чарку 

І на одну поставив карту, 

Програв, не глянув ані раз, 

Не зблід, не задрожав на волос 

І навіть не понизив голос, 

Хіба кішенею потряс 

Воно то, дітоньки, й не диво : 

Се -ж з поту нашого і мук 

Плило те 30Л0ТЄ6 жниво 

Сотками літ до панських рук. 

Лицарський дух, воєнну славу, 

Всю ту минувшину кріваву, 



— ж — 

Всі ті богацтва і пишноти, 
Все зіпсутв і всі підлоти, 
Гумори панські, лови, карти 
І всякі гулянки шальні, 
І ласки панські й панські жарти 
Мужик все виніс на спині. 

II. 

Цікава річ : часи зближались, 
Коли з відкіля не зирни, 
Чим раз зичніише розлягались 
Ладу нового віщуни, 
Слова : свобода, рівне право... 
І навіть панськіі сини 
Переняли ся ними й жваво 
Пішли між люд і понесли 
Потіху скорбним. Ба, були 
І між панами два-три — люде, 
Що бачили ясніиш других, 
Хапали ся стежок нових 
Шукать, бо чули, що не буде 
ІІім вічно панщина служить. 
Та мов, хто в лісі заблукає, 
Даремно груди надривав, 
Даремно кличе і кричить, — 
Так послуху не знаходили 
Слова новіі у панів, 
А тілько більше ще будили 
Завзяте і дразливнй гнів. 
Ба навіть многі поміж ними. 
Котрі нераз перед чужизіи 
Жалілись : дідьчий час настав 
Не лиш для хлопа, а й для пана 
Ота робота ианщнзняна 
Зовсім руйнує нас, мовляв, -- 
І починали наче з книжки 
Вичитувать, які пожитки 
Приніс би йім навмний труд — 
І ті й не думали на ділі 
Змінять порядки застарілі 
І увільнить з ярзіа свій люд. 
Воно Й не диво! Власне царство 



— 298 — 

Всзгіхаееь кождому, — а ще 

Бог знав, що там принесе 

Нове, свобідне господарство... 

А хоч там деякі пророки 

Грозили, що за два-три роки 

Уряд сам панщину знесе, — 

То йіх осмівано. Се баені ! 

Таж панщина — приватна власність ! 

Яке-ж уряд міг право мати 

Приватну власність відбирати? 

В тій певности жили пани 

Аж до остатньої хвилини, — 

Своєі гордости вони 

Не вменшували ні краплини. 

І як нераз літноі днини, 

Коли західний неба край 

Вже вкрила груба, чорна туча, 

І звільна, грізно еунесь знай 

Глухими громами кіпуча, — 

А тут ще сонічко жарить, 

Немов натужує всі сили, — 

Оттак пани людей гнітили 

Найдужше в тій остатній хвилн, 

Коли вже дзвонарі спішили 

На благовіст новий дзвонить. 

III. 

От з тоі то доби тяжкоі 

У мойій памяти старій 

Пригода згадуесь — такоі 

Не дай вам бачить, Боже мій ! 

Пригадуесь, як пан Мигуцький 

З громадою пожартував : 

Згадавсь той плач і стогін людський 

Якого жарт той коштував. 

От слухайте-ж ! Не в тій я ціли 

Говорю вам про давнину, 

Щоб може ви на дітях мстили 

Батьків засліплених вину. 

Бог з ними! Вже досить номстилась 

Над ними власна сліпота! 

Глядіть, лиш споминка лишилась 



— -_>99 — 

У нас про пана, а тота 
Палата, що ми мурували. 

Котру він було назива 

..То то^а ідуіегсІ2а и , де дрожали 

Піддані, де музик» грали, 

Пані й панн всю ніч гуляли, — 

Се ніші — коршіма, в панській салн 

Шваркоче нині жидова. 

Иозіетнв ся Бог за наші муки ! 

І сли я днесь про панські штуки 

Розказую, так не на те, 

Щоб в вас ненависть розбудити, 

Бажанем пімсти осквернити 

Свободи твбриво святе, — 

А лиш на теє, небожата, 

Щоб споминка старого тата 

Вазі сил, відваги додала. 

Ще-ж не заснуло наше лихо : 

То голосно воно, то тихо 

Иідкрадувть ся до села. 

Хто знає, може доведеть ся 

І вазі такого ще дожить, 

Що чоловіковії здавть ся : 

От тут надія всяка рветь ся, 

Тут треба голову зложить, 

Пропала правда, згибла доля. 

Закована грозіадська воля. 

Неправда всюди верх держить... 

В таку то хвилю, діти милі, 

Ви повість згадуйте зюю. 

І згадуйте, що сеі хвилі 

Я з досвіду вазі подаю! 

В сазі час, коли неправда люта 

Найвйсше голову здійзіа, 

В сазі час, коли народні пута 

Найдужше тиснуть і закута 

Народна зшсль, здаесь, нізіа, — 

Коли круг вас найтяжша тьма, 

Надії й просвітку незіа, — 

В той час як раз ви не теряйте 

Надії й твердо теє знайте. 

Що се остатні хвилі зла! 



— 300 — 

IV. 

Був пан Мигуцькпй, пан богатий, 

Хоч на однім селі сидів. 

З якого роду був — не знати, 

Та що хлопів тиснути вмів, 

Що дер данини безпощадно, 

Дні панщини лічив прикладно, 

Хвилинки не подарував, 

Що був богач, громада гола, — 

То славили пани довкола, 

Що добре господарював. 

Нераз зимою, як у полі 

Нема роботи, а в стодолі 

Все зроблено і ліс не тнуть, — 

Щоб панщини не дарувати, 

Він каже було лід орати, — 

А то хлопи в хатах заснуть. 

Не мож сказать, про хлопа дбав він, 

Як дбав про коней і волів : 

В зимі три вози дров давав він, 

Щоб хлоп продроглі кости грів; 

Весною хлібом спомагав він, 

Щоб з голоду не околів. 

Любив, коли був хлоп здоровий, 

Прудкий до праці й до розмови, 

До танців, сміхів і пісень, 

Та не любив хлопів богатих, 

Та мовчазливих а завзятих, 

А на письменних був огень. 

„Хлоп мав вміть орать, косити, 

І дівкою в танцй носити, 

Та вірую та отченаш ! 

Письма не треба хлопу знати ; 

Як хлоп почне книжки читати, 

То хто же буде свині пас?" 

І хоч то ніби наставав він 

На те, щоб хлоп порядок знав, 

Та все таки горівку гнав він 

І кожду гінку розділяв 

На кождий нумер у селі : 

По стілько гарців, скілько хата 









— ЗОЇ — 

Душ мав — хлопці, чи дівчата. 

Чи то старії, чи малі. 

І кождому за ту горівку 

Ціну втягав у інвентар : 

Сплати, чи відроби той дар, 

А трунок лий хоч на долівку, 

Лиш другому продать не смій ! 

Був в того пана й арендар, 

Що з паном тож мав добру спілку, 

Людей музикою у свій 

Шинок заманював: тут люде 

Лишали розум, сіряки 

І чоботи, дівки — вінки, 

Тут війт робив грозіадські суди, 

А жид лиш цмокав залюбки. 

Чи зшого літ оттак. чи мало 

Те панське ремесло цвіло, — 

Аж раптом в коршмі тихше стало ! 

Щось на людей таке найшло, 

Що почали на панське горе 

В якусь задуму попадать: 

І роблять панщину, терплять 

Знущаня панських посіпак, 

І кожде пильне, кожде скоре 

(Як ні — нагайка плечі зпоре!), — 

Та якось тихо, мовчки так, 

Понуро навіть, мов глубоко 

В душі гризе якийсь червяк, 

Немов якась таємна сила 

Ворушить ся у темноті : 

І чувш всюди рух 6І, 

Та нічого не бачить око ! 

Музика молодим не мила, 

В шинок заходять тілько ті, 

Кому вже в кров і кість віссалась 

Та панська школа... Жид біжить 

До пана, плач підняв і галас : 

Ні з відки рати заплатить ! 

А пан і сазі уже від дав на 

Ту зміну в людях примічав, 

І злив ся, бив, карав, кричав, — 



— 302 — 

Дарма ! Вже звільна й сам вбачав, 

Що річ се таки не забавна. 

Він добре знав, що поки не, 

Співає, робить без упину 

II сміеть ся хлоп, так довго є 

Иохожий він на худобину, 

Що вік цілий в ярмі ЖИ6 

І радуєсь, як дістає 

До наші зерна одробину. 

Та як почне він сумувати 

І вішать голову у низ, 

Над своім станом розмишляти, — 

Тоді тремти і стережись ! 

Бо думка, свідомість народа, 

То ворог лютий тих усіх, 

Чиє богацтво і вигода 

На поті і слезах людських 

Основані От пан, дні й ночн 

Над дивом тим усе міркує, — 

А далі крикнув, аж підскочив : 

„Тут очевидно хтось бунтує!" 

V. 

„Бунтує хтось!" — Мій Боже милий, 

Хто вже тоді не бунтував ! 

Урядники панів вязнили, 

Пани знов світу голосили, 

Що сазі уряд попідкупляв 

Хлопів, щоб шляхту мордували ; 

Тамті в жидах вини шукали, 

Ті Взуітів тут вплели, 

А інші знов ширили вісти : 

То демократи, комуністи 

І емісаріі були ! 

А серед тоі колотнечі 

Мужик стояв, зігнувши плечі, 

Німий, сліпий, а всім грізний. 

Бо й якже-ж, після віковоі 

Тиші, мов ураган страшний 

Зірвавсь, і то без ніякоі 

Причини, й кровію братів 

Краіну рідну обагрив ! 



— 303 - 

Ні, се аж надто очевидно, 
Що тут якась рука брудна 
Навмисне із самого дна 
Душі аародвоі безвстидно 
ЇЇ безбожні) в гору підняла 
Найдикші страсти, задурила 
Народній розум, заглушила 
Чутя. і тисла і вела 
Нетямні руки до удар)'! 

Хоч від тарнівського пожару 

Вже рік минув, хоч дні лічив 

Ценглевич в Куфштайні, Дембовський 

Над Вислою в землі десь гнив, 

А в Львові голову зложив 

Ма гицлівськін горі Вішньовський, — 

Про те раз враз по краю йшла 

Якась холодна дрож, трівога ; 

Всі ждали вибуху нового, 

Що ранку дякували Богу, 

Що ніч без вибуху пройшла. 

Немов недужий в лихорадці 

Після тяжкоі операцйі 

У сні й на яві все тремтить, 

За леда дотиком зривавсь, 

Не знає сам, чого лякавсь, 

Лиш те в чув, що болить, — 

Так край наш по різни два літа 

Такий настрій переживав. 

Так копане старого світа 

Важке, болюше відчував. 

Тай ще одно цікаве діло : 
Хоч руський люд в ті дні страшні 
Ніде не кидавсь до різні — 
Про Горожану скажу сміло. 
Що потерпіли тазі пани 
Найбільше з власної вини, 
Що битву почали з клопами) 
Противно, декуди ставав 
І сам панів обороняв 
Перед мазурськимя тоннами, — 



— 304 — 

Про те і в нашій стороні 

Не ласкавійшими очима 

Дивнв ся пан на христянина, 

Ніж у самій мазур щині. 

Знать думали : що вчора там, 

То нині може статись нам, 

Ще й гірш, бо тут ми — в чужині ! 

Тож дикі слухи не втихали 

І всіх в напруженю держали, 

Чи то в роздразненю важкім. 

Мов хмари над селом нависли 

І з них от-от ударить грім, 

Так нашій шляхті в році тім 

Бунт хлопський не зходнв із мисли. 

От і не диво, що коли 

Такий настрій побачив людський, 

І вчув, що Й коршму почали 

Минать, горілки не пили — 

„То бунт!" аж скрикнув пан Мигуцький. 

Та хто бунтує? Перебрав 

Усіх богатших, заможній ших, 

Усіх смілі йших, дотепнійших, 

Що здавна йіх на оці віав, — 

Та з них ніхто ніщо такого 

Підозреного не зробив. 

Питає, чи не пройіздив 

Який комісар ? чи якого 

Письма хто з міста не приніс? 

Чи не скликали де громаду, 

Не радили таємну раду ?... 

Ніхто не бачив. — Що за біс! 

Міркує пан і сюди й туди, 

Серед покою мовчки став, 

Аж голову схилив на груди, 

З натуги дум аж засвистав. 

В тім скочив, випрямивсь, рукою 

Ударивсь двічн по чолі. 

„Дурний я ! — скрикнув, — я тут стою 

І мучусь, бю ся сам з собою, 

Хто люд міні псує в селі, 

Із за десятої границі 



— 305 — 

Пронюхую бунтівників, 
А бунту сущоі криниці 
Заткати її досі я не всиів. 
Найголовніііший емісар 
Під боком в мене гараздує... 

Заррегтепі ! \\ Т апіт піспі »аг ! 
Та се напевно — піп бунтує ! 

VI. 

Старий був. смирний піп у нае, 

Іще з тих давнпх, маловчених, 

У Лунку чи в Холмі свячених. 

Що то жили н робили враз 

Із мужиком, що споглядали 

На панський двір трівожно, з дали. 

А до покойів не були 

Допущені. Лиш тілько всього 

Було йЬі з попуваня того, 

Що на ту панщину не йшли. 

Грунт між громадою держали. 

За треби що хто дав, те й брали, 

1 з праці свойіх рук жилн. 
Не дузшв певно старовина 

Наш піп, не снив мабуть і снозі, 
Що надійде така година, 
І перед панськими очима 
Зістане він бунтівником. 
Та довелось ! 

Вдівцем бездітним 
Богато літ він жив у нас, 
Аж заманулось ему раз 
Занятись ремеслом ироевітним. 
Хоч сам то він не много знав, 
Та як у полі вже робити 
Не міг, то щиро забажав 
Дітей хоч грамоті навчити. 
Не довго й думавши, давай 
До себе дітвору скликати ! 
Гиде йіх літом в поле, в гай, 
Зимою до своьі хати. 
І не від разу йіх садив 
За книжку ані за азбуку, 



20 



— 306 — 

Чи то тому, що й сам блудив 
За мало в книгах, чіт судив 
За остро книжную наук}'. 
Він зацікавлював дітей 
То повістками, то казками, 
Вправляв йіх память пісеньками, 
А головно на дивний сей, 
Великий божий мір — природу 
Раз враз увагу йіх звертав. 
На кождім кроці свого ходу 
Він щось цікаве зустрічав, 
Про все умів щось розказати, 
Умів до всего навязати 
Чи то якийсь злучай з житя, 
Чи користну якусь науку. 
Умів і кождеє дитя 
Розрушать, взяти мов за руку, 
Збудити власні в нім думки 
І визвать власнії уваги, — 
Так, що маліі дітваки 
Обдерті, босі, — залюбки 
]\о него бігали. Бідняги ! 
Йіх до попівськоі оселі 
Не так тягла наука ся, 
Як більш гостина в панотця, 
Оті полуденки веселі 
В просторій хаті, за столом, 
Де піп і челядь вся гуртом 
Немов сімйя одна сідали, 
Свобідно слуги жартували, 
А панотець, мов батько всім, 
Сего впімне, того наставить, 
Як що робить, як ділом править, 
А діти слухають, і йім, 
Навиклим дома бачить голод, 
Зносити дим і бруд і холод, 
І чуть що рана стук в віконце 
І крик сіпак : „А ну, чи конче 
Вам бука хочесь? Виходіть!" — 
Навиклим бачить невсипущу 
Журу батьків, і серце рвущу 
Одну зітханя пісню чуть, — 



— 307 — 

Тут в тім кутку, де все ясній. 

Де чисто, тихо і приютно, 

Де слова прикрого не чутно, — 

Сам з себе якось ум міцнів, 

Розширюйсь дитяча грудь. 

Встають, ідуть в садок, гуляють, 

Присядуть трохи одпочить ; 

От панотець читати вчить : 

З прутків вербових укладають 

Здорові букви на піску. 

А далі й книжечку яку 

Цім винесе, товплять ся тут, 

Цікаво в книжку заглядають, 

Знайомі букви пізнають, 

В слова знайомі йіх складають. 

Не знаю, Бог дає мабуть 

Усяким людям всякі дари : 

Однозіу ясний, сильний ум, 

Що й не знаходить в світі пари : 

Другому рій крилатих дум, 

Що мов орли летять за хмари : 

Ще іншим руки золоті: 

Що очи бачуть, руки вдіють : 

Який же дар дістали ті. 

Що так других учити вміють ? 

Міні здаесь, що в скарбі тім 

Любви найбільш дісталось йім. 

Чимало вчителів стрічав я 
В житю, чимало жив з людьми, 
А про такого й не чував я, 
Щоб так з маленькими дітьми 
Вмів обходитись, як покійний 
Наш панотець. І що то був 
За празник у селі подвійний. 
Як на Великдень хлопці наші 
У церкві складно заспівали, 
На крил осі на переміну 
Апостол по пунктам читали! 
Мов рій у літі люд загув, 
Мами аж плакали. Такого 



— 308 — 

Ніхто від віку в нас не чув ! 
Чи бач, хлопята ! Дармо каші 
Не нілн ! Бач його, старого, 
Як вивчив!... В радісну, нестрійну 
Громаду коло церкви збились 
Батьки і стали міркувать, 
Як то попу відлякувать 
За те. Та поки ще рішились, 
Вже з двораків один спішив 
У двір, щоб пану все сказати. — 
(Пан сам до церкви не ходив, 
Щоб враз із бидлом не стояти.) 
Скінчилась служба, посвятили 
Паски, аж вже з двора біжить 
Післанець до попа: в тій хвилп 
Пан хоче з вами говорить. 
Іде наш піп. В громаді тихо 
Зробилось, посумніли щось, 
Почули, що якесь тут лихо 
Над ними без вини стряслось. 
Гуртом хотіли провожати 
Попа, так він йіх задержав : 
„Не треба пана дратувати" — 
Перехрестивши ся сказав 
Пішов. З свяченим і з пасками 
Громада коло церкви жде, — 
Аж ось по хвили він іде. 
„Христос воскрес! Та Бог із вами. 
Чому не йдете по хатах? 
Не бійтесь, не великий страх ! 
Пан лиш питав мене, як смів я 
Без волі власти заводить 
Якусь тут школу? Відповів я, 
Що школи зовсім не завів я, 
Лиш так приватно хтів навчить 
Дітей письму, зовсім без плати. 
Ну, сего я вам заказати 
Не можу — згодя каже пан, — 
Лиш по добру я раджу вам, 
Покиньте се пустее діло ! — 
— Я-б був его й не зачинав, 
(От так я пану відказав) 



— ЗОУ — 

Коліі-б до мене не наспіло 

Із консісторіі ПИСЬМО : 

Не лиш дітей в селі навчати, 

А й школи, де мож, закладати. 

— Чи так V Ну, се ще ми вздримо ! — 

Сказав вельможний, і рукою 

Махнув на знак, що вже на днееь 

Досить розмови. Йдіть в спокою, 

Та не лякайтесь ! Ви хлопята 

До мене завтра всі на свята ! 

Ну, йдіть ! Грозіадою такою 

Не стійте тут! Христос воскрес!' ; 

VII. 

І почалась від того дня 

Позііж громадою а паном 

Глуха, постійная війна. 

Се-ж перший раз та вість прийшла нам, 

Що пан у свойому селі 

Чогось то зборонпть не сзіів. 

А тож то ми віки цілі 

Жили й мов жито на рілі 

Туди хилились, відки вів 

Метучий вітер панських слів. 

Хлоп і подумати не вмів. 

Щоб мимо панського бажаня 

Робити щось, а як не міг 

Зносить неволі та знущаня. 

То кидав все, в чужину біг, 

Лишаючи рідню і всіх 

Іще на більше горюваня. 

Аж враз — „не можу зборонити!" 

Значить, в щось таке над ним. 

Чого і він боіть ся, чюі 

бму не вільно погордити. 

Почувши се, ціла громада 
Немов на ноно піджила. 
Ще в свята по хатах ішла 
Оживлена, гуртова рада. 
„Наш треба всіх дітей учить, 
Пав нам не смів вборонить !" — 



— 310 — 

Оттак відважно гомоніли 

Ті, що ще вчора та?: тремтіли. 

„Нам треба школу завести! 

Або-ж то ми такі послідні, 

Що мусять наші й діти рідні 

Ярмо таке по вік нести V * 

Та — ніщо крити шила в місі — 

Найшли ся старші, розважнійші, 

Що вцитькувати принялись. 

.,Чого ви так розрешетились ? 

На память слово те навчились: 

Не сміє ! От чекайте лиш, 

А він вам посмієсь! От красше 

Мовчіть, щоб грішне тіло ваше 

Не мусіло відповідать 

За ваш нерозум ! " — 

Посумніли 
На тую мову смільчаки, — 
У зшогих таки ще свербіли 
Від панських буків синяки. 
Та годі знов було ховатись, 
Не бувши в лісі, від вовків. 
От і урадили удатись 
До города і розпитатись 
Комісари, щоб йім повів, 
Чи можна буть громадській школі 
В селі без пановоі волі? 

Комісар Німець був у нас, 

Не молодий уже паннсько, 

Сзгішний такий. Було нераз 

В село зайіде, — пізний час. — 

В двір не зайіде, хоч як близько, 

А все до хлопа. Кісілю, 

Борщу, вареників, логази 

Пойість, балакає. „Люплю 

Я руська кльопа!" — було каже, 

.,Я руські кліп йім тесять літ, 

І полюпив вас! Тоирий лют, 

Та кепськії пани оттут. 

То кльопіт ! Я вазі повітаю : 

Як пан вас путе тупіє тис, 



311 



То мене йтіть, я вше ти знак». 

Такі взіу контуші скраю 

Що путе з злости пальці хрис!" 

Не знаю за що, але люто, 

Уеею кровю, всізі нутром 

Він не любив панів, зіабуть-то 

За те, що сазі не вмів в йіх тон 

Попасти, чувсь чужим між ними, 

Вони ж на него з висока 

Гляділи п жартами бутними 

Принижували бідака. 

А то по-тихо ще шептали, 

Що сватав в пана він доньку. 

Так там не тілько відказали. 

А ще й оказію таку 

взіу зробили серед гостей, 

Що бідолаха зіало костей 

Втікаючи не полозі ав. 

Так від тоді на всіх панів 

Нетайннй а завзятий гнів 

Козіісар в своізі серці зіав. 

А був він у циркулі — сила. 

Трохи що старості рівня, 

І не було такого дня. 

Щоб рук его не доходила 

Якась зіужпцька справа. Много 

Паназі давав ся він в знаки, 

І за порадою до нього 

З втіх сел ходили мужики. 

І що то вже пани робили, 

Щоби позбути ся его : 

До губернатора ходили, 

Писали скарги, голосили. 

Що люд бунтує, що свого 

Пани непевні, що готові 

Хлопи вже й до розливу крові, 

Не хочуть панщини робить. 

Та всі ті скарги так пропали, 

Комісари не підкопали, 

Бо весь округ спокійний був, — 

Слзіі-ж жалобщики в одвіті 

Являлись в кепській кондуіті, 



— 312 — 

Комісар ані в вус не дув. 
Так от до него то вдались 
Селяне наші. Аж підскочив, 
Коли почув, що наторочив 
Наш хлопський ум. „Путуйте лиш! 
Не пійтесь ! Най він лиш стріпув 
Вам споронити, то почув 
Таке, якого ще не чув ! 
Путуйте! То-ш цісарська воля, 
Щоп в кошті й весі пула школа. 
Щоп коштий кльоп письменний пув ! " 

Оте і слова були для нас, 

Мов спраглому вода погожа. 

Так наче іста ласка божа 

В село зійшла! Народ нараз 

Почав сходитись, розмовляти, 

На школу вже й складки збирати, 

Мов пана й в світі не було. 

Гай, гай, та швидко ми почули, 

Що через рів та в рів стрибнули! 

Дізнав ся пан, об чім село 

Загомоніло. Двадцять чільних 

Провідників тих „рухів шкільних" 

Прикликав, не сказав ні-гич, 

А лиш по черзі простирати 

Велів і всякому вліпляти 

По двадцять солених палиць. 

Відтак сказав: „А що то, чую, 

Що школу вашмосці будують? 

Щож. гарно! її дальше так робіть! 

Вже почали збирати складку? 

Так се від мене вам завдатку, — 

Чи може мало вам? Скажіть!" 

Слова ті з усміхом крізь зуби 

Цідив він, але враз поблід, 

Весь задрожав, сціпились губи, 

В очах заблис зловіщий світ. 

„Га, хами! — крикнув він, — гадюки! 

Вам школи треба? Знаю я, 

Куди ви гнете ! Не азбуки, 

Вам волі хочесь ! От змия, 



;13 



Не хлоп ! Мовляв : письма лизну, 

То хто тоді на панщину 

Мене иосзіів гнать? Ідіть! 

Не попадайтесь в мої руки 

Бо лихо буде ! Лиш ій Богу, 

Як що про школу ту дурну 

Ще раз ночую, то такого 

Вам всиплю бобу солоного, 

Що замакітрить ся вазі світ!" 

Та помилив ся пан сим разом : 

Гадав побоями злякать, 

Та роздразнив ще більш. ..Згибать, 

Так згинем ! — стали всі кричать, - 

А не унде ему се плазом. 

Не зречезібсь ми правди свбйі!" 

І зараз скаргу подали 

За самовільнії побоі 

На пана. З уряду пішли 

Допросп, пан кричав, казив ся, 

Та вже на буки не щедрпв ся. 

Оттак ми й школу завели. 

Та тут наш клопіт не скінчив ся. 
Прийшлось учителя шукать. 
Бо піп не міг сазі постачать. 
І що зш згодизю якого. 
То пан небавозі шасть-не-прасть 
То до рекрут вго віддасть. 
То перезювить та до свого 
Двора візьзіе, то налякав 
Погрозами, то посилав 
Своїх людей в шкільні години, 
Щоб всякі пакости робили. 
Дітей щоб гнали в панський сад 
Хрущі, гусільниці збирать. 
Тай зш-ж-то пану не спускали, 
Все до цнркулу скарги слали. 
Комісар нам в пригоді став, 
Чпзіало пану досолив він, 
Тай в пану ж ворога нажив він, 
Бо той за все вину скидав 
На „Шваба". Доїли клекотіла 



— 314 — 

Вражда зііж ними, —аж схотіла 

Недобра доля раз закпить, 

Звела йіх враз в чужому домі. 

Уздрівши Шваба, пан в ту мить 

Прискочив, руку відвинув, 

І поки здержали знайомі, 

Комісаря в лице ливнув. 

Скандал зробив ся, і не знати, 

Як там вдалось его замняти, 

Але комісар не забув 

Образи, ждав пори, хилив ся, 

І таки за своє пімстив ся. 

Та так, що пан ще гірш почув. 

Оттак два роки колотилось, 

А тим часом в селі змінилось 

Чимало. Арендар старий 

Умер, настав якийсь новий, 

Та хитрий з біса. Він то пана 

Підмовив — свбйім громадянам 

Горілку дешевше пустить. 

„Одно, що більше будуть пить, 

А друге те : громада пяна 

Не буде й бунтів підносить." 

І справді в ті жидівські сіти 

Людей попало ся досить. 

А жид у коршмі сюди й туди 

Підпитим клепле: „Встид вам, люде, 

Піп водить вас усіх за ніс ! 

На що вам з паном задиратись ? 

Що при тій школі упиратись? 

На що вам школа ? Хай ній біс ! * 

І от поволи почала ся 

Зараза з коршми й потягла ся 

Із хати в хату. Не було 

Вже згоди в радах, так як перше, 

Ба вже й дітей чим раз то менше 

Ходило в школу. Все село 

Якесь німе, понуре стало, 

Лиш співозі ияним знай лунало 

Та панщини ярмо тягло. 

Здавалось вже, що благородне 



— 315 — 

Оте зворушене народне 
Пропало, порохом пішло. 

VIII. 

Аж враз ні з сього ані з того 
В селі щось стало ся нового : 
Урвав ся спів, шинок зпустів, 
Всі люде якось Посумніли, 
Понуро, мовча ще терпіли, 
Та пан від разу зрозумів, 
Що не добром се пахне. З разу 
І догадатись він не міг, 
Яку і відки се заразу 
Навіяв біс якийсь на всіх. 
Та порішивши, що ніхто ту, 
Хіба лиш піп один бунтує, — 
Почав розвідувать, і чує 
Ось про яку попа роботу: 
Де тілько траплять ся хрестини. 
Чи похорони, чи родини, 
Чи так в село де для гостини 
Попа запросять — за столом 
Усюди йде одна розмова : 
„Нора вам дітоньки з шинком 
Розстатн ся ! Побійтесь Бога ! 
Горілка зводить вас з ума, 
Горілка, то чортівська справка ! 
Себе жалійте і Йде зима, 
А в хаті і чобіт незіа. 
А жид нассавсь уже як пявка ! 
Хоч на дітей свойіх глядіть : 
Голодні, голі, хорі, темні, — 
Що вийде з них? Тепер же світ 
На світлі, не на тьзіі стоіть. 
Вже не досить ті скиби земні 
Перевертать, а треба вміти 
З людьми по людськії гомоніти, 
Не дати скривдитись ніяк, 
Стоять за себе й за громаду! 
А як же дасть собі зараду 
Невчений. темний, ще й ніяк?" 
На, деякі .; двірні казали, 



— 316 — 

Що в церкві деколи бували, 
Що й там на казанях раз в раз 
Пій про тверезість промовляв, 
Шинки, жидів, горілку лав 
І каже, що вже крайній час 
Зовсізі еі покинуть пити. 

Пан став на місці мов прибитий 

Почувши се. „Ось як воно! 

Зовсім пора покинуть пити ! 

По що-ж міні еі палити? 

Чи маю може свиням лити? 

Попу мабуть се все одно, — 

Та не одно міні, о, ні ! 

Се ж бунт ! Таж він в мою кішеню 

Виразно засував жменю ! 

Таж він підкоиув міні 

Наліпший дохід ! Е, паноче, 

Сего терпіти й чорт не схоче ! 

Гей, зараз тут попа призвать!" 

І ждучи, скорою ходою 

Ходив він в злости по покою, 

Плював, сідав, вставав опять. 

Прийшов панотчик, поклоннв ся 
І близь порога зупинив ся, 
В руці держачи капелюх ; 
Глядів трівожно та несміло, 
Обличє зблідло, побіліло, 
Мов весь уйшов аж в пяти дух. 
З гори, мов на собаку буру, 
На ту непоказну фігуру 
Пан марсом своім поглядів 
І сплюнув, важкою ходою 
Пройшовсь два рази по покою, 
А піп стояв, мовчав, тремтів. 
В кінці помалу наблизив ся 
І аж над самим похилив ся 
І звільна, твердо запитав : 
„Єгомосць, чи ви дурнем стали, 
Чи з роду розуму не мали. 
Чи вам дурниць хто нашептав? 



- 317 - 

Чого вн шию самохіть 

Все пхаєте згіні у сіть ? 

Чи на тою вас ваші властв 

Попозі поставили оттут. 

Щоб ви напротив мене люд 

Підбурювали і навчали, 

Як панську власність хитро красти V а 

Піп аж до долу похилив ся 
І весь тремтів, перехрестив ся 
Та пану в очн все дивпв ся : 
..Се ясне-пану набрехали", 
Сказав несміло. 

„Набрехали? 
Хто, що, по що? Чи се брехня, 
Що ви приватно і з амбонн 
Хлопам розводите андрони 
І всюди клеплете що дня, 
Щоб кинули горілку пити?" 
„Се правда." 

„Ну, а як хлопня 
Послухає сих слів, то що 
Міні з горальнею робити?" 
„Се не моя річ." 

„Отож то! 
Не ваша річ! А підтинати 
Мій дохід, хлопа бунтувати. 
То ваша річ?" 

..Дарують пан. — 
Я роблю не по свбйій волі ! 
Те роблю, що духовний стан 
Міні велить. В те, що на полі 
В коморі, хаті і стодолі 
Хлип робить — не мішаюсь я, 
Та дбать <> душі йіх, вести 
В житю йіх шляхом чесноти. — 
Се, прошу пана, річ зюя !" 

„Е, тере-Фере, моцюмпане, 
Усе те в пусте ґадане, 
А я кажу вазі раз на все: 
Най про тверезість ту пустую 



313 — 



Від вас і слова більш не чую, 
Ні я, ні люде! Киньте се!" 

„Я радо б кинув ті історйі, 
Я-б навіть був не починав, 
Коли б виразний не дістав 
На тев наказ з консісторйі." 

.,Се що у біса, — крикнув пан 
І скочив, наче приск в холяві 
Почув, — пралати ті плюгаві 
Задумали мабуть наш стан 
Пустить з торбами ! Покажіте 
Міні сей наказ! Боже-світе, 
Та я йім пиві кінця дійду ! 
Не пожалію вже видатку, 
В губернії припну йім латку, 
А то й до цісаря піду!" 

„Я наказу із консісторйі 
Не можу дати, — піп сказав, — 
Він посилав ся по курсорні, 
Я й нумеру не записав." 

„Га, попе ! — скрикнув пан сердито, — 

Ти брешеш! Аж тепер відкрито 

Твою брехню! Із консісторйі 

Не було жадноі курсорні, 

Котра б наказувала се! 

Бо знай, усі курсорйі ті 

Дяк під загрозою міні 

До перечитаня несе ! 

Так от такий ти ! Тутка сазі 

Неправні, бунтівничі речі 

Говориш раз у раз хлопам, 

А криєш ся за властей плечі ! 

А як він мов святий зложив ся ! 

„Я б того й не розпочинав..." 

Постій-но, будеш ти ще знав, 

З ким ти так хитро зачепив ся!" 

Та диво, голос той сердитий, 
Вразливі, прикріі слова, 






311» 



Що, бачилось, к зезілі прибити 
І похилити й принизити 
Старого му сіли попа. 
Зовсім на відворіть, неначе 
Сердезі духа додали. 
Він випрямивсь, єго тремтяче 
Обличє прояснилось, ор:<> 
Зустрілось з панським: він глубокс 
Вклонив ся і сказав: ..Коли 
Я провішив що протпв права, 
То щож робити, відповім! 
Я роблю те, що божа слава 
Міні наказує. Я ж стою 
Вже в гробі одною ногою, 
Мене не тикаєсь зовсім 
Грізьба ніяка ні обава, — 
Сумлінє в мене по над всім!" 

Сказавши те ще раз вклонив ся 

І звільна, тихо віддалив ся. 

Пан аж зубами скреготав. 

„Постій ти попе! За ту штуку 

Ще ти мою почуєш руку!" — 

Раз по раз люто він шептав. 

І кляв і слав старого к дідьку, — 

Та вспокоівши ся крихітку 

Він прибирать почав в думках, 

Як справдити свої погрози, — 

І з лютости о мало сльози 

Не виступили на очах, 

Коли побачив, що попови 

Не так то лехко що зробить. 

У консісторіі просить, 

Щоби понови заказали. 

Взяли єго або вкарали, — 

Те пана якось не кортіло. 

Чи до цирку лу заносить 

На него скаргу? Тазі і мови 

Нема о тім, щоб виграть діло — 

Таж там комісар, що й дослідну 

Сорочку б радо з него здер! 

„Ні, - думай, — лиш <>ди\ тещ'}» 



— 320 — 

Дорогу бачу відповідну : 

До Львова йіхагь, тазі і так 

Контракти, сойм постулятовий, 

Забави... Продамо ріпак, 

От і найде ся гріш готовий. 

І жінка троха погуляє, — 

Давно вже бідна нарікає, 

Що дома із нудн засхне : 

Ну, то й піду я особисто 

До губернатора і чисто 

Все розкажу. Таж він мене 

Зна' з давна, — часто тут гостив, 

Ще як у Самборі служив 

Козйсарем. Постійте хами ! 

Чекай ти попе ! Буде з вами 

Не те ! Я спражу вас на схаб ! 

І вже вам певно не поможе 

Ні просьба, плач, ні святий Боже, 

Ні сей беззубий, клятий Шваб!" 

IX. 

Пойіхали пани ді Львова, 

Аж закурила ся дорога, 

І знов в людей підняв ся дух, 

Незюв якась гнетуча змора 

З села уйшла. Хоч то від слуг 

Прийде ся завтра більш ніж вчора 

Терпіти, та така то вже 

Натура людська, зміни хоче : 

По яснім дни бажає ночи, 

Одного довго не знесе. 

Нехай хоч гірше, лиш би інше ! 

А без панів, то хоч і більше 

Докучить панщина, та знов 

В хатах, на вулиці немов 

Говориш, дихаєш вільнійше. 

А тимчасом наш піп не спить, 
Все про тверезість научає 
Та до присяги притягає. 
Люд з разу слухає, мовчить, 
Всім якось дивно виглядає, 






- 321 — 

Як можна хлоповн не цить! 
А деякі лякались таки, 
Щоб пан не змусив иіх ломаті 
Присягу. „Хто то може знать, — 
-Мовляли тії небораки, — 
А ну-ж в інвентарі стоїть, 
Щоб мусів хлоп горілку ПИТЬ?" 
Що ціп толкуе — все дарма, 
Присяга, бач, страшнее діло, 
Погубиш лехко душу й тіло! 
Побачив піп, що так незіа 
Ладу, на інше здогадав ся 
І до комісари удав ся, 
бго спровадив у село. 
Комісар аж не знав де сісти, 
Коли такі веселі вісти 
Почув. ..Отак, отак иульо 
Тавно вше трепа вазі зронити ! 
Ваш тоирші, щирий, тихий лют. 
Та поки путе вутку пити, — 
Тармий нат низі усякий трут!" 
А тайком певно тішивсь досить, 
Що пана добре се підкосить. 
Коли хлоітіі покинуть пить. 
От раз в неділю по відправі 
Люд з церкви рушив виходить, 
Аж зирк! близь церкви на зарінку 
Мн козіісарську однокінку 
Побачили, і сазі садить 
До нас. у зіундурі, при шпаді. 
Прийшов, вклонивсь усій грозіаді. 
..Ну. кльоііа. як се зіатв ? ЗдравіУ" 
., Спасибі, пане!" 

,,Но, но, но ! 
Я маю сльово вазі отно 
Сказати. Тут вкомосдь ваш, 
Як чую, вазі ховорить тутки, 
Що и ви зарік ся пити вуткп. 
То є барс пекно! Лиш кураїн ! 
Лиш сзіільо ! Чую, ви поялась. 
Що пан наропить крик і халас? 
Ну, ну, най спрбиук ронить! 



21 



— 322 — 

Ви ту тла, що пан вас моше 
Присилувать хорілку пить? 
Ні, ні, не пійте ся ! Хрань Поше ! 
Я вам кашу: цісарська воля 
Така, щоп кльон щасливий пув, 
Щоп мав тосить хутопи, поля, 
Щоии до школи ся хорнув ! 
Наш цісар — слухайте лише, — 
Вас хоче вільними зронити ! 
А як путете вутку пити, 
То скаше: Е, той лют іще 
Не варт свопбта ! Зрозуміла ? 
Ну, йтіть тепер то свого тіла! 
Ропіт, як ваш екомосць хце!" 

Сказати ваві не маю сили, 
Яке вражіне ізробилп 
Отті слова на всіх селян. 
..Сам цісар нам не каже пити! 
Нас хоче вільними зробити ! 
Що нам тепер шинок і пан!" 
Мов грім прогоготів селом, — 
Ніхто не йшов обіду йісти, 
Всі опяніли мов від вісти, 
Що воля близька!... Всі валом 
Та на попівство повалили, 
Убогу хату панотця 
Мов рій шумячий обступили. 
І вже не чуть було слівця, 
Що хто сказав, лиш клекотіло 
Гуртом: „Панотче! Воля! Воля! 
Ми будем вільні ! Проч недоля ! 
Проч панщина ! І душу й тіло 
За цісаря, — він волю нам 
Дає ! Кажіть у дзвони бити ! 
Ходіть присягу проводити ! 
Ми всі, старі й малі від нпні 
Присягнем Господу і вам 
До віку ні цятй не пити ! 
На волю хочезі заслужити ! 
Ходіть, папотчику єдині! 1 ' 



— 323 - 

Зблід панотець. Злякав ся бідний. 
Не знав, що стало ся з людьми. 
Та радість, крик той однозгідний 
Свідчив, що тут вже справді ми 
їідезі не по ,,жартовій дорозі". 
Про жадну волю він не знав, 
Натомісць пан ему нагнав 
Страху чимало, а в погрозі — 
В губернії, в царя самого 
Шукати правди протпв нього — 
Він бачив справді щось страшного, 
Бо бідолаха добре знав, 
Що таки зо страху збрехав. 
Що з консісторіі не було 
Такого наказу, щоб вчить 
Хлопів тверезостп і навіть 
Йіх до присяги приводить. 
Старече серце добре чуло. 
Що сли-б так добре пан завзявсь, 
То міг єго біди набавить, 
І що там в Юрі б не озвавсь 
За ним ніхто, противно, власть 
Духовна — перша кине камінь 
На ., незаконную" его 
Роботу, і сама віддасть 
Єго на глум. Так от чого 
Злякавсь старий. Нехай ще ніші 
Щось справді лучить ся в народі, 
Пан не питатиме, чи винні 
Такі причини або пнні, 
А скаже: „Винен піп тай годі !" — 
І бідному попови — амінь ! 

Опершись обома руками 

На паличку, мовчав він. Довга 

Була та хвиля, поки втих 

Безладний гамір товп сільских. 

В кінці прозювив він: ..Що з вами У 

Гей, діти, діти, бійтесь Нога, 

Що се ви робите? Яка 

Де, відкн воля вам приснилась?" 



— 324 

„Ні, не приснилась, 

Народ, — а справді об'явилась. 

От пів години ще незіа, 

Як пан комісар власним словозі 

Сказав нам ! Людям урядовим 

Брехать?"... 

„Щож він сказав вам, а? 
..Сказав нам те. що й ви паноче, 
Щоби горілки нам не пить, 
А ще додав, що цісар хоче 
Нас — каже — вільними зробить. * 
„Ну, і що більш?" 

„І більш нічого." 
„Дурні, дурні! І ви так з того 
Утішились ? От барани ! 
Що цісар хоче, — милий Боже ! — 
Се ж певно ! Але чи він може ? 
Чи зараз може ? Жди небоже ! 
Та ви ж подумайте самі : 
Хто має в хаті три сини, 
Всім трьом рад долю запевнити, — 
То годі враз всіх трьох женити, 
Бо всіх не міг би обділити, 
І сазі би ще лишивсь в зимі 
Без хліба. Так то і в державі. 
Цар — батько, в него три сини : 
Хлопи і військо і пани, 
Усі цареви рівно милі, 
Бо всі однако царській славі 
Допбмічні й державній силі. 
Цар робить тож для них, що може, 
Та всего годі враз зробить. 
Вам волю дати було-б гоже, 
Та хто тазі зна', пани би зюже 
Тоді схотіли бунт зробить." 

„Що? бунт? Нехай лише крінуть ся, 
То й чорт не взнає, де дінуть ся ! 
Торічних зіало йізі запуст?' 

„Ну, бачите, які ви діти, 
Як зіало взііли-б ще цінити 



— -2-ІЬ — 

Ту волю, ели ще з ваших уст 

Такі погризи йдуть! Ні, милі, 

Ви не ду Фанте своій силі ! 

Не мести, не різні від вас 

Жадає цісар. Вашу долю 

бму довірте ! Він вам волю 

Дасть певно, як настане час. 

А криком, шумом — вірте, любі ! 

Ви ворогів лиш своіх днесь 

Укріпите і попретесь 

Самі на стрічу власній згубі." 

Похнюпились і посумніли 
Хлопи. Не любо то звенілп 
Слова ті в піх ухах, — та щож 
Робить? Правдиве, хоч не гоже 
Те слово : дав би цісар може 
Ні зі волю, та хто зна, чи може? 
Похнюпились і посумніли, — 
А многих таки ще свербіли 
На тілі панські канчуки, 
І власна шкура знай шептала : 
„Не будь ти брате надто смілим, 
Закнм ще чорного на білі зі 
Нема, що ми не кріпаки!" 

І вся громада застогнала: 

„Так щож, панотче, нам робить?" 

..Щож, діти, Господа молить 
І тихо бути, емирно ждати, — 
Чень то не довго вже прийдесь! 
Нікому н слова не казати 
Про те, що вам комісар днесь 
Сказав. 

..Ну, добре, най так буде! 
Але горівкн вже ні в рот ! 
Рад цісар знать, щб ми за люде, 
Так ми ему й покажем от! 
Ще ніші, зараз ми готові 
Тверезість пічну присягти !" 



— -226 — 

у Дай Бог вам встатчити ся в слові, 

Покуси всі перемогти ! 

Та се не так то лехко, діти ! 

Присяга, діти, то не жарт. 

А знавте ви, що зробіте? 

Пізнаєм, хто якого варт. 

Отеє Пилипів иіст надходить. 

Слюбуйте кождий сам собі — 

Не пити, в згоді і любві 

З усіми жити, кривди й шкоди 

Не памятать і не робить, 

Перемагать покуси вражі, 

І терпіливо все зносить, 

Що Бог нашле за блуди наші. 

Відтак перед Різдвом святим 

Хто чутиме охоту й силу, — 

Відбуде сповідь, а затим 

Присягу зложить Богу милу. 

Так дітоньки, отеє ще вам 

Два місяці тяжкоі проби, 

Перенесіть єі, ащбби 

Готовим, чистим можна нам 

Вступити в рік новий. Хто знає, 

Що той новий рік приведе ! 

То ж хто присяги з вас бажає, 

Най на новий рік в церкву йде!" 

Громада хвилю помовчала, 
Потім вклонивши ся сказала : 
„Най буде й так! Ми пристаєм! 
Іще терпітн-мем злу долю, — 
Але нехай нас ріжуть, колють, — 
Горілки більше ми не пєм!" 

X. 

Кінчив ся сорок семий рік 
Погідно, ясно. Сніг глибокий 
Замерз, стояв твердий як тік ; 
Підгірські річки і потоки 
Мороз стяв ледом аж до дна, 
Тріщали дерева з морозу 



І знаходило ся що дня 
В снігу замерзлу пташку божу. 
Кінчив ся сорок еемий рік 
Твердим віщбванвзі: здавалось, 
Що твердо, непохитно в вік 
Стоятиме той лад поганий. 
Що назі до крови вже допік. 

За гори сонечко ховалось, 
Коли нараз почувсь дзвінок, 
І з за горбочка на шісток 
Мов вродили ся панські сані. 
Завиті в коцах та Футрах 
В село вертали пан і пані. 
Дзвінок і вид топ по хатах 
Розніс якийсь невільний страх, 
Мов курят страх при виді кані. 
„Що то за вістн він привіз ? 
Де був так довго? Чи заніс 
Направду жалобу на нас 
До губернатора? І що там 
Пан губернатор відказав 
6зіу? и — Так шепотозі неслась 
Глуха трівога між народом, 
А всякий гнувсь і лиха ждав. 

І в панському дворі в тій хвиля 

Усі серця трівогу били, 

Йшла еуетня та біготня. 

Бліда, задихана двірня 

Металась, мов в окропі муха, 

Бо кождий чув в покорі духа 

Гріхів чимало за собою, 

І нишком всіх святих благав : 

„Загородіть ему лускою 

І очі й уши, щоб не взнав — 

Ще лиш сей раз, сей раз послідній ! 

Буду найзіав служби, обідні, 

Щоб лиш сей раз я не пропав!" 

А пан понурий і похмурий 
Прийіхав, якось наче вовк 



— ї>28 - 

Глядів, змарнів щось і пожовк. 
Чи то его так міські мури 
Зіссали, чи грижа яка? 
Роздяг ся, хвилю по покою 
Ходив, по привичці рукою 
Помахуючи, мов би в ній 
Держав рукоять канчука. 
А далі дзвоником в покій 
Призвав лакея-гайдука. 
„Най ту пан ржондца зараз стане! 
Бігай! Та стій, чекай, балване! 
Як пана ржондцу сповістиш, 
Біжи, арендаря приклич !" 

Прийшов пан ржондца. ..Що чувати?" 

„Вельможний пане, все гаразд. 

Пшеницю й жито, як Бог дасть, 

За тиждень будем чисто мати 

В засіках. З двадцяти телят, 

Що вродили ся сими днями — — " 

„Ну, гарно, гарно, мій коханий, 
Про се і завтра ще оба ми 
Помовігм. Нині я би рад 
Дізнатись, що в селі чувать. 
Як ви мирились тут з хлопами?" 

„Бог милував, не було лиха! 
Громада стала смирна, тиха, 
Робили добре. Гріх би був 
Жалітись." 

Губи пан віддув, 
Неначе був нерад тій вісти. 
Він по покою похожав, — 
Тимчасом ржондца продовжав : 
..От лиш з тим вирубом ніяк 
Не можем до кінця долізти." 
„З яким се вирубом ?" 

..Хробак 
Зачав часть ліса літом Мсти, — 
То пан казали вирубать..." 
„Щож? Ви хіба ще не скінчили?" 



— -2-29 — 

„Та ні. Тут много ще занять 
Було ирц домі, многі люде 
Що були винні — відробили, 
То й годі було в ліс післать 
Нараз богато рук. Ще перше 
Рубали дещо там ; тепер же 
Морози впали..." 

„Отеє так!" — 
Аж скрикнув пан і мов буряк 
Почервонів. — ..Щоби ті хами 
Не простудили ся, хрань Боже, 
То най червяк весь ліс мій гложе! 
Ну, гарно вашими руками 
Дороблюсь я ! Ідіть, я там 
Прийду і все огляну сазі ! " 

І гордо пан махнув рукою, 
А ржондца низько поклонивсь 
І смирно вийшовши з покою 
Почухав ся і зажуривсь. 
„Побачимо погану зміну!... 
Розлютивсь пан наш не на жарт. 
Десь там ему натерлії хріну 
Не будь якого ! З жадних карт 
Ані з гостин, хоч програвав він, 
Такизі недобрим не вертав він!" 

Та дужше ще старий похнюпивсь 

І дужше ще засумував, 

Коли побачив, як поспішно, 

Мив кіт зрадливо, мов пес втішно 

До пана жид чимчикував. 

„От панський вірник! Сей Іюда 

Не дармо пильно так біжить ! 

Когось то тра оклеветатн. 

Комусь то хоче ця облуда 

Під ноги камінь нідл ожить! 

Ну, гай далеко ж пан зайіде 

Тз жидом в парі ! Будем ждати 

Що з того вийде ! Та мабуть, 

Що не побіди, але біди 

Я жидівських нашептів прийдуть!" 



— 230 — 

А тимчасом зігнутий в двоє 

Уже до панського покою 

Жид не застукавши війшов. 

Пан при вікні стояв, до нього 

Задом обернений, і довго 

Так не оглядувавсь, немов 

Не чув нічого. Жид при вході 

Стояв, та кланявсь, і мовчав, 

А пан усе запримічав 

В маленьке зеркальце. Чимало 

Минуло хвиль, — все кланявсь жид, 

(Він знав, чим пану догодить !) 

Аж врешті пану смішно стало. 

Він обернувсь. „Ну, годі, годі, 

Мій Мошку, спина заболить ! 

Ходи сюди ! Досить стояти. 

Сідай, розказуй, що чувати!" 

„Ох, зле чувати, ясний пане ! 
Вже швидко нас зовсім не стане. 1 ' 
„Ого, а як се?" 

„Чули пан? 
Хлопи збунтовані до разу. 
Весь піст ані один Іван 
Не пив горівки ! Як заразу 
Минають коршму! Ох вей мер, 
Я вже зруйнований тепер!" 

Всміхеув ся пан. „Ну, ну, мій Мошку, 

Бог ласкав, ще не так то зле, 

Коли тут бачимо тебе 

Зовсім не схожого на дошку!" 

З тим словом поклепав пан Мошка 

По круглім, повнім животі. 

„Ох, ясний пан жартують трошка! 
Та нині вже часи не ті! 
Вже нас, як пару непридалих 
Патинків кинуть на смітник ! 
Чи чули пан? Тутешній галех 
Вже збунтував усіх хлопів ! 
Чи чули пан? На завтра в них 



— 231 — 

Вже постановлено: як тільки 
Скінчить ея йіх церковний СПІВ, 
То всі присягнуть від горілки.* 

„Що? Завтра?" — люто крикнув пан 
1 схопивсь, мов сидів на терні. 
„Що, піп'? Він ще своі химерні 
Думки не кинув ? Я йім дам ! 
Бег ТеиГеї сігеіп ! Стара катряга ! 
Так завтра, кажеш ти, присяга ? 
Постійте, я заграю вазі !" 

В А знають пан," торочив далі 
І кланявсь жид, „хто се вчинив, 
До того руку приложив ? 
Ох, ох, тяжкі часи настали!" 
„Ну, хто, кажи !" 

..Хлопи казали, 
Що пан комісар прпйізжав, 
Край церкви казане казав, 
Що цісар хоче волю дати 
Хлопам, і жде лиш, щоб усі 
Горілку кинули вживати. 
Ох, тут в селі у тім часі 
Такий був крик і бунт завзятий, 
Що я вже думав утікати." 

„Так? А мій ржондца про отсі 
Подіі не сказав ні слова 
Міні ! Ну, добре, будезі знать, 
Чию як вірність оцінять ! 
Спасибі Мошку ! Я до Львова 
Як стій все пишу. Ти-ж тимчасом 
Поміж хлопами викрутасом 
Всю правду вивідай як слід. 
На все о свідків ностарай ся, 
А завтрішного не лякай ся ! 
Ще-ж не перевернув ся світ, 
Щоб піп узяв мене ПІД НОГИ. 
'Вже ми йім тут притремо роги! 
Лиш справно, тихо!" 

„Буде і'іт!" 
Сказав, вклонивсь і вийшов жид. 



XI. 

Ще сонце ясне не сходило, 
Ледво на днину зазоріло, 
І спало в тьмі село, коли 
З дзвінниці дзвони загули 
І на всеночне люд ззивали. 
Від дзвонів гомону кругом 
В хатах будили ся, вставали, 
Немов зірки віконця сьялн. 
А далі звільна, повагом 
В кожухах і шапках смушкових. 
В великих чоботах пасових 
До церкви люде потягли. 
Далеко чутно, як скрипить 
Замерзлий сніг під йіх ногами 
І пара з віддихів клубами 
Несесь, на вусах мов ігли 
Понамерзали в одну мить. 
Ідуть купками, громадками, 
Та тихо так, не гомонять, 
Немов збирають ся з думками 
Щось дуже важне предпринять. 
Воно й не диво : аджеж нині 
Є Новий рік, присяги день ! 
І наче вояк, що в огень 
Іде, так кождий тутка чує, 
Що та присяга Йім зготує 
Чимало лиха, що повинні 
Чимало вражих сил зломить, 
Чимало горя перенести, 
І панських кар, і жида мести. 
Та всі рішились будь що будь 
Все витерпіть і грудь о грудь 
Іти, і голови зложить, 
Щоб лиш свободу заслужить. 

Гай, гай, була то гарна хвиля! 
Як нині тямлю я єі. 
Розбуджена громадська сила 
Під гнетом дужшала, зносила 
Всі перепони і гасила 
Незгоди та урази всі. 



- -233 - 

Досить було одноі згадки 

Про можність волі, щоб збудить 

Народний дух ! І всяк в ту зшть 

Готов був всі своі достатки, 

/Ките за волю положить. 

Ох, та не довго то трівало : 

Таких хвилин блаженних мало 

В жнтю народів і людей. 

Коли-б пізнійше, в тяжілі проби 

Було в нас більш таких хвилин. 

Такого духа ! ох ! то чей 

Не так то нині в нас було би, 

І блуд, недогляд не один 

За пізні -б не будив жалоби. 

Прийшли під церкву: що за диво? 
Заперті двері ! Тут мороз, 
На дворі видержать не мож. 
.,Геи, паламарю ! Ну-ко, живо 
Церковні двері відозікніть!" — 
Кричить народ. Затихли дзвони, 
Зліз паламар. „Кладіть поклони, 
Хрестіть ся та до дому Йдіть ! 
Дверей не відомкну, й не ждіть !" 
..Що? як? чозіу?" — мир закричав. 
„Лиш тілько я дзвонить почав, 
Прилетів зо двора атаман, 
Ключі від мене відобрав." 

Народ лиш ахнув. ..Ох, назі горе! 
Яка се ще нова біда нам 
Від пана грозить? Що се він 
Гада', що так нас переборе? 
Він з Богозі хоче воювати? 
Він церков сміє замикати? 
Гей на дзвіннпцю ! Бийте в дзвін ! 
Дзвоніть трівогу ! Най збігавсь 
Усе, що лиш живе в селі ! 
Гуртом до пана! Най сзіиряесь, 
Бо будуть кости не ЦІЛІ .'" 

І разозі дзвони застогнали ; 
Товпились люде та кричали. 



— ->34 - 

І зюв пожар, так бухав гнів 
З йіх рухів і очей і слів. 
Клинуть і грозять, кличуть: „Гей, 
Бігай по віол оти, ковалю, 
Відібєм замок від дверей!" 
Баби ридають, наче з жалю 
За вмеришм. Стогін, галас, крнк 
На цвинтарі необіймимий ! 
От так то, діти, почали ми 
Той славний сорок осьмий рік. 

Аж ось на скруті показалась 
Ватага панських посіпак. 
Із нагайками, гордо та?;, 
Бундючно 'д церкві наближалась... 
І стих на хвилю крик і галас, 
Всі ждуть, чого то хоче пан ? 
Аж ось атаман- палюга н 
Говорить: ..Люде, що се з вами? 
Чого ви стали тут юрбами? 
Чого ревете так завзято?" 

„Пустіть до церкви! Де ключі?" 
Так в відповідь ревнули всі, — 
..Пустіть до церкви, нині свято." 
„Що ви, сказились? Хто се вам 
Наплів ? Таж нині будна днина ! 
Піп вам сказав? Ваш піп — дитина ! 
Він і читать не вміє сам. 
Пан ліпше знає. Розходіть ся ! 
На панське зараз лагодіть ся ! 
Усякий ладь сокиру -й віз, — 
Пойідемо рубати ліс!" 

Мир остовпів. Що за причина? 
Не вже се справді будна днина ? 
Не вже усі здуріли ми? 
Та ні ! Кепкує зла личина ! 
І враз, мов вихор той крильми 
Залопотить, бори могучі 
Застогнуть з градовоі тучі, 
Так мир загрюкав, закричав: 



- :>35 - 

„Бреши ти сазі зарівно з псами, 

Поганий панський блюдолиз. 
Не нас роби всіх дураками ! 
І піп з тобою враз не гриз 
Кісток під панськими столами ! 
Он що він видумав, падлюка ! 
Та панщину — на Новий рік ! 
Чи може панова се штука? 
Най стережесь ! На тім кони 
Пойіде на короткий вік ! 
Тут з Богом справа, не з людьми ! ; 

..А я вазі кажу — розходіть ся!" — 

Прислужник панський знов візвав. 

..Ключі у пана, пан сказав. 

Що хоч кричіть, хоч вередіть ся, 

А нині не буде відправ. 

А в разі бунту пан покличе 

Коменду війська у село. 

Я раджу — розходіть ся швидше, 

Щоб вам ще гірше не було!- 1 

..А най тут котить і гармати! 
Хоч голови всі покладем, 
А кроком відсн не підем. 
Се що, день у день працювати. 
А навіть тілько свят не мати. 
Щоб Богу помолитись ? ! Гей, 
Ломаймо двері ! Най трібують. 
Най нас у церкві всіх мордують ! 
Проч, посіпаки, від дверей 



• .. 



Та панські слуги добре дбали, 
Густим рядом при дверсх стали. 
Довкола них зробив ся стиск : 
Обмахувались нагайками, 
А далі штовхать кулаками 
Взялись... Люд тиснесь, писк і виск 
Вже по над голови людей 
Почали задні до дверей 
Метать великі снігу груди, 
І гнів кінів чилі раз страшнішії, 



— ^36 — 

Де-де в руках заблиснув ніж 

І чув ся крнк : ..Най гинуть Юди!" 

І може-б сорок осьмий рік 

Були ми кровю охрестили, 

Коли би в тій рішучій ХВИЛІІ 

Піп свого слова не прорік. 

За шумом, галасом та криком 

Ніхто й не бачив, як між нас 

Він увійшов, — коли нараз 

З придверним розпятвм великим 

В руках перед людьми він став, 

І хрест високо підійняв 

І голосним озвав ся кликом : 

„Бог з вами діти! Що се, ви 

Опутані злим духом нині? 

Що ви? Татаре чи Туркині, 

Що коло божоі святині 

Такий гармідер завели? 

Чи місце тут на колотнечу?" 

„Не ми еі розпочали!" — 

Гукає мир. „Адіть, паноче, 

Пан ключ від церкви взяв, ще хоче, 

Щоб ми на панське нині йшли!" 

.Зле робить пан, то не перечу, 
На душу гріх бере важкий !.. 
Та чи-ж то рацйя, щоб для того 
І ви гріха не менш тяжкого 
Тут допускались, і святий 
Дім божий бійкою сквернили? 
Ні, діти, Богу гнів не милий!" 

„Та ми-ж для божоі хвали 
Лиш голос правди підняли! 
Хіба ж і се зносить терпливо? 
Як так, то пан почне нам живо 
На тімю кілє ще тесать ! 
Ні, сего не діжде дводушний! 
Кажіть йім ви ключі віддать! 
Як пан не буде вам послушний, 
То двері будемо ломать." 



— 337 — 

„Дурні, дурні ! Прости вазі Боже 
Отсю великую хулу ! 
Не вже ви божую хвалу 
Оберегти хотіли може 
Тим криком, бійкою V Чи ж ті 
Не звісні вам слова святі : 
Сли-б Богу треба оборони, 
То він би в хвили легіони 
Небесних ангелів зіслав ? 
Ні, діти ! Бог вам приказав 
Усяким властям покорятись 
І слухать розказів усіх!" 

„То що ж, нам днесь до діла братись? 
Панотче, се ж смертельний гріх!" 

„Би з мусу, діти, не з охоти, 
То Бог гріха не вмінить вазі." 

..Алеж панотче, і ви сазі 
Підете також до роботи" — 
Озвав ся панський палюган. 

„Я?" скрикнув пін, зюв ужалений, — 
„Я? я? Чиж я не увільнений 
Від панщини?" 

..Ні, отче! Пан 
Казав виразно назі : ідіть. 
Усіх на панщину женіть, 
І піп також най йіде сазі." 

„Не буде того, як світ світом!" — 

Знов мир ревнув. — „Панотче, ні, 

Не бійтесь! Ми за вами всі 

Обстанемо! Громада з війтом 

Хоч зараз до циркулу йдезі 

І старості до ніг падем, 

Нехай розсудить нас іа паном!" 

..Ні, діти," піп старий сказав, — 
„Не буде ТОГО ! Се погано ! 
Сли пан нам нині наказав 



22 



— 338 — 

На панщину, то видко, діти, 

Сам Бог ему сю мисль післав, 

бму дозволив розгордіти, 

Щоб незадовго сам він в сіти 

Свові гордости попав. 

Так от що я сказать вам мушу : 

Схотів пан взяти гріх на душу, 

Схотів у свято рокове 

Нам церков божу замикати 

І нас на панщину всіх гнати, — 

Най буде й так ! Хто поживе, 

Побачить, що то з того буде. 

Ми-ж, діти, бунтів не робім, 

І за для панськоі гордині 

В додатку ще й на себе нині 

Гріха тяжкого не берім. 

Ми силі власти покорім ся, 

В покорі, діти, покажім ся 

Ми достойнійшими, ніж він. 

Ви ж нині маля присягати ! 

Чи ви гадаєте, що вам 

Зложить святу присягу дам, 

Сли двері будете ломатн? 

Знесім ще пробу сю тяжкую, 

А я вам певно пророкую, 

Що Бог еі нам почислить. 

Хіба-ж не звісно вам, що з рана, 

Заким зоря зійде румяна, 

Найдужше все мороз смалить? 

Та хоч застелить він віконце, 

То се лиш знак, що швидко сонце 

Заблисне й землю отеплить." 



І диво стало ся з людьми: 
Усі притихли, присмирніли 
І похилились, посумніли, 
А очц всіх на схід летіли, 
Мов ждали тут -же скону тьми. 
Та небо, нічю так погідне, 
Тепер, коли вже малось ді-дне, 
В тяжьіий туман заволоклось, 
І за селом в яловім бору 



— 331» — 

Важке іуді не роздались. 

І тілько пін скінчив, аж ось 

Віщуючії страшну вихору 

На цвинтарі високий вяз 

Так жалібно почав скрипіти. 

Що затремтіли всі мов діти, 

І глухо застогнали враз : 

„Най судить Бог і Будем смирятись! 

Ходім на панщину збиратись!" 

XII. 

Гей, розшалілась буря люта ! 

З устоку вітер засвистів... 

Мов дикий кінь порвавши пута 

Нараз на волю полетів: 

То озирнесь, копитом гряне, 

Підскочить, Фиркне і зарже. 

То рушить в чваль, аж землю рве 

Копитом, колесом піде, 

І знов зарже і раптові стане, — 

Бурхав так вітер, скрінлий сніг 

Рвав з поля, ніс в село туманом, 

Бив в очи, стежку з перед ніг 

Неначе вкрав в короткий мнг, 

А вив, ревів, мов сам не міг 

Скрить в собі гнів над нашим паном. 

Та тяжілий плач і рев і стони 

Ішли по хлопських всіх хатах : 

Ридали діти, старці, жони, 

А буря ще збільшила страх : 

Всі палець божий в ній вбачали, 

Ознаку божого гніву. 

З яким плачем винровожали 

Нас на роботу лісову, 

Як, мов на смерть вже, нас прощали, 

Се не забуду, док живу ! 

Та ба, даремний плач і сльози, -- 

Пан каже, й мусить бути так! 

Вже по оборах чуть погрози 

І крики панських посіпак. 

І пт в метіль та рик шаругн 

З обори тут один, там другий 



— 340 — 

Помалу вийізжа' мужик ; 

Конята Форкнуть, жмурять очи, 
Мужик закутавсь у кожух, — 
А тут метіль то в бік заточить 
Санки, то з переду заскочить 
І запирає в грудях дух. 
Та ба, сильнійша панська воля, 
Ніж та метіль посеред поля ! 
Та воля всім, немов обух 
Над головою затяжила. 
І потяглись горі селом 
Санки нужденніі гуськом, 
А буря слід йіх заносила. 
Часом лишень крізь вітру шум 
Щось мов комарик забреніло — 
Се голос дзвонів. Світе білий! 
Там десь святкують ! Люду тлум 
У церкві, світло все палав, 
У гору йде кадила дим, 
Всі молять ся, а дяк співав... 
А ми — мов кляті! Нам одним 
І свята божого не мав ! 
То всякий, вчувши дзвонів гук, 
Батіг невільно відкладає, 
Знимає рукавиці з рук, 
Перехрестить ся і зітхав 
Й молитву шепче. 

Коли глядь, 
Аж і з попівства йідуть сани, 
На санях піп, два атамани 
Й слуга. Значить, пан справді гнать 
Попа задумав до роботи ! 
Яким се правом? Чи добивсь 
На тев дозволу в губерні? 
Не дармо ж довго так баривсь, — 
А ті пани на все штудерні ! 
Оттак ми думали, і знов 
Нових нещасть на себе ждали. 
Втім роздалось з переду: „Гов!" 
Ось двір ! І ми край брами стали, 
А в брамі пан стояв — високий, 
Плечистий, в польських чоботах, 



- 341 — 

У Футрі й шапці, чорноокий 

І чорновусий. У руках 

Канчук держав і зіахав низі 

На вітер, ніби для іграшки, — 

На ділі-ж сани він числив, 

Що пройізжали перед низі. 

А на поклони мужиків 

її кивком не одвічав одним. 

Та ось попівські йідуть сани. 

За ними-ж довгий ряд таких. 

Що пан вважав бунтівниками 

І здавна око мав них. 

Всміхнув ся, близше підійшов 

На шлях і гучно крикнув: ,.Гов I а 

І стали сани. Всі вклонились 

Низенько, — пан усе всзііхавсь. 

..А що, панове, " — відізвавсь. — 

„Хоч нині, ви не опізнились? 

А може вітру хто збоявсь 

І дома при бабах оставсь?" 

..Ні, йідуть всі!" — сказав атазіан, 

Що перед паном смирно став. 

,,Ну, то то й в! А то-б дістав! 

Ех, був би битий, наче Гаман ! 

Скажіть ви, бурі'ери, міні, / 

Що се ви робите ? Коли то 

Буде вже раз спокій в селі? 

Здавсь, вас ще за мало бито, 

А то б вазі жадні воробці 

У головах не цвіркотали. 

Скажіть но ви, єгомосці, 

Що се ви знову загадали 

Якусь присягу? Хочесь вазі 

РІЗОК та буків (-коштувати? 

Ех, Бог не брат зіій. але вазі 

Таку протріпанку задазі, 

Що й внуки будуть памятати \ и 

Сказав се і окинув нас 
Мов ястріб окозі, і немов 
Попа побачив перший раз. 
До неп» близше підійшов. 



- 34-2 - 

„бгозюсть — каже, — що за диво! 
І ви на панщину також ? 
А гарно, гарно ! От правдиво 
Ви добрий пастир : де йде стадо, 
Туди і він іде! Ну, щож, — 
Витайте! Ми приймем вас радо!" 

Та піп, хоч голосом тремтячим, 
Але з достоінством сказав : 
„Вельможний дідич наш, як бачим 
В гуморі нині ! Бог послав 
На пана радість — слава Богу ! 
Молітесь, паночку, лишень, 
Щоб Бог на завтрішний вазі день 
Сю радість не змінив в трівогу!" 

Пан враз аж кинувсь, мов вго 
Вшпигнув гадюки зуб затрутий... 
„Що, що сказав ти, попе, що?" 

„Кажу лиш те, що може чути 
Спокійно всякий христяшш : 
На кого гордість Бог зсилае. 
Так що й на Бога він не дбав, 
То знак, що близько вже чекає 
Отверта пропасть перед низі." 

„Ти будеш ще міні грозити?" 

„Ні, ясний пане, я не грожу. 
Я лиш вам кажу правду божу, 
Котра мабуть незвісна вазі!" 

„Таких вчи дурнів, як есь сазі, 
А не мене будеш учити Н 

„Я панській зіудрости віддам 
Чолозі охочо, — рад лиш знати. 
Чи то вона веліла вазі 
Сьогодня свято бунтувати, 
Святую церкву замикати 
І гнать на панщину людей ? 
Ех, пане, пане, схазіеніть ся ! 



— 343 - 

1 мудрістю ви не чваніть ся ! 
Таж як би власних я грудей 
Не був наставив в обороні 
Тих ваших слуг, то хто і зна, 
Чн коло церкви би В ТІЙ ХВИЛІ! 
Ся буря і метіль страшна 
Калюжі кровію червоні 
Не замітала! Пане милий, 
Тямуйте : в світі без ріжннць 
Усе своі границі зіав, 
І що ніхто таких границь 
Безкарно не переступає!" 

„Ей, гарне казане твов ! 
Та знавш, попе, ось що дивно : 
Для других в тебе мудрість в, 
А робиш сам як раз противно. 
Чи не казав тобі я : знай 
Своі попівськії границі, 
Усяку школу занехай, 
Не говори хлопазі дурниці ! 
А ти от як ! завзявсь мабуть 
Мене до крихти зруйнувати ! 
Хлопи присяги, волі ждуть. 
Горілки хоч йіх ріж не пють, 
Жид не платить міні вже ратп ! 
Так щож ти думаєш? Міні 
Через попа іти з торбами ? 
Ні, попе ! Ще раз кажу : ні ! 
Не так я поговорю з вами ! 
Завчасно ти й той клятий Шваб 
Про волю ще заговорили! 
Ось я покажу вам, хоча-»' 
Ви що хотіли, те й робили, — 
Що я тут пан ! Від нині ти 
Махай на панщину з хлопами : 
Вмів шкоду ти міні нести, 
Відроблюй власними руками!" 

..Що най тут пан, я добре знаю, 

Та тілько в й над паном пан ! 
Я тілько силі улягаю, 
Та в очи пану заявляю, 



— 344 - 

Що то безправство, що мій стан 

Мене від панщини звільняє, 

Що царське право пан стоптав!" 

„Про право, попе, річ остав, 

Не твоьго ума се діло ! 

Ти бачив, попе, інвентар ? 

А там стоіть, що піп тримає; 

Грунт між громадою з двох пар... 

А з того я виводжу сміло, 

Що грунт се хлопський, рустікальнип, 

І з него панщини звичайний 

Для мене вимір прішада." 

„Воно-б то так, лиш то біда, 

Що в інвентарі ж додавсь: 

Від ианщинп Й данин евобіднші." 

„Свобідннй тілько той, хто гідний ! 
А впрочім, сли тобі здаєсь, 
Що кривда сталась над тобою, 
То жалуйсь, — я також постою 
За своізі правом. А в сей час 
Я ще тут пан і мій наказ 
Сповняйте ! Годі тут молоти ! 
Ану, до ліса, до роботи ! 
А живо, не жалійте рук, — 
В противнім разі вам гайдук 
Нагайкою додасть охоти ! 
Ну, гейже ! Рушайте ся раз ! 
Я швидко вийду там до вас!" 

XIII. 

Ревів, стогнав від бурі бір, 
Незюв голодний, лютий звір, 
І чорним шлем зюв руками 
Метав в повітрі, бивсь та хріп, — 
Коли понурпзш купками 
Вйізжалп ми під темний стріп. 
Як дивно, лячно якось стало 
Усім в тій хвплп! Наче ми 
В якийсь заклятий світ вйізжалп, 
У царство еумерку й зими, 



— 345 — 

З котрого вже во вік не мали 
Вернуть живими, як з тюрми ! 
Як дивно, лячно роздавались 

Удари наших топорів ! 

У зворах, дебрах відкликались, 

Немов йіх відгукозі ззивались 

Громади відьм та упирів. 

А кожднй знав, що нині свято, 

І що той святотатський гук 

Хто зна яких і як ногато 

Накличе бід на нас та зіук ! 

Та 6а, не час було рішатись. 

Коли ні думать, ні вертатись 

Сіпаки панські не дають: 

І ми самі, щоб заглушити 

У собі страх, — давай трощити, 

Що аж тріски мов град падуть. 

Рубаєм, зуби закусивши, 

Мов дерева ті — найзрадливші 

У світі наші вороги... 

Ті стяте дерево корують, 

Ті ріжуть пилами, чвертують, 

Складають в стоси і в стоги. 

Попови ж панські посіпаки 

Веліли тягати гиляки 

На купу, з парубками враз. 

.,Бог з вами", — люде закричали. — 

..Хіба ж старий до того здалий V 

Хіба нема сумліня в вас? 

Глядіть, він ледво робить кроки. 

А ту пні, ломи, сніг глубокий, 

Тут сил потрібно не таких!" 

„Мовчать!" атаман крикнув, — „голя! 

.Ми робим так. як панська воля! 

Тягніть, ьгомость !" 

Люд затих 
І мовчки, і{ лютостн понурій, 
Під ліса шузі і стогін бурі 
ЕСіпить робота лісова. 
Та бачимо, як панські слуги 
Сміють ся нишком, ні; .: натуги 
Наш пін старенький умліва', 



- 346 — 

На купу тягнучи дрова. 
Сміють ся, кляті, не зважають 
На старість, на духовний стан, 
бго найдужше наганяють : 
„Тягніть, вгомость ! Швидко пан 
Прийде, як стіс малий застане, 
То буде клопіт вам і нам!" 
Та дармо з сили вибивавсь 
Старий — тремтить его рука. 
Не може двигнуть патика, 
Ногами що крок спотикавсь, 
Паде, знов встане, знов хапаесь, — 
Та де вже там ему така 
Робота ' 

Довго ми дивились 
На те, як мучили, глумились 
Сіпакі панські над попом, 
Як він не кажучи й словечка 
Коривсь, хилив ся, мов овечка, 
З сил вибивавсь під патиком. 
Ба далі бачимо: знезііг 
Зовсім, мов скіпка, впав у сніг 
Із патиком, що взяв на плечі, 
І груди вже хриплять старечі. 
Та ще сіпакам не досить ! 
Мов круки жертву окружають, 
То штуркають, то піднимають: 
„Ну, ну, егомость ! Ну, робить!" 

І враз — яке се сталось диво? 
Чи вітер свиснув так страшливо, 
Чи затріщав підтятий пень, 
Чи мигнув блискавки огень, 
Чи в серцях наших щось прорвалось, 
Що там від рана в лід стиналось, 
Могуче ринуло на світ — 
Досить, що мов на розказ даний 
З сокирами та топорами 
Ми кинулись і закричали : 
„Недолюдки! Прокляті! Ждіть! 
Досить вже кров ви нашу ссали, — 



— 347 — 

Тут ми розсуд изю ся з вами ! 

Раз гинуть! Бийте йіх, валіть \ л 

Чи вітер ніс нас, чи злі духи 
Прискорювали наші рухи, 
Досить — в одній хвилині ми 
Всіх посіпаків обступили. 
Мов парканом обгородили 
Гнівнизш, дужими грудьми. 
Страшливі вістря заблищали 
Туй туй над головами йіх. 
„5іоліть ся, кляті!" — ми кричали. 
„Ось вам і піп! В кого в гріх 
На совісти — най сповідавсь, 
Най швидко .молить ся і кавсь. 
Бо відси жаден з вас в живих 
Не вийде!" 

Зблідли, поніміли 
Сіпаки наче помертвіли, — 
Такоі розвязкн мабуть 
Вони не думали діждатись. 
Від разу бачуть, що капут 
Прийшов, що годі опиратись. 
І то ще щастб йіх було, 
Що жаден з них не смів і рватись 
До опору, а то б его 
Були б на певно тут же вбили. 
І всі враз голови склонили 
І людязі кинулись ДО ніг... 
Рік сорок шестий і кроваві 
бго подіі знать в уяві 
Воскресли мов живі у всіх. 
..Сусіди, братя! Господь з вами ! 
Що робите? Хіба ж се ми 
З охоти власної, сами 
Те робимо? ХІбаж над нами 
Не той сазі пан, що і над вами?" 
„Неправда!" — крики роздались, — 
„Бо нас неволять до роботи, 
А ви іа власної охоти 
У панську службу навались ! 
Тепер зіи братя і сусіди, 



— 348 — 

А чим то вн для нас завсігди? 

Які то в вас тоді слова, 
Коли під вашими руками, 
Під канчуками, нагайками 
Нам тіло кровю підплива'? 
Ні, годі ! Горе наше в щерть 
Переповнилось ! Всі погинем, 
Але на вас ще пострах кинем ! 
Моліть ся! Тут вам буде смерть!" 

„Ха, ха, ха, ха! Отеє то й діло!" 
За нами враз загоготіло. 
„Ха, ха, ха, ха ! Отеє то раз ! 
Чи бач ! Пани офіцйялісти 
Учать ся на колінах лізти 
Перед хлопами ! В добрий час ! 
Та фє, панове ! Гонор майте ! 
Досить клячати, — уставайте, 
А то промочите штани ! 
І чом ті люде так над вами 
Стоять довкола з сокирами? 
Чи в танець ладять ся вони?..." 

Се пан був. Мов з землі вродив ся. 
Він враз між нами появив ся, 
У футрі, в польських чоботах, 
І з своім канчуком в руках, 
Гордий, як все, та не гнівливий, — 
Противно, усміх жартовливий 
Іграв у него на устах. 

Ми всі застигли. Грім із неба 
Не був би так нас остовпив. 
Безумний гнів, що засліпив 
Нас перед хвилею — остив, 
І якось так самі від себе 
Ми завстидалпсь, мов би нас 
На крадіжи усіх спіймали... 
І наче на коменду, враз 
Ми сокири в низ поспускали. 
А пан, всміхнутий і гордий, 
Війшов спокійно в середину, 
З погордою очима кинув 



— 34^ — 

На слуг. З них кождпй ще блІДИЙ, 

Трезітячи зінявсь з ноги на ногу 

І силувавсь здавить трівогу, 

А зюже дякував ще Богу. 

Що спас вго від рук люднії. 

А пан сзіів ся з них і кпить ся. 

..Ну, що, панове/ — каже він, — 

., Навчили вас хлопи молить ся ? 

А щирий знать був ваш поклін! 

Ну, гарно, гарно, — се нічого 

Не шкодить вам ! А пану Богу 

Молитва всюди мила є, 

( 'ли тілько в скрусі і л ю б о в II 

(Слова ті з притиском промовив) 

Хто Богу дух свій віддав." 

Мовчали слуги, мов закляті, 
А пан звернув ся вже до нас : 
..А дурні, дурні, дурні з вас! 
Ще більші дурні, ніж завзяті ! 
Я ж вашу вірність трібував, 
Неначе сина батько щирий, — 
А вас мов біс опанував, 
Сейчас рвете ся до сокири !... 
Я ж, дурні, тілько жартував ! - 

Мовчали всі, зюв чорна хмара, 
І поспускали о чи в низ, 
А пан: ..Самі ви завзялись 
На власну згубу ! Мов отара 
На сліпо в продасть ви претесь! 
Чому? Я вам готов сказати. 
Нам тут погані супостати 
Наговорили, що не днесь 
То завтра волю вазі дарують, 
Данини й панщину скасують. 
А що, не правда? Ну скажіть!" 

Народ мовчав. 

„Ну, ну, мовчіть, 
Я знаю все. На жаль великий — 
Гадючі, хитрі ті язики 



— 350 — 

Забули вам одно сказать : 
Як на ту волю заслужити? 
Так отже я скажу ваш се : 
Той тілько варт на волі жити, 
Хто над собою й гнет знесе ! 
Так от я здумав стрібувати, 
Чи стоіли би волі ви? 
Хотів собі зажартувати, 
І бачу, що ще довго ждати, 
І довго вам ще вандрувати 
По розумець до голови!" 

Народ мовчав. Втім перед пана 
Атаман виступив, вклонивсь. 
„Дарують ясний пан! Від рана 
З нас кождий нині вже гонивсь, 
Немов листок той над водою, 
Двічі над смертію самою ! 
А то був жарт, лиш панський жарт !. 
Ні, ясний пане, вірних слуг 
Другі пани не так трактують !... 
Для жарту йіх не сумітують 
Під хлопські пясти, під обух ! 
Тож ми хіба не мали б глузду 
У пана довше ще служить : 
Від нині дякуєм за службу, — 
Най пану Бог без нас щастить!" 

Пан очи витріщив — ні слова ! 

Немов отаманова мова 

бму нараз усю ту річ 

У іншім світлі показала, — 

Та ще веселість не щезала 

З бго лиця і уст і віч. 

Коли нараз між мужиками 

Щось застогнало і руками 

Кивнуло, — люде підійшли 

І перед пана підвели 

Попа, безсильного, слабого, 

Що підчас розруху цілого 

Лежав простертий на земли. 

Він був блідий як труп, трусив ся 



— 351 — 

Немов підтятий, з ПІД ПОВІК 

Полумертвнй вже взір світив ся, 

І ледви чутно він прорік: 

„Пан жартував! Мов батько добрий 

З дітьми, йіх вірність трібував... 

А чи і з Богом тож для проби, 

Невинно пан пожартував ? 

І то був жарт, що боже свято 

Пан зніс, що церков нам запер? 

І то був жарт, що так завзято, 

Без суду і без права взято 

Мене й замучено тепер ? 

Все те був жарт ? За жарт той, пане, 

Я скаргу перед божий суд 

Заношу ! Нині ще там стане 

Мій дух. а твій, нім рік сей кане 

У вічність — тож туди зазвуть ! 

Добро твоє в злодійські руки 

Ніде, й сліду не буде знать 

Твого бутя, — сини і внуки 

Сей жарт твій будуть проклинать!" 

Сі — ні то грозьби, ні ироклони, 
Мов крила чорноі опони 
Світ нанови заволокли. 
Він затремтів стиснувши зуби, 
То вуси торгав, то гриз губи, 
А далі рік: „Плети, мели! 
Безумний старець, тай по всьому ! 
А но ! Збирайте ся до дому!" 
І віддаливсь. — І ми пішли. 

XIV. 

Неначе сни тяжкі, гнетучі 

Було все те, ЩО ТОГО дня 

Ми перебули: бурі-тучі, 

І вибухи чутя ревучі, 

І кривда і грізьба страшна. 

А як із ліса ми на аоле 

Без глаеу вийшли, — все круг пас 

ВуЛО мертве, СПОКІЙНЄ, голе: 

Сніжная площа нроетяглась 



— 358 — 

Кругом, безбарвна сіра хзіара 

Закрила небо, вітер втих, — 

Лиш ген там десь синнва пара 

Вилась клубком із стріх сільських. 

І в грудях наших після тих 

Страшенних бур так тихо стало, 

Так сумно якось, наче всі 

Надіі наші щось підтяло, 

Мов небо нам само звіщало : 

По вік вам жить у ланцюсі ! 

Під гнетом почутя важкого 

Ми звільна, мовчки йшли в село, 

Мов похоронний хід. Було 

Се в части й так, — таж ми слабого 

Попа везли: жите плило 

Із уст єго струйками крови, 

Увесь він вже холодний став, 

Лиш звільна серце билось, мови 

Не стало, тілько прошептав : 

„Прощайте, діти! І простіть 

Єму, лишіте кару Богу! 

Коріть ся тьмі, допоки тьму 

Бог на погибелі дорогу 

Не виведе!" 

Та ми тепер 
Уже й не радивши ся знали, 
Що тут коритись не пора ! 
Як пройізжали край двора, 
То бачили, як пан запер 
На ретязь браму, — знать бояв ся, 
Що -б таки люд не спамятав ся 
Та в жарт єго і не роздер. 
Та ми спокійно двір минули, 
І на попівство всі звернули, — 
Старого із саней знесли, 
Огріли і оберегли, 
А потім скаргу написали, 
Пленіпотентів обібрали 
Щоб до староства в мить ішли. 

Такий то ми Новий рік мали ! 
Уже відправи не було, 



Заміс ць потіхи всі ридали. 
А к вечеру ціле село 
Сходилось до попа до хати 
Старого пастиря прощати, 
Остатній рал поцілувати 
Холодні руки. Він тепер 
Ще ледво дихай, згасли очі;. 
А як згустіла пітьма ночи, 
Вій тихо, супокійно взіер. 

Та те, чого так пан бояв ся, 

Не вмерло таки з низі ураз : 

Противно, аж тепер у нас 

Із па но.м танець розпочав ся. 

Лиш що ми скаргу подалі; 

На пана до староства — чунзі. 

Вже й папські скарги дві пішли: 

Гідна па нас. що ми бунтуєм, 

Що сокирами хтілп вбить 

Слуг панських, з дпзюзі двір пустить, — 

А друга скарга до губерні, 

Що пан комісар бурить люд. 

Що вісти розпуски' химерні, — 

На те, зювляв, і свідки суть. 

А й справді жид зузіів зловити 

Кількох в грозіаді за язик 

І видобутії все від них. 

Що говорив комісар. 

Втих 
Па хвилю гомін, шузі і крик 
В селі; ми панщину робити 
Ходили смирно, все ждучи, 
Що то .; усього того буде. 
Аж раз — вже пізно у ночи 
Ураз збентежили ся люде : 
По тихій вулиці сільській 
Промчались криті, панські сани 
Із урядовими дзвінками, 
І в двір зайіхалп. Як СТІЙ 
Пішли розмови поміж нами : 
„Хто се. за чим?" Аж рано крем 
Ми взнали: •; гостей і:: сусідства 

23 



— 354 — 

Сам староста з комісарем 
Прибули у село для слідства. 
От почали тягнуть людей. 
Та ми пізнали незабарозі, 
Що староста у двір не даром 
Зайіхав, з паном день у день 
Балює, бавить ся, полює, — 
А в вольних хвилях бє, катує 
Хлопів і силує свідчить 
На панську користь. Боже милий! 
Що з нами буде ! Очорнили 
Ті протоколи нас кругом : 
Як ми присяги забажали. 
При церкві слугам загрожали, 
І в лісі мало що тельмом 
Усіх не вбили, — все до чиста 
Там списано. Про те ж, як пан 
Без права накидав горілку, 
Як боронив завести шкілку, 
І в свято нас, немов поган 
Гнав на роботу — ані слова ! 
З нас всякий ходить мов отрутнії... 
„Тепер нам лиха не війнути!" 
Така іде між нами вюва. — 
„Такий протбкул — то тюрма ! 
Таж він як се пішле до Львова, 
То вже й ратунку нам нема : 
Запруть, закоплють, ні чичнрк, 
Живих положать в домовину!" 
Оттак в вечірнюю годину 
Зійшовши ся де будь край тину 
Сумуємо. Коли в тім зирк — 
Комісар ! Скулив ся, мов крав ся 
Кудись. Ми втихли і поклін 
бму... Хильцем прискочив він, 
І живо, шентом обізвав ся : 

„Ви клюпа кльоиа ! Поше мій, 
Як ви в цротоколь самотав ся ! 
О, клюпа кльопа ! Все як стій 
Всю правту каше ! Хоч і знає, 
Що тут єго арешт чекає, — 



— 355- 
Ні, він не спреше! Клюішіі кльоп! 
Чн в вас нема на тілько к о п, 
Щопн спрехати, не признати ? 
Чи зюше пуків страшно вазі ? 
Са той протоколь я пи сазі 
Казав вам втвов тілько тати ! 
Ну, що'лс тепер У- 

..Що Бог пошле. 
Те будем зіуеіли терпіти." 

„Що Пог пошле! То туше зле! 
Як путеш штати і ситіти. 
То Пог вазі всю піту пошле ! 
От що ! Ту трепа міркувати, 
Самим сепе порятувати!" 

Мовчали зш, — лиш наш поклін 
І погляд знай за нас благав 
Комісари. Всміхнув ся він 
І каже: Туше ви турна в. 
Хоч чесна, кльопа ! Так зроніть : 
Ще нині нічю швитко шліть 
Пленіпотентів віт грозіатп, — 
Всю правту топре попишіть, — 
І ша, зювчіть ! Тругоі рати 
Незіа для вас! А пазіятала, 
Мене в ту справу не вмішала ! 
Ну, куте нахт ! Ідіть, спішіть!" 

І скулившись зюв хорт, він скочив 
На вулицю, та до двора, — 
А ми метнулись сеі-ж ночи 
Письмо писать, складки збирать, 
Пленіпотентів виражать 
До Львова. Крайня вже нора 
Була! Пан староста вже зіав 
Скінчити завтра слідство з нами. 
Гей, тож то лютив ся, кричав, 
І Сили від жида він узнав, 
Що з аовномочнямв иіслами 
Ми жалобу післали в Яьвів! 
Він аж заскреготав зубами 
І зараз-же писати- сів 



— 356 — 

Листи догінчіі за ними, — 
Наш пан листи ті верховими 
[Мав розіслати по панах : 
Де хто таких хлопів спіткав, 
Най зараз ловить йіх, хапав, 
І вяже її до староства шле ! 

Що й говорить вам про той страх. 

В якім жило село ціле 

Весь тиждень після тих подій ! 

В якій непевности, трівозі 

Ми ждали з дня на день, хто в тій 

Війні останесь в перемозі : 

Чи наші сповнять намір свій. 

Чи де йіх зловлять у дорозі? 

На другий тиждень вість іде : 

Зловили наших ! Боже правий ! 

Як заридали ми! Тверде 

Камінв-6 дрбгнуло. А бравий 

Наш пан аж голову підняв, 

Коли почув, що три дни тому 

Знайомий пан післів спіймав 

І під сторожею пі слав 

Не до циркулу, а .,до дому." 

..Розумний той, поцтпвий Стах! — 

Сказав наш пан, — зробив до ладу ! 

Гальо, скликайте всю громаду, 

Нехай у всіх йіх на очах 

Посли дістануть шоколаду ! 

Най бачуть і най мають страх!" 

Зізвали нас : кого з роботи. 
Кого із хат, старих, малих : 
Жінок, дітей нещасних тих 
ІІлвніпотентів в перший ряд 
Велів пан ставити : най здрять, 
Як будуть йіх батьків пороти, 
Нехай і внуків пізних вчать, 
Що хлопу пана не збороти. 
Ось йіх нещасних привели 
Повязаних, блідих, нужденних, 
Обдертих, ззіарганих, струджених, — 
А як близь пана підійшли, 



— 357 — 

Пан гайдукам дав знак рукою 
І крикнув: ..]> сніг їііх ! На веліли 
Кладіть і опите, поки я 
Не скажу: годі!" 

І в спокою 
Він став свистати. А двірня 
У сніг нещасних повалила. 
На кождого чотири йіх: 
Один на голову сіда', 
На ноги другий, прочі-ж два 
Ну молотить, що може сила. 
Спершу неначе на мертвих 
Удари сипались, бо в сніг 
Лицем привалені й кричати 
Не здужали, лиш тіла йіх 
Метались, мов хробак розтятий. 
Пан свище, а двірня січе, -- 
Вже кров крізь шмате виступай, 
Потічками на сніг тече 
Т з снігу, наче з під землі 
Болющий хрип глухий лунав... 
Пан свище, мов не замічає. 
А в ті зі жінки й дітки малі 
Катованих ураз юрбою 
З плачем, рпданбм і .мольбою 
Поверглись ианови до ніг, — 
Пан свище, мов не бачить йіх. 
Одна дрожачими устами, 
На колінках підповзши, пана 
Хотіла в ноги цілувать. 
Овоіми кровними і'лезами 
Той панський чобіт обливать, — 
Та пан, все свищучи, носком 
6і в уста штовхнув, аж впала 
В сніг горілиць і застогнала, 
І кров із уст пішла цюрком. 
Аж по страшенно довгій хвили, 
Коли вже біль почав глушить 
Крик мучених, пан рік: „Досить!" 
Піх підпили, снігбм обмили, 
Та не було вже в бідних сили, 



— 358 — 

Щоби вдержатись на ногах, — 
Иіх слуги му сіли держати. 

„Ну, що," — став пан до них казати, 

„Пізнали ви до Львова шлях? 

І знаєте, чим то смакує, 

Як против пана хлоп бунтує? 

Ще ви пізнаєте не так ! 

Се вам від мене зиш завдаток ! 

В циркулі жде вас іде додаток... 

Ведіть йіх хлопці в добрий спряток,, 

В шпіхлір, і на один личак 

Усіх звяжіть, і дайте йістн, — 

Опісля нам розкажуть вісти 

Про подорож: ми ще будем 

Балакать з ними два-три слова, — 

Аж як навкучить нам розмова, 

Тоді в цпркул йіх відведем." 

А ми стояли мов мертвіі, 

І ні чичирк. Всі ті події 

Остатню крихточку надіі 

Нам відняли. Що нам робить? 

Боротись з паном мп не в силах, 

В губернію хіба на крилах 

Жалоба наша долетить, — 

А з паном староста держить ! 

Нам лиш лишає ся мовчати, 

А ні, то поле й дім кидати 

І світ за очи утікати. 

А пан, щоб в повні довершить 

Свою побіду, обертаєсь 

До нас і гордо відзиваєсь : 

..Ви бачили, яка моя 

За бунт заплата? Чень на далі 

Будете всі докладно знали, 

Як скоботати вмію я. 

Жалійтесь, сли вам хочесь більше, 

А я потрафлю ще й сильнійше 
Полоскотать. Кому своя 
Немила шкура, — най трібує!" 
І ще одно. Ваш пан комісар 
Вам набрехав, що швидко цісар — 



— 35У — 

Чи хто — вазі панщину дарує. 

Що там комісари) за те 

Припаде, то ще ви вздрите, - 

А я кажу виразно вам : 

Не вірте, хто вам те голосить, 

Бо він не волю вам приносить, 

Але біду. Ні цар, ні сам 

Із неба Бог не має права 

Те дарувати, що мов ! 

Ні, се не в цісарська справа! 

Ні Бог ні цісар не дав 

Того, чого і сам не мав. 

Так слухапте-ж, що кажу вазі : 

Най жадна воля вазі не снить ся ! 

Не цісар вазі ві ховає, 

І поки я тут, не явить ся 

Вона, хіба я сазі йі дазі !'" 

Так богохульними устами 
Він внсказав і в двір пішов. 
Та диво, — снзш він словами 
Бажав нас пригнітить, незюв 
Тяжким казіінвзі ; аж противно ! 
По тих словах в нас дух війіиов. 
„Сліпий, сліпий," ми погадали. 
„Тобі здавсь, що світь увесь 
В руках держиш, а доля дивно 
Тебе веде і вскіс і всклесь, 
І сазі не зглянеш ся, як пасмо 
Твові гордости урвесь/ 

І вже не страшно назі, не жасно 
Було, коли щось по двох днях 
Плвніпотентів наших бідних 
Ледви живих на битий шлях 
У путах повели. Як рідних 
Ми віх прощали і кричали : 
„Не бійтесь, братя ! Бог благий, 
Не дасть, щоб без кінця ширшали 
На світі наші вороги !" 

Нам не страшна була й та чутка, 

Що ДО цирку. іу на доспів 



— 360 — 

З губерні наказ : зараз тутка 
Комісари) спішить у Львів ! 
Пан з радости аж руки тер : 
„Взяли бунтівника з повіта, 
Засадять же его тепер, 
Що певно не побачить світа!" 
А ми хоч тяжко сумували, 
Та все одну потіху мали : 
Бог правди й волі ще не вмер ! 

XV. 

Минула та зіма проклята, 
Остатня із проклятих зім. 
Зближались великодні свята. 
Уже на тижні на страшнім 
У полі почалась робота. 
Настала вже й страшна субота 
Великий, незабутнпй день 
Для нас, Великдень наш вданий. 
Кожду хвилину тоі днини 
Я тямлю, мста би все лишень 
Учора діялось. 

Ми з ранку, 
Пок заморозь не відійшла, 
В дворі шпеннцю-маріянку 
Для сійбн ладили. Була 
Пора у ранішні обіди. 
Коли упорались з зерном. 
..Гальо до дозіу, а бігцьозі, 
І кождий зараз най прнйіде 
Із бороною на майдан!" 
К< оі єн деру в атаман. 

Побігли ми, перекусили. 
Що там готового було, 
Та поспішаємо що сили. 
Уже .поралось все село: 
Хто з боронами, хто з рівнями, 
Жінки й дівчата з рискалями : 
Ще назганали і х.топят 
Погоничів, та з ужовками, 



- 361 - 

Щоб борони йшли затягать. 
І поставали ми рядами, 
Немов на муштрі салдатй. 
Атаман ходить поміж нами, 
Числить, чи всі, й розпоряджає, 
Кому, куди і з ким іти. 

В тім зирк, аж возик надйізжав 

Горі селом — одним коньом. 

Край ФІрмана гайдук куняв, 

А ФІрман луска" батогом. 

А з заду — хто се ? Боже милий ' 

Сеж він, комісар, се той сазі. 

Котрого ніби засадили 

У Львові ! Дивно якось нам 

Зробилось, серце так забилось, 

Немов нечувану якусь, 

Страшну чи радісную новість 

Ось-ось почути вам судилось. 

Атаман навіть, хоч не трус, 

А також став, мов остовпілий. 

І тілько буркнув стиха: „Бог вість. 

Що се значить ся, та мабуть 

Що щось негарне!" 

Як уздріли 
Нас ті, що йіхалн, так тут 
Комісар штовхнув гайдука, 
Гайдук жахнувсь отуманілий 
І мало-мало сторчака 

Під віз не впав, — та гнеть продрухавсь, 
Рукою в заушник почухавсь, 

I звільна обернувсь, відгріб 
Солому в возі, з під соломи 
Щось виняв, мов великий хліб 
Завите в шмату. Глядимо ми 

II дивуємось. Аж ось гайдук 
Зліз .; воза, взяв тото до рук, 
І мере.; плечі, моз парил»» 
Повісив, шмату відгорнув — 

І !е тарабан ! Ех, як торкнув, 
Заторохтів, загримотів, 
Що аж л\ ною покотило 



362 



Ио всім селі. Загазюрнло 
Село : з городів, з поля, з хат 
Старі й зіалі кричать, біжать 
Послухать, що се за пригода. 
В широкий круг юрба народа 
Віз обступила. 

„Тихо, гей!" 
Комісар закричав пискливо 
І встав на возі, виняв живо 
Папір з кііпені 

„Я отсей 
Напір вам маю прочитати 
І прошу топре увашати, 
По то патент цісарський є!" 
І став комісар муркотати 
Все по німецьки. Люд стає 
На пальці, рота роззлявляв, 
Та де тобі порозуміть ! 
Лиш сей та той зітхне глубоко,. 
Перехрестить ся, зведе око 
До неба і як стовп стоіть. 
А пан комісар так утішно 
Читав, голосно, поспішно 
Викрикує якісь слова !... 
Скінчив. „Ну, сросуміла вшецко?^ 
..Ні, паночку, хоч би словечко!" 
„О клюпа, клюпа гольова! 
Своєі волі і свопоти 
Не розуміє ! Слюхай весь ! 
Віт третій май, що ось натхотить.. 
Вазі воля повная таєсь ! 
Вазі цісар нанщииу тарує, 
Танин не путете платив ; 
Най коштий сазі сопі працює!^ 
І ще одно най коштий чує:: 
Пан староста тнесь випустив 
Илєніпотентів ваших з цюпи ! 
Ну, сросузйла?" 

Всі зювчать 

„Ну, сросуміла, кльона клюиш?/ 
Що так стояла, як ті ступи?. 



— 363 — 

Гей, віват цісарю кричать!" 
Усі мовчать. 

В тім наблизив ся 
З юрби наш війт, і поклоннв е.ч 
Комісари), і так сказав : 
„Даруйте пане, що приймаєм 
Так холодно сю вість. Не знаєм г 
Чи правда то. Нам запевняв 
Наш пан, що то не може бути, 
Що й вас у Львові мали скути, 
Що цар не сміє дарувать 
Нам панщини, бо то річ панська." 

„Ох, клюпа кльопа хрнстіянська І 
Пан мав інтерес так казать. 
Та цар панам не вітпирає, 
Що панське. Цісар опіцяє 
ЇІім з каси панщину сплатить. 
А я — слуга єго, не мошу 
Прехатн, правту вазі голошу ! 
Печать ся, знаєш, що значить?" 

„Най нам здоров панує цісар, 
Тай щоб прн нім і пан комісар. 
Жили нам довго, — але ми 
Вже так богато натерпілись, 
Що боімось, щоб і сен раз 
Знов на леду ми не осілпсь. 
Мо. паночку, просилн-б вяс : 
Із назш враз у двір ходіть, 
Патент сей пану прочитайте, 
бму й печать сю покажіть. 
А вже тоді, як він все знайде 
В порядку — ми повірим всьому, 
Тоді вже й цісарю благому 
Подякуємо ми любовю. 
бму добром і навіть кровю 
Послужим щиро ми прн тім." 

„Се гопре, кльона, ти сказаля. 
Хотім у твір, щонн пізнали 
І пан ваш все. Хотім, хотім!" 



— 364 — 

XVI. 

Сиділи в ґанку пан і дані 

За сніданем, коли нараз 

Юрбою, з шумом, наче няні 

Ми все иодвірв заступили. 

Комісар попереду нас. 

При нізі гайдук ішов, що сили 

Торохтячи по тарабані. 

Поблідла пані, піднялась, 

Поглянула, трохи не впали, 

І білі руки заломала, 

І не то з питанєм, не то 

З сумним докором в очи мужа 

Поглянула. Та знать не дуже 

І пана втішило тото 

Незвикле зборище. Ще дужче 

Змішавсь, аж зуби закусив, 

Коли побачив, хто зтрусив 

Сей збір. Комісар ! Так ему ще 

Нечистий вязів не скрутив ? 

Ну, буде лихо неминуще ! 

Та щоб вспокоіти жону, 

Пан з ґанку звільна і поважно 

Зійшов, і з грізна та протяжно 

Звернув ся до мужицтва: „Ну, 

Чого ви тут?" Притім став так, 

Що до комісари плечима 

Був звернений і наче й разу 

бго не бачив. Га йду чина 

Знов в барабан заторохтів, 

Комісар з злости наче рак 

Почервонів. Лиш що хотів 

Пан щось казать, аж над ушима 

бго: „З цісарського розказу!" 

Мов ніж по склі заскреготів. 

Пан обернувсь. „А, пан комісар! 

Рідкі в нас гості! І\ т и. луіє ^еЬІ'б ? 

Давно зі Львова '? Вже конець 

Иізді? Ну, що там каже цісар?" 

„То є патент цісарський з дня 
Сімнайцятого цвітня, року 



Пішучого ! І во імя 

Цісарське — з завтрішного строку 

У краю панщини нема, 

Ташшн зносять ся н земля 
Хлопам дав ся рустікальна, 
А тітичам за право те 
Сам цісар з каси заплате - 
То воля цісаря иуквальна ! " 

„О Заррегтеїіі ! \Л Т агіті пісМ^аг!" 
Пан скрикнув, зюв змия вкусила. 
„Великий цісар! Царська сила 
Над всЬіи нами ! Значить — дар ! 
Дар для хлопів. Який цар добрий ! 
Та щоб той хлопський рід хоробрий 
Після заслуг обдарувать, 
То треба нас обра бувать. 
Віднять нам те, що з волі неба 
Вважалось нашим ! Що її казать, — 
Чудесна добрість ! От як треба 
Народну вдячність здобувать ! 
Га, що-ж, злі дурні, раді вчить ся ! 
Слабі ми, мусимо корить ся! 
Лиш прошу, ще одно скажіть, 
Чи в тазі ясно в тізі патенті : 
Де хлопи панозі не контенті, 
Сей час до кіс, ловіть, вяжіть ! 
Чи тазі наказані пожари. 
Різня, убійства, люті кари, 
Рабунки панських дібр усіх?" 

в Негг 8сЬ1ас1і2І2 !■• відказав комісар, 
„Неїт 8сЬ1ас1і2І2, таз8І£ЄП зіе зісії! 
Топра для всіх пашав цісар. 
А про рапунки та різні 
Патент ніякий не говорить. 



.,1 в сорок ШЄСТІМ році ні 



9« 



„Неп* ЗсЬІасЬ/л/, пан в гуше скорий 
В пітозрінях ! А ліпше-п тати 
Вше сорок шестому спокій! 
Самі ви, польські атентати 



— 366 - 

Зачали на хлопів стріляти, 

Самі на власний карк ви свій 

Стягли піту ! Іа, пані цєю, 

Як ші в вас кльоп пув шольовік, 

То він пи вас не пік, не сік. 

А грудю заступив своєю ! 

Та па ! Не те вам в гольові ! 

Тля кльопа пуки і панщизна, 

А в вас повстаня все нові, 

Вас зве ойчизна-шляхетчизна ! 

А як наш цісар після прав 

І пана й кльопа тут трактує, 

Ви в крик, що вольносць вам украв, 

Що кльопа вам урят пунтує. 

Ні, пане, ти тепер посуньсь ! 

Кльоп не сліпий, кльоп топре паче, 

Те є здорове, те поляче, — 

Бег Ваиег, пане, ізі іїіг ипз ! 

Тепер пропали атентати ! 

А як які вовки прийтуть, 

Щоп нашу стайню напатататп, 

То вше тут вірних псів найтуть, 

Що топре вуха йім намнуть, 

Аш путуть товго памятати." 

„О, Заррегтепі ! Тяжкі часи, 

Коли вже все зійшло на пси ! 

А псів богато в нашім краю ! 

Та тілько-ж, панцю, я гадаю, 

Ви помилились, сли за псів 

Вважаєте отих хлопів : 

Пси вірні свого пана знають, 

Пси вірні у тяжкій годині 

Єго боронять, заслоняють ! 

Ні, се не пси, а просто свині ! 

Не віриш? От попробуй лиш 

Ти моїм псам перечитати 

Сей свій патент, то гнеть уздриш, 

Як кинуть ся тебе витати." 

„Негг 8сЬ1асп2Іг !" пискнув ображений 
Комісар, луком випяв грудь 



— 367 — 

1 руку звів — та пізно ! Лють 
Перемогла вже в панськім серці... 
Він тупнув, крикнув, мов скажений. 
Почервонів, а у очох 
Заграли іскорки зловіщі. 
..Оег Теихеї сігеіп! Він тут на герці 
Прийшов зо мною ! Швабський кньох ' 
Гей, хлопці, хто-сте найсильніїці. 
Беріть его і заведіть 
У псарню й ФІртку защепіть, — 
Най псам патент свій прочитав ! 
А ви роззяви (до хлопів 
Звернувсь) ще мало патиків 
Набрали ? Що за біс вас пхав 
Під зюі руки? Браму тазі 
Замкніть ! Ось я сні дане дазі 
Всім, хто тут в! Де лози, буки?" 

Ми помертвіли. Поки ще 
Отямились, а слуги вже 
Комісаря за руки нзіають. 
І хоч він як кричав, пручавсь. — 
Бігцем помимо волі мчавсь, 
Ліпи поли Фрака з заду мають. 

XVII. 

Була у пана псарня славна, 

Бо пан мисливий добрий був 

І в ловах любувавсь віддавна. 

Чимало грошей повернув 

Він на тих псів. Тут край обори. 

Оперта о стіну комори 

Стояла псарня : був то пліт 

Високий і дашком покритий 

В округ ; в нім мов несамовитий 

Скиглив і вив собачий рід. 

Була там сотня тоі зйіжні : 

І раси й рости й масти ріжні : 

Хорти, бульдоги, ямиики. 

Одні на ланцюгах СТОЯЛИ, 

Другі в будках СПОКІЙНО спали. 



368 



А інші рвали ся, скакали 

Верх плота й вили залюбки. 

Іїіх лиш три рази в день кормили, 

Тай то ще скупо, щоб не тили 

І швидше гнались за звірезі ; 

Ніхто ні гладить ні пестити 

Не смів віх, в псарню доступити 

Не міг ніхто, лиш псар бфрезг. 

Було пройдеш лиш коло плота. 

То рвесь, скиглить тота голота, 

Азк землю під собою ЙІСТЬ. 

От і не диво, що на тую 

Чудну, нечуваную вість. 

На поступок безумний, лютий — 

Комісари до псарні пхнути — 

На нас на всіх упала млість. 

А пан стоїть, як хзіара чорна ; 
У псарни клекотить, мов жорна 
Каміне мелють. Враз піднявсь 
Страшенний дзявк і ляск собачий - 
Се знак, що розказ гой ледачий 
Сповнивсь, що в псарни опинивсь 
Козгісар. Слуги ще стояли, 
Мабуть що ФІртку защіпали, 
П сміялись глупо. Аж нараз 
Із псарні писк підняв ся дикий, 
Що заглушив собачі крики 
І всіми серцями потряс. 

..Ратуйте! Квальту!" закричало 
Із псарні — Й разом замовчало. 
Мов іскра впала між народ. 
..Ратуйзю I й разом заревіли, — 
..Біжім, ломім сей огород! 
Пробі! Комісаря пси ззіли!" 

І як се сталось, Бог тазі знає, — 
Ураз зюв грі зі залопотів, 
Так кинулась юрба цілая 
Туди, аж двір застугонів 
Від топоту. В одній хвилині 



— 369 — 

Пліт рознесли ми по колині, 
Будки, дашки — все на шзіатки ! 
Собак, що дужші і лютіщі. 
Всіх перебили тут на зііеці... 
Крик, ґвалт, кровавіі дрючки. 

Проклятя, зойки і гюбоі. 

Все в оглушаючу злилось 
Музику — дай Бог, щоб такої 
Вам чути вже не довелось ! 

Широко рознеслась відтак 
На все Шдгіря і Поділя 
Ся вість про те. як ми собак 
В день волі даниі побили. 
Собачов кровю освятили 
Свободу. Ніщо то й казать. 
ІІадкий наш люд на все сзгішнев : 
Десь йім школяр сказав про теє;. 
Що в Франціі якась Бастілля 
Була : кого туди всадять, 
Тозіу вже світа не впдать. 
Так от як ту Бастіллю кляту 
Люд зруйнував аж до основ, 
Тоді аж вольне сонце в хату 
Зирнуло, й день новий прийшов. 
Похопили се наші люде : 
А в нас хоч песся битва буде 
Залісць Бастіліі ! Було 
Сміху із тоі битви зшого, — 
Та в сазіій квили ми сзіішного 
Не бачили — ми лиш одного 
Шукали. З уст усіх ішло 
Гідно: „Комісар! Де комісар? 
Патент де, що прислав нам цісар?" 

Ко.місаря десь не було!.. 
Тут люде всі заметушились : 
Не вже так зйіли пси вго, 
Що й костомахи не лишились? 
Аж зирк: в СОЛОМІ; де гніздились 
Собаки, щось шуршить! Ого — 
Припали ліп і відгребли 



— 370 — 

Солому — бач ! а се комісар ! 
Грудьми припав він ід земли, 
Встромив пів тіла в пессю буду, 
Лиш ноги ще видні були 
З соломи, а в руках держав 
Патент, котрим звільняв нас цісар. 
Він тряс ся весь, і не без труду 
Ми витягли вго на яв, 
Та бідненький аж застогнав 
На ноги ставши : пси розжерті 
Штани пошарпали на нім, 
Порвали й тіло: тяжкі рани 
Внднілись в місці не однім, 
І кров лилась, — і певно смерті 
Пожив би був він безталанний, 
Коли-б заздалегідь в солому 
Не заховавсь, і як би ми 
Такому жартови страшному 
Кінця не вдіяли сами. 

„0-ох! Ветіть мене то пана!" 
Стогнав комісар. „Ох, о-ох ! 
Зеіт.1 штді ег зепп! Та кошта рана 
Путе міні за світків твох ! 
Тепер ше я ему покашу!" 

І шкитильгаючи ступав 

Опертий на молодіж нашу, 

Аж з болю зуби затискав. 

Го, го ! Тай пан мабуть письмо 

Пронюхав носом і побачив, 

Що троха надто насобачив, 

Що не з поклоном він йдемо. 

Чим скорше слуг у двір стягнувши 

І двері на замки замкнувши 

Він сам з рушницею в руці 

Став у отворенім вікні. 

Таке оружне поготовє 

Комісар навіть не прибаг. 

Зблизивсь і рани на ногах 

Показуючи крикнув: „Ах! 

То в кощіннощ старопольска ! 



— 371 — 

Неп* Зсіїїасішг, — то є пезгольове 
Тля вас ! А за заиавку тую 
Я вас в тій хвнли арештую !... 
То що? Вн йтете вше то войска?... 1 * 

Та пан у військо не збирав ся, 
Лиш на комісари зміряв ся 
Стрільбою, й крикнув : „ Бачиш се ? 
Тікай від зіене, швабський сину, 
Бо бистра кулька за хвилину 
Тобі погибель принесе!" 

На вид стрільби, забувши рани, 

Комісар мов змиєю гнаний 

Відскочив зойкнувши на бік. 

Оглянувсь, далі зупинив си, 

Бо вже в безпечнім находив ся, 

І аж тогді до пана рік : 

„Неп* 8сп1асп2І2 ! Грозиш ? Топре, топре 

За теє грошенє хоропре 

Ми порахуємось ! Ще раз 

Говорю : в імеші закони — 

Ти арештант! Шттайсь сейчас, 

То й кара путе уменшона!" 

„Ходи сюда ! Бери ми! на!" 
Кричав з наругою Мигуцький... 
І разом з кождого вікна 
Заблисли люфи стрільб. Війна ! 
Весь збір замету пнів ся людський. 
Комісар зблід і занімів 
І сам не знав вже, що казати. 
Коли в тім в ізіени хлопів 
Війт виступив і так повів : 
„Позвольте, пане, нам ділити ! 
Нам цісар нині волю дав 
На те, щоб ми ему служили : 
А скоро пан забунтував, 
Ми вжнемо своєі сили, 
Щоб нарозумнти его ! 
Чи так, громадо?" 

„Го, го, го !" 



Грозіада зично закричала, — 
„На зі Горожана показала 
ІІрішір, як гнать ті звірі з нор ! 
Крешіть огонь ! Давай соломи ! 
Всіх живо смирних уздримо ми 
Всіх вивабизю на простор !" 

Ще дужше зблід комісар бідний, 

Затряс ся, на коліна впав. 

„О кльопа, кльопа!" закричав, — 

.,Ще яиш сей раз, сей раз послітний 

Тля зіене ласку ту зропіть 

І тайте спокій ! Не паліть ! 

Втишіте ся! То тому йтіть ! 

Лишіть его ! Не потупляйте 

Мене ! Як твір пітпалите, 

То закричать усі лиш те : 

Комісар так казав ! Ви тпайте 

Лиш те, щоп він з села не втік, 

А я его вісьзіу як свого ! 

О, не ропіть міні ще того ! 

Ітіть то тома і нічого 

тім нікому не кашіть!" 

Поміркувались ми. Нехай 

1 так ! Така вже панська доля, 
Що й ворог обстав за ним. 
„Ну, а щож, пане, наша воля?-* 
г Ви ще не вірите?" 

„Один 
Бог бачить, як би раді вірить, 
Та так богато вже карались 
За ню, так часто помилялись, 
Що хочем попереду змірить." 

„О, пітна кльопа! Пітний край!" 
Зітхнув комісар звівши очи, 
„Так много піт зазнав і лих, 
Що й вірити в тонро не хоче ! 
Сли так, пішліть ви верхових 
То старости, его спитати, 
Чи я прехав в такій причині ! 



— 373 — 

Та вирочізі сазі ваш пан віт нині 
Не путе панщини іпататп!" 

,.Най буде так ! Як стій пішлезі 
Людей до старости, щоб крем 
Розвідатись," зш всі сказали. 
Прогнили рани і обвили 
В комісари, і посадили 
бго на віз, і провели 
бго гуртом весело, шумно 
Аж за село, і прирекли 
Вестись розважно і розумно. 
Ми мовчки папський двір минали 
Лиш вартових дали, щоб з дали 
Двора і пана стерегли. 

XVIII. 

Великдень ! Боже мій великий ! 
Ще як світ світом, не були 
Для нас Великодня такого ! 
Від досвіта шузі, гамір, крики, 
Мов муравлисько все село 
Людьми кишить. Всі до одного 
До церкви пруть. Як перший раз 
„Христос воскресе" заспівали. 
То всі зюв діти заридали. 
Аж плач той церквою потряс... 
Так бачилось, що вік зш ждали. 
Аж дотерпілись. достраждали. 
Що він воскрес — посеред нас. 
І якось так зробилось назі 
У душах лехко, ясно, тих<». 
Що бачилось, готов був всякий 
Цілій земли і небесам 
Кричать, співать: зіпнуло лихо! 
Пайзлійші вороги приїдались, 
Всі обнимались, цілувались, 
А дзвони дзвонять, не стають! 
А молодь бігав мов ияна. 
Кричить що сили в кождий кут : 
„Нема вже панщини ні пана 1 

Ми ВОЛЬНІ, ВОЛЬНІ, но.ІЬНІ псі!" 



— 374 — 

Ба й дітвора, що в старших баче, 

II собі вигукує, неначе 

Перепелята по вівсі. 

А як скінчилась Божа хвала, 

На цвинтар вийшов весь народ, 

І як було нас тілько сот, — 

Від разу ниць на землю впала 

Ціла громада й заспівала 

Той величний, хвалебний гимн : 

„Тебе, о Господи, хвалим!-' 

Мов грім зарокотіли з раня 

Слова високі, звуки втішні, — 

Але конець святоі пісні 

Покрили голосні риданя ! 

Дарма-б і силуватись, діти, 

Щоб розказать хоч щось-не-щось, 

Що в той день славний довелось 

Міні на власні очи здріти. 

Народ мов безумів з утіх : 

Старі скакали, мов хлопята... 

Той пару коників своіх 

Цілує кождого мов брата, 

Та приговорює, пестить ; 

А там гуртом сільські дівчата 

Всі скиндячкп з голов знимають 

І бють поклони і складають 

Перед іконою ; кричить 

Усякий на витанє друга : 

„Хрнстое воскрес, а панщину 

Чорт взяв !" А там старий дідуга, 

В селі найстарший чоловік, 

На давну, ледви замітну, 

Могилку аж грудьми принпк 

І обнимає дернину 

И кричить що сили: „Тату, тату! 

Ми вольні ! Тату, озовись ! 

Таж ти цілих сто літ ту кляту 

Неволю двигав, і вмирати 

Не хтів, а волі ждав ! Дивись, 

Ми вольні ! Бідний, ти дождати 

Не міг, — аж нам той промінь блис ! 

Вже моіх внуків пан в палату 



— о/ О — 

Так як зіене не забере ! 
Возьміть мене до себе, тату! 
Ваш еин свобідеим вже узіре !..." 

Аж ось, заледво піп успів 

Паски христяназі посвятити, — 
Аж бачимо : що се долів 
Селом валить? Сіріють свити, 
До сонця ґудзики блищать 
І вістря по над головами, — 
Тяжкая маса мірно, в ряд 
Важкими стугонить ногами. 
Жовніри! Грянув барабан. 
Мов о стіну горохом сипнув. 
А в ті зі, о Боже зіій ! я глипнув : 
Посеред відділу — наш пан! 
Взад руки скручені, понурий. 
Лице до долу похиляв, 
Мов день і світ і сонце кляв, 
Людей встпдавсь. Із заду шнури. 
Що панські руки оплітали, 
За кінці у руках держав 
Гайдук, незюв мужик, що гнав 
Вола на торг. А позад всіх 
Козіісар піхав на візочігу, 
І усміхнувсь, як на горбочку 
Побачив церков, тиск сільських 
Людей, що очн внтріщяли 
З страхозі і подивозі на сей 
Незвиклий вид. 

Вже наближав ся 
Топ похід, а як порівняв ся 
З ЛЮДЬМИ, козіісар крикнув: ..Гей! 
Пан капраль, станьте!" 

„їіаіі!" роздав ся 
Крик капраля. 

.,Христос воскрес !"' 
Комісар крикнув до людей. 
..Ну. кльопа, вірите вше тнесь, 
Що ви своиітні '? Ну. щасті. Поше! 
А то пан тітич ваш в ! Моше 
З низі попрощаєтесь, за ту 



— 376 — 

бго велику топроту 

бму потякуєте? Шив о. 

Спішіть, хто зна', чи скоро вше 

бго увитите, по йте 

Він у гостину, ннтн пиво, 

Що наварив тля сепе сам, 

І не так скоро вернесь вам!" 

Мовчали всі, мов онімілі, 
Ураз і радість, жаль і страх 
Мішали ся у всіх серцях: 
Всі очи хлопські остовпілі 
Уперлись в пана. Він стояв 
Понурившись, мов почував, 
Що і его ткнув палець божий. 
Але ні-жаден кріп: ворожий. 
Ні згірдний сміх, ані проклін 
З юрби не вийшов. Що вже кпити, 
Клясти і звязаного бити, 
Коли й без нас побитий він? 

Мовчали ми, та не мовчав 
Комісар : ноги ще болілії 
Так, що аж зуби він зціпляв, 
І було видно, що бажав 
Чим можна пану допекти : 
Він очевидно лиш в тій цілії 
Казав его пішком вести 
Через село, ще й гандукови 
Дав позад него шнур нести. 
Тепер до пана він промовив : 

,.Неіт 8с1гІасп2І2 ! видиш. кльопа ті. 

Що ти ввашав за хутошшу. 

Вони чеснійші, ніш такі 

Як ти ! Вони в тяшку хвилину 

Не хочуть КПІІТИСЬ ї клясти, 

Вони топі твою провину 

Прощають — виджу то по них ! 

Ех, кльопа, кльопа, топра кльона ! 

Та я, пань-цєю, не з таких ! 

Я вше як злий, то чиста зльопа ! 



— 377 - 

Кен той, пань-цбю, хто тав 
Пільш ніш сазі мав, і хто хоче 
Роіштіієь ліпшим, ніш сазі в! 
А хто зііні зронив що зле, 
То най ше ані в тні ні в ночн 
Міні то рук не попатає, 
По товго йіх попазіятав !" 

Тут пан мов в клітн звір метнувсь, 
Підвів лнце і озирнувсь, 
І на комісари з такою 
Ненавистю глядів страшною, 
Шо той аж зблід. 

„Гієно ! Кате ! 
Погане, швабське племя кляте ! 
Чи ще тобі не всох язик? 
Чи мало ще моеі муки. 
Мові жінки сліз, розпуки? 
Чи топ єі болющпй крик, 
Як розставала ся зо мною, 
Іще тебе не вдоволив ? 
Ти пхнув ві, в грязь повалив ! 
Смітє ! Таж ти ві одноі 
Слези не стоіш ! Звірю лютий ! 
І ще бунтуєш тих звірів, 
Щоб рвали, дерли нас на-впів, 
Бо в'на - слаба, а я — закутий ! 
Та ні. Бог ласкав ! Ще та проба, 
Мов хмара чорная зіпне! 
Веди до старости зіене ! 
Сильнійший Бог, ніж швабська злоба!" 

..Га, га, Негг ЗсЬІасЬгіг!" реготавсь 
Комісар, .,ти побожним ставсь ? 
8еЬг зсіїбп ! А віт коли-ш то, прошу у 
Таш ще не тавно, як я чув, 
Тіш самим кльопазі ти замкнув 
Поперет носозі церкву ношу! 
Піти ми иітезі, та помалю, 
То старости ще зіавзі час, — 
А перет тизі ще кризііналю 
Ви покоштувте у нас !" 



— 378 — 

І капралю сказав дві слові, 
А капраль крикнув воякам і 
„Магзсп!" 

„Ну, ви кльопа, путь сторові !" 
Комісар крикнув нам на возі 
І похід рушив по дорозі, 
І швидко з виду скрив ся нам. 

XIX. 

Минули свята. Дивно-дивно 
Було нам: вже в робучі дні 
Атаман не стає в вікні, 
Не стука' костуром, не лаєсь, 
На панщину не гонить ! В сні 
Часом атаман ще ввижавсь, — 
На яві все пішло противно. 
Працюють люде по полях 
Самі собі, а співи ллють ся, 
Сзііє ся небо, всі сміть ся. 
Полуднє — спочивати ляг 
Мужик при втомлених волах, 
Полуднує і оглядавсь, 
Чи де атаман не зближавсь ; 
А в тім згадав, що він свобідний, 
І аж під небозвід погідний 
Веселу пісню затягнув, — 
Урвав, оглянувсь, знов ревнув : 
„Гей, пропадай ти, наше горе ! 
І чорт тобі най матір поре !" 

А двір мовчить. Немов заклятий 

Стоіть він по конець села 

В саді розцвилім. Не прийшла 

Охота людям — розізнати, 

Що діесь в нім. У всіх так много 

Своеі втіхи, діла свого, 

Що й не питали, що там діесь. 

Лиш замічали : служба грівсь 

На сонічку, плуги не йдуть 

У поле, - тихо так, не чуть 

Ні гомону в дворі, ні крику; 

Вівати, гостей і зіузику 

Мов хуртовина серед поля 



— 379 — 

Розвіяла. І до села 

Ніхто не відавсь з двора. 

От дивні божіі діла ! 

Одно мале словечко — воля, 

І за хвилину мов гора 

Між хатою й двором лягла ! 

Аж ось у провідну неділю 

По хвалі божій стали ми 

Під церквою, і тут пішли 

Розмови про недавнє лихо, 

І про теперішню надію. 

Про волю і про страх війни, 

Про те, як Поляки у Львові 

Щось зюв задумали, про йіх 

Ті Ради й ґвардйі народові : 

Одні хрестять ся, другі в сміх... 

В тім війт зблизивсь і крикнув : „Тихо 

Панове братя," він додав, 

..Позвольте слово вам сказати! 

Всі втихли. 

„Бог святий на зі дав 
Святоі волі дочекати, — 
Хвала Єму!" І шапку зняв, 
Перехрестивсь, і всі за низі. 
„Ми тішимось, і зіавзі чим. 
Але- ж не треба забувати 
Нам в радоети й о тих, котрих 
Бог нашизі щастем днесь карав. 
Панове братя, кождий знав. 
Наш пан в арешті." Тут затих 
І кашлянув. „Ну, пан із назіи. 
Що правда, добре жартував, — 
Та він же за своє дістав. 
Алі-ж панове, тазі в дворі 
Лишилась пані з сиротами. 
Вона назі не в одній порі 
Допозіагала, мужа свого 
Вераз за нас сліззш й словами 
Благала..." 



— 380 — 

„Правда, правда!" всі 
Загомоніли. „Добра пані, 
Вона невинна !" 

„І міні 
Здавсь, брати моі кохані, 
Що був би гріх, як би чужі 
Гріхи на ній ми відомщали. 
Чи ви сей тиждень навіщали 
Єі? Що з нею?" 

„Таки ні!" 

„Ніхто не був? В дворі так тихо. 

Хто зна', чи там не склалось лихо... 

А після всього, що було, 

Вона боіть ся нас, гадає, 

Що против неі все село. 

Панове братя, ось яка в 

Моя порада : виберім 

Кількох з між нас і в двір підім 

Потішить паню. А як треба 

В чім помогти, то й поможізі, — 

Се й Бог нам надгородить з неба!" 

„Так, так!" довкола загуло. 
„Ідіть ви війте, і ви Яцю, 
(Се ніби вказують на мене) 
І ви Прокопе, й ви Семене, 
Ідіть ! А як же б то було, 
Щоб пані так і пропадала 
Серед живих людей, щоб працю 
Двірськая служба розтягала ? 
Ні, що було вже, то було, 
А паню треба ратувати. 
Ідіть, скажіть, що все село 
За дармо буде працювати, 
Аж доки не повернесь пан!" 

„Так, братя, так, спасибіг вам!" 
Сказали ми, перехрестились 
І до двора іти пустились. 

Мій Боже, що в дворі за зміни 
Застали ми ! Неначе грізі 



— 381 — 

Ударив, або пошесть в нім 

Враз вибухла. На розстіж сіни, 

Покоі і стайні, в стайнях 

Реве худоба, пити просить, 

А службу лихо блудом носить, 

Лиш шепти чути по кутах. 

Плуги та борони у шлйях 

Серед обори ще стоять, 

Як перед тижднем ми самі іїіх 

Покидали. У кухни сплять 

Лакеі, хоч уже полудень ; 

Не топлено в печи, емітя 

Валяесь, стук неначе в будень 

З покою чуть... Пройшли зш стиха, — 

Аж там візник і візничиха 

Якимось куснем долота 

Й сокирою, що сили мають, 

Шкатулу панськую лупають. 

Уздрівши нас задеревіли. 

Все вергли і тікать хотіли, 

Та не було куди тікать. 

„Ну, ну, — війт каже, — не трудіть ся, 

Куди вам бігти? Задержіть ся! 

Де пані?" 

„Та оттут лежать." 
Візник вказав на двері спальні ; 
З них, ледво чуть, болющі, жальні 
Несли ся зойки. Серце в нас 
Завмерло. Боже милий, правий ! 
Ще вчора тілько блиску, слави 
І гордости й пишноти враз — 
А нині от що ! 

Боковими 
Дв ери зі а в спальню ту ввійшли ми, 
То пані з разу й не могла 
Побачить щіс. Вона лежала 
На ліжку й тихо лиш стогнала, 
Бліда, аж синяя була. 

„То ти, ОрнноУ" (Ся Орина 
Була єдиная людина, 
Що не відбігла ще еі, 



— 382 - 

Чим небудь хору годувала, 
І доглядала й пильнувала, — 
Але тепер була в селі. 
Пішла до війтовоі хати 
Якоі помочи прохати). 
Зблизились ми і кажем: ..Ні! 
Вельможна пані, що се з вами?" 

Вона зирнула і руками 
Закрила очн. „ Боже мій ! а 
Вся затремтівши простогнала, — 
„Значить, остатня вже настала 
Моя година! Се розбій!" 

„Бог з вами, пані, схаменіть ся, 
І не лякайтесь, подивіть ся ! 
Ми з щирим серцем ту прийшли. 
Громада шле нас, ми готові 
Вам в полі помогти, і в домі 
Чим тілько будемо могли." 

Розкрила очи бідна пані, 

Широко глянула на нас. 

„Не вже се правда? Ви не пяні? 

Не вже ви люде тож, і в вас, 

У мучених, похилих, битих 

Не зглухло людськее чуте? 

Боже ! чом ти дав дожити 
Міні до сеі хвилі? То-ж 
Від нині все МОЄ ЖИТ6 
Докором буде, що так много 
На вас я допустила злого, 
Де відвернуть було все мож ! 

1 ви не пяні? Після всього 
Ви раді помогти міні? 

О, Бог вам заплать ! Доки мого 
Житя — хоч то, здаєсь, не много 
Я буду в найвисшій ціні 
От сей ваш поступок держати ! 
А я так бідна, бідна днесь ! 
Недужа ! Служба вже, здаєсь, 
Розтягне гнеть угли від хати ; 



— 383 - 

Муж у тюрмі газі гине десь!... 
О, Бог вам заплать, що в ту пору 
Тяжкую ще хоч ви прийшли ! 
Дай Бог, щоб ви у всякім горю 
Тож поміч щирую найшли!" 

І пані тяжко заридала. 
Бліда, безсильная упала 
Лицем до подушки. Що ждать? 
Ми там не довго розмовляли, 
Швиденько у село ні слали 
Скликати хлопців, баб, дівчат. 
Війт службу скликав, строго взяв 
На допити : хто що покрав, 
Все повідбирано. Пі слали 
За лікарем ; баби покоі 
Попорядшш і прибрали. 
Ті в печах топлять, ті варять 
Росіл для пані ; господарі 
Взяли ся чергу укладать, 
Кому і з ким на завтра в парі 
На панське йіхати орать. 

За тиждень пані наша встала ; 
Із служби давньоі остала 
Одна Орпна, — прочих всіх 
Сама громада розігнала. 
З робіт у полі весняних 
Найбільша часть була готова. 
А пані ходить, ані слова 
Не каже, лиш часом зітхне 
Або слезами обіллеть ся, 
Коли згадками напіткнеть ся 
На прошле клятеє, страшне. 
Тан інші' ще були причини. 
Що пані плакала що днини : 
Пр<» пана п чутки не було. 
Що з ним? Куди ьго заперли? 
Не вже і слід вго затерли?... 

Отеє три тижні вже пройшло 
Від свят. Зве пані вені громаду 



— 384 - 

До себе до двора на раду. 
Прийшли ми, на подвірю сталії 
По давньому і поглядали 
На ґанок. Але крізь вікно 
Відчинене маха' рукою, 
Зове нас пані до покою... 
Війшли ми, бачим — що воно? 
Столи заставлені чарками 
її тарелями, а по куткам 
Горілка, пиво барилками. 
Аж пані вийшла й каже нам : 

,, Сідайте, люде ! От настала 
Нова доба для нас усіх ; 
Недоля ваша вже пропала, 
А нам пора змазать свій гріх. 
Я бачу, як несправедливо 
Мій зіуж із вами обходивсь, 
А ви так щиро, так уцтиво 
Мене поратували в горю, 
І то в саму найтяжшу пору, 
Де кождий інший відступивсь !... 
Тепер для мене ВИ 6ДИНІ 
Сусіди і опікуни 
І братя. Тож простіть, що й нині 

поміч мушу вас просить. 
Та поки діло, ми повинні 
Враз випити й переьсусить. 
Пропали вже раби й пани, — 
Назі треба мирно, спільно жити!" 

1 після хлопського звичаю 
Найпершу чарку притулила 
До уст і війту подала. 

„Дай Бог, щоб всюди в нашім краю 
Заблисла згоди й миру хвиля 
Така як тут !" вона рекла. 

„Дай Бог, щоби біда навчила 
Усіх панів, як жить з людьми! 
Хто жити-ме по людськи з нами, 
З тим жити-мем по людськи й ми !" 
Оттак громада відказала, 



— 385 — 

І чарка довкола стола 

По черзі з рук до рук гуляла, 

Аж поки всіх не обійшла. 

Засіла й лані поміж вами 

За стіл — сумна, не йість, не не, 

Так видно — боре ся з слезами. 

I нам той кусник в рот не йде. 
Нсі стихли. Далі наша пані 

Як не заплаче ! Всі ми ну-ж 

(зі як мога потішати. 

Вона- ж крізь плач ледви сказати 

Могла: „Мій муж! Мій бідний муж!, 

Де він тепер? Мої кохані, 

Чи з вас ніхто о нім не чув?" 

.Ніхто!" 

„Неначе потонув ! 

Боже мій ! Вже три неділі ! 
Я гут лежала, хорувала, 

Та з дня на день его все ждала, - 
бго нема! О братя милі, 
Ратуйте ! Се-ж не може бути ! 
Комісар хоч на него лютий, 
Та все-ж не він в окрузі пан. 
Та-ж староста в старший там! 
А староста наш друг, у нас 

II ів. пив і полював не раз, — 
То не повинен допустити 
Так довго мойого морити 

В тюрмі! Боже, Боже мій, 
Тяжкий на нас впав допуст твій!" 

Тут хлипане зглушило мову. 
йо квили відізвалась знову : 
„Що-ж маю діяти тепер? 
До Львова иіхать, чи до Відня, 
Чи уші. мини. ЯК ПОСЛІДНЯ, 

1 тому, не» вго запер, 
Комісари) до ніг упасти? 

Чи справедливости, чи ласки 
Просити У Радьте ви міні I а 

25 



- 386 — 

Ми похитали головами, 

А далі війт говорить : „Ні, 

Вельможна пані ! Не за вами 

Тут правда, бо зневажив пан 

Комісари. Тепер комісар 

Старший в окрузі ! Був и сам 

При тім, ик старосту до Львова 

Покликали. То й раджу вам : 

Далеко проживав цісар 

І в Львів не близькая дорога, 

А в канцеляріях вони 

Почнуть по свойому спішити, 

То може пан ваш і зогнити 

Не виглянувши із тюрми. 

Ні, я би іншу вибрав часть : 

Збирайтесь зараз у дорогу, 

Пойіде нас кількох із вами, 

Просіть слізми, а ми словами, — 

То чень без письм, без просьб, без всього 

Комісар пана вам віддасть." 

Аж врадувалась бідна пані. 
„ Спасибі г вам, моі кохані ! 
Не дай Бог вам такого зла ! 
Я вам ніколи не забуду !... 
Я вам до гробу вдячна буду 
За ваші добріі діла!..." 

XX. 

По свойій келіі тюремній 
Тісній, брудній, вохкій і темній 
Пан ледво дишучи ходив. 
І гнів і кашель 'го дусив. 
Вікно кратоване високо. 
Немов підсліпувате око 
Гляділо скоса у тюрзіу, 
І рай зборонений, прекрасний — 
Світ білий, сонця розблиск ясний 
І лазуровий звід ему 
Являло, мучило й дразнило, 
Гадючіш зюв жалом жалило... 



387 



І сам серед чотирех стін 
Ходив, мов звір у клітці бив ся, 
То кляв, го Боговн молив ся. 
То всею груддю кашляв він. 

Мій Боже милий, що з низі сталось 

За тих от кільканадцять днів 

І половини не осталось 

З давнього пана. Помарнів, 

Насовнвсь, бігав очима 

Довкола, весь йіх блиск погас, 

Чоло глубокая морщена 

Розбороздила, раз у раз 

Покашлює і навіть кровю 

Плює. ..Се він як перший час 

Сюди прийшов — оповідали 

Тюремні ключники міні, — 

То ніби свому безголовю 

Сам вірить не хотів. А далі 

Як схопив ся, то по стіні 

Трохи не дер ся, та кричав, 

Все в коло себе бив. ломав. 

І товк о двері головою, 

І арештантською йідою 

Нам всім на голови шпурляв. 

Три дни не йів, не спав три ночи, 

І все до старости просивсь, 

А староста і чуть не хоче 

Про него : саме виносивсь 

До Львова. Присмирів потому 

Наш пан. і місти висе почав. 

Лиш довго по ночах не спав 

І нас під милий Біг благав 

Донести вість ему із дому. 

Та нам комісар заказав 

З ним говорити. Що й казати, 

Що іі келію ему дібрав, — 

Поганьшоі не міг дібрати... 

А ще до т«>г<> приказав 

Лиш раз ва день, гай го смерком 

бго на прохід випускати." 



— 388 - 

От вже і нині вечеріє, 

Ось ключник забрязчав замкбзі. 

,,На прохід!" крикнув. Пан поспішно 

Взяв шапку п вийшов. „Як він сміє 

Шептав в нетямі — клятий Шваб, 

Як сміє він мене держати 

Без суду й слідства ? І чи вічно 

Держатн-ме? Чом не чувати 

Нічого з дому ? Я ослаб, 

Се байка, — але жінка ! Боже ! 

Хто знає, сей поганець може 

Хлопів підбурив, з мого дому 

Лиш пожарище, а вона 

Недужа, в муках десь кона'?... 

О, скоро так, то буде й твозіу 

Жнтю конець, ти сотона ! : ' 

Тяжкі ті, невідступні зіисли 

бго пекли і гнали й тисли, 

І він затисши кулаки 

Біг мов безумний по надвірну... 

Аж глип! Іде комісар в ФІртку, 

За ним чотири гайдуки. 

Комісар к нему обертавсь 

І йі довито усміхаєсь... 

Той сміх Мигуцького немов 

Ножем у серце заколов. 

І не чекаючи, що скаже 

Комісар, він рванувсь ураз, 

Комісари за грудь потряс 

І крикнув: „Кровопійце ! Враже! 

Чп ще із тебе не досить? 

Чи ще ти моїх мук не сит? 

Коли не сит, так доконай же 

Мене від разу!" 

„Гвальт ! Ратуйте I й 
Комісар крикнув, в зад подавсь. 
Тут пана гайдуки спіймали. 

Він висапавсь і — засміявсь. 

,,Го, го, Неп* ЗсЬІасгшг, не шартуйте, 



— 389 — 



От ви які! Ану там, чуйте, 
Пан керкермайстер, Вапк пегаиз!" 
Мнгуцький зблід. „Се що значить ся? 
Я-ж шляхтич !... Ти би смів?... Я... я..." 

„О, прошу, прошу не шурить ся! 
Тепер в нас констітуція! 
І против права й против пука 
Всі рівні. Хльопці, 1е£і Шп ріаіі ! 
Най пан пізня', що то за штука ! 
Ье£Ї іпп, і всипте твайцять пять !~ 

I дармо пан пручавсь, кричав. — 
Пришилось в конституційний час 

Закоштувать того, чим сам 
Колись "так щедрий був для нас. 

Встав мов пришибленпй, немов 

Той труп блідий. Лиш з уст стиснутих 

По крапельці сочилась кров, 

І кровю також налили ся 

Білки очей непевних, лютих. 

Він звільна к Німцю підійшов, 

І шепнув: „Ну, тепер моли ся! 

Сего не подарую я, — 

Се, Швабе, буде смерть твоя!" 

^Негг 8сп1асЬ2Іг. пане топрочею," 

Спокійно Німець відказав 

І головою похитав, — 

„Оеоіепкеп 5іе, луаз 8іе сіа яргеспеп ! 

Се не кашіть, то є УегЬгесЬеп, 

То в погроза! Ви свовю 

Шляхецкою пихою сої 

Сопі все лихо наропили! 

Я-ш тут до вас ішов в тій хвиля, 

Щоп топру вість іют.мти вам. 

(-. т\'т у мене наша пані 

І вльопа, що пули аіттані 

У нас — вони сюта прийшла 

За вас просити. Кльопа клюпа, 

Та топра, пане! Ваша пані 



ЗУО 



Міні розказувала купа, 

Як то вони пій помогли 

У всім. Не зііг я вітказати, 

І йшов сюта, щоп вам свій піль, 

Свою зневагу тарувати. 

Та того, що ся тутка стало, 

Я тарувати вам не міг. 

Тут Огсігшп^ в отнн тля всіх ! 

Ітіть ше, пане, геть віттіль 

І запу вайте, що пропало ! * 

Та дивне диво ! Ті слова, 
Що сповіщали пану волю, 
Не то що не втишили болю, 
А мов збільшили ; голова 
бго схилилась, згасли іскри 
В очох, а хід, недавно бистрий, 
Зробивсь повільний. Мов зовсім 
Утратив тямку й почувань. 
Зробивши кроків шість чи сім, 
Він став, оглянувсь — і риданв 
Нараз ним затрясло усім. 

Чого він плакав? Чи лиш з болю, 
Чи з того, що ішов на волю ? 
Чи смерть вже близьку прочував? 
Чи зрушила запекле серце 
Мужицька добрість, що йі перше 
Через наспле пе взнавав ?... 

Оттут моя кінчить ся повість. 
Що далі сталось — в двох словах 
Скінчу. За пізно в пана совість 
Порушилась. Грижа й тюрзіа 
бго здоровлю підточила, 
Так що заледво на ногах 
Міг удержатись. І рішила 
Лікарська рада, що нема 
Гатунку, лиш в італьськім краю, 
Під теплим небом. Що робить, — 
Вже-ж треба йіхать, скоро рають! 
Та відки грошей учинить? 



— ЗУ1 — 

Го, го, а від чого-ж в жид 
Ус лужний? Мошко наш не спить! 
Як лиш учув, що ианьетву гроші 
Потрібні - духом прилетів... 
(А як недавні нехороші 
Часи пули, то не являв ся, 
Але з злодіями змовляв ея 
І крадене в дворі добро 
Скуповував у двораків.) 
От той то Юда підлизав ся, 
Підсунув гроші і — перо, 
А пан і сам не спамятав ся, 
Як контракт з жидом підписав. 
І поки жнива ще настали. 
Пан з панею в Італью мчав, 
Дітей кудись порозміщали, 
Замкнули двір, а жид обняв 
Село в аренду. 

Рік минав, 
Вернула пані вже вдовою, — 
Пан на чужині десь сконав. 

Жила самотно, сумувала, 

З людей ні з ким не розмовляла, 

Лиш Мошко щиро припадав 

Все коло неі і держав 

Посесію. І ще пройшло 

Літ кілька. Пані враз зібралась, 

Не говорила, не прощалась 

Ні з ким, і десь кудись помчалась, 

І слід за нею замело. 

А Мошко закупив село. 

Пнт-р і Февр. 1887. 




ЛЕГЕНДИ, 



СМЕРТЬ КАША. 

бивши брата, Каін много літ 

Блукав по світі. Мов бичі кроваві 

бго гонило щось із краю в край. 

І був весь світ ненависний ему, 

Ненависна земля і море й ранній 

Пожар небес і тихозора ніч. 

Ненависні були ему всі люде : 

Бо в кождозіу лицю людському бачив 

Кроваве, сине Авеля лице — 

То в передсмертних еудрогах, то знов 

З застилам виразом страшного болю, 

Докору й передсмертної трівогн. 

Ненависна була ему і та, 

Котру колись любив він більш вітця 

І матері і більш всегб на світі — 

бго сестра і жінка враз, нелюба 

За те, що йій імя було — людина, 

Що Ав елеві були в не і о чи 

І голос Авелів і серце щире, — 

За те, що так его любила вірно, 

Що хоч сама невинна й чиста серцем, 

Не ватувала ся для него все 

Покинути, з проклятим поділити 

бго прокляту долю. 

Наче тінь 
Вона ходила з низі. Із уст еі 
Ніколи Каін не почув докору, 
Хоч вид еі і голос і любов 
Були ему найтяжшим, ненастанним 



— 396 — 

Докором. Інколи, як лютий біль 
Осилював его, він мов безумний 
Гнав геть еі від себе — і послушна 
Вона щезала, тихим, скорбним гостем 
Являлась між людей, дітей, унуків — 
Та не на довго. Як прийшла таємно, 
Так і щезала і в пустиню йшла, 
Чутвм угадуючи ті стежки, 
Куди блукав еі нещасний брат. 
Була мов нитка срібна, що вязала 
Салютного, запеклого з житваї 
Людей. Теплом, що жеврілось в еі 
Жіночім серці, силувалась гріти 
У бійці душу. 

Та дарма! Мов риба, 
Що бесь об остру кригу, аж сама 
В ній сціпеніє, так вона весь вік 
З сил вибивалась, мов лучина та 
Горіла й власним нищилась огнем. 

Раз в темних пралісах вони в скалистій 

Печері ночували. Втомлена 

Вона заснула, голову поклавши 

На камінь. Каін розложив огонь 

І сів побіля него, в полумя 

Втопивши очи. Фантастичні сцени 

І явища раз по раз виринали 

З огнистих язиків, і ловлячи 

Иіх поглядом немов здрімав ся Каін — 

Сну тихого, правдивого давно, 

Давно не знали вже его повіки ! 

А як настало рано, Каін дармо 

Чекав, коли вона з постелі встане, 

У дикій тикві принесе води, 

Плодів нарве, коріня назбирав 

І меду на сніданє. Сонце вже 

Підхопилось високо, зазирнуло 

Промінвм скісним у нутро печери, — 

Тоді до неі наблизив ся Каін, 

І зараз же пізнав, що сталось з нею. 

Ах, раз лишень в житю він бачив смерть, 

Та той один раз вистарчив по вік, 



— 397 — 

Щоб розпізнати сзіерть у всякім виді. 
А тут вона явилась так невинна. 
Та сумирна, та радісна ! Лице 
Недавно ще поморщене грижею 
І втомою, тепер зтов проеияло, 
Відмолодніло. Та сама любов, 
Що за житя, й тепер на нім світилась, — 
Та щезла туга і трівожні думи. 
Немов все те, к чому душа бі 
Неслась і рвалась за житя — було 
Осягнене тепер. 

Вид сзіертп разом 
Немов підтяв вго всю волю й силу. 
Ні болю він не чув, ні жалю в серці, 
А лиш безсиле, повне отупіне. 
Він сів над трупом, і весь день, всю ніч 
Сидів недвижно. А на другий день 
Він знявсь, сухого листя наносив 
В печеру, трупа вкривши ним зовсім, 
Потім з гори каміня навалив, 
І мучив ся весь день, кровавив руки, 
Аж завалив, забив низі вхід печери. 
Відтак озшв кроваві руки в річці — 
Так як тоді, по сзіерти брата ! — й звільна, 
Не оглядаючись, не відітхнувши 
Пішов в пустиню. 

Де ? куди ? по що V 
Про се давно не думав він. Що й дузіать? 
Куди б не йшов він, де б не завернув, 
Усюди сум однакий, сазюта 
Однака і одеаке горе люте! 

Минув ся ліс. Хрустить пісок пустині 
Під 'поступом важким. Там шакаль виє 
В розсілині, орел у небі крикне, 
Сверщок самотний між піском цвіркоче, 
А талі тіпни довкола, мов в могилі. 
Нераа серед тиші тіві раптом 
Туман піску мов велитень здіймесь 
Сивавим стовпом аж під саме небо, 



— 398 — 

І крутячись по ровени пройдесь 

Мов цар — і враз простре ся знов на землю, 

Мов привид щезне. 

Сонця віз огнистий 
Хилив ся вже до долу. Без хмаринки 
Все небо жевріло, немов казан, 
В котрий води забув налить хозяін. 
А в тім ген-ген, на сукрайку самім, 
Де неба звід з пустинею зливав ся, 
Обоє пурпуром ярким облиті 
Під захід сонця, — видвигло ся щось 
Високе, рівне, мов хрусталь блискуче. 
Чи то ріка, що ледом вся замезрла, 
Могучою рукою сторцом там 
Поставлена поперек краєвиду? 
Чи може то гра світла, жарт пустині, 
Що Фантастичним видом в даль манить ? 
Похиле сонце золотом ярким 
Обсипало горішній край стіни, 
Єі зубчасті виступи і башти, 
Що мов ігли тонуть в лазурі неба. 
А в низ, мов пурпуровий водопад, 
Спадав вечірній сутінок і звільна 
Тонув у темряві, що низ встеляла. 
І був сей вид для вандрівця німого 
Мов грім небесний і мов трус землі: 
Він став мов вкопаний, поблід мов труп, 
І очн мов два яструби шпаркіі 
Послав туди, в далеку даль горючу. 
Ох, вид сей добре знаний був ему ! 
Нераз на яві та у снах важких 
Єму являв ся ! Каін затремтів 
І острий біль прошнб єго нутро. 
Ненависть дика блиснула в очах, 
А на устах безкровних, що сціпились, 
Замерло недошептане прокляте. 

„То рай! Гніздо утраченого щастя, 
Що наче сон майнуло і пропало ! 
То жерело безбережного горя, 
Що так пристало до людського роду, 
Мов власна шкура пристає до тіла, 



— З'.»'.) — 

Що поки жив, не вирвеш ся із неі ! 
Проклятий будь, ти привиде зрадливий. 
Що лиш ятриш зюі пекучі рани, 
А не давш ні полекші ні смертні 
Проклятий будь і ти і хвиля та, 
Коли тебе насаджено, коли 
Мій батько перший раз тебе побачив! 
В імя всіх мук людських, усеі туги, 
Усіх безцільних змагань будь проклятий V і 

Зціпивши зуби відвернув ся Каін, 
Щоб геть іти. — та враз якийсь глубокий, 
Безмірний сузі обняв его : почув 
Себе таким слабим, самим на світі, 
Таким нещасним, як іще ніколи. 
Схиливши голову, закрив лице 
Руками, і стояв отак на місці, 
Кровавим світлом вечера облитий, 
А тінь его довжезна потяглась 
Ген ген стенозі і в сумерку тонула. 
І забажало ся ему ще раз 
Поглянути на захід. Мююволі 
Полинув взір его туди, все тіло 
Туди звернулось. Та завзята воля 
Ще раз перезюгла тон порив, руки 
Закрили очи, та по хвили знов 
Безсильні впали. 

Мов слабий в горячці 
Якусь безумну почував роскіш 
У власних ранах ритись, так і Каін 
Не міг від того виду відірватись, 
Що все нутро его бентежив, в серці 
Клубами піднімав кіпучу злість, 
Розпуку й жаль. Здавало ся ему, 
Що піп душі в нім гнівно рве ся пріч, 
А пів без памяті, зюв нетля в жар, 
Летить туди, до брам хрустальних раю. 
Аж осі, потало сонце і нараз 
Вемов собака спущена з припону. 
Наскочила на землю пітьма чорна. 
1 пил чудовий щез в далекій дали. 



— 400 — 

В знееилі Каін на пісок упав, 

Щоб ніч пробути. Дпкпй звір пустині 

бго не страшив: божее клеймо 

Наложене на него, гнало геть 

Від него всяку твар, усяку смерть, 

Та гнало геть і сон і супокій. 

Всю ніч мов риба в сітп на піску 

Холодному він кидав ся і бив ся. 

А як на сході сонце запалало 

І озирнуло степ — в піску найшло 

Глибокий видолинок, де спав Каін. 

А він уже від давна був в дорозі — 

Ішов на захід. Щось тягло его 

Туди, хоч учорашній вид чудовий 

Окривала сива мгла, що залягла 

Густою лавою пів видокруга. 

Чого ему туди? він сам не знав. 

Нічого там не ждав, не надіявсь, 

А всеж ішов. Так журавель, почувши, 

Що ген за морем, в північній країні 

Весна зблизилась, — розпускає крила 

І пісню дзвонячи летить туди, 

За сотні миль, не дбаючи на бурі, 

На морські вали й хитрощі стрільців. 

Весь день у мглі бродив він, наче в морі. 

Аж вечером розвіялась вона, 

І на хвилину заходяче сонце 

Вказало знов вчорашній вид чудовий: 

Хрустальні стіни, золотіі башти. — 

Та так далеко в Фантастичній дали, 

Що, бачилось, до неба в двоє близше. 

Та що ему та даль? Хоч крок людський 
І як дрібний, він перемірить ним 
Весь круг землі, дійде й до краю світа, 
Коли мета яка там є ему. 
Від смерти брата стілько, стілько літ 
Блукав він без мети, ганявсь мов звір 
Сполоханий, щоб сам перед собою 
Сховатись — аж ось перший раз мета 
бму заблисла ! Дух его стомлений 



— 401 — 

На ній спочити може ! Хай і так. 
Що се спочивок на тернах, на грані, 
Та все-ж спочивок, віддих, забуть ! 
І перебувши ніч в пустині, знов 
В дорогу рушив. День за днезі ішов він, 
А вид чудовий райських стін усе 
бму являв ся хоч на хвилю- другу, 
Дразннв его спокійним своізі блиском 
Та разом і манив до себе: щось 
Було немов обіцянка таємна 
В тізі блиску золото-рожевім. 

Скупо 
Пустиня мачиха его кормила 
Корінєм, зіедозі диких пчіл, поіла 
Соленою та затхлою водою. 
Та він привик до сего. Часто ріки, 
Широкі багна, соляні озера 
Перебігали шлях его. Безстрашно 
Ішов він в воду, з хвилями боров ся, 
Вітрам, дожджазі і громам опирав ся. 
Природа мучити его зюгла, 
Як мачиха нелюблену дитину, — 
Та смерть его боялась. 

Інколи 
Єго якась невиразизіа туга 
Пройзіала, то знов злість, ненависть люта 
Під горло підступала, серце тисла 
Незюв кліщами. Він грозив на захід, 
Кляв Бога і себе. Та швидко напад 
Минав, він чув себе опять безсильним, 
Нікчемніш червозі. і в знесилі падав 
Серед пустіші і лежав зюв труп. 
І почала его нройзіать нетямна, 
Страшна трівога на ту сазіу думку, 
Що може не дійти він до мети. 
Тоді зривавсь, і зюв хто гнав за ним, 
Заперши дух, спішив, і біг, і гнав, 
Глибоко грузнучії в піску пустині. 
По будяках ранив до крови ноги, 
І все на захід прямував. 

26 



— 402 — 

Як довго 
Спішив оттак — хто знав. Бачилось 
Єму, що може Й сотні літ. Усе 
Мннувше, мов потоплена краіна, 
Помалу западало в забуте ; 
Остались тілько, як далеко в зад 
Міг иамятю сягнути, спомини 
Отсеі днвноі вандрівкн. 

Врешті 
Дійшов до ціли. Вечір був бурливий 
І сонце вже за хмари закотилось, 
Коли продроглий, хорий і нещасний 
Під райською стіною станув Каін. 
Весь низ еі вже в пітьмі потонув. 
Далеко десь, неначе під землею, 
Грім гуркотав, і вітер за стіною 
Стогнав і плакав. Чи та ніч бурлива, 
Чи втома се вчинила, що в тій хвили 
Якимсь немов спокійним чув ся Каін, 
І перший раз по смерти брата він, 
Як те дитя до мами, притулившись 
До зимноі стіни, заснув сю ніч. 

Та супокою й тут він не найшов 
І сни страшні всю ніч его томили. 
Він кидавсь і кричав і криком своім 
Глушив могуче вітру завиване. 
А рано вставши був немов розбитий. 
Ще більш нещасним чув себе, ніж доси. 
Холодний ранок був, все небо скрізь 
Засунуло ся хмарами й лило 
Дожджу потоки. Наче сіре море 
Тяглась пустиня в безконечну даль, 
Понура, в своій величі грізна. 
А обіч, доки видко, одностайна 
Стіна, гладка мов лід і височенна, 
Здавть ся, аж до неба — ні проходу, 
Ні брами, ні наріжннць, — рівно-рівно 
Біжить вона, мов світ увесь на двоє 
На віки вічні перерізать хоче. 
А на межи двох велитнів таких — 



— 41)3 — 

Пустіші і стіни — він, Каш, сам, 
Слабин, дрібненький, яр; ота комашка ! 
Та ні, комашка ще щаслива ! В неі 
в крила, ній піднятись можна в гору 
На верх стіни, заглянути у рай, 
В ту первісну, щасливу вітчнну ! 
Комашці підлій можна! А ему, 
Царю всіх творів, дідичеви раю, 
бму не можна ! 

І в німій розпуці 
Він головою бив о ту стіну, 
Бив кулаками, гриз зубами, поки 
Знесилений не впав неначе трун. 
Три дни отак він бив ся. Крик ьго 
Мов звіря раненого рев трівожнв 
Мертву тишу пустині. Інколи 
Він намагавсь молитись, але з уст 
бго гордії, богохульні речі 
Лились. Затвердле довгим болем серце 
Лиш шарпалось, коритись не могло. 

А далі втихомиривсь і сказав : 
„Нехай і так ! Проклятий я, се знаю ! 
Кров брата на моіх руках. Я стратив 
Дідицтво раю. Хай і так ! Не місце 
Міні в йому. Та за весь біль безмірний, 
За всі ті муки без кінця, що зніс я 
Й зносити буду, доки тілько буду — 
Одного лиш бажаю я, о Боже! 
Дозволь лиш раз іще, лиш на хвилину, 
Хоч з далека заглянути у рай ! 
Хоч оком скинути на се дідицтво. 
Котре на віки вічні я утратив ! 
Лиш раз поглянути! Лиш мнг потіхи! 
А тазі нехай ідуть всі муки й кари, 
Які судили ся міні I е 

От так 
Простигши Б непу руки він молив ся. 
Та з неба відповіде не було. 
Лиш сонце сипало ароміневі ясним, 
І канн десь в лазурі проквилила^ 
Та шакал ь вив в пустині. 



— 404 — 

.,Ні, дарма! — 
Промовив Каін, — голос мін проклятий 
До Бога не доходить. Сам я винен, 
Що небо не відповіда міні ! 
Колись було інакше, та — пропало! 
Нехай і так. Та ось що я зроблю ! 
6 прецінь вихід десь у тій стіні, 
Куди прогнав Бог батька мого з раю. 
Там, кажуть, ангел з огняним мечем 
Стоіть на варті. Щож, нехай стоіть ! 
Нехай убє мене, міні байдуже. 
Не вбє, то впаду перед ним на землю, 
І доти в поросі немов червяк 
Тазі витись буду і молитись буду, 
Кричати буду і ридати буду, 
Аж доки просьби не сповнить моеі." 

І сквапно, нетерпливо рушив в путь 
Поуз стіни. Він думав : вхід десь близько. 
Та день минув, і чорна ніч минула. 
Ще день, ще ніч, і ще, і ще, і ще, — 
Стіна тяглась мов в безконечну даль 
І з півдня сонце крила перед ним, 
А входу як не видно, так не видно. 

Та Каін вже не піддававсь розпуці, 

Не кляв, не рвав ся. Чув він, як зневірє- 

Мов та гієна здалека кружило 

Вкруг него й дух морозило в йому. 

Та він усеі сили добував 

І гнав сю темну змору геть від себе, 

І йшов, і йшов. 

А ж разом — вид новий : 
Серед пустині височенна, остра 
Гора. Облитий світлом сонця шпиль 
Купав ся в небесному блакиті 
І шоломом іскрить ся ледяним, 
Аж сліпить очи. Низше голі скали 
Пошарпані стирчать, неначе зуби 
Грізного звіря, що пожерти хоче 
На небі сонце. Низше полонини 



— 405 — 

Сіро-зелені, а іде нкзше ліс — 
Могучий, дикій бір тоне в тумані. 

Спинив ся Каїн. Рій нових думок 
Сей внд в души его збудив. 

..Мабуть — 
Подумйв він, — не годен я дійти 
Д<> райських бразі і око в око стати 
Супроти ангела, з низі говорить ! 
Мабуть для зіене замурована 
Ся брама. Добре ! Я просить не буду, 
А сазі візьму сю ласку. Ось гора, 
Вершком своізі запевно таки висша 
Ніж ся стіна. Піду на тон вершок, 
І відтазі рай побачу, заспокою 
Тоту жадобу, що в душі кіппть !" 

І не роздумуючи довго, рушив 

В нову дорогу. Весь той труд, що доси 

Зазнав він, був нічим супротив сеі 

Вандрівки. Бачилось, що та гора 

Зібрала всі завади й перешкоди, 

Щоб зупинить его : потоки бистрі, 

Лісп непроходизіі, тезіні зворн, 

Яри бездонні і холодні мряки. 

Лиш звільна, важко дишучи, увесь 

Облитий потом, пробирав ся Каін 

Все висше в гору. Чизі палкійше рвались 

Єго бажаня вверх, тим тяжшою 

Була его дорога, немічнійшим 

Все тіло, більший сум лягав на душу. 

В півсузіерку бродив він день за днезі ; 
Відвічний ліс шузіів над ннзі тужливо, 
Або стогнав і плакав і ревів 
Вітрами битий. Лиш чутвзі одним 
Кермуючись, блудив по ньому Каін 
І дер ся все туди, де найстрімкійщі 
Здвигались стіни. Ось скінчив ся ліс, 
Та не скінчилась Каінова мука. 
Єго зустріли низькі та розлогі 
Повзучі корчі косодеревини 



— 406 — 

Та ялівців колючих. Мов з води 
В огонь попав він : колючки густі 
Що крок ему впивали ся у тіло, 
Коріне мов гадюки ніг чіплялось, 
І сонце холодно світило з неба, 
Немов з наругою з гори гляділо 
На сю безплодну муку. 

Але Каін 
Не зупинивсь. Аджеж вершок горн 
В магічнім блиску перед ним яснів, 
Манив его ! Хоч весь підпливший кровю ? 
Посічений, пошпиганий, подертий, 
Він перебув і ту страшну дорогу, 
І лекше відітхнув на полонині. 
Край жерела, що в зворі журкотіло, 
Упав він, відпочив, потім обмив 
Все тіло у его воді погожій. 
Ту й папороть солодкая росла 
На обриві скальному : накопав 
6і коріня і ополоскавши 
В воді, пойів, а решту про запас 
Сховав. Оттак перепочивши день, 
Пустив ся далі. Ховзають ся ноги 
По зіху твердім, натужують ся жили, 
Повітре ллєсь у знемощілу грудь 
Мов олово холодне, огняніі 
Колеса крутять ся перед очима, 
І вітер чим раз дужший, холоднійший 
Проймає. Наче муравель повзе 
У гору Каін, ба, ще й муравлю 
Завидує : ему байдуже вітер, 
Байдуже обриви стрімкі й ховзкі, 
Байдуже втома! 

Ось убога, сіра 
Минулась зелень — всюди голі скали, 
Мертві, грізні. Жптя тут ні сліду, 
Лиш вітер свище, та орел часом 
Скиглить та шарпає свою добичу. 
Тут кождий крок хибний, — нехибна смерть 
Тут смерть на кождім кроці розставляє 



— 407 — 

Сто вартових, захланних на добнчу : 
І дождж і сніг і вітер, сонця блиск. 
Орли й каміне, все тут з нею в ззюві. 

Аж ось одного дня — вже вечеріло. 
Як Каін став на самому вершку — 
Скелет нужденний, ранами покритий, 
Продроглий весь і ледво що живий. 
Останніх сил добувши, став на голі зі 
Леді. Куйовдили вітри могучі 
Єго волосе, рвали драну одіж, 
І кров морозили у жилах. Каін 
Не чув нічого, весь остаток сили. 
Всю душу він зосередив в очах, 
І очи ті послав у даль безмірну, 
Туди, де в пурпуровому проміню 
Купавсь величній, ясний „город божий." 

І щож побачив в ньому? 

Пусто скрізь, 
Лиш дерева самотні сузювато 
Шепочуть лнстем, та квітки чудові 
Хитають ся на стеблах. А крім них 
Ані душі жпвоі, ані звука. 
Та ні ! Посеред раю, на майдані 
Два дерева найвнсші, найпишнійші. 
О, Каін добре знав ті дерева 
Із оповідань батька ! Се на право — 
То дерево житя : небесний грім 
Вершок его розтріскав, розколов 
Весь пень его до самоі землі, 
Та не убив его живої сили] 
Воно росте, пускає гиле в шир, 
Пускає паснне нове довкола ! 
А те на ліво — дерево знаня 
Добра і зла. Під низі клубить ся гад. 
А на гильках его богато плоду 
Понависало. Плід той так блищить, 
Манить, ясніє, душу рве до себе! 
Та ось повіяв вітер, і мов град 
Посипались плоди оті на землю, 



— 408 — 

І всі від разу попелом розсілись. 
Огнем розприсли, розлились смолою ! 

І бачить Каін далі : в мглі рожевій 

Щось зароїлось лехке, прозірчасте, 

Мов комашня. Придивлюесь — се люде ! 

Се тисячі людей і міліони, 

Мов ппл вітрами звіяний, кружать ся. 

І тягнуть, тягнуть походом безмірним. 

І всі круг дерева знаня товплять ся, 

Всі рвуть ся, топчуть ся, падуть, встають 

І шарпають ся в гору, щоб захопить 

Хоч плід один, хоч кисличку одну 

Із дерева знаня. Потоки крови 

І море сліз значать йіх путь, — дарма ! 

Що хтось укусить того плоду, тому 

Він попелом розсипле ся в устах, 

Огнем пекучим бухне. А вкусивши 

Отого плоду, кождий ще лютійший 

Стає, озвірюв ся на весь світ, 

Мордує, ріже та кує в кайдани, 

Валить і ломить те, що другий ставив, 

Палить, руйнує — просто, божевільні ! 

А дерево житя стоіть та тужить : 
Ніхто не рвесь до него ! На йому 
Плодів не много, з виду не блискучих, 
Захованих між листєм та тернами, 
Тож і не ласить ся ніхто на них. 
А як часом, відбившись від юрби, 
До него хто навернесь, покоштує 
Плодів чудових і почне гукати 
На других, щоб ішли туди, — то мов 
Ворони кидають ся всі на него, 
І бють і рвуть і мучать і калічать 
вго, мов за найтяжшую провину. 

Аж ось два звірі на майдані сталн. 
Один під деревом знаня засів 
Величній, нерухомий і суворий, 
З лицем жіночим дивноі краси, 
І з тілом льва. Мов нетлі до огню, 



— 4ои — 

Так люде-пріївндп роєм безмірним 

бго обсіли, мов про щось питають. 
Глибоку тугу і пекольну муку 
В йіх лицях видно, тіні йіх тремтять, 
І очи и душі висять на устах 
Почвари. Ся-ж мовчить, і не змигне 
Очима. Знов ройі людей товплять ся 
До дерева знаня, і бють ся, рвуть ся 
За плід єго, йідять — і знов вертають 
До звіря — та спокою не знаходять, 
Мов листе те осіннє, гнане й бите 
Грізними, супротивними вітрами. 

А другий звір під деревом житя 
Засів: з крилами лилика, з хвостом 

Як пава, з кіхтямп орла, із тілом 
Хамелеона, і з жалом змийі. 
Що хвиля він мінив ся і метав ся. 
Манив до себе всіх, і всіх відводив 
Від дерева житя. А хто в ньому 
Поклав усю надію і за ним 
На сліпо біг, топ розбивавсь о камінь, 
В тернах, ярах глибоких огшняв ся. 
І піднімались руки, кидались 
Проклятя — не на звіря-ошуканця, 
А все на дерево житя. „Воно 
Химера, ошуканство і брехня!" — 
Такий лунав важкий в повітрі гомін. 

Глядів на вид сей Каін, і немов 

Ножем по серцю різало вго. 

вму здавалось, що весь біль, всі муки, 

Всі розчарованя тих міліонів 

В вго душі бушують, серце в нім 

Кліщами тиснуть, торгають нутро. 

І він закрив лице свов руками 

І скрикнув: „Ох, досить, досить, о Боже! 

Не хочу більш глядіти на сей вид !'• 

В тій хвили сонце потонуло, пітьма 
Лягла на землю і закрила рай. 
Та біль і: души у ЕСаіаа остав ся, 



— 410 — 

Неевіцький, остріш біль. Він застогнав, 
І на студену площу ледовую 
Мов труп звалив ся. 

Холод ледовнй 
Збудив его. Вже серед неба сонце 
Ясніло мляво, холодно всміхалось, 
Мов зраджена, ошукана надія. 
Де вчора рай виднівсь, стояла нині 
Піднебною стіною мряка біла, 
Незюв заслона. Каін не жалів 
За райським видом ; він один лиш чув 
У серці голос: „Геть відсіля! Геть!" 
І наче злодій, що в чужу комору 
Закравшись, замісць скарбу дорогого 
Розпечене зелізо в руку вхопив, — 
Так Каін вниз спішив з верха сніжного. 
Важкіі думи, мов над стервом круки, 
Носили ся і крякали над ним. 

І думав він : „Так от чнзі Бог дурив 
Вітця, мене і всіх людей! Бо-ж певно, 
Що без его знаня і волі се 
Не сталось би ! Бо й хтож роздер на двоє 
Жите й знане, і ворогів заклятих 
Із них зробив? Чиж не его се діло? 
Тоді, коли осібно в раю він 
Оті два дерева садив, заким ще 
Создав Адама — вже прокляв его, 
Вже назначив весь рід его на муку, 
На вічне горе ! Бо коли знане 
в враг житя, то по щож нам бажане 
Знаня ? Чом ми не камінь, не ростина ? 
Коли хотів, щоб ми не коштували 
Плодів знаня, по щож садив те древо 
І тим плодам таку додав приману? 
Коли хотів, щоб ми живі були, 
Чомуж спершу нам не казав пойістн 
Плодів із дерева житя?" 

Мов чайка, 
Що скиглить над дітьзш по над багном 



— 411 — 

Літаючи, о трощу бе грудьми, 

То знов до сонця вивернесь в лету, 

І все кричить і беть ся й колесить, — 

От так і Каїнова дума-скрута 

В тім безконечнику металась, билась 

Без виходу. Усівши під скалою 

Він спочивав, холодним потом злитий. 

І зажмуривши очи, знов побачив 

Той райський вид, і на нову дорогу 

Думки 6ГО зійшли. 

..Що се — знане V 
Чи справдіж так житю воно вороже ? 
Здаеть ся — так ! Оте знане нещасне 
У мойім серці розбудило лютість 
На брата, вбійцею мене зробило — 
За те, що він, не думавши, по просту, 
Мене нагнуть хотів у ту саму 
Дитячу простоту, з котроі дух мій 
Давно вже вийшов Те знане кудиж 
Веде потомків мойіх? Звірів, птицю 
И себе мордують, землю спліндрували 
Шукаючи, кого-б і що-б убити. 
Усякий камінь остріш та твердий 
Для них на ніж, на спіс, стрілу придав ся; 
У оленя на теж зривають роги, 
У звіря зуби. Жінка говорила, 
Що винайшли якесь таке ка.міне. 
Котре в огні розтоплюесь мов вісі:, 
І вивчились робити з него стріли, 
Ножі і спіси твердіні і острійші 
Ніж з кременю. От де веде знане ! 
Кров, рани, смерть — его найперші дари. ц 

.,Так по щож ми бажаезю знаня У 
Значить, бажаєм смерти ? Ні, неправда • 
Хібаж я смерти Авеля бажав? 
Я жить хотів по свому — більш нічого. 
Хіба стрілець бажав смерти звіря? 
ВІН хоче жить, ему потрібно маса ! 
Він хоче житі, і мусить боронитись, 
Щоб звір его не звів] А той, що луї; 



— 412 — 

І стріли видумав, чи смерти він 

Бажав чиєі? Ні, бажав лиш жити, 

Придумував підмогу для житя! 

Значить — знане, то не бажане смерти, 

Не враг житя ! Воно — веде к житю ! 

Вбезпечуе житє ! От в чім вся річ ! 

Як та стріла, що забиває птицю, 

Сама — не птиця! Як той ніж, що ріже, 

Сам не убійця ! Так значить — знане 

Не винно тут ! Воно ні зле, ні добре. 

Воно стає ся добрим або злим 

Тоді, коли на зле чи добре вжите. 

А хтож его вживає ? Хто єго 

В руці держить, як той стрілець стрілу? 

Хто той стрілець?" 

Не привнчний до думки 
Старечий ум, мов раненая птиця, 
Метав ся, тріпав ся у темноті, 
Та відповіді на питане теє 
Не міг найти. І знов у інший бік 
Звернувсь. 

„А щож те дерево житя? 
Яка в плодах єго укрита сила? 
Чи справді в'ни безсмертє можуть дати ? 
Здаеть ся ні ! Оті немногі люде 
Там в раю, що плодів тих коштували, 
Під лютими ударами юрби 
Вмирали, бачилось, і пропадали. 
Так щож давав йім плід той ? А ! вгадав ! 
Вони на смерть ішли, мов на весілє, 
Вмирали з усзііхом; із ран, із мук 
Воші катів своіх благословляли. 
Що се значить? Знать смерть йім не страшна! 
Знать жерело житя було в йіх серці ! 
Яке-ж се жерело?..." 

„Я бачив: скоро 
Хто плоду з дерева житя вкусив — 
Прояснювавсь увесь, благим спокоєм 
Проймавсь, і голос піднімав і кликав 



- 413 - 

Усіх до себе, ворогів найгірших 
Мов другів обнімав, і був неначе 
Той нлястер меду чистого, солодкий 
І запахущий, ясний і поживний, 
Одним чутезі святим наскрізь пронятіїй. 
Значить : чуте, великая любов — 
Ось жсрело житя!" 

І скочив Каін, 
Мов звір сполоханий, і оглядав ся 
Довкола, і шептав немов в нетямі : 
..Чуте, любов ! Невжеж се так, о Боже ? 
Не вже в тих двох словах малих лежить 
Вся розгадка того, чого не дасть 
Ні дерево знаня, ні загадковий 
Топ звір не скаже? Бідні, бідні люде! 
Чого до того дерева претесь? 
Чого від того звіря ви ждете? 
Погляньте в власне серце, а воно вазі 
Розкаже більше, ніж всі звірі можуть ! 
Чуте, любов ! Так мн-ж ніх аіаєзі в собі ! 
Могучий зарід йіх у кождізі серці 
Живе — лиш виплекать, зростить его, 
І розівесь ! Значить, і жерело 
Житя ми маєм в собі, і не треба 
Нам в рай тиснутись, щоб его дістати ! 

Боже мій ! Не вже-ж се зіоже бути ! 
Не вже ж ти тілько жартував, як батько 
З дітьзш жартує, в той час, як із раю 
Нас виганяв, а сазі у серце назі 
Влозкнв той рай і дав назі на дорогу?" 

В тій хвнлп Каін наче просіяв. 

Чудовий супокій розлив ся враз 

В его душі. Забулись всі страждаия ! 

1 сонце гріло, і зезіля ясніла 

Вся в золото й рожевий блиск повита. 
Мов дівчина, що з купелі виходить. 
На хвилю, опянілий щастєзі тим, 
Він стратив пазіять, і за грудь рукою 
Хапавсь, і сазі собі не вірив. 



— 414 — 

„Боже ! 
Не вже се правда? Навіть в мойім серці, 
Гнилім, побитім і закаменілім, 
Жив ще, розвивавсь і цвите 
Те райське сімя, та свята любов ! 

так! Я чую се! Тепер, по довгих 
Літах проклятя я відроджуюсь 

1 оживаю ! Наче крига леду, 

Так присла в серці мовму ненависть. 
Міні так дуже жаль усіх людей, 
Тих бідних, засліплених ! Я йіх так 
Люблю з йіх сліпотою й лютим горем, 
З йіх поривами до добра! Страшні, 
Могучі ти покуси йім, о Боже, 
Порозставляв в дорозі, а слабою 
Натуру йіх вчинив ! Отеє мізерне 
Знане, котре мов іскорку хоронять 
І роздувають — що йім з него ! Тьма 
І загадка сидить при нім на стражи. 
А ту дорогу, що веде до серця, 
До щпроі любовп — другий звір 
Загородив — хімера бпетокрила, 
Котра манить, і найяснійшу правду 
У привид, у зіану пусту зміняє. 
І мечуть ся вони, мов лист сухий 
В осіннім вітрі — ріжуть і мордують 
Одні других лютійше звірів лютих, 
І риють ея в землі, до неба рвуть ся, 
Пливуть по морю — в небі чи за морем 
Шукають раю, щастя, супокою, 
Шукають того, що лиш в серці своім, 
В любві взаімній можуть ізнайти!" 

Л щож, хібаж по вік йім так блудити? 

Хібаж ніколи не найдуть вони 

Дороги прямоі? Хібаж на дармо 

Йім дане те бажане невсипуще V 

Ні, жити хочесь кождому ! І КОЖДШІ 

На те і розум має, щоб жите 

Від смерти відріжнити. І коли 

Єму вказать дорогу до жптя, 

То певно не піде на стежку смерти. 



— 415 — 

Так я-ж отсю дорогу йім покажу! 
Я, прадід йіх, відслоню правду йім, 
Тяжким терпінвзі віковим здобуту. 
Пригорну йіх до серця і навчу 
Любить себе взаімно, занехати 
Роздорів, еварів, здирства і убійства. 
Я, перший вбійця, викуплю свій гріх 
Тим, що відверну всіх людей від вбійства. 

люде, діти, внуки, сиротята ! 
Покиньте плакати по страті раю ! 
Я вам вго несу ! Несу ту мудрість, 
Котра поможе вам его здобути, 

У власних серцях рай новий створити!" 

Так думав Каін, і поспішним ходом, 

Із серцем повним туги до людей, 

Невигаслоі теплоі любови, 

Прямув до села, і спотикавсь, 

Скупить хвилини дух перевести, 

Щоб тілько швидше ! Весь старев серце, 

Тріпочеть ся мов пташка. Наче вихор, 

Старі, давно забутіі згадки 

Зворушились, коли з за горбика 

Мов синя хмарка показав ся дим 

Із людськоі оселі. Мов дитя 

Що духу він на горбик вибіг, став, 

1 довго, довго видом тим впивав ся, 
Що розстелив ся перед низі — сто раз 
ліплійший, ніж недавній ирпвпд раю. 

Пишний крайобраз! В глубппі его 
Велике озеро мов лазурове 
Хру стальне зеркало, що в дали десь 
Злпваесь з небозі. Береги, в роскіщну, 
Богату зелень прибрані, далеко 
Повскакували в воду рукавами, 
Полощуть ся та приглядають ся 
Собі у тихізі зеркалі глубокім. 
А близше сугорби, покриті ЛІСОМ; 
Немов вінком могучим відділили 
Той тихий кут від решти світа. 



— 416 — 

Глянь ! 
Тазі в тихім заливі, не дуже близько 
Від берега, мов стадо каченят, 
Село розсілось. На палях товстих, 
Повбиваних в дно озера, стоять 
Низькі хатки покриті тростиною, 
З піддашками н широкими кладками. 
Дим курить ся із стріх. Жінки в хатах 
Перекликають ся. По озері 
Мов павуки снують човни легенькі — 
То рибаки великі сіти тягнуть, 
Кричать, гребуть веслами, та до сонця 
Поблискують зубцями спіс спіжевих. 

А супротив села на узберіжю 

Майдан широкий, а на нізі не пчоли 

Роєм гуляють, не чмелі гудуть : 

То зюлодіж сільська гуляє. В сонцю 

Вилиску еть ся голе, сзіагле тіло, 

Лунають срібні голоси, легенький 

Вітрець волосе чорне розвіває. 

Одні на взаводи біжать, а другі 

Крутії танці водять, ті збирають 

Блискучі раковини над водою, 

Тазіті великий натягають лук 

І до зіети стріляють, деякі ж 

Старого діда обступили, що 

Сидить на казіени, брязчить на струнах, 

І щось співає. 

Все те Каін бачив 
Мов на долоні, плакав і сзйяв ся 
Із радости. Він так давно не бачив 
Людей ! І вид йіх зшрного житя, 
Иіх праць, забав і розривок щоденних 
Такизі єзіу чудово гарнизі видавсь, 
Що причарований він став на місці, 
Глядів і окозі не ззшгнув, впивав ся 
Тизі видозі, мов найбільшизі щастезі земним. 
В тізі крик зробив ся зііж дітьми : у лука 
Струна порвалась. „Діду, діду Лезіех, 
Направте лук!" І дід покинув грати, 



- 4-17 - 

І лук узяв, руками пильно щупав 

З усіх биків, махаючи при тім 

Похиленою головою. Каїн 

Від разу догадавсь, що він сліпий. 

Ось виняв він з за пазухи струну 

І на роговин лук напяв, і брязнув 

По ній. Мов ластівка зацвіркотала 

Струна, і щось немов вступило в діда. 

„Ех, діти !" — скрикнув він і з місця встав, 

„Старий я став, сліпий, а ще готов 

Поміряти ся з вами при стрільбі." 

„Го, го, дід Лезіех до стріли бересь!" 
Загомоніли хлопці. — ..Браво діду! 
Давайте з нами до мети стріляти!" 

„Де ж та мета? Ведіть мене туди, 
Де ставте !" 

В тій хвили ті, що бігли, 
Побачили, як Каін наближав ся 
На край майдану. 

„Горе ! Хтось чужий 
Іде ! Розбійник ! Лісовий дикун ! 
Ратуйте, діду !" 

І незюв курчата 
Від яструба, вони до діда збіглись. 
Дрогнув дід Лемех. 



.,Де в той дикун У" 
Із за кедра вийшов ! 



('питав суворо. 

До нас іде ! ; ' 

І Лемех ані слова 
Не мовив більш, на лук нову стрілу 
Вложив і — вистрілив. 

„Стій, Лемех, стій !- 
Роздав ся голос. ..Я твій прадід Каін!" 

Та в тій же квили острая стріла 

бму попала [фЯМО В СЄРЦЄ. СКОЧИВ 

27 



- 418 - 

У гору Каін, і лицем на землю 
Упав, аж вістрє вилізло плечима, 
А руки судорожно в землю врились 
І задубіли таь;. 

„Гура ! дід Лемех!* — 
Хлоията крикнули, та Лезіех тілько 
Махнув рукою. Він мов труп стояв 
Блідий, недвижний, лук і стріли впали 
На землю. 

„Що вам, що вам, діду Лемех?" 
Защебетали діти, але дід 
Ледвн промовив стиха: „Що сказав 
Отой дикун?" 

„Сказав, що він є; Каін, 
Ваш прадід." 

„Каін? То не може бути! 
Мій прадід РСаін ! Діти ! Се ж було б 
Страшне нещасть, сли б була се правда 
Глядіть лиш, де він, що з ним 



?« 



„Він упав 
Отам близь кедра і лежить спокійно." 

„Ходім до него ! Може він живий! 

Боже, хорони мене від того лиха, 
Щоб Каінову кров я мав пролити!" 

1 спотикаючись, тремтячи весь 

Дід Лемех рушив, а за ним юрбою 
Ішли хлоията. Хоч сліпий, він прямо 
Ішов туди, куди пустив стрілу. 
Аж поки не спіткнув ся і не впав 
На трупа Каіна. 

„Се він ! Се він ."• — 
Мов божевільний скрикнув Лемех. „Діти, 
Пропали ми, пропав увесь наш рід 
На віки вічні ! Каін смерть приняв 
Із мойіх рук ! Біжіть, зовіть батьків, 
Зовіть усіх сюди!" 



— № — 

І поки діти 
Побігли по батьків, дід Лемех сів 
При труні, й доторкаючись рукою 
Лиця бго Й прострочених грудей, 
Завів мов над колискою дитини 
Тремтячим голосом старезну пісню : 

..Слухай Цілля, слухай Ада, 

Дому мойого відрада, 

Каже божий глас : 

Хто над Лезі є хом глумить ся, 

На нізі Лемех буде зістпть ся 

За раз — сім раз. 

А хто Каїнів у бійця, 

То на тім сазі Бог помстить ся 

Сізідесять сізі рал." 

Раз по раз зюв безумний він співав 

Сю пісню. Вже зійшлось усе село 

На вість трівожну. Всі широким кругом 

І трупа і убійцю обступили. 

В кінці незюв прокинув ся дід Лезіех 

І голову підвівши, наче сонний 

Промовив: ..Що, чи в тут хто при зші?" 

„Ми всі тут, діду ! — загула громада. 

..Так плачте, діти! Се наш предок Каін, 

Проклятий Богом за убійство брата. 

І семикрат проклятий ше за те. 

Що наблизивсь до нашої оселі 

І смерть приняв із мойіх рук ! Та смерть 

На нас прокляте; боже навела 

І пімсту на дітей і внуків ваших ! 

Тож плачте, діти! Плачте над собою! 

А сего трупя. се прокляте тіло 

Не доторкаючись похороніть. 

Щоб світа божого він не поганив. 

Щоби на ного сонце не гляділо. 

Щоб звір его намівшись не сказив ся, 

І птиця наклювавшись не .'.дихали ! 

Зносіть каміни і немов собаку 

Прикиньте ним его, піском засиитс 

І обсадіть гернами ! Най по вік 

Прокляте буде місце, де полії він I а 



— Ш — 

І кинулась грозіада з диким криком 
І стогоном прикидувать камінвм 
Мерця. А він лежав немов дитя 
Вколисане до сну, простягти руки, 
З лицем спокійним, ясним, на котрому. 
Здавалось, і по смерти тліла ще 
Несказана утіха і любов. 
Та швидко купою каміня труп 
Покрив ся : кинений із близька камінь 
Розбив всю чашку, сплющив до землі, 
Похоронив на віки під собою. 




п я н и ц я. 

Присвячую ..великому писателеви руськоі землі' 
гр. Л. Н. Толстому. 



)ув то раз собі пяніщя: 
Все пропив, що тілько мав. 
Чи то піст був чи мясниця, 
Все один закон тримав: 
Чарка, „бляшка" чи скляниця, 
Пив і все пршюминав: 
..Дай нам Боже, що нам треба, 
А по смертн гоп до неба!" 

Чоловіче чи жіноче 
Товариство він любив: 
Як ніхто вже пить не хоче, 
Він хоч до сволока пив : 
..Цур та пек! Здоров еволоче! 
Щоб ти черги не хибив! 
Дай нам Боже, що нам треба, 
А по смертн гоп до неба ! :: 



І таку вже мав натуру : 
Ніде чарки не минав, 
Добрий трунок пив, чи люрз : 
Чи кінчив, чи починав. 
То все щиро а не з дуру 
їм я боже споминав : 
„Дай нам Боже, що нам треба. 
А по смертн гоп до неба!" 

Та зимою раз підпивши 

Нічю з коршми ирямцював ; 



— 422 — 

Стежку простую ЗЗШЛИВШИ 

У снігу заночував, — 

Мов в перину ноги вкривши 

Як заснув, то вже Й не встав. 

Мов пташина сонна, біла 

Дух стрепавсь і пурхнув з тіла. 

Прокидавсь. „Бррру! Огидно! 
Аджеж се я взіер, бігзіе!" 
Труп в снігу, що вже й не видно, 
Дух стрілою в гору дме. 
Стало страшно так і встндно .. 
„Ну, як чорт мене візьме? 
Ще смолу заставить пити ! 
Радше-б в ..Общество" вступити!" 

Та тепер було вже пізно ; 
Райська брама перед низі. 
І з гори глядить так грізно 
Огнекрилий херувим. 
Коло брами не завізно — 
Стука, стука бідний Клизі, 
Шепче, ждучи ласки з неба : 
..Дай назі Боже, що нам треба!" 

Пан Біг в небі зачуває : 

Знав, хто се, та мовчить, 

І Петрови повідав : 

..Глянь но Петре, хтось стучить!" 

Ось Петро ключа виймав 

І до ФІрточки спішить. 

„Хто тазі, гей? Чого потреба? 

Хто калатав до неба?" 

„Прошу ласки — Клизі озвав ся - 
Я пяниця, зву ся Клизі." 
..Що, пяниця? — розкрнчав ся 
Божий ключник — геть із низі ! 
Ти, небоже, в пекло справ ся, — 
Тут не в пяницязі прпйзі!' 
Похололо в Клизіа в серці, 
Далі так спитав крізь дверці : 



- 123 

„Божа воля й суд небесний, 
Против него наш не стать ! 
Та скажи, мій пане чесний, 
Як тя маю величать ? 
Чую голос твій чудесний, 
Та нарсуни не видать." 
Та Петро сим образив ся, 
Так на Клима розгрозпв ся : 

„Дурню, ти собі гадаєш, 

Що й у нас ваш польський ляд ? 

За що ти зі я панозі лаєш V 

Чи то тут панів в склад? 

Всі ми в небі рівні, знае;ш ! 

Всякий всякому зш брат. 

Я не жаден пан-канчучник, 

Я Петро, небесний КЛЮЧНИК." 

„А, то ти, святенький Петре! - 

Клизі утішно одвічав, — 

Чом же так гірке, не тепле 

Слово ти зііні кричав ? 

А забув, як сам запекле 

Ти Ісуса відрпцав ? 

Я, що правда, пив надзйрно. 

Та Хрнста державсь все вірно." 

Вчув Петро, висок почухав, 
Губи міцно затиснув, 
Далі „руськоі" понюхав 
Тай тихенько геть шзшгнув. 
А пяниця слухав, слухав, — 
Знов у браму грюконув ; 
Та гремтить та стиха шепче : 
..Дай нам Боже, що вайлекше!" 

Пан Віг в небі зачував : 

Знав, хто се, та мовчить, 

І Найлони повідав: 

„Глянь по, Павле, хтось стучить .'• 

< >сь Павло свій меч виймав 

І до брами ним бряжчить. 



— 424 — 

„Хто газі у Жив знать дуже свято. 
Що так в браму бєш завзято ? а 

„Прошу ласки — Клим озвав ся, — 
Я ияниця, зву ся Кліш." 
„Що, пяниця б тут ще пхав ся? 
Чи тут коршма ? Геть із ним ! 
Марш у пекло ! К чорту став ся ! 
Марш в огонь, смолу і дим!" 
Став Клим, мов окропом змитий, 
Далі так став говорити : 

Г В пекло, кажеш? Га, слп мушу, 

То воно вже не втече,. 

А ти хто, небесний мужу? 

Ось що рад я знати ще. 

Голос твій паде у душу, 

Та не бачу тя в лице." 

З неба голос бе здоровий : 

„Я Павло, слуга Христовий." 

„А, ти ти, святенький Павле ! — 
Клим до него гнеть озвесь. — 
Ось хто тут в роскоші плавле ! 
Так се ти мя геть женеш? 
А забув, колишній Савле, 
Як ти двигав камінець, 
Степана каменуватп. 
Всіх христян хтів мордувати ? 

„Бачиш, хоч який я грішний — 

Горлом більш ніж слід текло — 

Але знає Бог Всевишній, 

На таке не згоден зло. 

А ти в дим вія гониш вічний!" 

Не дослухував Павло : 

Сюди-туди озирнув ся, 

Та її від брами геть вернув ся. 

Ждав наш Клим, що з того вийде, 
Далі знов до брами бе. 
Каже Пан Біг: ,.Гей, Давиде, 
А поглянь но, хто там е? а 



Взяв Давид „своє хламид є," 

Перед брамою стан : 

„Хто ти? Що тазі за помани 

Розщипався від рана У" 

., Прошу ласки — Клим озвав ся — 

Я пяшіця, зву ся Клим." 

.,Що, ияниця тут припхав ся? 

Тут не місце ! Геть із низі ! 

Тазі у пекло к чорту став ся, 

Пить огонь, смолу і дим!" 

Став наш Клим хоч сісти й плакать, 

Далі так почав балакать : 

„Острии наказ твій, та певно 
Мавш право так владать. 
Та скажи, благаю ревно: 
Хто ти? рад би я вгадать. 
Голос твій страшний смертельно. 
Та парсуни не видать." 
„Тав дурак же ти безмізький ! 
Я Давид в. цар жидівський!" 

„А. то ти, бссейів синку ? 
Бач, який ти остріш став ! 
Чи як Уріьву жінку 
В чоловіка ти украв 
А самому лист в торбинку 
З засудом на смерть поклав. 
Як дівчат, невинні діти 
Заставляв ти труп свій гріти, 

.,Чи тоді ти присвятив ся ? 
Я пяниця, бачить Біг, 
Та сли б так в гріхи вгатив ся, 
Сли б такий один лиш гріх 
В мене на душі світив ся. 
То я б просто в пекло біг." 
Вчувши се Давид лиш плюнув 
Таї від брами геть посунув. 

Знов бв в двері Клим, аж стогне; 
Пан Біг слуха та мовчить. 



— 426 — 

Далі каже : „ Соломоне, 
Глянь но, хто там так гурчить?" 
Той надів „своє, короне", 
Йде до брами тай бурчить : 
Хто ти в ? чого бажаєш ? 
Що тут браму розбиваєш?" 

..Прошу ласки — Клим озвав ся 
Я пяниця, зву ся Клим." 
„Що, пяниця тут припхав ся V 
Тут хіба пяницям нрийм? 
Геть іди, до біса став ся, 
В пекло лізь, у сірку й дим ! " 
Став наш Клим, засумував ся, 
Далі ось як обізвав ся : 

„Вже четвертий раз се чую, 
Що зіій пляц на пекла дні. 
Та закнм ще помандрую 
Там, де пряжуть у огні, 
Ласку зволь міні отсюю : 
Хто ти є? скажи зііні !" 
„Ну, се ласка не велика : 
Я є Соломон владика." 

„Соломоне, як же-ж марно 
Смієш ти мене губить ? 
Чи забув ти, як то гарно 
Вісімсот жінок любить? 
Я з одною жив безкарно... 
Також ббввана.м кадить 
Я не думав ані трішки. 
Хоч вони в нас ходять пішки." 

Вчувши слово те як змитий 
Соломон кудись побіг. 
Клим став знов у браму бити, 
Далі крикнув як лиш міг : 
„Господи, чи ти сердитий, 
Чи лиш суд святих твоіх 
Від небесного одвірка 
Гонить мя, де дим і сірка ? " 



і-_\ 



„Господи, я грішний, клятий, 
Та оті святці, що тут 
Приходили геть зіїі гнати, 
Ще грішнійшіі мабуть ! 
Можуть ті тут панувати, 
То найди й для зіене кут: 
Я-ж не бив, не дер, не смикав, 
І твоб імя все кликав." 

Пан Біг в небі все те слухав, 
Усміхавсь і ждав кінця. 
Кліпі до брами вже не бухав. 
Став шов та блудна вівця 
І розплакавсь. Бог порухав 
В плечі Ноя праотця : 
..Глянь но, Ною небораче, 
Там під брамою хтось плаче". 

Ной потюпав, прислухавсь : 
Справді плаче і рида. 
Ось він лагідно питавсь : 
,Хг<» тазі?* Клим відповіла : 
„Клим пяниця. Кепсько мавсь! 
Смирно я прийшов сюда. 
Ласки в Бога доступити. 
А мене шлють сірку пити/ 

..Сірку пити? Тьфу. небоже! 
Навіть найстаршим чортам 
Се пите зовсізі не ГОЖІ', 
Не то нам ! Та біс йій тазі ! 
Хто як хто, а Ной те може 
Присвідчить усім світам : 
По при звісні райські ябка 
Є найліпше — добра калка. 

„О, вживав - не укриваю 

Тої каїючки і Я, 

І о ній ще її нині в раю 

Згадує душа зюя. 

То й на тебе Бог, гадаю, 

Не візьме з кута кія. 



— 4^Ь — 

Сли лиш тнім гріхом ти грішний. 
То ходи у рай предвічний!" 

І Нон батько сідоглавпії 
Клима стиха в рай впуска. 
Пан Біг добрий і ласкавий 
Тож не вигнав ніяка. 
Ну, спитає хто цікавий. 
А мораль сегб яка? 
О, моралі тут три бочки, 
Ось дві три важнійші точки : 

Любиш, брате, чарку живо, 
Дякуй Богу і за се ! 
Лучше хто пе мід і пиво, 
Ніж хто братню кровцю ссе. 
Не з пяннць найбільше жниво 
Чорт у пекло понесе. 
Ти ж по смерти по піяцкн 
Лізь у небо хоч би рачки. 

Сли святі тебе полають, 
Тн надіі ще не трать : 
Свій уряд вони лиш знають. 
Не всю божу благодать. 
Просьби, сльози силу мають 
Ноя в поміч підізвать. 
Та ще й те май на прикметі : 
Впивсь, спи в коршмі, не в заметі. 
Відень, декабр 1892. 



Ф 



ЦАР І АСКЕТ. 

ІНДІЙСЬКА ЛЕГЕНДА. 
Посвячую С І. Щербацкому. 

1! непривітній, далекій чужині, 
]} наддунайській столиці шумній 
Мон криницю посеред пустині 
;/ найшов Тебе } друже Ти мій. 

І як рад, сто в пустині кочує, 
Край криниці в жару спочивать, 
Так і я, одинокий в тім здвизі, 
Із Тобою любив розмовлять. 

Як криниця і небо і зорі 
Відбиви на перловому дні, 
Так слова Твоі чесную душу, 
і 'вітлий ум виявляли міні. 

Про індійську крашу чудову, 
Про індійського духа ро 
Ми не раз заводили розмову — 
Тут уважний слухач був я Твій. 

Т ; прийми-ж отою вбогую пісню, 
Одну вішку з індійських дібров, 
Яко спомин далекого др$ 
Пінт, щирих, братерських />■ 



430 



І. 



ух гордости, що дмесь понад людство 
її світ увесь опанувати хоче 
І в своім ході топче серце людське 
Зарівно з червяком мізерним — він 
Не згнб іще й мабуть во вік не згине. 
В порфірі царській, у вояцкій збруі, 
В аскетовім лахмітю чи в словах 
Бездушних книжників ховавсь він, 
Немов змия в сухому листю : ось-ось, 
Коли найменш еі ти сподівав ся, 
Вона з укритя вилізе й страшними 
Сувоями опутає тебе, 
Затроіть душу зубом йі довитим. 

Колись лице Медузи Форкісівнн 
Ту силу мало, що зміняло в камінь 
Усякого, хто в него зазирнув. 

Поезів, красавице чудова, 
Твоь лице подібну силу мав 
Зміняти камінь самолюбства й злости 
У сльози, в співстражданв до людей. 

От тим то ти завзятий, вічний ворог 
Змийі страшної — гордощів надлюдських. 
Окрилюючи духа ти заразом 
Змяхчаєш серце, вказуєш ему, 
Як много спільного, і горя й сліз 
І радощів дрібних і зла і блуді в, 
Наймогутнійших, велитнів людських, 
З найслабшпми, потоптаними вяже. 
Ти вказувш в картинах незабутннх 
Капризи долі, що могучих, славних 
І благородних із вершин людства 
Скида на дно і втоптув в багно 
І серце йіх разить стома мечами, 
Щоб знов потім, очищених стражданвм, 
Явить йіх в людскости найкрасшім блиску. 



131 - 

Ти. що в душі Софоклєвій колись 
Сліпця Едіпа постать оживила; 
Ти, що Шекспірови вказала шлях, 
Як самовладця і тирана Ліра 
Перетворить в дптину-чоловіка — 
Навчи и мене вкраїнським тихим словом 
Причарувать замерклі, старосвіцькі 
Величні постаті з над берегів 
Святого Гангеса — старця-аскета 
Грізного Вісвазіітри, і царя 
Прекрасного, зюв місяць в повнім плиску, 
Великого страдальця Гарісчандри.*) 

П.**) 

У краю Кбсаля в великім лісі 

Жив в давню давнину пустинник славний 



*) Гарісчандра в санскрітській мові значить ясніш місяць. 

**) Легенда, котру тут подаю, є вільна переробка одного 
епізоду санскрітськоі книги Маркандея-Пурана. Книги звані „Пу- 
рана" (святі повісті) займають у санскрітській літературі доволі 
видне місце, (ті іїіх усіх 18 і разом вони обіймають 1,600.000 
віршів, а майже друге тілько обіймають тзв. Упа-Пуранн (менші 
«Пурани), з чого мовна собі виробити виображенє о обемі то і 
величезної літератури. Пурани належать до найпізнійшпх творів 
санскрітськоі літератури і повстали в часі від VII. до XII. віку 
по Хр. а то й ще пізнійше. Навизуючп до святих книг Веди і до 
великих національних епопей Магабгарати і Рамаяни, Пурани 
оповідають „про сотворене і відновлене світа, про поділ часу. 
про встановлене законів і релігіі, про родовід патріархальних 
родин і царських дінастій". Без сумніву, к тих нових Пуранах. 
доси ще дуже мало простудіованих європейськими вченими, в масі 
новішого, брахманського віршованя заховалось чимало зломків 
давнійшоі, свобідніщоі творчостп. бої ато перлів поетичних високої 
стійности. До найкращих належить безперечно повість про тер- 
піни цари Гарісчандри Повість си була в старій Індіі дуже попу- 
лярна і належить до найстарших легенд індійських : завнзки еі 
стрічаємо вже в найдавнійших брахманських пояснених Веди, в 
так званій Айтарейн-Врахмаиа. Так само популярною була історія 
цнря-аскета Вісвамітри. ( >бі ті історіі в рівних піках рівно обро- 
блювані становлять нині великий хаос рівнородних і незгідних 
а собою варіантів. Взявши основою своєї переробки варіант ма- 
буть найпізніший, що становить глави VII. і VIII. Вїаркандея- 
Пурани (я користував ся текстом (трансярібованим) і перекладом 
Ріккерта (ХеіїзсЬгііІ аег йеиІасЬеп Мог$ешапсІІ8спеп СгезеІІзспаЯ 
МІ. і, я позволив собі супроти орігіналу поробити деякі зміни. По- 
перед усего індійський розмір і індійський спосіб оповідана я за- 



- 432 - 

Брахманець Вісвамітра.*) Походив він 
З богатоі сімйі, не знав ніколи горя, 
Мав жінку і дітей і жив щасливо. 
Та вичитавши у брахманських книгах 
Про величезну силу й міць покути, 
Котра перемага людську природу, 
Дав безсмертність, силу, щоб в повітрі 
Літать, вмирати й воскресать, в огні 
Стояти й не горіти, навіть силу 
Богів перемагать, небесні брами 
Ломать і паном буть на всю вселенну, 
Він забажав все те собі здобути. 
Вглубившись пильно у святії книги 
Він вичитав із них усе: коли 
І як потрібно брати ся до діла, 
І як бго вести і як вершити. 
Тоді покинув жінку, діти, дім, 
Близь міста Косаля в великий ліс 
Пішов і там в гущаві найгустійшій 
Серед гадюк і тигрів і дерев 
Молив ся духом і мовчав устами, 
В одежі із кори сухоі, босий, 
Простоволосий, постив, не змигнув 
Ні разу оком у твердій молитві, 
На терню спав і тіло сік різками, 
Руками за гиляку учепившись 
Цілими днями висів над огнем 
І дух свій углубляв в таємність Брами. 



мінив нашим, сучасним: я не хотів давати перекладу індійського 
тексту, але індійську легенду по нашому оброблену ; задля того я, 
держачи ся в загалі вірно ходу оповіданя Пурапи, позволяв собі 
декуди коротити, інде знов ширше малювати деякі сцени і сітуаціі, 
про те дбаючи, щоби легенда на сучасного читача робила хоч в 
приблпженю таке вражінє, яке мусіла в санскрітськім орігіналі 
робити на давніх Індусів. Задля тоі самоі причини мусів я міто- 
логічнпй Веия ех тасЬіпа, котрпм кінчить ся легенда індійська, 
усунутії і замінити его закінченєм, вотре по мойій думці більше 
відповідає нашим почутям і поглядам. 

*) В ріжних легендах походжене Вісвамітри ріжно розка- 
зано. Найчастійше він походить і з царськоі сіміі, та я тут прий- 
маю таку відміну, котра найліпше надає ся до ходу дальшого 
оповіданя. 



Так вісім літ зіпнуло тій покуті. 

Про Вісвазіітру скрізь пішла по краю 

Велика слава. Вчсніі брахзіанці, 

Святі аскети і царі побожні 

( ходили ся до него, щоб послухать 

Ьго роззгови І ЄГО ЗІОЛИТВИ. 

Поцілувать єго зівялу руку, 

І доступить его благословенства. 

І говорив з усіми Вісвазіітра 

Розумно, людяно, та розтлівала 

У серці в него гордість безконечна. 

І подвойів він ще свою покуту, 

День в день доводив тіло ДО ЗОЗІЛІНЯ, 

Щоб дух скріпити, прояснити дузіку. 

І вже девятий рік отак зшнав. 

Ще день один, ще ніч одна, п скінчить ся 

Страшна покута, дух розверне крила, 

Просьяе наче сонце над зезілею, 

Все обійзіе, всі тайники зглубить, 

Все опанує, і не буде в світі 

Ні понад світозі для его границі. 

Ще день один, та се найтяжшип день. 

Найзіенша похибка, найзіенша слабість 

Чутя і волі знівечити зюже 

Плід довголітньоі его покути. 

Стоіть в твердій зіолитві Вісвазіітра. 
Стоіть зюв камінь, не поворухнеть ся. 
Дезюнп страшить стать его худая. 
Поморщена, поренана від спеки, 
Корою вкрита, доьтее волосе 
Не чесане, скудовчене вітрами 
І слотами. Ще день один, ще ніч 
Одна, і щезне сила всіх демонів, 
І нерейде вона до Вісвамітри, 
Що етанесь йіх князем непоборимим. 

Та цар дезюнів, Рудра*) бачив се 
І в серці своізі вчу і; грівогу зимну 



:;: ) Одна .; незлічимих вавв бога Сівв. 



- 434 - 

І так почав сазі в собі помишляти : 

„Ще день один, а сей аскет худий 

Покутою здобуде божу силу 

І змусить нас усіх, щоб перед ним 

Впадати на коліна, буть ему 

Рабами й слугами до віку. Сила 

бго молитви і вго стражданя 

Не позволя міні вго торкнутись ; 

Покус моіх давно він не лякавсь. 

Щож маю я вчинити, щоб від разу 

Понівечить весь плід вго покути? 

Як доведу вго до того, щоб 

Схибив в чім небудь у остатній хвили?" 

Так клопотав ся цар лісних демонів, 
Що любить всякі перепони класти 
Святим аскетам та й усяким людям 
Так міркував, аж впав на добру думку 
І зараз взяв ся виконать ні. 

III. 

У тому лісі полював в ту йору 
Цар Гарісчандра, Косалі володар. 
Високий, статний, молодий, вродливий, 
Недавно ще він на престолі сів, 
Недавно з Сайвівю одружив ся, 
Красавицею з княжого гнізда, 
Недавно радощів зазнав батьківських: 
Рогіта, стін вго, семиліток, 
Мов сонце красний, ріс взіу на втіху. 

Сего побачив Рудра. цар дезюніь, 

І В ТІЙЖЄ ХВІЇЛІ1 голосом жіночим 

Незримий у гущаві закричав : 

„Ратуй! Рятуйте ! Гину! Бють, мордують! 1 

Спинив ся цар, послухав... Благородна 
Душа зворушилась. Не довго й думав, 
А кинувшись туди, де чути голос 
Трівогн й болю, закричав : ..Не бій ся ! 
Я тут! Я цар! Спішу тобі в підмогу!" 



— 135 — 

І біг ломаючії перед собою 
Колюче терне і густії корчі. 
Крик не вгавав. Оспівавсь Гарісчандра 
І крикнув голосно як тільки міг: 
..ІЦі» за безумець тазі огонь у імли 
Своі збирає? Що за нелюд сміє 
На пасту вати жінку беззахистну 
У мойім царстві, тут, де я пан\ ю. 
Де я зближаюсь '? Блиск моеі сили 
Спалить вго ! Із мого лука стріли 
Пявками стануть, що із жил віч» 
Нехибно тепле висосуть жить!" 

Так кричучи на поляну прибіг, 
Серед котрої між дерев високих 
Стояв на нокаяню Вісвамітра, 

Зжахнув ся цар побачивши вго, 
Пізнав, що демонська була нокуса, 
Рад був сховатись, щезнути, пропасти. 
Та вже було за пізно. 

Вісвамітра 

Почувши крик зіогучий Гарісчандра 
Розсердив ся і скрикнув: ..Чи сказив ся?" 
І в тійже хвили щезла міць его, 
Щез добуток девятилітппх трудів. 
Пропало все, що мав він осягнути, 
І він почув себе таким слабим, 
Безсильним, грішним, ЗЛИМ, ВІД СВЯТОСТІ! 
Далеким, як колись у світі був. 
І запалай страшенний гнів у серці 
бго на Гарісчандру. Мов мара 
Грізна він обернув ся до дари 
1 крикнув: „Га, безумний! Стін! Чекай!" 

Схиливши очи і зложивши руки 
На груди, мов перед святим, став 
Цар Гарісчандра, поки звільна, ледви 
Волочучи зівалі в постах ноги, 
Приблизне ся до него Вісвамітра. 
Тоді, упавши перед ним на землю 
Заговорив покірно Гарісчандра: 
Не гнівай ея, угодниче святнії! 



— 436 — 

Не з злоі волі, не з плохоі думки 
Я перебив твою тишу глибоку 
І збунтував твою молитву ! Пробі, 
Кленусь тобі, лиш крик отой болющий, 
Жіночий крик, що тутка роздавав ся 
І помочи благав, мене спонукав 
До того, що я з криком тут явивсь. 

Вгсеамітра. 

Нещасний ! Як би знав ти, кілько горя 
І страти крик твій причинив міні ! 

Гаргсчандра. 

Святий покутнпче ! Хай вишній Індра 
Мене хоронить від лихоі думки ! 
А сам скажи, чи чувши крик такий 
Не мусів я з святого обовязку 
На поміч бігти ? Тож не сердь ся, отче ! 
Давати дари, правом захищати, 
Оборонять мечем і крепким луком, 
Сеж обовязки головні царя. 

IV. 

Свою сердитість переміг аскет, 
Та думки він про пімсту не покинув. 
І вид приймаючи святий та божий 
У серці своім міркував: „Чекай! 
На обовязках своіх йіздиш ти. 
На обовязках я тебе спіймаю!" 

Вгсвамгтра. 

Се правду ти сказав, могучий царю. 
Та доповідж до решти вже : кому 
Давати дари ? Захищать кого ? 
Оборонять кого мечем і луком ? 

Гаргсчандра. 

Давати дари поперед усіх 
Брахманцям мудрим і святим аскетам 



- 437 — 

А також всім убогим і потрібним ; 
Давати захист сиротам і вдовам 
І всім покривдженим ; меча і лука 
Вживать на кривдників і розбишак. 

Вгсвамгтра. 

Так от се я стою перед тобою, 
Брахманець і аскет, і ти вважай 
Сповнить на мні свій перший обовязок. 
Я-ж сирота, покривджена тобою, 
Бо своім крикозі безголовим ти 
Відняв у мене плід девятилітніх 
Заслуг і трудів, всю чудовну силу, 
Що завтра мала наче ясне сонце 
На всі світи велично заясніти. 
Отак покривджений я захисту 
Шукаю в тебе і иовинен ти 
Сповнить на мні свій другий обовязок. 
Хто кривдник тут і розбишака — знаєш, 
Так сповнюй же й свій третій обовязок ! 

На серці похололо в Гарісчандри. 
Блідий, трезітячи наче лист осики, 
Похилений, мов тростина від вітру 
Стояв покірно він перед аскетом. 

Гаргсчандра. 

Страшний мій гріх, вина моя безмірна ! 
Сам бачу, що нічим еі не в силі 
Спокутувать ! Та ззшлуй ся, святнії 
Угодниче, не знівеч, не зітри 
Мене від разу в прах своім проклятєм, 
Як я на тев заслужив! Не має 
Страпшійшого під сонцем ні на небі, 
Як гнів святих, брахманцеве прокляте;! 
Скажи, яку принять міні покуту? 
ЯкІІ дари дать тобі? Промов же! 
Все, все, чого ти тілько забажаєш, 
Хоч як би важко се міні прийшло ся, 
Все далі тобі, ш<>б гріх свій відмолити. 



- 438 - 
Вісвамітра. 

Нехай-же буде так, як ти говориш І 
Скажи-ж тепер, що можеш дать міні? 

ТарісчанЬра. 

Богато срібла, золота її казііня 
Чимало дорогого. 

Вісвамітра, 

Се за зіало. 

ТарісчанЬра. 

Весь мій маєток, сел і зііст чимало. 

Вісвамітра. 
І се за мало. 

ТарісчанЬра. 
Все царство, весь мій край від гір до моря. 

Вісвамітра. 

Приймаю се, та сего ще за мало. 

ТарісчанЬра. 

Чого-ж ще більше в мене ти жаданій? 

Вісвамітра, 

Того, що всім тим дарам є корона : 
Жадаю права — царську жертву діїть. 

ТарісчанЬра, 

Значить, жадаєш, щоб я й царську власть 
Тобі віддав? 

Вісвамітра. 
Жадаю. 



__ 4: '.'.і 



Гарісчандри. 

Буде таї;. 
Усе тобі прирік я, весь я твій, 
То й право се тобі я передам. 

Шснамітра. 

Жадаю, щоб ти зараз ее вчинив. 

отам твііі кінь осідланий стоїть, 

А ось на тобі царський плащ злотистий. 

Сей плащ віддай міні і на коня 

Всади мене, а сазі за поводи 

Коня візьми й веди мене у город 

І по дорозі викрикай : „Гей люде . 

Я Гарісчандра, доеп ваш володар. 

По божій волі нині уступаю 

І власть свою сему передаю. 

Се Вісвамітра, се святий угодник. 

Що вам від нині буде царювать. 

Отак кричи, а в Індровій божниці 

Передаси міні свою корону. 

Коли сегб не схочеш учинити, 

То видко буде, що лиш на устах 

Все маєш обовязок, а не в серці. 

Та знай, що веемогущий мій проклш 

В такому разі не мине тебе. 

Гарісчандра. 

Святий аскете! Не допустить того 
Високий Індра і пресвітлий Агні, 
Щоб я ломив раз даний заповіт. 
Все те, чого від мене ти жадаєш, 
Наскрізь оправдане й не МОЖЄ путь 
Інакше, і усе те я сповню! 

І знявши царський плащ евій, він надів 

Єго на Вісвамітру. І привівши 

Коня, він посадив на нім аскета, 

V сам узяв .'.з поводи коня 

І мов слуга у город попровадив. 



— 440 



V. 



До заходу хилилось сонце ясне, 

Коли в високій Індровій божниці 

В димах пахучого кадила, серед 

Врочистих співів і молитв горячих 

Цар Гарісчандра передав свою 

Корону Вісвамітрі, передав 

Найвисше право — царські жертви діять. 

Приняв корону з рук єго аскет, 

Та не вкладаючи єі на себе 

Оттак до Гарісчандрп обізвав ся. 

Вісвамгтра. 

Ще я не цар, то-ж про одну ще річ 
Позволь тебе спитати. Чи ти знаєш, 
Що писано в законів царських книзі V 
Сли цар живий передав свою 
Корону другому, то з нею разом 
Повинен дать ему і царську жертву, 
А ні, то тілько скарбу золотого, 
Щоб царську жертву можна окупить. 

Гарісчандра. 

Се справді так, і я нічим не хочу 
Супротпв тих законів прогрішитись. 
Та тілько я-ж увесь маєток свій, 
Усе добро, всі скарби і все царство 
Віддав тобі, так відкц-ж я візьму? 

Вісвамгтра. 

Хібаж закон питає, відкп ти 
Візьмеш? Хібаж для того, що тобі 
Не звісно се, зміняти божу волю? 
Візьми де знаєш, вижебрай, вкради, 
А те, чого закон жадає, дай ! 
Інакше знай, що не мине тебе 
Згов прокляте. 



— 441 - 

Гаргсчандра. 

Змилуй ся, святнії ! 
Усе тобі віддавши, я лишив ся 
Убогий, голий. Тілько жінка й син 
Міні лишились. Та про те не бійсь. 
Свій обовязок я сповню нехибно. 
Пожди лишень, дай час міні здобути 
На стілько скарбу, скілько потребуєш, 
А я напевно все тобі віддам. 

Вг'сважітра. 

Нехай і так! Та сазі міні скажи, 

Як довго маю ждать на твій дарунок V 

Гаргсчандра. 

Я думаю, що місяць досить буде. 
За місяць чень на скарби розживусь. 

Вісвамітра. 

Ну, памятай же! Пристаю на се, 

І з тим вкладаю царськую корону. 

Ну, а тепер скажи зііні, коли 

Ти передав міні свою корону. 

Своі права і все свов добро : 

Хто тут є пан і цар у сьому краю? 

Гарг'счандра. 

Ти. батьку, і ніхто окромі тебе. 

Вісвамітра. 
А чим же ти тепер себе вважаєш? 

Гаргсчандра. 
Підданим твоім вірним і слугою. 

Вісвамітра . 

Сли так. так ось тобі в розказ мін : 

Із св»»го ДОМУ і 3 усього краю 



— ш — 

Ти з жінкою своєю й синозі маєш 
Ще нині геть іти без відволоки. 
Всі шати дорогії, всі прикраси 
Лишивши тут, ти мусиш із кори 
Тверду одежу сам собі пошить. 
А через місяць у преславний город 
Варанасі прийти повинен ти 
І перед брамою на мене ждати, 
Держачи на готові стілько грошей, 
Що йіх на жертву царськую потрібне». 
Іди-ж і доки все се не сповниш, 
Мов прокляте висить над тобою ! 

VI. 

.,Не плач, моя голубко сизокрила, 

Моз ти сонце, квіте мій рожевий ! 

Се божа воля, обовязку сила, 

Що нас нараз із висоти спихає 

В глубоку пропасть. Власть, богацтво, слава, 

Все те, що доси окружало нас, 

Всміхалось нам, пестило нас, кохана, — 

Все те лиш сном було. Пресвітлий Індра 

Шле свойого слугу, щоб нас збудив. 

Не плач же, серце ! Не в тім блиску й славі, 

Не в власті! царській, шатах і палатах 

Лежало щасте наше, а в любові 

Взаізшій, щирій, в нашому дитяти. 

Сих скарбів нам ніхто не відібрав 

І відібрать не може. Так вспокійся-ж ! 

Важкая проба жде нас, та еі 

Знесімо зіужно, з супокійним серцем, 

Щоб не загибілю було для нас 

Се лихо, а заслуги жерелозі!" 

Так потішав дружину Гарісчандра, 
Коли під ніч, беззахистний і голий, 
Погрозою брахманського проклятя 
Прогонений, з палат і з міста свого 
В далеку йшов, непевную дорогу. 
Обтерла очи Санвія прекрасна 
І взявши хлопчика за руку, боса, 



— і і:: - 

Ледвн одіта, мовчки, тихо шила 
За мужем. 

Город весь заворушив ся. 
Айодіі міщане як уздріли, 

Що цар йіх геть іде, немов невольннк, 

Юрбою вийшли всі за низі і стали 

Поперек шляху, впали на коліна 

І слізно почали благать его: 

„Куди се, наш володарю, спішиш, 

Нас бідних без опіки покидаєш? 

Кому віддав ти в руки нас? Чи він. 

Новий наш пан той, висохлий як скіпка, 

Зуміє нас в пригоді боронити ? 

Чи схоче він судити нас по правді 

І милувать по людськії, скоро зііг 

Тебе, наш соколе, обдерти з власти 

И без зшлоети, під ніч, прогнать із дому, 

З поміж людей, зюв дикую звірюку І" 

Почув се Гарісчандра, зупинив ся 
І супокійно до міщан промовив : 
..Брати моі і діти, не сумуйте! 
Не плачте надомною і пустіть 
Мене туди йти, де могуча доля 
Встелила нам дорогу. Спогадайте, 
Що не без волі божоі се дівсь. 
Коріть ся свозіу владарю новому, 
Міні-ж простіть, коли в чізі не по правді, 
По людській слабости й нерозумінні 
Я з вами поступив, і прощавайте!" 

Жінки Айодіі поперек шляху 

бго забігли й так заголосили: 

„ЕСуди-Ж ти йдеш від нас, красІТКО паша. 

Наш квіте запахущий, наша мати? 

Побудь іще одну хвилину ;і назіп. 

Най наші очн зюв ті божі бжоли 

Впивають ся красою личка твого ! 

Колиж тебе побачимо опиті»? 

О горе! Той, що ще сьогодні рано 

На слоні йіхав, а довкола него 



_ 444 — 

Юрбою слуги, перед НИЗІ князі, 
При нізі брахзіанці, а за ним вельможі, 
Той пішки ось іде н каміне остре 
Під босі ноги підгорта! За низі 
Препишна квітка, рано ше цариця, 
Тепер убога як рабиня, сузшо 
Спішить, дитя за ручку ведучи! 
О біле личко, як же швидко ти 
В дорозі сій від спеки почорнієш ! 
О кучері пахущі, як же швидко 
Із шляху курява на вас насяде ! 

біднее дитятко, як же ти 
Знесеш ею довгу а тяжку дорогу?" 

Почув ее Гарісчандра, зупинив ся 

1 так крізь сльози до жінок сказав : 
„Не завдавайте назі, о сестри, жалю, 
Не віднизіайте душазі нашим силу 
Таким голосінязі ! Дасть Бог, зш ще 
Побачимось у ліпшізі стані з вами." 

Почув се Вісвамітра, що тавзшо 
Ішов за низі, і ставши серед шляху 
З погордою отак сказав до него : 
„Кшатріє віролозіний ! Тьфу на тебе! 
Чи то твоє святе, велике слово, 
Твоі присяги, правда твоіх уст, 
Що царство ти віддав зііні свов, 
У всізі прирік ЗІОЮ сповняти волю, 
І зараз же з зііщаназіи отсизіи 
За городозі взювлябш ся зрадливо, 
Щоби зтене опять з престола скинуть 
І власть із зюіх відобрати рук ?" 

Незюв ззшя вкололо Гарісчандру 
Се слово в сазю серце, та уста 
Не сміли з Вісвазіітрою ззіагатись. 
Схиливши сзшрно голову він тілько 
Одно промовив слово: „Йду вже, йду!" 
І взявши жінку дорогу за руку 
Прудкими кроками пустив ся йти. 
Не здужала від разу слабосила 



— 445 — 

І ніжна жінка поспішить за ним. 
Та ще з дитиною. Коли-ж вона 
Поперед Вісвамітру проходила, 
Той разом палицю свою підняв 
І вдарив нею бідную царицю. 
Оглянувсь на удар той Гарісчандра, 
Горячі сльози полились з очей, 
Та з уст вго ні словечка докору 
Не вийшло. Власним тілом заступив 
Свою дружину, взяв дитя на руки 
І ще раз вимовив: ..Іду вже, йду." 
А більше там ні слова не прозювив. 

VII. 

В недолі, кажуть, звільна час минав. 
Та швидко місяць проминув в недолі 
Цареви Гарісчандрі. Пилом вкритий, 
Від сонця обгорілий, у одежі 
З кори, з дитятем хорим на руках, 
З дружиною прибитою нещастезі 
І голодом і недостатком, він 
Помалу наближав ся перед брами 
Преславноі столиці бога Сівп, 
Варанасі. А в брамі, глянь, уже 
Мучитель невмолимий. Вісвамітра 
Стоїть, его приходу дожидає. 
Побачивши его, вклонив ся низько 
Цар Гарісчандра, честь ему віддав, 
А потім так прозювив до аскета. 

Гарісчандра. 

Поклін тобі, святих усіх оздобо! 
Ось я на розказ твій явив ся тут. 
Скажи, чого тобі від нас потрібно? 

Вісвамітра. 

На царську жертву грошевий дарунок 
Ти обіцяв міні. По него я 
Прийшов і надіюсь, що ги додержиш 
Обіцянки Й не схочеш, щоб спалило 
Тебе мок етрашеннев прокляте. 



— 446 — 

Гаріочандра. 

Спаси мене від него, світлий Боже ! 
Та ні: міні твою сповнити волю, 
Я й сам не знаю. Все тобі віддавши. 
Я сазі лишив ся бідний. Всю надію 
Я покладав на княжую сі міно 
Мові жінки. В край ві батьків 
І роду славного я й обернув ся, 
Покинувши косальський рідний краіі. 
Та горе нам ! У братобійчім бою 
Погнб весь рід ві. Міста і села 
її палати йіх понищені, маєтки 
Гпліндровані, і не лишивсь ніхто, 
Щоб назі, убогим жебракам, подав 
Хоч ложку страви. З того краю сліз 
І попелу й руіни, де й свою 
Надію поховали, ми йдемо 
Отеє. Роби тепер, що хочеш в навти, 
А скарбу золотого в нас нема. 

Вгсваж?яра. 

Не хочу знать ні вас, ні ваших глупих 
Надій ! А що обіцяно було, 
Те мусить буть міні. Коли-ж не буде, 
То мій проклін упаде на всіх вас. 

Гарісчандра. 

стій, о стій, не проклинай нас, отче ! 
Чи бач, ще місяць не минув цілком, 
Ще на полудні сонце, ще нів дня 
Лишилось нам ! До вечера зажди ! 

Вісвамітра. 

До вечера зажду ще, так годить ся. 
Та знай, коли до вечера не буде 
Твій дар у мене, будеш ти проклятий, 

1 згинеш з тілом разом і з душею 
На віки вічні ! 

І пішов аскет, 
А цар лишивсь в трівозі і в задумі. 



— 447 — 

На камени під брамою усівш|. 
Схиливши голову, сціпивпш губи. 
Важкую думу думав Гарісчандра. 

VIII. 

„Куди міві нещасному подітись? 

Де стілько золота здобуть, щоби 

Заспокоїть неситого брахманця ? 

Приятелів богатих тут не маю, 

В чужих людей не випрошу нічого. 

Украсти, зрабувати -— гріх страшний. 

А як не дам ему. чого він хоче, 

То ще страшнінше жде мене нещасть. 

Проклятії?! від могучого аскета 

Я згину марне, стану червяком, 

Остатнім, найпідлійішш твором божим. 

Хіба себе самого у неволю 

Продать'? Отеє мабуть найліпше буде. 

В неволі певно я зазнаю муки. 

Та хоч сповню обіцянку свою, 

А вольними і чистими остапуть 

Моя кохана жінка й мій синок-. 

Так звільна у его душі високій 
Важкая думка спіла- доспівала. 
Коли в тім жінка Сайвія чудова 
Єго задуму перервала сизій 
( 'ловами. 

( 'айвія. 

Царю, голубе мій сизий. 
Чого тут довго думать? Лиш один 
Г\ т вихід бачу. Олова твого ти 
Ломать не можеш, се була би ганьба. 
Були б пещасте вічне для нас всіх. 
Ве мак внешого над обовязок, 
Над непохитную правдивість, друже! 
Значить, <»дпн тут вихід лиш остав ся. 

Гврісчандра, 

Який ? 



— 448 — 

С а а вія. 

Тобі свобіднюі бути треба , 
Ти цар... Жінок найдеш собі досить... 
А я... 

Тут тяжко-важко заридала 
І не могла скінчить своеі мови. 
До серця пригортаючи дружину 
І поцілунками з лиця єі 
Спиваючи гіркі, горячі сльози, 
Ледви ві вспокоів Гарісчандра. 

Гарісчандра. 

Душе моя ! Вспокій ся, не ридай ! 
Важка на нас мабуть надходить проба, 
Та твердо ми перенесім єі. 
Не плач ! Чень Бог якусь нам вкаже раду. 

Сайвгл. 

Він вказує єі ! Послухай, друже! 
Продай мене в неволю й заплати 
Свій довг аскетовн ! О, не лякайсь ! 
Ти-ж будеш вольний, ти могучнй лицар, 
Стрілець преславний. Швидко зможеш ти 
Чи в службі царській, чи в кровавім бою 
Здобутії тілько, щоб нас викупить. 
А як би ти продав ся сам в неволю, 
То що без тебе я сама почну, 
Без захисту, без роду, без маєтку ? 
Або голодна смерть мене чекає 
З отсим дитяточком малим, або 
Така-ж неволя. 

Вчувши сі слова 
Страшенно, важко заридав володар, 
Зомлілий впав на землю наче труп. 
Нещасна жінка, бачучн єго 
Зо.млілого, схилила ся над ним, 
Щоб своізпі слізми єго відтерти, 
Та голод, спрага й безконечне горе 
Із неі виссали всі сили. З тихим зойком 



— 449 — 

Вона край мужа свого в порох впала 
Мов нежива. А біднее дитя, 
Побачивши, що батько й мати так 
Лежать, посиніли, не ворухнуть ся, — 
Заплакало і ходячи круг них, 
Слабими рученятами стиралось 
Знудити її і х і двигнути з землі. 

IX. 

На крик дитини старець Вісвазіітра 
Явив ся знов і бачучп царя 
Зомлілого, холодною водою 
бго побризькав і вго дружину. 
Прокинувсь із омліня Гарісчандра, 
Та бачучи вірителя грізного 
Опять зозілів. Озлив ся Вісвазіітра, 
І копнувши его ногою, крикнув : 

Вісвамітра. 

Вставай, вставай, о царю Гарісчандро! 

Вже сонце геть з полудня похилилось ! 

Вже недалеко вечір ! У кого 

6 на сумліню довг, тон спать не зюже. 

Вставай і думай, як довгу позбутись ! 

„Лиш правдою се ясне сонце сьяв, 

На правді твердо ся земля стоіть ; 

Правдиве слово вік-віків трівав, 

На правді утвердилось небо н світ. 

Сто тисяч жертв із коней і волів 

Клади в один бік на вагу посполу. 

А в другий бік лиш ззіисл правдивих слів 

То правда перетягне все до долу." 

Ти тямиш ті священнії слова 

Святоі Веди? Уважай; щоб нині 

Твоя обіцянка була такою-ж 

Правдивою! А то ирийдесь тобі 

Ваги проклята моего зазнати ! 

( Іказавши се знов геть пішов аскет, 
А Гарісчандра мов безумний а болю, 
З тяжкої муки кидавсь і скипав. 

29 



— 450 — 

І знов до него жінка підійшла, 

І тихими, сердечними словами 

бму потіху капала на душу 

І додавала сили і відваги 

До лютого, нечуваного діла. 

„Мій друже ! — мовила, — не піддавай ся 

Надмірній тузі ! Се-ж лиш на часок 

Розстатись нам. Ходім лишень на торг! 

Чень Бог пошле нам ласкавого пана, 

Тобі поталанить на скарб розжитись, 

І всі ще в щастю ми заживемо!" 

Зневолений погрозами аскета, 
Словами жінки, горем безконечним, 
Вкінці з землі підняв ся Гарісчандра 
І руки заломав і тяжко плакав, 
А далі випрямивсь і так сказав : 

Гарг'ечандрв. 

Га, так і буть ! Моя дружино мила, 
Сповню, що кажеш! Підніму на тебе 
Прокляту руку. Мов остатній нелюд, 
Мов дикий людойід продам тебе. 
Ох, не на те я брав тебе у батька 
І не на те пестив тебе в палатах, 
Щоб так з тобою розставатись нині ! 
Та що робить ! На все те божа воля. 

І мов убитий, весь позеленілий 
З тяжкого болю, він повів еі 
У город, на базар, де продавали 
Невольників. І ставши на базарі 
Почав кричать, хоч серце в ньому рвалось : 
„Гей, гей, купці, богатіі зііщане, 
Послухайте, що я вам сповіщу ! 
І не питайте ви мене : хто я ? 
Я нелюд, я безумний, лютий звір, 
Я грішник і дводушшік ! Бачте, я 
Веду на продаж сю свою дружину, 
Свою кохану, вірну жінку — й серце 
Не трісло в зіене і не всхла рука. 



— 451 — 

Сходітесь ! Придивіть ся ній ! Хто з вас 

Нажав сю мою голубку килу 

Собі в невольннці купить — озвіть ся !" 

Такеє прокричавши, заридав 
Страшенно Гарісчандра. З дивним дивом 
Довкола него стовпились купці. 
Гляділи то на него, то на жінку, 
Та приступить не важив ся ніхто. 

X. 

Аж ось з юрби, що мовчки там стояла, 
Ззираючись на сю чудну появу, 
Якийсь старий брахзіанець протиснув ся 
1 к Гарісчандрі близько підійшов. 

Брахманещ. 

Говориш, друже, що готов продати 
Отсюю жінку ? Дай лиш, я погляну ! 
Здаеть ся, молода, здорова, й гарна. 
Ну, щож, давай, я буду за купця. 
Біда з жінками, друже мій, неправда У 
Ти певно не з добра п свою отеє 
На продаж вигнав. А зіене моя 
Також сюди пригнала. Бачиш, я 
Старий уже, та спокусив нечистий. 
Що з молодою оженивсь. Гай, гай ! 
По невчасі пізнав я. у яку 
Пригоду вскочив! До гори ногами 
Весь тихий дім міні перевернула ! 
Все йій не в лад, все йій подай, зроби. 
І все не так ! А скажеш що — кричить. 
Лящить, руками і ногами тренле, 
Трохи що бить старого не хапавсь, 
('«■годні ось мов мокрее рядно 
Пристала : йди та йди міні на торг, 

КуИВ НевОЛЬНИЦЮ, Щоб до послуги 

Була ! Я не богатии чоловік, 
Та що робить! Ще Й богови і: душі 
Подякував, що лиш на тім і стало. 
А го бою ся, друже мій, що швидко 



— 452 — 

Вона напре на мене, щоб пішов 
Невольника купить іїш молодого ! 
Та я розговоривсь, а ти мабуть 
Спішиш ся ! На-ж тобі, мій друже, гроші : 
Сто рупій золотих. Се гріш чималий. 
Я лиш для тебе так даю, бо знаю, 
Що не велить закон тобі з брахзіанцем 
Ні торгуватись, ні глядіти навіть 
На гроші, що він дасть тобі. Ось тут 
У правий ріг поли завязую 
Тобі всю суму. А тепер небого 
Ходи зо мною ! 

І він взяв за руку 
Царицю, та вона в трівозі й болю 
Немов окаменіла. 

„Ну, ходи!" 
Брахманець грізно крикнув і за коси 
Нещасну вхопивши почав жорстоко 
Тягти і шарпать. 

Бачу чи, що матір 
Так тягнуть, хлопчик вхопив ся за ноги 
6і, і по при неі біжучн 
Кричав: „Матусю! Мамочко! Куди ви? 
Візьміть мене з собою! Мамо! Мамо!" 

„Геть, пуцьвірку!" — сказав брахманець гнівно, 

І копнув хлопчика ногою, так. 

Що той на землю впав. Та швидко бідне 

Знов схопилось і кричучи „Матусю!" 

За мамою ридаючи побігло. 

Сайвгя. 

О пане мій! Постій іще хвилину! 
Єдину ласку сю міні зроби, 
Купи ще се дитя ! Хоч я твоя, 
Та вір міні, без нею швидко я 
Умру, й задармо страчене пропаде 
Твоє добро. 

Подумав кілька хвиль 
Брахманець. щось проворкотів, а далі 



— 153 — 

Добувши гроші ;знов до Гарі с чан дри 

Вернувсь і гроші завязав ему 

В припіл. Потому жінку і дитину 

Звязавшн разом, поволік обоє 

І швидко щез у торговій юрбі. 

XI. 

„Та, на котру ніколи досп вітер 
Холодний не повіяв, сонце не світило. 
Тепер пішла в тяжку, ганебну службу ! 
Коритись мусить злій хозяйці, гнутись 
Під тягаром, з криниць носячи воду. 
Із ліса дрова ! Та, котроі руки 
Мов пучки рожі ніжні, запахущі, 
Тепер надавлювать мозолі мусить 
На пальцях, зіелючп на жорнах збіже 
Та хусти перучи у річці ! Та, 
Котроі ясного обличя з простих 
Людей ніхто й побачити не смів. 
Тепер за коси шарпана прилюдно 
В неволю, на збитковане пішла ! 
О боже мій ! Що стало ся зо мною ! 
О Сайвів, житє моє, мій раю ! 

сину мій. дитя мов єдине! 

( 'є я, поганець, вас довів до того ! 
Я нелюд ! Я проклятий ! І все те 
Я мусів бачити на власні очи, 

1 очи ті у мене не послі пли ! 
Все тс переболіти зіусів серцем, 

І серце ще не трісло там у груди ! 
горе, горе, як бездонне море, 
Тепер я чую, Що ТИ .! головою 
Мене покрило і д<> віку вже 
Не випустиш !" 

Оттак ридав і плакав 
Серед базару Гарісчандра бідний, 
Волосе рвав на собі і об землю 
З розпукв бив ся. 

Раптом розступилаеь 
Юрба, і Вісвамітра появив ся. 



— 454 — 

Вісвамгтра. 

Приходжу, Гарісчандро, по твій дар. 
Нора тобі своє сповнити слово. 

Гарісчандра. 

Візьми, святий ! Ось все, що я добув. 

З поли єго сквапливо вивязав 

Ті гроші Вісвамітра й люто плюнув. 

Вісвамітра. 

Гидкий кшатріє ! Що се ти задумав 
Робити дурня з мене ? Жмінку підлих 
Сих срібних рупій ти даєш міні 
На окуп жертви царськоі ? Мабуть 
Ти хочеш, щоб прокляв тебе я зараз ! 

Гарісчандра. 

Угоднпче ! Купець, що гроші ті 
Ввязав міні, брахманець чесний був, 
І він сказав, що золотих сто рупій 
Дає. 

Вісвамітра. 

Сам бачиш, що се срібняки ! 

Гарісчандра. 

О горе бідному міні ! Мабуть 
Якийсь недобрий демон відмінив 
Ті гроші, бо-ж брахманцеви святому 
Ошукувать — зовсім не до лиця. 

Вісвамітра* 

Мабуть ти сам задумав ошукати 
Мене. Та ні! Я не дарую свого! 
Роби що хоч, а решту грошей зараз 
Добудь міні і довше не крути ! 



— 455 — 

Гаргсчандра. 

Пожди ще батечку ! Ти-ж бачиш, я 
Нічого вже не маю на всім світі. 
Сих жзіінка грошей — сеж ціна кровава, 
За них то жінку й сина я продав. 

Вісвамгтра. 

Байдуже се міні. Ще три години, 

Закнм за гори ясне сонце сяде. 
Той час іще готов тобі я ждати, 
Та довше ні хвилини не зажду. 

Сказавши се помалу віддалив ся. 

XII. 

Не міг нічого думать Гарісчандра. 
Розпука мов гадюка ссала серце 
І мозок бідного. А далі встав 
І мов безумний знов зачав кричати. 

Гарісчандра. 

Гей. гей купці! Сходіть ся! Подивіть ся! 
Кому такий як я невольник здав ся, 
Купіть мене ! До всякої послуги 
Спосібний, до найтяжшоі роботи ! 

1 знов юрба цікавая зібралась 

Довкола него, та ніхто з купців 

Не наближав ся. Враз поспішно всі 

Розскочились і вулицю зробили. 

До Гарісчандри прямо йшов купець. 

Якого певно він не сподівав ся. 

Се був Чандал — псобийипк, кат і сторож 

Кладовища, огидлива поява. 

Вонючий, волохатий-стрепіхатий, 

Немов у кабана два кли із роти 

Стирчали, з шкур шакалів одежйще 

На голові війок маї; а групи знятий, 

В руках на шнурі псів цілую низку 



— 456 — 

Наловлених по городу волік. 
Отсей купець, котрого дотик сам 
Нечистий і страшний, мов гріх смертельний, 
На Гарісчандрп крик підбіг живенько. 

Чандал. 

Міні, міні невольника потрібно ! 
Скажи небоже швидко, кілько хочеш 
За себе взять? Я дам! У мене грошей 
Досить. А праці не лякайсь мові ! 
Тобі у мене, синку, добре буде. 

Гаргсчандра. 

Хто ти, страшна, невидана появо ? 

Чандал. 

Ого, невидана? Мене, небоже, 
Всі знають в гарнім місті тім. Я пан 
Великий, хоч усім смертельним служу. 
Козіу дасть бог чи то на паль попасти, 
Чи то на шибеницю, чи під меч, 
Той все через мої проходить руки. 
І ще, небоже, не було НІКОГО, 
Щоб жалувавсь на кепськую обслугу. 
А ті, котрим бог дасть без мене вмерти, 
Також по смерти йдуть до мене. Я 
Остатнє ліжко стелю йім — з огню, 
Остатню плату дістаю від них : 
Сорочку з умерлого, покривало 
І що там ще лучить ся. Ну, а так 
Крім того, бачиш, песиків ловлю 
По городу — також спасенне діло, 
Шакалів бю — йіх там у моізі місті 
На кладовищі коло трупів купи, 
Так що й заснути не дають. Ходи 
Небоже ! Гарно будем жити разом ! 

Гаргсчандра. 

Ратуй мене, високий Індро! Стати 
Невольником нечистого чан дала, 



- 457 - 

Значить на віки стратить тіло й душу, 
Значить спуститись на найглибше дно 
Понижена й погорди ! Ні, нізащо 
Сегб не вчиню ! Краще вже нехай 
Клине зіене аскет, нехай від разу 
Проклін єго є палить мене на попіл, 
А в сю огидну службу не піду ! 

Ледви се вимовив, аж Вісвамітра 
Явив ся. Гнівозі запалали очп 
Аскета, хмара на чолі лягла. 

Вісвамітра. 

Ну щож, чандал отсей, як чую, хоче 
Велику суму дать за тебе. Чозі-же 
6і не хочеш взять і заплатити 
Міні належну суму за мій окуп '? 

Гаргсчапдра. 

Святий аскете ! Адже царський рід мій 
Неволя у чандала осквернить 
На віки вічні і мене самого 
І весь мій рід і все мов імя. 

Вісвамітра. 

Брахліанцеве-ж прокляте гнеть спалить 
Тебе, в огонь пекельний вкине твоіх 
Всіх предків і потомків. Вибирай ! 

Гаргсчапдра. 

Нещасний я! І вибору міні 

Не мав! Змилуй ся, святий аскете! 

Ось клінію я д<> твоіх ніг паду, 

Твої коліна обіймаю, порох 

Слізми змиваю з твоіх стін. Помилуй 

Мене! Не погубляй з душею й тілом! 

За дот, що винен я типі, прийми 

Ти сам мене і: невольники ! Без слова, 

Без волі власної я вве готов 

Робить для тебе до самої смерти. 



— 458 — 

Вгееамгтрл. 

А ну, коли в неволю ти міні віддав ся, 
То я з тобою, як з невольникозі 
Зробити можу, що міні забагнесь. 
І ось чандалу сему я тебе 
За золотую суму продаю. 

Аж скочив з радости чандал, і зараз 
Відрахувавши гроші Вісвамітрі 
Невольника свойого Гарісчандру 
Звязав тизі самим шнуром, на котрому 
Були нанизні собаки. Мов мертвий 
Давав усе робить з собою бідний, 
Стояв, немов осліпши і оглухши, 
Аж поки палки довгоі ударом 
Чандал не пробудив вго. Оттак 
То тягнучи, то палкою бючй 
бго й собак посполу, серед грубих, 
Огидних жартів, насміхів, пісень, 
Чандал потяг за город, де стояло 
Кладовище, страшнее місто вмерших. 

XIII. 

..Бодай ти, сонце, не зійшло ніколи, 
На мій страшний упадок не дивилось ! 
Бодай ти земле ще сю ніч запалась 
В безодню темну, щоб ти не носила 
На собі мого лютого нещастя !" 
Оттак ридав і кляв свою недолю 
Цар Гарісчандра, цар колись, тепер 
Чандал-невольник. у чандальській хаті 
Ночуючи сю першу ніч. 

Та сонце 
Зійшло, збудивсь чандал і перед себе 
Прикликав Гарісчандру. 

Чан па. і. 

Слухай, синку! 
Пора тобі за діло приниматись. 
Робота жде тебе не так то й мудра 



— 459 — 

Тай не важка. Отам на кладовищі 

Стоіть колиба, ее від нині буде 

Твоя домівка. Станеш ти у аіене 

При трупах за помічника. День в день 

Ти будеш ждать на евіжі трупи, будеш 

Допомагать, як будуть віх палити, 

1 будеш з них здіймати покривала 

І сорочки. Се буде наш заробок. 

Із него шеета часть — царю податок. 

Три части йдуть для зіене, дві тобі. 

Отак вго напутивши, чандал 

Завів вго під браму кладовища, 

Де з бамбусових тик, пальмовим листьм 

Покрита, в тіни дерева стояла 

Колиба. В ній по давнім сторожі 

Лежала з шкур шакаловнх одежа. 

Отсю надів на себе Гарісчандра, 

У праву руку гак узяв, котрим 

В огонь волочить голі труни, в ліву 

Довжезну тику, на котрій від вітру 

Трепала ся червона хоруговка, 

І на кладовище пішов до діла. 

Страшенний вид ему там показав ся. 
К полудню від Варанасі святого 
Стелила ся широка рівнина 
Обкопана ровом, пальмовим лісом 
Відділена від міста. Лиш де-де 
Росли по ній худіі сікомори, 
Колючі корчі. По між ними скрізь 
Широкі пожарища, чорні плями 
Вкривали землю. Стадами ходили 
Шакали по долині, проразливнзі 
Витвм і дзявкотом глушили вуха. 
Скрізь кости, черепи людськії, ребра 
Розкидані, одні з пожару чорні, 
А другі білі, звірами із мяса 
Обгризені — се бідолахів кости, 
Котрим ні за що дерева купити. 
Щоби спалить до разу всего труна. 
Нестерпний смрід долину залягав, 



— 460 — 

Захацував иепривичиіі груди. 
Де-де курив ся дим, тріщав огонь, 
І коло него чуть було риданя, 
Жінок голосіня, сирітський плач. 

В ночи кладовище ставало ще 
Страшнійше. Мов кроваві озера 
Кіпучі — полумя кострів палало. 
Шакали вили, сови та нічні 
Погані птахи скиглили, немов 
Пекольніі демони, що злетілись 
На людське мясо. 

День за днем минав. 
Обжив ся, звик у сім страшеннім місці 
І грабарем зробив ся Гарісчандра. 
Брудний, нечесаний, вонючпй, в шкуру 
Зашитий, він від ранку аж до ночи 
З гаком в руці і з тпкою в другій 
По кладовищі бігав, стоси клав 
І трупи обдирав. „Отеє для мене, 
Се для царя, а сеє для чан дала" — 
Так міркував. „З онтого трупа гарну 
Сорочку я здобув, а з сего гарне 
Здобуду покривало." 

Далі ! далі ! 
Все діло, все здобича ! Людське горе, 
Сирітський плач, вдовиць гірке риданя. 
Батьківський біль і материнські сльози 
Для него все значило лиш одно : 
Сорочка, покривало. Так немов 
Ще за житя переродивсь колишній 
Мяхкий, сердечний, добрий чоловік. 

Та встаючи й лягаючи що дня 
Слізми гіркими обливав ся він 
І в пісні сумовитій виливав 
Своє безмірне, невтишиме горе. 

Пісня Гаргсчандри. 

Десь там жалібниця, мила моя 
В службі тяжкій пропадає, 



— 461 — 

Вольноі хвилі весь день дожидав. 
К серцю заплакане тулить дитя. 
Плаче її гадав : 

„Десь тазі мій милий у службі в царя 
Збрую блискучую носить, 
Срібла збирав і золота досить, 
Щоб заспокоіть того упиря, 
Що все більш просить. 

..Цить, моя квіточко, синку мій, цить, 
Вже нам не довго страждати. 
Швидко твій таточко стане богатпй 
Швидко прибуде і нас увільнить... 
Цить, пора спати!" 

Бідна жалібнице, мила моя, 
Спи ! Най тобі й не прпсннть ся, 
Де то міні довелось опинить ся ! 
Та вже щасливого, вольного дня 

Нам не добить ся ! 

ХІУ. 

Одного дня вже в низ хилилось сонце, 

Коли на кладовищі Гарісчандра 

Побачив жінку вбогую, що труна 

Дитини плачучи несла. Худа, 

Бліда, обдерта жінка та нещасна 

Ридала голосно, ломала руки, 

Волосе рвала, все заводячи : 

„Мій синку любий! Квіточко моя! 

Дитя єдине, ти моя потіхо 

Остання, ох, остання на земля ! 

Натішилась на тобі злая доля! 

Не довго жив ти на зезілі, та вснів 

З вершин людського щастя, блиску, слави 

Упасти низько, низько, в тьму неволі. 

Та кілько натер пі в ся! Боже, боже! 

І голодом морив тебе наш пан 

І сік різками, кбпав як собаку, 

З собаками кормив і спати клав. 



— 462 — 

Аж поки зла гадюка ні довита 
Тебе у сні, мій любий, не вкусила. 

горе, горенько мов! Я бідна 
Кляла й благословила ту гадюку : 
Кляла за те, що видерла міні 
Мою єдину на земля надію; 
Благословнла-ж за тото, що швидко, 
Хоч з болем лютим, з лютоі неволі 
Тебе на волю, любий, довела." 

Почувши Гарісчандра крик еі 
Прибіг на місце. Ставши оддалік 
Глядів на неі і на те маленьке 
Посиніле, опухле тіло трупа. 
Він не пізнав, нещасний, свого сина 
Ні жінки Сайвіі, та дивлячись 
Подумав тілько: „Ось воно, нещаств ! 
Якась вдова мабуть, невольниця 
Убога. А дитя — коли отак 
Лежить у неі на колінах, то 
Міні здавсь, що свого сина бачу 
У матері. Де він, голубчик мій! 
В такім самім віці і він тепер, 
Як сей. Чи він жиє ? Чи може також 
Бог Яма взяв єго за ніжну ручку 

1 попровадив десь в таємну путь?" 

А Сайвія сиділа і ридала 

Над трупо» сина. Та чандала вздрівши 

Аж затремтіла. „Боже, се-ж мій муж!" 

Подумала і мало не зомліла. 

А далі, трупа відложивши, встала 

Хитаючись і руки простягла 

І скрикнула: „О царю! Милий мій! 

О Гаріечандро! Що ти робиш тут? 

Чи не пізнав ти Сайвіі своєі ?" 

Яг;а була отих нещасних стріча, 

Які тазі мовились слова, які 

Лили ся сльози і які зітханя 

Неслись до неба — се сказать словами, 

На те людськая мова за слаба. 



— #63 — 

Ридаючи і стогнучи над саном, 
Цілуючії посинілого трупа 
Розказував нещасний Гаріечандра 
Своб жить на службі у чандала. 
І плачучи розказувала жінка 
Своє біловане в тяжкій неволі 
В брахзіанця-ошуканця і ьго 
Лихоі жінки. 

( 'айвія. 

Царю, пане мій, 
Скажи, чи в ще правда на зезілі ? 
Чи є живі боги над нами ? Адже-ж 

ВеСЬ ВІК ЗІИ СВЯТО берегли 0006 

їїіх заповіти, щедрі дари клали 
Попам, брахманцам, тямили о вбогих. 
Творили правду сиротам і вдовам, 

Карали переступних. І за що ж 

Таку страшну тепер назі довелось 

Терпіти кару ? Без вини свові 

Ти стратив власть, богацтво і державу, 

Всі троє, зш в неволю продались, 

Дитя єдине стратили — і за що ? 

З за прибагів неситого аскета ! 

Ні, ні, не зтав правди на зезілі 

Ні в небі ! 

Гаріечандра, 

Жінко люба, цить! Не слід 
Наріканем себе ще більш карати. 
Мабуть на щось богам була потрібна 
Ся люта кара, що на нас зіслали. 
Та нині закінчить ся вже вона. 

і 'айвія. 

Ти дивно таї: се мовиш! Як се гак? 
Чи ти що знаєш? Чи задумав що? 

Гаргсчандра, 

Дружино вірна, не питай нічого ! 
Ходім лишень і дерева обов 



- 464 - 

Знесім богато и царський стіс високий 
Для сина свого бідного зложім — 
А там побачимо, що нам робити. 

XV. 

Наклали стіс високий. Гарісчандра 

В обійми сина взяв і по драбині 

На стіс той виніс. Та не клав він трупа, 

А держачи єго в обіймах, мовив : 

Гарісчандра. 

Дружино вірна, а тепер візьми 

Горючую головню й положи 

В сухий хворост, що в середині стоса. 

Покірно Сайвія зробила се. 
І затріщав хворост, і бухнув дим, 
Несміло ще стелив ся по долині, 
І полумя маленьке почало 
Лизать поліна. 

Гарісчандра. 

А тепер, сердечна, 
Прости мене, коли хоч раз в житю 
Тебе чим небудь я вразив недобрим. 
Хоч словом, хоч би поглядом німим ! 
Прости найпаче те, що через мене 
В отсю страшну неволю ти попала ! 

Сайвія. 

Мій мужу любий, не кажи сегб ! 
Яке-ж міні житє без вас обох ? 
Чи кажеш свойій Сайвіі нещасній 
Вертати знов у лютую неволю 
З розбитим серцем? Ні, позволь міні 
При собі стати разові з нашим сином. 
А як святеє нолумя здіймесь 
Могуче в гору, то і наші душі 
Очищені і вольні і веселі 
Стрясуть із себе всі терпіня земні 
І полетять в щасливий, впсшнй світ. 



— 4«і5 — 

Гарісчандра, 

ангельська душе ! О серце щире ! 

Ходн-ж сюди! В обіймах спільних всі 
Покинемо неволю й разові станем 
Там, де нема неволі ні стражданя. 

1 радо Сайвія на стіс вступила. 
Тоді ногою кріпко Гарісчандра 
Драбину геть відкинув. І обоє 
На вколішки упали кого трупа, 
Зложили руки і думки своі 
Понад усі терні ня й мукн земні 
Знесли високо, до богів безсмертних. 
І ясно, лехко стало йім в душі, 
Немов прохожим, що з холодних дебрів, 
З густого бору, із блудних стежок 

На вольний, теплий, ясний степ виходять. 

А тазі в низу огонь тріщав, гудів, 

Густими бовдурами дим валив ся 

І полумя кровавіі язики 

Вили ся в гору. Ще не досягали 

Тих, що в обіймах дружних, у молитві 

Стояли на версі, та звільна йіх 

Немов вінцем огнистим обплітали. 

XVI. 

Та що се враз за гомін ісчинив ся 
При брамі кладовища? Що за люде 
Валять юрбою, бігають усюди, 
Когось шукають? А оті, що в купі 
К горючому костру простують, що се 
За діда ветхого несуть в носилках? 
Побачив Гарісчандра сей народ, 
Побачив діда й стрепенув ся, Ах ! 
[СОЛИСЬ він знав 8ГО, знав тих усіх 
Людей! Таж се Айодіі міщане! 
А дід гой — се вго старезний прадід, 
Колишній цар Айодйі, Девадатта, 
Тепер від многих лід святий пустинник, 
Ч\ повний лікар і порадник всіх. 

ЗО 



— 406 — 

Та що се сталось, що его міщаие 
Сюди такою купою прийшли ? 
І прадіда по що несуть святого ? 

Та ось єго побачив Девадатта, 
Побачили мішане. 

„Царю, царю! — 
Роздав ся дружний крик йіх, — почекай!" 

Девадат та. 

Отій, Гарісчандро! Ще тобі не час 
В палату Індри ! Діти, лийте воду, 
Гасіть огонь ! 

За кілька хвиль погас 
Огонь. Ридаючи і сміючись 
Мішане на руках знесли зі стоса 
Дитя і Сайвію і Гарісчандру. 

Гарісчандро. 

Що завинив я вам, що ви насилу 
Вертаєте мене з тіеі стежки, 
Що до свободи вічноі веде? 

Девадатта. 

Великий гріх твій тут тебе спиняє. 
Хіба забув ти, що найперша царська 
Повинність — дбати про своіх підданих? 

Гарісчандра. 

Не маю я підданих ! Я не цар ! 
Чандал нечистий, сторож кладовища, 
Здирач з умерших шматя — ось хто я ! 

Девадатта. 

А як міні святу складав присягу 

В Айодіі закону стерегти 

І не лишать без властп — се забув? 



— 1(17 - 

Гарісчандра. 

Навів на зіене Бог важку иокусу. 
В Айодіі я вдасть віддати мусів 
Аскету Вісвамітрі. Той тазі пан. 

Девадатта, 

Тиран і здирця той уже доволі 
Нананував ся. Нині твій престіл 
Свобіднпи, жде давнього свого пана. 

Гарісчандра, 

Не можу я на ні зі засісти, діду. 
В неволю проданий чандалу, я 
Лиш з дозволу вго піду відсіля. 

Чандал. 

Ось тут я, батечку ! Та ти про зіене 
Не дбай ! Іди собі з веіми богами ! 
Міні оті мішане святобливі 
За тебе для заміни привели 
Такогож пана, як і ти. 

Гарісчандра. 

Кого V 

Чандал. 

Та свойого ж царя, бач, Вісвазіітру. 
Старенький він, то правда, і бурчить. 
Клине і кидавсь. Ну. та дасть Біг, 
Що якось з низі дійдемо до ладу. 
На кладовище не ніде, та я 
Пошлю вго собак ловить по місті — 
Се також діло добре — і не мудре. 

Гарісчандра. 

Ні, не бувать в Айодіі міні ! 
Важкі пригоди геть мене зломали, 
А спин смерть житя підсікла корінь. 



— 468 — 
Девадатта. 
Подай міні свою дитину, доню ! 

Тремтячи Сайвія старцеви в руки 
Дитини трупа подала. Оглянув 
Старий посиніле, опухле тіло, 
До груди вухо притулив і слухав. 
Тоді з за пазухи добув лушпину 
З оріха, в ній якаясь масть була. 
Отсю подав він Сайвіі і мовив : 
„Візьми се, доню, намасти дитя!" 

І диво сталось. Де лише діткнулась 
Чудовна масть до тіла, там щезала 
Гадюча пухленина і синець, 
Біліло тіло, мякло, подавалось 
І набирало ся тепла. На щоках 
Слабенький румянець заграв. І звільна 
Розкрились о чи, розтулились ніжні 
Уста, і ще слабий, безвладний хлопчик 
Тихесенько промовив: „Мамо! Тату!" 

І кинувсь на коліна Гарісчандра, 

І Сайвія, надмірним щастем наче 

Прибита, кинулась ему на шию, 

І плакали обоє, й цілували 

Дитя воскресше й дідові коліна 

І всіх, усіх Айодіі міщан, 

Що там з слізми в очах на все гляділи. 

Отеє вам повість про царя й аскета 
Могучим всім в науку й осторог}', 
Всі зі твердосердннм, гордим на погрозу, 
Нещасним всім, страждущим на потіху. 

Львів, у декабрі 1892. 



*в 



ЗМІСТ. 

( ігор 

Переднє слово З 

йе РгоГішсНв 

Тими. Заиісць пролога • 9 

Веснянки: 

І. Дивувалась зима 1 1 

II. Гримить 12 

III. Гріб сонечко Н 

IV. Вже сонечко знов по лугах 13 

У. Земле, моя всеплодющая мати 14 

VI. Розвивай ся лозо борзо Н 

VII. Не забудь 15 

VIII. Лице небесне прояснилось • 16 

IX. Ще щебече у садочку соловій 16 

X. Весно, ох довго-ж на тебе чекати 17 

XI. Рад би я, весно 18 

XII. Ой що в полі за димове 18 

XIII. Весняніі пісні 19 

XIV. Думи, діти моі • 20 

XV. Л т іуєгє тетепіо 21 

Осінні думи: 

І Осінний вітре 23 

II. Журавлі 23 

III. Тихенько річка котить хвилі чисті . . . 24 

IV. Паде до долу лист»-: а деревини 15 

Скорбні пісні: 

І. Не винен я тому 36 

II. Бувають хвилі, серце мліє :і<і 

III. До моря слі.ч 27 

IV. Нехай і гак, що згину я 27 

V. Тяжко важко вік свій коротати 28 

VI. Вій вітре горою 28 



II. 

Стор 

VII. Ой рано я, рано устану .... 2Н 

VIII. Відцурали ся люде мене ЗО 

IX. Мій раю зелений ЗО 

Нічні думи. 

І. Ночп безмірніі 32 

II. Непереглядиою юрбою 33 

III. Світ дрімає 33 

IV. Чи олово важке пливе у моіх жилах .... 33 
V. Безкрайі, чорні і сумні 34 

VI. Догарають поліпа в печи 34 

VII. Не покидчй мене, пекучий болю 35 

VIII. Місяцю, князю 36 

IX. Пісня геніів ночп ....*... 37 

Думи пролетарія: 

І. На суді 39 

II. Милосердним .40 

III. 8етрег ісіет 4і2 

IV. Ідеалісти . 42 

V. Всюди нівечить ся правда 43 

VI. Супокій 44 

VII. Товаришам .44 

VIII. Не люде наші вороги 45 

ЇХ. Не довго жив я в світі щ а , 16 

X. Ви плакали фальшивими слезами 46 

Е х с є 1 з і о г : 

І. Наймит .48 

II. Беркут 50 

III. Христос і хрест . 51 

IV. Човен .53 

V. Каменярі 54 

VI. Іділля .56 

Профілі і маски. 

Поезія 60 

Поет: 

І. Пісня і праця . . , 63 

II. Чим пісня жива 64 

III. Співакови • 65 

IV. Рідне село 65 

V. Поєдинок 67 



III. 



Гтор. 

У к р а й і її а : 

І. Моя любов 72 

II. Не пора 73 

III. Ляхам ... 73 

IV. Розвивай ся, ти високий дубе 7і 

Картка любови: 

І. Зближавсь час 

II. Плив гордо яструб в лазуровім морю 
III. Від того дня вже другий рік пройшов 

[V. Тріолет 

V. Я не лукавила з тобою 
VI. І ти підеш убитою дорогов 
VII. Я буду жити, бо я хочу жити 

Знайомим і незнайомим: 

І. Коржепкови 

II. Данилови Млаці 

III. Молодому друговп .... 

IV. N. N. . 

У. Міхаліні Р 

VI. Анні П 

VII. N. N 

ПІ І. 

ЇХ. 

X. 

XI. 

XII. 



К. П. 
Олі 
О. О. 



Тетяна Ребенщукова .... 
Гриць Турчин 

Зів яле листе: 

І. По довгім, важкім отупіню 
II. Не знаю, що мене до тебе тягне . 

III. Не боюсь я ні Бога ні біса 

IV. За що, красавице, я так тебе люблю 
V. Раз ми здибались злучайно 

VI. Так, ти одна моя правдивая любов 

VII. Твої очн мов те море 

VIII. Не надій ся нічого .... 

ЇХ. Я не надіюсь нічого . 

X. Безмеждее йоле в сніжному вавою . 

XI. Як на вулиці вустрінеш . 

XII. Не минай а погордою 

XIII. Я нелюд 



70 

77 
77 
78 
79 
79 
80 



81 

82 
82 
83 
84 
85 
86 
87 
87 
88 
89 
90 



92 
93 

\П 
95 
95 
90 
97 
«>7 
9.4 
98 

9!» 
100 



IV. 

Стор. 

ХІУ. Неперехідним муром поміж нами ... 100 

XV. Нераз у сні являє ся міні 101 

ХУІ. Так сталось 101 

XVII. Я не кляв тебе, о зоре 102 

XVIII. Ти плачеш 103 

XIX. Я не жалуюсь на тебе, доле ЮЗ 

XX. Привид 104 

Епілог 106 

Оси: 

І. Ми оси, ми оси 107 

II. Був у нас мужик колись 108 

III. Якось то буде 109 

IV. Послухай сину, що премудрість каже . . .109 
V. Хлібороб ПО 

VI. Ужас на Русн 111 

VII. З екзамену 112 

VIII. Ботокуди 113 

IX. Вандрівка Русина з бідою . . . . . . 132 

Сонети. 

Вольні сонети: 

І. Сонети, се раби 151 

II. Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарськпй . . 151 

III. Котляревський 152 

IV. Народна пісня . . .152 

V. Незрячі голови наш вік клинуть . . . .153 

VI. Жіноче серце . 153 

VII. Вам страшно тоі огняноі хвилі .... 154 

VIII. В снах юности ........ 154 

IX. Як те зелізо з силою дивною . . . . . 155 

X. Смішний сей світ 155 

XI. Сикстинська Мадонна .156 

XII. Ось спить дитя . .156 

XIII. Пісня будущини 157 

XIV. Досить, досить 157 

XV. Ні, не любив на світі я нікого . . . .158 
XVI. І довелось міні 158 

XVII. Колись в сонетах Данте і ІІетрарка . . . 159 

Тюремні сонети: 

І. Се дім плачу 160 

II. Вузка, важкая до добра дорога . . . .160 



III. Гей, описали нас 

IV. Сиву в тюрмі, мов в засідці стрілець 
V. Вам хочесь знать 

VI. Не будеш тихо? .... 

VII. Вже ніч, поснули в казни всі . 
VIII. А ледво тілько сон нам зломить очи 
IX. А рано, поки час ще вибє питий 
X. Колись в однім шановнім руськім домі 
XI. Встаєм раненько . ... 

XII. Прохід . . .... 

XIII. Ні. наш тюремний домовий порядок 

XIV. Беруть діру, зелізом обкуй >ть . 
XV. Та ви не думайте, що впсша власть 

XVI. В тих днях, коли неначе риба в сітії 
XVII. Замовкла пісня 
XVIII. НаизоггІпип^ . . . 

XIX. Не вільно в казни тютюну курити 

XX. Ключники і дозорці 

XXI. Что ми шумить, что ми звенить 
XXII. Війшла фігура .... 

XXIII. Тюремна культура 

XXIV. Розмови . .... 
XXV. Пісня арештантська 

XXVI. Хто еі зложив? • . . 

XXVII. Народ наш в бідах добрий практик 
XXVIII. Ні, ви н»* мали згляду надомною 

XXIX. У сні міні явились дві богині . 

XX X. І говорила перша 

XXXI. І говорила друга .... 
XXXII. Сидів пустинник біли свого скиту 

XXXIII. Россіе, краю туги і терпіня 

XXXIV. Як я ненавиджу вас . 
XXXV. І Ці і вовк вівцю йість, жалко, та не диво 

XXXVI. XXXVII. XXXVIII. Легенда про Пилата 
XXXIX. — ХЬІІЇ. Броваві сни . 

ХІ.І\ Т . Багно гншее між кранів Квропи 

XI А'. Тюрмо народів 

Епілог 

Галицькі образки. 

І. В шпику 

II. Великдень 



Стор. 

161 
161 

162 

163 

163 

164 

164 

165 

165 

166 

16» і 

167 

167 

168 

163 

169 

169 

170 

170 

171 

171 

172 

17-2 

173 

173 

174 

174 

175 

175 

176 
176 
177 
177 
178 
179 
189 
181 
183 

187 
188 



VI. 

Стор, 

III. Максим Цюник 189 

IV. Михайло 189 

У. Баба Митрнха 191 

VI. Галаган 192 

VII. Журавлі 193 

VIII. Гадки на межи 1 — 4 194 

IX. Гадки над мужицькою скибою 1 — 2 . . . .198 

X. В лісі 200 

XI. Голод 201 

XII. Уривки з поеми „Марійка" 1—3 203 

XIII. Уривки з поеми „Нове жите ц : 

Пролог 211 

Стріча 212 

Панич . 221 

Жидівські мелодіі. 

І. Самбатіон 229 

II. Пірє 233 

III. Ассіміляторам . 234 

IV. Заповіт Якова . . *236 

V. Сурка 237 

VI. У цадпка 246 

VII. З любови 250 

VIII. По людськи 263 

Панські жарти 293 

Легенди. 

1. Смерть Каіна . 395 

II. Пяннця 421 

III. Цар і аскет 429 



& 



: *Щ 



ш 



ш 




ш 



«* 



% г